Рішення № 76934613, 03.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1735/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії з врахуванням основного розміру пенсії 76% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області провести перерахунок та виплату пенсії з врахуванням основного розміру пенсії 76% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ, з 27.08.1999 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З моменту призначення позивач отримував пенсію у розмірі 76% від грошового забезпечення, однак, у березні 2018 року відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року, зменшивши її основний розмір з 76% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач категорично не погоджується з такими діями відповідача, оскільки ним порушено його законні права та інтереси, внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_1 отримав пенсію на 6% меншу, ніж очікував.

Позивач наголошує, що право на перерахунок пенсії у нього виникло ще у грудні 2015 року, а у відповідача обов'язок перерахувати розмір належної пенсії та виплатити його з 01 січня 2016 року. Однак, незвана ючи на вимоги чинного законодавства, такий перерахунок був зроблений відповідачем лише в березні 2018 року, а виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 по даний час так і не проведена.

Позивач 07.08.2018 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії та проведення її виплати в подальшому з врахуванням встановленого розміру 76% відповідної суми грошового забезпечення з моменту виникнення у нього обов'язку на перерахунок пенсії, тобто з 01 січня 2016 року.

Проте, 15.08.2018 відповідач листом повідомив, що перерахунок пенсії з урахуванням 70% сум грошового забезпечення здійснено за чинною на даний час редакцією Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При цьому, відповідачем не заперечується наявність підстав для перерахунку та виплати перерахованої пенсії позивачу саме з 01 січня 2016 року.

Таким чином, як вказує позивач, відповідач фактично відмовив йому у здійсненні перерахунку та виплати пенсії у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною. Відповідач під час здійснення зазначеного перерахунку допустив підміну понять "призначення пенсії" та "перерахунок пенсії".

Так, частиною третьою статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Тобто, вказана норма передбачає, що при перерахунку пенсії колишнім міліціонерам враховується лише розмір грошового забезпечення, встановленого для поліцейських, а не розмір пенсії у відсотках до відповідних сум грошового забезпечення, встановлений для останніх, оскільки здійснюється лише перерахунок пенсії, а не її перепризначення.

На думку позивача, Закон не надає відповідачу жодного права зменшувати розмір вже призначених пенсій щодо відсотків від відповідних сум грошового забезпечення під час їх перерахунку. Відповідач під час перерахунку його пенсії фактично застосував норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які регулюють умови призначення пенсій за вислугу років, тобто пенсій, які отримуються особою вперше.

На час призначення пенсії позивачу, частиною другою статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85% відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач зауважує, що зміни до вказаної статті Закону вносились тричі з часу призначення йому пенсії, у 2002 році (не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення), у 2011 році (не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення) та у 2014 році (не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення), однак відповідач не застосовував ці норми і не зменшував саме тоді розмір пенсії, а зробив це через чотири роки після набуття ними чинності.

Отже, як стверджує позивач, для перерахунку пенсії мають застосовуватись норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що визначають її розмір у відсотках відповідних сум грошового забезпечення, які діяли на момент первинного призначення пенсії. Більше того, при перерахунку раніше призначених пенсій не може допускатись звуження змісту та обсягу досягнутих громадянами, в тому числі з числа колишніх працівників органів внутрішніх справ (міліції), прав, свобод, соціальних гарантій.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 03 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Згідно з частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечує, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.31-34). В обґрунтування своєї позиції вказав, що при призначенні пенсії позивачеві було застосовано 76% відповідних сум грошового забезпечення. Відповідно до чинної на 01 січня 2016 року редакції статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Положення даної статті застосовуються як при призначенні пенсії так і при її перерахунку. Така норма введена Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166. На даний час вищевказані положення не скасовані та не визнані неконституційними, а тому є обов'язковими для застосування органами Пенсійного фонду України.

Відтак, відповідач вважає, що вимога позивача про перерахунок пенсії у розмірі 76% грошового забезпечення не підлягає задоволенню, оскільки дія норми Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" не зворотня в часі, застосовується з 01 травня 2014 року як при призначенні нової пенсії так і під час перерахунку раніше призначених пенсії та відповідає конституційному принципу, передбаченому частиною першою статті 58 Конституції України.

