Рішення № 76934334, 05.10.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1704/17

Провадження № 2/219/183/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2018

24 вересня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Харченко О.П.,

при секретарі Зубенко Т.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.05.2008 року та стягнення судових витрат, -

в с т а н о в и в :

Звернувшись до суду з даним позовом, 28.02.2017 року ПАТ Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»(наразі АТ КБ «Приватбанк») просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором без номеру від 20 травня 2008 року. Позивач вказав ,що відповідно до укладеного зазначеного договору ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 8000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов’язків ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв’язку з чим було змінено його найменування. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідно до умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідач своїх зобов’язань належним чином не виконав і не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору і станом на 31.01.2017 року має заборгованість у сумі 24192 грн. 71 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 2468 грн. 24 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 17534 грн. 34 коп., заборгованості за пенею та комісією у сумі 2800 грн. 00 коп., а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 250 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина), 1140 грн. 13 коп. – штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судовий збір у сумі 1 600 грн. 00 коп., сплачений ним при подачі позовної заяви.

29.03.2017 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому вона вказала, що позовні вимоги вважає необґрунтованими і не визнає їх у повному обсязі. Банк не надав належних доказів, що підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів. На порушення вимог ЦК України додані до договору Умови та правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою не можна вважати змістом кредитного договору , бо в них не вказана дата їх складання та підпис відповідачки , вони підписані лише головою правління банку без дати підпису ,відсутні реквізити відповідача ,а також не має жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід’ємності від документу, який позивач вважає заявою позичальника. Договір приєднання на порушення вимог ст.203 ч.3 ЦК України не складався. Також відсутні докази відкриття карткового рахунку та передачі картки відповідачці. Розрахунок боргу відповідачка також вважає не належним та не допустимим доказом ,бо відсутній меморіальний ордер банку про зарахування 8000 грн. на картковий рахунок на її ім'я та виписки з особового рахунку про здійснені операції . Крім того, відповідачка зауважила, що Банк зловживав своїм правом, самостійно, на власний розсуд, змінював процентну ставку за кредитним договором. Окрім того, вказав, що позивач навмисно уклав з ним кабальний, нерівний за правами та обов’язати договір кредиту, чим поставив відповідача у вкрай скрутне матеріальне становище. Також відповідач зазначив, що позивач не врахував та заборону нарахування штрафів та пені у зоні АТО, в якій він проживає. Окрім цього, просив врахувати сплив строку позовної давності. (а. с. 32-37).

24.04.2017 року від представника позивача до суду надійшли пояснення на заперечення відповідача, в яких він вказав, що позивач не погоджується з обставинами, викладеними у запереченнях на позовну заяву. Відповідачка підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, була ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами обслуговування по платіжними карткам, розміщеними на сайті банку, тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. На виконання умов кредитного договору відповідачу була видана кредитна картка № 5457082952357494, що підтверджується довідкою, також був відкритий картрахунок для здійснення операцій за кредитним договором, встановлено кредитний ліміт. Також позивач вказав, що з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Окрім цього, п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг була передбачена можливість зімни Тарифів та інших невід’ємних частини Договору, як зазначає представник позивача повідомлення про підвищення процентної ставки були направлені відповідачці 15.12.2012 року та 15.08.2014 року та 15.03.2015 року, однак заяв про розірвання кредитного договору від нього не надходило. Стосовно зазначення відповідачкою, що сума відсотків та штрафних санкцій є непомірно великою, зауважив, що у відповідності до п. 2.1.1.12.6.3 проценти за користування кредитними коштами розраховуються щомісячно за кожен календарний день за фактично використані в рахунок кредиту кошти. Отже, відповідач не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання за договором. Щодо зменшення розміру пені, відповідач не надав жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме прострочення сплати кредиту. Також відповідачем не надано доказів, що кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником. Окрім цього, позивач зазначив, що пеня за своєю правовою природою не є будь-якою компенсацією, відшкодуванням шкоди, не залежить від розміру шкоди, завданої порушенням умов договору, а є забезпеченням зобов’язання та мірою цивільно-правової відповідальності, тому ЗУ «Про захист прав споживачів» жодним чином не відноситься до даного договору і не пі підлягає застосуванню до спірних правовідносини. До того ж на час подачі позову у банку була відсутня достовірна інформація про адресу ,за якою на час проведення АТО проживала відповідачка. Стосовно строків позовної давності позивач у поясненні вказав, що відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки, вона діє до останнього календарного дня вказаного місяця, а тому строк повернення кредиту в повному обсязі спливає 11.2016 року. Позивач звернувся до суду з позовом 22.02.2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Просив позовні вимоги до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі. (а. с. 49-55).

В судовому засіданні представник позивача на заявлених вимогах наполягав за вказаними у позовній заяві мотивами та просив їх задовольнити у повному обсязі. Він суду пояснив, що оригінали наданих в обґрунтування позову документів були передані до архіву м. Макіївка Донецької області, яке на даних час непідконтрольне владі України,тому надати їх для огляду та дослідження у судовому засіданні на вимогу представника відповідачки він не може. Просив заявлений позов задовольнити у повному обсязі, вважаючи його обґрунтованим.

Відповідачка у судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу у її відсутність за участі її представника по довіреності та заперечувала проти задоволення позову.

