Рішення № 76932715, 27.09.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 вересня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/265/17-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання: Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом Заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури (вул. Шкільна, 4, м. Монастириська, Монастириський район, Тернопільська область, 48300) в інтересах держави в особі Монастириської міської ради (вул. Шевченка,19, м. Монастириська, Монастириський район, Тернопільська область, 48300)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" (вул.Набережно-Хрещатицька, 15-17/18, м. Київ, 04070)

про внесення змін в договір оренди земельної ділянки.

За участю від:

прокурор - Осядач Н.А.

позивача – ОСОБА_2

відповідача – не з’явився

Суть справи

У квітні 2017 року Заступник керівника Теребовлянської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Монастириської міської ради про внесення змін в договір оренди земельної ділянки від 29.04.2009, укладений між Монастириською міською радою та Відкритим акціонерним товариством"Концерн Галнафтогаз" (нині - ПАТ "Концерн Галнафтогаз).

Ухвалою суду від 24.04.2017 відкрито провадження по справі, якій присвоєно №921/265/17-г/17.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2018 перелічені судові рішення господарських судів у справі №921/265/17-г/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Розпорядженням керівника апарату від 03.05.2018, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу №921/265/17-г/17 передано на розгляд судді Шумському І.П..

Ухвалою суду від 07.05.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 03.08.2018 підготовче провадження, строк якого продовжувався, було закрито та призначено справу по розгляду по суті на 04.09.2018.

04.09.2018 розгляд справи по суті відкладено на 27.09.2018.

Під час нового розгляду справи представник відповідача (участь якого не визнавалась судом обов’язковою) жодного разу в судові засідання не з’явився. Хоча про дату, час і місце судового засідання він повідомлявся належним чином, в порядку ст.120 ГПК України.

Про проінформованість відповідача щодо розгляду даної справи також свідчить подані ним під час нового розгляду справи: відзив від 24.05.2018 року та клопотання від 28.05.2018 року, 20.05.2018 (одержане судом 26.07.2018) і від 28.08.2018 про перенесення слухання справи.

У зв’язку з цим неявка представника відповідача в засідання, згідно з ст.202 ГПК України, не перешкоджає розгляду спору по суті.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ20UG21D8040435 A2.

Свої вимоги, підтриманні в судовому засіданні прокурором та представником позивача, заявники мотивували зміною нормативно - грошової оцінки землі та відмовою відповідача в позасудовому порядку вносити відповідні зміни в договір оренди землі.

У поданих відзивах на позов від 06.06.2017 та від відповідач позов не визнав, зазначивши:

- про порушення прокурором вимог ст. 23 Закону України “ Про прокуратуру ”, оскільки не надано останнім підтвердження підстав для представництва інтересів позивача у суді;

- положення Податкового кодексу України не мають зворотної дії в часі, відтак не поширюються на правовідносини, пов’язані з орендою землі, що виникли до набрання Кодексом чинності;

- на недотримання норм статті 654 ЦК України, за якими внесення змін у договір оренди землі вчиняється у тій самій формі, що й договір, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту;

- рішення позивача про затвердження нормативно - грошової оцінки землі не набули чинності, через недотримання приписів Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про засади державної регуляторної політики держави у сфері господарської діяльності", Регламенту Монастириської міської ради в частині порядку їх оприлюднення, додавши Постанову Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 461/8220/13-а.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне:

29.04.2009 між Монастириською міською радою Тернопільської області, як орендодавцем та Відритим акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз" (змінено повне найменування на Публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз"), як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки (далі – договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення ради №496 від 24.06.2008 передав, а орендар прийняв по акту прийому-передачі у платне строкове (на 25 років) користування земельну ділянку, площею 0,4400га за кадастровим №6124210100:02:001:0134, розташовану за адресою: вул. Шевченка, 9а, м. Монастириська, Тернопільська область, для обслуговування автозаправної станції, зі сплатою щомісячно орендної плати за користування землею у визначених умовами договору порядку, строки та розмірі (п.п.1.1, 2.1, 2.3, 2.4, 2.5, 3.1, 5.1, 6.2 договору).

