Рішення № 76933771, 24.09.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/16969/18

Провадження № 2/127/2878/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24.09.2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі Бедрак М.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.06.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № VIW3АЕ00000041, до умов якого банк зобов’язався надати відповідачу кредит у розмірі 18 035, 72 доларів США на термін до 11.06.2013 року, а останній зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат згідно з кредитним договором. Згідно з договором у випадку порушення зобов’язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач зобов’язання за даним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, однак відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а тому станом на 31.10.2017 року допустив заборгованість в сумі 115 532,30 доларів США, яка складається з: 16 672,99 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 6 508,25 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1 478,30 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 90 872,76 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Позивач посилається на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь - яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом (тілом кредиту) в сумі 16 672,99 доларів США, що за курсом 26,82 гривень за 1 дол. США, відповідно до службового розпорядження НБУ від 31.10.2017 року, складає 447 169, 59 гривень та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд останні задовольнити.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач повторно в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено.

З урахуванням приписів статті 280 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, судом встановлено, що 12.06.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № VIW3АЕ00000041, до умов якого банк зобов’язався надати відповідачу кредит у розмірі 18 035, 72 доларів США на термін до 11.06.2013 року, а останній зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором. (а.с. 22-32).

Крім того, судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору № VIW3АЕ00000041 від 12.06.2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» було надано ОСОБА_1кредит, зокрема, у розмірі 16 190, 00 доларів США, що підтверджується ордером-розпорядженням про надання кредиту від 12.06.2008 року. (а.с. 36)

Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат згідно з кредитним договором).

Згідно з договором у випадку порушення зобов’язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Позивач зобов’язання за даним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, однак відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а тому станом на 31.10.2017 року допустив заборгованість в сумі 115 532,30 доларів США, яка складається з: 16 672,99 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 6 508,25 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1 478,30 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 90 872,76 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. (а.с. 16-20)

У своєму позові позивач просить стягнути з відповідача лише заборгованість за кредитом (тілом кредиту) в сумі 16 672,99 доларів США, що за курсом 26,82 гривень за 1 дол. США, відповідно до службового розпорядження НБУ від 31.10.2017 року, складає 447 169, 59 гривень.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Банк зобов’язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Однак, відповідачем не здійснювалось вчасне погашення кредитних коштів у повному обсязі.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 525-526, 530, 1054 ЦК України, відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (ст.ст. 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

На вище викладене, також, звернув увагу в п.10, п. 11 Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до п. 1.5. Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затверджене постановою правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без отримання індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Вищезазначене свідчить про те, що вищезазначені дозволи є генеральними ліцензіями на здійснення валютних операцій.

Судом встановлено, що позивач володів на момент укладення кредитного договору із ОСОБА_1 усіма передбаченими законодавством України дозволами на здійснення кредитування в іноземній валюті, тому у відповідності до п. 1.5. вищезазначеного Положення, надання банком, одержання ОСОБА_1 кредиту в іноземній валюті та сплата банку процентів та інших платежів за таким кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною із сторін кредитного договору, а наявність у банка генеральної ліцензії та відповідного письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку є правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Суд прийшов до висновку, що банком правомірно надано кредит в іноземній валюті. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору саме в іноземній валюті відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави для захисту прав позивача, шляхом стягнення з заборгованості по кредитному договору VIW3АЕ00000041 від 12.06.2008 року в сумі 16 672 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят два) долара США 99 центів.

При ухваленні рішення у даній справі, враховуючи пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті, судом прийнято до уваги необхідність наведення в мотивувальній частині рішення розрахунку з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. На що також звернув увагу Верховний Суд України в п. 14 Постанови Пленуму від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, згідно ч. 2 ст. 61 ЦПК України. Офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України є загальновідомим.

НБУ 24.09.2018 року встановлено офіційний курс гривні до долара США в розмірі: 1 дол. США = 28, 0628 гривень.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем, виражена в іноземній валюті, станом на час ухвалення рішення по справі становить 16 672 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят два) долара США 99 центів, що станом на 24.09.2018 року відповідно до офіційного курс НБУ (1 дол. США - 28, 0628 грн.) еквівалентно 467 890 (чотириста шістдесят сім тисяч вісімсот дев’яносто) гривень 78 копійок.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов’язаних з розглядом даної цивільної справи, судом прийнято до уваги, що розмір судового збору, враховуючи пред’явлення позовних вимог, зокрема, в іноземній валюті, визначається виходячи з ціни позову, визначеної в національній валюті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. На що також звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові Пленуму № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір в сумі 7 588, 54 гривень.

На підставі викладеного, керуючись Конституції України, ст.ст. 2, 47, 49Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положенням «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженим постановою правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483, ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», п. 3 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 14, 16, 192, 203, ч. 1 ст. 524, ст.ст. 525, 526, 530, ч. 1 та ч. 3 ст. 533, , ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 624, ч. 1 ст. 626, ст.ст. 627, 629, ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. 1 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО №305299) заборгованість за кредитним договором № VIW3АЕ00000041 від 12.06.2008 року в сумі 16 672 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят два) долара США 99 центів, що станом на 24.09.2018 року відповідно до офіційного курс НБУ (1 дол. США - 28, 0628 грн.) еквівалентно 467 890 (чотириста шістдесят сім тисяч вісімсот дев’яносто) гривень 78 копійок та витрати по сплаті судового збору в сумі 7 588, 54 гривень.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив на підставі заяви відповідача, яка відповідає вимогам, визначеним в ст. 285 ЦПК України, поданої протягом 30 днів з моменту його проголошення чи в разі поновлення пропущеного з поважних причин процесуального строку. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області шляхом через Вінницький міський суд Вінницької області подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня моменту проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570.

Відповідач ОСОБА_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1.

Повний текст судового рішення виготовлений 04.10 2018 року.

Суддя О.О. Жмудь