Постанова № 76933110, 27.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. Справа №926/107/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Матущака О.І.,

суддів Мирутенка О.Л.,

ОСОБА_1,

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_2 – адвокат;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: ОСОБА_3 - адвокат.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 сільської ради с. Тереблече Глибоцького району Чернівецької області

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2018 та додаткове рішення від 10.05.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агроцентр-Буковина» м. Тернопіль

до відповідача ОСОБА_4 сільської ради с. Тереблече Глибоцького району Чернівецької області

за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на

предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 с. Кам’янка Глибоцького району Чернівецької області

про визнання недійсним та скасування рішення №155-25/17 ХХV сесії VII скликання ОСОБА_4 сільської ради від 08.12.2017

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Агроцентр-Буковина» звернулось в Господарський суд Чернівецької області з позовом до ОСОБА_4 сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення №155-25/17 від 08.12.2017 ХХV сесії VII скликання ОСОБА_4 сільської ради, оскільки таке прийнято з порушенням ст. 19 Конституції України, ст.ст. 120, 123, 124, 186-1 Земельного кодексу України та порушує права позивача на користування земельними ділянками, загальною площею 7,8951 га., що знаходяться за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Тереблече, вул. Головна, та на яких знаходяться об’єкти нерухомості, власником яких є позивач.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2018 вищезазначений позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення №155-25/17 від 08.12.2017 ХХV сесії VII скликання ОСОБА_4 сільської ради. Окрім того додатковим рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.05.2018 з ОСОБА_4 сільської ради на користь ТОВ «Агроцентр-Буковина» стягнуто 11 800,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

Вказане рішення суду мотивоване тим, що відповідач не надав суду жодних належних та достатніх доказів чи вмотивованої відповіді щодо правомірності прийнятого спірного рішення про відмову у передачі земельних ділянок в оренду. Окрім цього рішення обґрунтоване тим, що відповідач розглянувши клопотання позивача, що стосується надання дозволу на розробку проекту землеустрою, в порядку ст. 123 ЗК України, відмовив у передачі земельних ділянок в оренду, при цьому не розглянувши по суті клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Отже відповідачем порушено порядок та умови, визначені ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України в частині порядку та результатів розгляду клопотання, щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Додаткове рішення мотивоване тим, що витрати на правову допомогу підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру від 07.05.2018.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2018 та додаткове рішення від 10.05.2018 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що:

1) місцевий господарський суд помилково не взяв до уваги акт комісії, створеної з складу депутатів ОСОБА_4 сільської ради від 10.07.2017 та звіт експерта про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж на зазначеній ділянці, якими спростовується наявність об’єктів нерухомості, які належать позивачу на спірній земельній ділянці площею 7,8951 га.;

2) попередній власник об’єктів нерухомого майна не набув право користування на спірні земельні ділянки, а тому таке право не могло перейти до позивача як нового власника об’єктів нерухомості;

3) ОСОБА_5 безпідставно не був залучений судом першої інстанції в якості відповідача у справі, оскільки згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.02.2017 останній є власником будинку тваринника літ. «А» та котельні літ. «Б», які розташовані на земельній ділянці площею 7,8951 га.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з висновками місцевого господарського суду та просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2018 та додаткове рішення від 10.05.2018 – залишити без змін.

Третя особа не скористалася правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі згідно зі ч. 1 ст. 263 ГПК України.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2018 та додаткового рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.05.2018 без змін, а апеляційної скарги ОСОБА_4 сільської ради без задоволення, з наступних підстав.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що позивач є власником нежитлових приміщень, що розташовані на земельній ділянці, загальною площею 0,3438 га, цільове призначення - для іншої комерційної діяльності, кадастровий номер - 7321085400:01:004:0559 за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Тереблече, вул. Головна; власником нежитлових приміщень, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 2,9060 га., цільове призначення - для іншої комерційної діяльності, кадастровий номер - 7321085400:01:004:0558 за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Тереблече, вул. Головна, та власником нежилих приміщень, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 7,8951 га, цільове призначення – для іншої комерційної діяльності, кадастровий номер - 7321085400:01:002:0366 за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Тереблече, вул. Головна.

Зазначені обставини підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру права власності на нерухоме майно та довідок № 372 від 07.04.2014 р., №1468 від 05.06.2015 р. виконавчого комітету Тереблечанської сільської ради, що містяться в матеріалах справи.

Судами встановлено, що набуття позивачем права власності на вищезазначені будівлі відбулось внаслідок внесення цих об’єктів нерухомості до його статутного капіталу, особою-засновником, яка попередньо придбала ці будівлі на аукціоні, що проводився з метою реалізації майна банкрута.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, що набула права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 2 вищевказаної статті унормовано, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, для переходу до нового власника нерухомості права користування земельною ділянкою на тих самих умовах необхідно встановити чи цим правом володів попередній власник нерухомості.

Обставини щодо наявності в попереднього власника права користування на спірні земельні ділянки підтверджується листом № 2 від 08.01.2014, заявою №13/03-17 від 13.03.2017 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок», а також ухвалами Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2017 та 02.02.2016 у справі №10/206/б, з яких вбачається, що попередній власник володів правом оренди земельних ділянок, на яких розміщені придбані об’єкти нерухомості.