Представник відповідачки позов повністю не визнала і просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі . При цьому він пояснив, що позивач вже звертався до суду із позовом про стягнення з нього заборгованості за вказаним кредитом у 2012 році і справа була закрита. Борг він сплатив ,але документи залишились на тимчасово окупованій території . Позивач не надає оригіналу кредитного договору та інших документів , посилаючись що вони залишилися у м. Донецьку , а він , у свою чергу, не може надати докази сплати боргу, бо вони також залишились на тимчасово окупованій території. Окрім цього він вважає, що закінчились передбачені чинним законодавством строки давності і просить їх застосувати і відмовити позивачеві у задоволенні заявлених позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що в задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Однією з підстав цивільних прав та обов'язків згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 207, 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі і вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах де відображена воля сторін. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За твердженням позивача відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ОСОБА_3та ПАТ КБ «ПриватБанк» Договір.

Водночас, відповідно до правової позиції, що висловлена ВСУ у справі № 6-2320цс16 Умови та правили надання банківських послуг у Приватбанку повинні містити підпис відповідача, оскільки позивачем не доведено, що саме ці Умови та правили надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме їх мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

При нарахуванні пені та штрафів позивач посилається на «Умови та правила надання банківських послуг» начебто визнаних відповідачем, разом з тим позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника. Оскільки «Умови та правила надання банківських послуг», на які посилається позивач не містять підпису позичальника, тому такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору № б/н від 20.06.2006 року. Це положення узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові по справі №6-16цс-15 від 11.03.2015 року, яку відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при винесення даного рішення.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року (№ 6-38753св13) та від 18 грудня 2013 року (№ 6-40942св13). Із долучених до матеріалів справи Умов і правил надання банківських послуг вбачається, що останні не містять підпису позичальника (відповідача по справі).

Крім того, доданий ПАТ КБ «Приватбанк» до позовної заяви розрахунок заборгованості та надіслана на адресу суду 30 травня 2018 року виписка по рахунку не можуть слугувати підтвердженням існування боргу, оскільки вони не є первинними документами, так як не відповідають вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.4.10 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», а саме: не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення такого розрахунку, відсутній особистий підпис та інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, що склала відповідний розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, подавши суду відповідний оригінал кредитного договору, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.

Приписами ч. 2 ст. 95 ЦПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Пред’являючи позов, ПАТ КБ «Приватбанк» на розгляд суду надав, зокрема, копії наступних документів: заяви від 20.05.2008, «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» та «Тарифи банку», які, за твердженням ПАТ КБ «Приватбанк», складають договір.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

У судовому засіданні за клопотанням представника відповідачки від пресдтавника позивача ПАТ КБ «Приватбанк» було витребувано оригінал договору б/н від 20.05.2008 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 для огляду в судовому засіданні.

У відповідь на витребування оригіналу договору № б/н від 20.05.2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» представник позивача у судовому засіданні повідомив, що надати оригінал кредитної справи не має змоги, оскільки документи знаходяться у архіві в м. Макіївка. На даний момент взаємодія з архівом м. Макіївка неможлива до стабілізації політичної ситуації в зоні ООС.

Доводи позивача про те, що у Банку відсутня можливість надати суду оригінал кредитного договору у зв’язку із передачею оригіналу кредитного договору в архів в м. Макіївка, яка ,як вказує представник відповідачки, не підтверджена жодними документами , не беруться до уваги судом з тих підстав , що договір кредиту від 20.05.2008 р, був укладений , як у ньому вказано , у м. Артемівську, строк дії його не закінчився до окупації м. Макіївки , а тому він не міг бути переданий до архіву до закінчення його дії та виконання (як вказав позивач 11.2016.), оскільки не можна розраховувати на беззаперечне його виконання сторонами без необхідності врегулювання спірних питань що можуть виникнути при його виконанні.До того ж суд вважає слушними доводи представника позивачки щодо відсутності письмових документів ,які б підтверджували факт такої передачі.

Так само наведені обставини щодо передачі оригіналу договору на окуповану територію м. Макіївка самі по собі не замінюють обов’язку Банку підтвердити обставини, на які він посилається в обґрунтування позову ,а суд не може ухвалювати своє рішення на припущеннях .

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов’язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях навіть з урахуванням загальновідомих обставин щодо проведення антитерористичної операції (наразі –ООС).

Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів, які заперечуються відповідачкою.

Разом з тим, ч. 6 ст. 95 ЦПК України встановлено, що якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Крім того, відповідно до роз’яснень, що надані в п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей про належність і допустимість доказів. Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів

Таким чином, оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» не надав суду оригінал кредитного договору № б/н від 20.05.2008 року та не надав суду документи, які б підтверджували факт передачі цього договору до м. Макіївка , суд не бере до уваги подані ПАТ КБ «Приватбанк» копії наступних документів: заяву від 20.05.2008 р., «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» та «Тарифи банку», з яких, за твердженням ПАТ КБ «Приватбанк», і складається договір № б/н від 20.05.2008 р.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки позивачем на підтвердження факту виникнення кредитних відносин між ПАТ КБ «ПриватБанк» не було надано оригінал кредитного договору № б/н від 20.05.2008 року та інших документів . Надані ПАТ КБ «Приватбанк» суду копії Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача та не можуть слугувати підтвердженням, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного 20.05.2008 року Договору.

Виписка по рахунку та розрахунок заборгованості не можуть слугувати підтвердженням наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, оскільки вони не є первинними документами, так як не відповідають вимогам, що висуваються чинним законодавством до первинних документів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 627, 629, 1054 ЦК України Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 77,78, 81, 89, 141, 259, 263-265, пунктом 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.05.2008 року та стягнення судових витрат – відмовити.

На підставі частини 6 статті 259 ЦПК України відкласти складання судового рішення у повному обсязі на строк десять днів з дня закінчення судового розгляду справи.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 вересня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.П.Харченко