З наведених вище підстав відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

У поданій до суду 20.09.2018 за вх. № 12271/18 відповіді на відзив (а.с.37-40) позивач не погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві на позов та зазначає, що положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення регулюють тільки умови призначення пенсії, тобто пенсій, які призначаються вперше. Позивач же набув право на отримання пенсії з серпня 1999 року у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення. Тому, при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2016, мають застосовуватись вимоги ч.3 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка регулює здійснення перерахунку пенсії та передбачає, що при цьому враховується лише розмір грошового забезпечення, встановленого для поліцейських, а не розмір пенсії у відсотках до відповідних сум грошового забезпечення, встановлений для останніх.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років (за віком) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 30.08.1999, що підтверджується посвідченням про призначення пенсії (а.с.12,13).

Як слідує з висновку про призначення пенсії за вислугу років від 30.08.1999, ОСОБА_2 призначена пенсія у розмірі 76% грошового забезпечення (а.с.14).

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року №355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у 2012 та 2015 роках позивачу був проведений перерахунок пенсії за вислугу років та її основний розмір залишився незмінним - 76% грошового забезпечення (а.с.23-24).

23 березня 2018 року Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області видала довідку №2551 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 01 січня 2016 року, з якої вбачається, що відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 та від 21 лютого 2018 року №103 розмір грошового забезпечення за нормами, чинними за січень 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського - помічник чергового до посади на день звільнення із служби - помічник оперативного чергового чергової частини Нововолинського РВ становить 4788,48 грн. (з урахуванням посадового окладу у розмірі 1900,00 грн., окладу за спеціальним званням "старший сержант поліції" у розмірі 1000,00 грн., надбавки за стаж служби (50%) у розмірі 1450,00 грн., премії 10,08% у розмірі 438,48 грн.) (а.с.21).

На підставі вказаної довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 23 березня 2018 року №2551 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" ГУ ПФУ у Волинській області у квітні 2018 року провело перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2016 року. При цьому, основний розмір пенсії склав 70% грошового забезпечення у сумі 4788,48 грн. (при вислузі 27 років), що становить 3351,94 грн. (а.с.16).

Таким чином, судом встановлено, що здійснюючи перерахунок пенсії ОСОБА_1 у квітні 2018 року з 01 січня 2016 року відповідач обмежив її розмір 70% суми грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції).

07.08.2018 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про здійснення з 01 січня 2016 року перерахунку пенсії з врахуванням встановленого розміру 76% відповідної суми грошового забезпечення, проведення доплати невиплаченого розміру пенсії, також просив виплачувати у подальшому пенсію у вказаному розмірі (а.с.17-18).

Однак, листом від 15.08.2018 №1000/М-01 відповідач повідомив, що зазначений перерахунок його пенсії з 01.01.2016 здійснювався за чинною редакцією Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням нового грошового забезпечення та в розмірі 70%, що є максимальним (а.с.19).

Не погоджуючись із таким перерахунком пенсії та застосуванням обмеження максимальним розміром 70% грошового забезпечення, позивач звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Закон України №2262-ХІІ (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ.

Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Досліджуючи доводи позивача про протиправність дій відповідача за наслідками проведення перерахунку пенсії, суд виходить із таких нормативно-правових норм.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до пункту а) статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50%, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95%, до категорій 2 і 3, - 90%.

В дану статтю Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" від 04 липня 2002 року №51-ІV були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 90% від відповідних сум грошового забезпечення. Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80% від відповідних сум грошового забезпечення. В подальшому, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VІІ також внесені зміни до статті 13 Закону №2262-XII та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд вважає, що при перерахунку пенсії особам, які проходили службу в органах внутрішніх справ має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17 (провадження №К/9901/1786/18), від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17), від 3 квітня 2018 року у справі №175/1665/17 (2-а/175/41/17; провадження №К/9901/9950/18), від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17 (провадження №К/9901/2058/17) і від 31 січня 2018 року у справі №523/4930/15-а (провадження №К/9901/1120/18).

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VІІ зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону №2262-ХІІ максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2016 року, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутими ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зміни позивачу розміру пенсії з 76% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку з 01 січня 2016 року, що проведений у квітні 2018 року на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 23.03.2018 №2551 (а.с.16, 21).

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів, що зменшуючи у процентному відношенні розмір пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку, діяв відповідно до закону, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Тому такі його дії є протиправними.

Виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01 січня 2016 року з врахуванням розміру пенсії 76% відповідних сум грошового забезпечення; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 01 січня 2016 року у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, в даному випадку за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь позивача слід присудити судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений відповідно до квитанції №6 від 27.08.2018 (а.с.2).

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 244-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01 січня 2016 року з врахуванням розміру пенсії 76% відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (45400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Т.М. Димарчук