Так, в пунктах 2.2, 4.1 даного договору (про внесення змін до яких йдеться в позові) сторонами узгоджено розмір та порядок сплати орендної плати, виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №875, виданого управлінням Держкомзему у Монастириському районі Тернопільської області від 03.04.2009 року 326 392 грн.

Зокрема, встановлено обов’язок орендаря сплачувати щорічно орендну плату в загальній сумі 39167,04 грн. (без ПДВ), що становить 12% від 326392грн (Розрахунок щомісячного платежу та є невід'ємною частиною договору), тобто від нормативної грошової оцінки землі та перераховувати плату на банківський рахунок орендодавця у строк до 30 числа кожного місяця, наступного за звітним, рівними частинами у розмірі 3263,92грн.

Також, у п.4.4 договору сторонами передбачено, що розмір орендної плати може переглядатися один раз на рік, а також у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, встановлених законом.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір вирішується в судовому порядку (п.12.1 договору).

Відповідно до п.14.1 договір набрав чинності 21.07.2009, тобто з моменту його державної реєстрації у Монастириському міському відділі Тернопільської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис під №040965300063.

Даний договір посвідчено 29.04.2009 державним нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №954.

21.07.2009 земельну ділянку за ОСОБА_2 прийому-передачі передано в користування орендарю.

В подальшому, 27 червня 2013 року Монастириською міською радою Тернопільської області прийнято рішення за №610 від 27.06.2013 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району", згідно з яким вирішено:

- затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району площею 1060га;

- використовувати нормативну грошову оцінку земель міста Монастириська, зокрема, при визначенні орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до п.п.3,4 дане рішення вступає в дію у відповідності до ст.271 Податкового кодексу України та підлягає оприлюдненню на дошці оголошень міської ради та в засобах масової інформації.

Відповідно до змісту Порядку оприлюднення нормативно-правових актів міської ради та виконавчого комітету міської ради, затвердженого рішенням Монастириської міської ради №394 від 24.01.2008 року, нормативно-правові акти (в т.ч. регуляторні) набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення шляхом розміщення державною мовою на дошці оголошень міської ради, якщо радою не встановлений більш пізній строк введення їх у дію. Нормативно-правові акти можуть бути доведені до відома населення через засоби масової інформації (районну газету "Вісті Придністров'я"), радіо, телебачення.

Регуляторні акти міської ради підлягають оприлюдненню не пізніше як у 10-денний строк після їх прийняття і підписання.

Згідно з письмовими поясненнями, даними представниками Монастириської міської ради ще під час попереднього розгляду справи, рішення за №610 від 27.06.2013 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району" було оприлюднене 04.07.2013 року на дошці оголошень міської ради.

Інших доказів оприлюднення в такий спосіб рішення позивач надати не може через їх відсутність на час звернення до суду із позовом в 2017 році.

13 липня 2016 році Монастириською міською радою прийнято рішення №213 "Про внесення змін до рішення сесії Монастириської міської ради №610 від 27.06.2013 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району" згідно з яким внесено зміни до п.п.4, 5 рішення №610 від 27.06.2013, виклавши їх в наступній редакції: "середня (базова) вартість 1кв.м. земель м. Монастириська – 63,08грн./кв.м." (п.5); "Звернутися до Монастириського відділення Бучацької ОДПІ з пропозицією здійснювати контроль за внесенням змін у податкові декларації власниками та користувачами земельних ділянок на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, виданих відділом Держгеокадастру у Монастириському районі і здійснювати контроль за повнотою та своєчасністю сплати плати за землю" (п.4).

Матеріалами справи підтверджено, що дане рішення Монастириської міської ради було оприлюднено у друкованому періодичному виданні – у випуску №32 (7164) від 19.08.2016 газети "Вісті Придністров'я" (т.1 а.с.59).

Встановлено, що обидва рішення ради за №610 від 27.06.2013 та за №213 від 13.07.2016 були опубліковані в газеті "Вісті Придністров'я" від 12.05.2017 №18 (7201) (т.1 а.с.100).

Згідно з Витягами з технічної документації від 28.03.2017 та від 31.03.2017, наданого Відділом Держземагенства у Монастириському районі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що перебуває в оренді відповідача, площею 4 400 м2, становить 1 434 356,00грн (т.1 а.с.39,62).

Таким чином, розмір щорічної орендної плати з урахуванням нової нормативної грошової оцінки землі складає 172 122,72 грн (12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки). А щомісячної - 14 343,56 грн.

Як свідчать матеріали справи Монастириська міська рада, керуючись ст.188 ГК України зверталася до відповідача з листами №636 від 22.06.2015, №171/07-02 від 07.02.2017, в яких повідомляла про необхідність внесення змін до договору оренди землі від 29.04.2009 в частині визначення розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та, відповідно розміру орендної плати. Будь-яких додатків дані листи не містять, тобто проекту додаткової угоди щодо внесення змін у договір оренди землі дані листи не містять.

Дані листи надіслано позивачем за адресою орендаря - у м. Львові, яка вказувалась самим відповідачем у договорі оренди землі від 29.04.2009 року і була його юридичною адресою до 30.12.2016 року.

Як вбачається з даних Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач з 30.12.2016 року зареєстрований у м. Києві.

Доказів повідомлення позивача про зміну свого місцезнаходження орендар не надав.

Ще до прийняття попереднього судового рішення у даній справі позивач звернувся до відповідача з листом № 388/07-02 від 12.05.2017, до якого долучив проект додаткової угоди до договору оренди землі про внесення змін в пункти 2.2. та 4.1 договору з проханням внести зміни до договору та здійснити їх державну реєстрацію у встановленому порядку. Дані звернення ради, котрі було надіслано відповідачу за адресою – м. Київ вул. Набережно-Хрещатицька, 15-17/18, залишені ПАТ "Концерн Галичина" без реагування.

Не досягнення сторонам в позасудовому порядку згоди щодо внесення змін до умов договору оренди землі і стало підставою для звернення прокурора з даним позовом.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи учасників процесу, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до змісту ст.129 Конституції України, ст.ст. 13,14, 74, 76-79 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними, допустимими, достовірними доказами і достатніми доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і заперечень.

Поданими прокурором та позивачем доказами доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, предметом спору у даній справі є правовідносини, що виникли між сторонами по справі на підставі правочину щодо користування земельною ділянкою, тобто є земельними правовідносинами. Відтак, спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

У відповідності до ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст.3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 96 Земельного кодексу України встановлений обов'язок землекористувача своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За приписами ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Орендна плата відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про плату на землю" (в редакції, чинній станом на дату укладення договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 18 Закону України "Про плату на землю" (в редакції, чинній станом на день укладення договору) встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди. Розмір цієї плати не може бути меншим від розміру податку за земельну ділянку, що орендується, а при оренді земель сільськогосподарського призначення не може перевищувати цього податку.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 регулюється виключно Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 288.1.-288.5 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У відповідності до ч.5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка використовується, зокрема, при визначенні розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації грошової оцінки земель.

Згідно з Витягів із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки за березень 2017 року, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, площею 4400 кв.м, що знаходиться у користуванні ОСОБА_1 акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" за договором становить 1 434 356 грн.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (вказана правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 17.05.2018 та від 08.08.2018, у справах № 916/2344/17 та №916/2956/17 відповідно).

Приписами ст. 23 вказаного Закону встановлено, що технічна документація з грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Як встановлено судом, 27.06.2013 року Монастириською міською радою прийнято рішення за №610 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району", згідно з яким, враховуючи позитивний висновок державної землевпорядної експертизи, рекомендації постійної комісії міської ради з питань сільського господарства, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, керуючись ст. 12 ЗК України, ст. 271 ПК України, ст.ст. 3,23 Закону України “Про оцінку земель”, ст. 26 Закону України “ Про місцеве самоврядування в Україні ” було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району площею 1060га та вирішено використовувати нормативну грошову оцінку земель міста Монастириська, зокрема, при визначенні орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, а відтак, в разі чинності рішення Монастириської міської ради від 27.06.2013 №610 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району" воно слугує підставою для внесення змін у відповідний договір оренди земельної ділянки.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Аналогічні положення містяться в ст. 651 ЦК України та п. 12.1 укладеного договору оренди від 29.04.2009.

У п.4.4 договору сторони дійшли згоди про те, що розмір орендної плати може переглядатися один раз в рік, у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Цивільний кодекс України у ч.ч.1, 2 ст.632 передбачає застосування у встановлених випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Суд зазначає, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Суд також враховує, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку чи не набрання ним законної сили у визначений законом порядку (пункт 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року “ Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин ”).

Рішення Монастириської міської ради за №610 від 27.06.2013 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району", із наступними змінами ніким у встановленому порядку не скасовано.

Щодо набрання цим рішенням законної сили слід зазначити наступне.

Статтею 57 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно – правові акти, які визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно – правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Згідно з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у даній справі, рішення Монастириської міської ради за №610 від 27.06.2013 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району" є регуляторним актом. Тому в питаннях набрання ним чинності слід керуватись не Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року N 2939-VI , а спеціальними нормами - Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності " від 11 вересня 2003 року N 1160-IV (далі – Закон N 1160-IV).

Відповідно до ст.12 Закону N 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання, що відповідає Порядку, затвердженому рішенням позивача №3 від 24.01.2008.

Дію цього Закону стосовно актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів було призупинено на 2016 рік Законом від 24 грудня 2015 року N 909-VIII.

У зв’язку з цим, враховуючи публікацію тексту рішення Монастириської міської ради за №610 від 27.06.2013 року (із змінами внесеними рішенням №213 від 13.07.2016) в газеті "Вісті Придністров'я" №18 (7201) від 12.05.2017, доведеним є офіційне оприлюднення цих актів позивачем (Постанова Верховного Суду від 27.02.2018 року у даній справі). А відтак набрання ним чинності.

У відповідності до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ст.236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Необгрунтованим при цьому є посилання відповідача на Постанову Верховного суду від 08.05.2018 у справі №461/8220/13-а, оскільки за обставинами тієї справи рада не здійснила оприлюднення регуляторного акту (його проекту).

Усе наведене свідчить про те, що місцева рада вправі вимагати від орендаря (відповідача у справі) приведення договору оренди землі від 29.04.2009 у відповідність до вимог законодавства, шляхом внесення відповідних змін з метою приведення розміру орендної плати за землю у відповідність із зміненою (за згаданими рішеннями) грошовою оцінкою земельної ділянки.

При цьому, надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору (п.п.2.19 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року).

В той же час проект відповідних змін до договору оренди землі, внесення яких є предметом судового розгляду, надсилався відповідачеві з листом № 388/07-02 від 12.05.2017 за адресою – м. Київ вул. Набережно-Хрещатинська, 15-17/18.

Вказані пропозиції були залишені позивачем без відповіді.

Не було досягнуто згоди сторонами щодо цього і під час попереднього та нового розгляду справи.

У зв’язку з цим, спір вирішується в судовому порядку (ст.30 Закону України "Про оренду землі", ч.4,5 ст.188 ГК України, ст.651 ЦК України, п.12.1 договору ).

Відтак, посилання відповідача на недотримання позивачем положень ст.654 ЦК України є необґрунтованими і такими, що

Щодо наявності повноважень прокурора на звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 зазначеного Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади,орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутнє такого органу.

Згідно з ст.4 ГПК України (ст. 2 ГПК України в редакції чинній на час подання позову), господарський суд порушує справи за позовними заявами в тому числі прокурорів, які звертаються до суду в інтересах інших осіб.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ст.53 ГПК України ).

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує; з позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повність частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних па інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальне цілісності, державного кордону України, гарантування її державної економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності, господарювання тощо.

Звернення прокурора до суду в даній справі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання користування земельною ділянкою державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

Конституція України (ст.ст. 13, 14, 16) визначає, що земля є об’єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України - обов’язок держави.

За правилами ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно - правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Основними принципами земельного законодавства є, зокрема:

- поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

- забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;

- невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 80 ЗК України закріплено суб’єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб’єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб’єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб’єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення ч. 1 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам: сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ст. 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу.

Згідно статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в країні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Український народ чи територіальна громада як його частина, є визначеними Конституцією України суб’єктами права власності на землю в межах території України, рівними в своїх правах перед законом із іншими суб’єктами права власності. Суспільство має право правомірно припускати та одночасно правомірно очікувати, що і окремі члени суспільства (громадяни), і органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування при вирішенні земельних питань додержуються засад правового порядку в Україні, значених ст. 19 Конституції України.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб’єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Отже, правовідносини, пов’язані з належним справлянням плати за землю, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес " (п.54 рішення).

Згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать справляння мати за землю та здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Таким чином, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, спрямованого на забезпечення неухильного додержання земельного законодавства та справляння плати за землю у передбаченому законодавством розмірі.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача (ч.5 ст.53 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, позивачем у даному випадку виступає Монастириська міська рада, як орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження щодо справляння плати за землю та здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Таким чином, прокурором належним чином обґрунтовано підстави для здійснення представництва інтересів держави у даній справі

Окрім того, необхідно врахувати, що Монастириська міська рада неналежним чином здійснювала захист порушених інтересів держави, оскільки всупереч законодавству України не забезпечила належним чином покладені на неї обов’язки в частині самостійного здійснення повноваження щодо внесення змін в договір оренди земельної ділянки та наповнення міського бюджету за рахунок збільшення розміру орендної плати та не вживала заходів по відновленню відповідних прав через суд, а відтак в органів прокуратури наявні всі підстави для звернення із відповідною позовною заявою до суду.

З урахуванням всього викладеного позов підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що обов'язок судів обґрунтувати своє рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч.4 ст.11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В порядку ст.ст. 123,129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1,2,5,7-18,20,24,32,73-80,86,123,129,232,233,236-238,240,241,256,257 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1.Внести зміни в п.2.2. та п.4.1 договору оренди земельної ділянки від 29.04.2009, укладеного між Монастириською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз” (ПАТ "Концерн Галнафтогаз), який посвідчено нотаріально 29.04.2009 державним нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори та зареєстровано у Монастириському міському відділі Тернопільської регіональної філії центру державного земельного кадастру за №040965300063 від 21.07.2009, виклавши їх в наступній редакції:

«п.2.2 - Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 1 434 356 грн. »

«п.4.1 – Орендна плата за користування Об’єктом встановлена у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 172 122,72 грн. (сто сімдесят дві тисячі сто двадцять дві гривні 72 копійки) без ПДВ в рік та вноситься Орендарем щомісячно рівними частками у розмірі 14 343,56 грн. (чотирнадцять тисяч триста сорок три гривні 56 копійок) без ПДВ на банківський рахунок в місцевий бюджет м. Монастириська п/р №332118127003764, МФО 838012, код призначення 13050200.»

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" (вул. Набережно-Хрещатицька, 15-17/18, м. Київ, 04070, код 31729918) 3360 грн. (три тисячі триста шістдесят) грн. витрат по сплаті судового збору на користь прокуратури Тернопільської області: р/р 35215035004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800.

Видати наказ.

3.Стягнути ОСОБА_1 акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" (вул. Набережно-Хрещатицька, 15-17/18, м. Київ, 04070, код 31729918) 1920 (одну тисячу дев’ятсот двадцять) грн. витрат по сплаті судового збору на користь прокуратури Львівської області: р/р 35211093000774 УДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910031.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 жовтня 2018 року.

Суддя І.П. Шумський