Доводи апелянта про те, що виставлені на аукціон об’єкти нерухомості, які в подальшому були реалізовані, не містили посилання на земельну ділянку, на якій розміщувалися, спростовується встановленими вище обставинами, з яких вбачається приналежність нерухомості до спірних земельних ділянок.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив що право користування перейшло до позивача.

Що стосується посилань представника третьої особи на відсутність майна позивача на спірній земельній ділянці, то суд вказує на наступне.

Як вбачається із довідок № 372 від 07.04.2014 та №1468 від 05.06.2015 виконавчого комітету Тереблечанської сільської ради, на земельній ділянці, площею 7,8951 га., кадастровий номер: 7321085400:01:002:0366 знаходиться наступне майно: будівля 4-х рядного корівника, загальна площа 1886,30кв.м.; будівля свинарника, літ. “А”, загальна площа 722,60кв.м.; будівля свинарника, літ. “А”, загальна площа 722,60кв.м.; будівля корівника, літ. “А”, загальна площа 1662,60кв.м.; будівля свинарника, літ. “А”, загальна площа 763,50кв.м.; будівля телятника, літ. “А”, загальна площа 764,90кв.м.; будівля котельні, літ. “А”, загальна площа 187,50кв.м.; будівля кузні, літ. “А”, загальна площа 64,80кв.м.; будівля телятника, літ. “А”, загальна площа 1580,60 кв.м.

Так, вищевказаними довідками встановлено факт розташування майна на одній земельній ділянці, площею 7,8951 га., кадастровий номер: 7321085400:01:002:0366.

Посилання на акт комісії, створеної з складу депутатів ОСОБА_4 сільської ради від 10.07.2017 та звіт експерта про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж на зазначеній ділянці, якими на думку апелянта спростовується наявність об’єктів нерухомості, які належать позивачу на спірній земельній ділянці площею 7,8951 га вірно не враховані місцевим господарським судом, оскільки не є належними доказами на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування в цій справі.

Статтею 123 Земельного кодексу України, встановлено порядок отримання земельної ділянки у користування із земель комунальної власності.

Так, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

1. надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

2. формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Так, 22.11.2017 позивачем подано три заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, з долученням документів, передбачених ст. 123 Земельного кодексу України.

Як вбачається із приписів ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

У разі якщо місце розташування об'єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами ст. 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

1. затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

2. вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Рішенням XXV сесії VII скликання №155-25/17 Тереблечанської сільської ради від 08 грудня 2017 року, яке є предметом цього спору, відмовлено у передачі земельних ділянок в оренду і винесено вищевказане питання на розгляд загальних зборів громади.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглянувши клопотання дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, позивач в порядку, передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України звернувся із заявою саме про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Чинним Земельним кодексом України, зокрема ч.13 ст. 123 чітко визначено з яких підстав відповідач має право відмовити позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зокрема підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не надав суду жодних належних та достатніх доказів чи вмотивованої відповіді щодо правомірності прийнятого спірного рішення про відмову у передачі земельних ділянок в оренду.

При цьому як правомірно звернув увагу суд першої інстанції, що відповідач розглянувши клопотання позивача, що стосується надання дозволу на розробку проекту землеустрою, в порядку ст. 123 ЗК України, відмовив у передачі земельних ділянок в оренду, при цьому не розглянувши по суті клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Отже відповідачем порушено порядок та умови, визначені частиною 3 ст. 123 Земельного кодексу України в частині порядку та результатів розгляду клопотання, щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ст.. 19 Конституції України, органи державної влади та органи, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вищевказаних обставин, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що порушено право позивача, визначене законом, щодо порядку отримання земельної ділянки в оренду у встановленому порядку, тому рішення №155-25/17 XXV сесії VII скликання Тереблечанської сільської ради від 08.12.2017 є незаконним та підлягає визнанню недійсним.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про безпідставне незалучення судом першої інстанції ОСОБА_5 в якості відповідача у справі, оскільки до нього не пред’явлено жодної матеріально правової вимоги в межах цього спору.

Щодо додаткового рішення суду про стягнення витрат за надання правової допомоги, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу долучено договір про представництво інтересів та надання правової допомоги б/н від 17.08.2017, в якому визначено винагороду за правову допомогу; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 №303; розгорнутий розрахунок вартості наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги б/н від 17.08.2017; квитанція до прибуткового ордеру про оплату 11 800 грн.

А отже, позивачем доведено понесені витрати на оплату послуг адвоката.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильно встановлені місцевим господарським судом обставини у справі та зроблені на підставі них висновки, а тому рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2018 та додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.05.2018 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_4 сільської ради без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України дотримуючись принципу змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2018 та додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.05.2018 у справі № №926/107/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 сільської ради без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Львівський апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.10.2018

Головуючий суддя: О.І. Матущак

Судді: О.Л. Мирутенко

ОСОБА_1