Рішення № 76935170, 20.09.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9381/18

Провадження № 2/161/2780/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Олексюка А.В.,

при секретарі – Шумиводі О.І.,

за участю представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Луцьк цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Соната –Тревел» про захист прав споживача, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Туристична компанія «Соната –Тревел» про захист прав споживача.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем було укладено договір № Ф-ВВ-00247/3 від 14.02.2017 року, згідно п. 1.1 якого ТзОВ «Туристична компанія «Соната –Тревел» зобов’язувалась надати комплекс туристичних послуг замовнику з організації подорожі до США, а він зобов’язався прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх вартість протягом 3-х календарних днів з моменту укладення даного договору.

Вартість послуг згідно з умовами договору визначається згідно п. 2.2.3 Договору, а саме 1050,00 доларів США та п. 4.1 в гривневому еквіваленті в розмірі 29568,00 грн.

Вказує, що повністю здійснив розрахунок із замовником, сплативши кошти в гривневому еквіваленті в розмірі 29568,00 грн.

Однак, згідно листа консульського офіцера посольства США йому було відмовлено в отриманні не міграційної візи, тому він не зміг скористатися можливістю здійснити поїздку в США.

Згідно п. 2.1.6 договору у разі неможливості здійснення подорожі замовником через об’єктивні обставини (під якими сторони розуміють у тексті даного договору виключно відмову консульства установи у видачі візи), протягом строку, передбаченого цим договором, агенція зобов’язується повернути грошові кошти.

Однак, відповідач в порушення умов договору, починаючи з вересня 2017 року та неодноразово самостійно визначаючи строк повернення, грошові кошти позивачу не повернув.

15.12.2017 року позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги. Дана претензія була отримана ТзОВ «Туристична компанія «Соната –Тревел»18.12.2017 року, тому з 26.12.2017 року розпочався перебіг строку для примусового стягнення коштів.

З огляду на наведене, просить суд стягнути з відповідача в його користь 25 218,00 грн. заборгованості за договором про надання послуг з організації подорожі № Ф-ВВ-00247/3 від 14.02.2017 року та пеню у відповідності до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) за кожен день прострочення, починаючи з 26.12.2017 року до 13.06.2018 року, що становить 128611,80 грн.

Крім того, позивач вказує, що внаслідок невиконання договору на туристичне обслуговування та неодноразового відтермінування відповідачем повернення йому коштів, йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 5000,00 грн. та просить стягнути з відповідача в його користь.

В ході розгляду справи, позивач уточнив позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача в його користь пеню в розмірі 128611,80 грн. та 5000,00 грн. за завдану моральну шкоду.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, проте подав письмову заяву про розгляд справи без його участі. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у поданому відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

За договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт) ( п.1 ст. 20 ЗУ «Про туризм»).

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_2 та ТзОВ «Туристична компанія «Соната –Тревел» було укладено договір № Ф-ВВ-00247/3 від 14.02.2017 року про надання послуг з організації подорожі.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про туризм» суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані надавати туристам необхідну і достовірну інформацію про туристичні послуги, права, обов'язки та правила поведінки туристів (екскурсантів), умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, правила візового митного режиму, перетинання державного кордону та іншу інформацію, передбачену цим Законом.

Права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом (ст. 20 ЗУ «Про туризм»).

Згідно п. 1.1 даного договору ТзОВ «Туристична компанія «Соната –Тревел» зобов’язувалась надати комплекс туристичних послуг замовнику з організації подорожі до США, а він зобов’язався прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх вартість протягом 3-х календарних днів з моменту укладення даного договору (а.с. 3, 4).

Вартість послуг згідно з умовами договору визначається згідно п. 2.2.3 Договору, а саме 1050,00 доларів США та п. 4.1 в гривневому еквіваленті в розмірі 29568,00 грн.

Позивач здійснив повний розрахунок із замовником, сплативши кошти в гривневому еквіваленті в розмірі 29568,00 грн., що підтверджується квитанцією 0.0.708766152.1 від 17.02.2017 року (а.с. 5).

Згідно листа консульського офіцера посольства США позивачу було відмовлено в отриманні не міграційної візи, тому він не зміг скористатися можливістю здійснити поїздку в США (а.с. 6).

Відповідно до п. 2.1.6 договору у разі неможливості здійснення подорожі замовником через об’єктивні обставини (під якими сторони розуміють у тексті даного договору виключно відмову консульства установи у видачі візи), протягом строку, передбаченого цим договором, агенція зобов’язується повернути грошові кошти на умовах, визначених у п. 3.18 договору.

П. 3.18 договору передбачено, що у разі неможливості скористатися оплаченими послугами у повному обсязі з причин, передбачених п. 2.1.6 цього договору, агент повертає сплачені замовником грошові кошти з утриманням на свою користь грошової суми, еквівалентною 650 доларів США за комерційним курсом визначеним на момент здійснення оплати замовником наданих послуг згідно умов даного договору. Про строки повернення грошових коштів замовник повідомляється індивідуально відповідно до складеного графіку повернення грошових коштів, що складається агентством та доводиться до відома замовника не пізніше 10 серпня поточного року.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити в користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

15.12.2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги. Оскільки претензія була отримана відповідачем 18.12.2017 року, вважає, що з 26.12.2017 року розпочався перебіг строку для стягнення з останнього відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» трьох відсотків вартості роботи (послуги) за кожен день прострочення.

З платіжного доручення № 6418 від 22.06.2018 року вбачається, що ТзОВ «Туристична компанія «Соната–Тревел» повернула ОСОБА_2 сплачені ним кошти за договором про надання послуг з організації подорожі № Ф-ВВ-00247/3 від 14.02.2017 року в розмірі 25 218,00 грн. (а.с. 39).

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Частиною 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Судом встановлено, що позивач не зміг скористатися можливістю здійснити подорож, з тих причин, що йому було відмовлено в отриманні не міграційної візи, а не з вини відповідача, тому твердження позивача про те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором є безпідставними.

Крім того, згідно з п. 3.11 укладеного між сторонами договору, агенція не несе відповідальність за відмову посольства іноземної держави у видачі віз замовнику за маршрутом прямування.

При цьому, слід зауважити, що позовна заява ОСОБА_2 обгрутнована тим, що відповідачем порушено строки повернення йому грошових коштів, сплачених згідно договору про надання послуг з організації подорожі, однак в даному процесі вимог щодо стягнення коштів за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання позивачем заявлено не було.

Разом з тим, щодо стягнення моральної шкоди суд, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Ця стаття закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди, як способу захисту суб'єктивних цивільних прав.

За змістом п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, ЗУ «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, навність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності доч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Оскільки, вимога позивача про стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків вартості роботи (послуги) за кожен день прострочення за невиконання (прострочення виконання) роботи (надання послуги), тому відсутні правові підстави для її задоволення.

Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів заподіяння відповідачем йому моральної шкоди, а тому відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не піддягає.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 209, 223, 263 - 265 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 599, 901, 906, 1167, Цивільного Кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів» суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Соната –Тревел» про захист прав споживача - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.09.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк