Ухвала суду № 76932630, 02.10.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"02" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1064/18Господарський суд Одеської області у складі: головуючого судді Лічмана Л.В., суддів Малярчук І.А., Волкова Р.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: не з’явився,

від третьої особи: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ГАДЖИБЕЙ” (зареєстроване 20.08.2018 р. за вх. № 2-4230/18) про призначення судової оціночно-земельної експертизи по справі № 916/1064/18 за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ГАДЖИБЕЙ”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство комерційний банк ,,Приватбанк”, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.06.2018р. прийнято позовну заяву (вх. № 1149/18 від 01.06.2018 р.) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1064/18, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство комерційний банк ,,Приватбанк”, постановлено справу № 916/1064/18 розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.

20.08.2018р. за вх.№2-4230/18 від відповідача до суду надійшло клопотання про призначення по справі судової оціночно-земельної експертизи. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач послався на те, що позивачем позовні вимоги заявлено про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №107 (на належне на праві власності відповідачу майно, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 468563151237) нерухоме майно, згідно опису, що міститься в п.10.1. іпотечного договору, а саме: “земельна ділянка, площею 8,5817га", зареєстрована в Державному земельному кадастрі України за кадастровим номером 5123781300:01:002:0865, цільове призначення: для будівництва, експлуатації об'єктів рекреаційно-оздоровчого призначення та обслуговування жителів територіальної громади Овідіопольського району, категорія земель: землі рекреаційного призначення, місце розташування: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив “Золотий берег”, земельна ділянка 152, 153, 154, 155, 156, що підтверджується витягом з ДЗК про земельну ділянку №НВ-5101317202014, виданим 07.08.2014р. державним кадастровим реєстратором ОСОБА_3 Відділу Державного земельного агентства України в Овідіопольському районі Одеської області, в рахунок заборгованості, яку він нарахував за кредитним договором №54 від 02.10.2014р. Відповідач вважає, що значення для справи має визначення вартості предмета іпотеки, яким є земельні ділянки.

В поясненнях до клопотання від 01.10.2018р. за вх.№19846/18 заявник також відмічає, що у прохальній частині позовної заяви позивачем викладено позовну вимогу про встановлення способу реалізації предметів іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження» за визначеною позивачем початковою ціною, із якою відповідач не згоден, що викликано намаганням іпотекодавця впливати на ефективне розпорядження його майном у примусовому порядку, у тому числі шляхом встановлення його дійсної ринкової вартості в умовах несталих економічних процесів. Крім того, зазначає, що посилання позивача на визначення в звіті в розділі Ідентифікація об’єкта оцінки про огляд земельної ділянки та в розділі «Конфлікт інтересів» про огляд земельної ділянки (без здійснення спеціальної технічної експертизи) не свідчить про здійснення оцінщиком дій по визначенню земельних ділянок, та з врахуванням цього не вбачається застосування належних методів по визначенню їх ринковою вартості. З огляду на викладене, стверджує, що наданий позивачем звіт про експертну грошову оцінку предмета іпотеки від 12.12.2017р. викликає сумніви щодо його правильності, відповідач не в змозі самостійно надати висновок у строки, встановлені для подання доказів, в тому числі, але не виключно через стислі строки, у які з об’єктивних причин неможливо провести експертизу, що відповідає умовам п.2 ч.1 ст.99 ГПК України, а тому відповідач вважає за необхідне заявити повторне клопотання про призначення судової експертизи.

Позивач 22.08.2018р. за вх.17090/18 подав до суду заперечення проти клопотання відповідача щодо призначення у справі оціночно-земельної експертизи, вказує про те, що надав до матеріалів справи належним чином засвідчену копію Звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок, які належать ТОВ «Гаджибей», в тому числі земельної ділянки, яка є предметом спору по даній справі. Зазначає позивач, що оцінка проведена суб’єктом оціночної діяльності ТОВ «Ессет Експертайз», зареєстрованим в установленому законодавством порядку та який має ліцензію на проведення землеоціночних робіт, в склад якого входять оцінювачі та які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Позивач зауважує, що оцінка проведена станом на 01.11.2017р. та дійсна протягом 12 місяців, у зв’язку з чим, НБУ вважає, що поданий ним звіт про оцінку предмета застави актуальний на час розгляду даної справи, що відповідачем не спростовано. На думку НБУ, поданий ним Звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок є також чинним та актуальним з огляду на п.107 Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затв. Постановою Правління НБУ №351 від 30.06.2016р., який передбачає, що банк під час розрахунку розміру кредитного ризику приймає вартість застави, яка є прийнятним забезпеченням за умови її належності до переліку забезпечення, визначеного в додатку 6 до цього Положення, та дотримання, зокрема, такого принципу: принципу справедливої оцінки. Передбачає здійснення банком оцінки застави за вартістю, яка не перевищує ринкової (справедливої) вартості та забезпечує можливість її продажу сторонньому покупцеві. Тобто, є ринок, на якому застава може бути реалізована в разі звернення на неї стягнення або застава може бути спрямована безпосередньо на погашення зобов'язань боржника. Переоцінка вартості застави має здійснюватися банком на регулярній основі, зокрема, нерухомого майна, об'єктів у формі цілісного майнового комплексу, земельних ділянок, транспортних засобів та устаткування - не рідше одного разу на дванадцять місяців; товарів в обороті або в переробці та біологічних активів - не рідше одного разу на місяць; іншого майна - не рідше одного разу на шість місяців. Якщо від дати останньої оцінки/перегляду вартості предмета застави відбулися суттєві зміни в умовах його функціонування, фізичному стані та/або стані ринку подібного майна (пошкодження, знищення, знецінення, завершення реконструкції, уведення в експлуатацію тощо), то банк має забезпечити проведення переоцінки такого майна незалежно від установленої вище періодичності. Банк з метою розрахунку розміру кредитного ризику використовує ринкову (справедливу) вартість забезпечення у вигляді: цінного папера - визначену з урахуванням вимог розділів XV та XVI цього Положення; нерухомого майна, об'єктів у формі цілісного майнового комплексу, земельних ділянок, транспортних засобів, устаткування, майнових прав (крім майнових прав на грошові кошти), товарів в обороті або в переробці, біологічних активів - визначену суб'єктом оціночної діяльності або оцінювачем майна - працівником банку, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, які не є пов'язаними з банком особами (афілійованими, спорідненими, асоційованими), відповідно до законодавства України (без урахування податку на додану вартість). Банк має право використовувати ринкову (справедливу) вартість визначених видів забезпечення з метою розрахунку розміру кредитного ризику, якщо суб'єкт оціночної діяльності, який її визначив, відповідає одночасно таким критеріям: банк отримав інформацію про суб'єкта оціночної діяльності та оцінювачів, що виконують оцінку в його складі, розміщену на веб-сайті Фонду державного майна України (адреса сайта - http://www.spfu.gov.ua/), про: уключення суб'єкта оціночної діяльності до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності; наявність у суб'єкта оціночної діяльності чинного сертифіката за напрямами оцінки майна, щодо яких дозволена практична діяльність з оцінки визначених видів забезпечення; досвід практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності на ринку України з оцінки майна не менше ніж п'ять років, з яких не менше ніж три роки за напрямами оцінки майна визначених видів забезпечення; досвід практичної діяльності оцінювачів, які виконують оцінку в складі суб'єкта оціночної діяльності, не менше ніж два роки, з яких не менше ніж один рік за напрямами оцінки майна визначених видів забезпечення; відсутність упродовж трьох останніх років, що передують даті, на яку здійснюється оцінка кредитного ризику, інформації про суб'єкта оціночної діяльності та оцінювачів, які виконують оцінку в його складі, щодо порушень нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні; фактів порушень обмежень щодо проведення оцінки майна, установлених законодавством України; рецензій на звіт про оцінку майна, що класифікується за такою ознакою: звіт про оцінку майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний; банк за запитом отримав інформацію від Національного банку про те, що в Національному банку немає інформації про рецензію на звіт про оцінку майна, що класифікується за такою ознакою: звіт про оцінку майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний. Така інформація актуалізується банком не рідше одного разу на шість місяців; нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів, устаткування, що визначена в договорі купівлі-продажу, - у разі їх придбання не раніше ніж за три місяці до дати укладення договору застави. Таку вартість банк може використовувати до дати її перегляду відповідно до встановленої в цьому пункті періодичності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” заперечує проти задоволення клопотання відповідача щодо призначення у справі судової оціночно-земельної експертизи, вказує, що відповідач у клопотанні не вказав у чому саме полягає необхідність призначення судової оціночно-земельної експертизи з огляду на наявність у справі чинного звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що належить ТОВ «Гаджибей». Крім того, на думку третьої особи, матеріали справи не містять взаємно суперечливих доказів на підтвердження ринкової вартості земельної ділянки, що є предметом іпотеки. При цьому, третя особа вказує, що позиція відповідача щодо необхідності призначення експертизи для визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки спростовується постановою ОСОБА_4 Верховного Суду від 21.03.2018р. у справі №235/3619/15-ц.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини (ч.ч.1, 2, 3, 4, 8 ст.98 ГПК України).

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз’яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов’язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч.1, 3, 4, 5, 6 ст.99 ГПК України).

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об’єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі). В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків (ч.ч.1, 3, 5 ст.100 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.102 ГПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.103 ГПК України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв’язку з характером досліджень, або якщо об’єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи. У разі якщо суд призначив проведення експертизи експертній установі, керівник такої установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти надають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність.

Згідно ст.5 Закону України “Про оцінку земель” експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки. Статтею 1 Закону України “Про оцінку земель” визначено, що експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов'язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту.

Так, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення боржником - АТ КБ “Приватбанк” зобов'язань за кредитним договором №54 від 02.10.2014р. щодо своєчасного повернення кредиту. Ці зобов'язання були забезпечені іпотекою відповідно до договору іпотеки від 07.10.2014р., укладеного між ТОВ “Гаджибей” та позивачем. Допущені порушення кредитного договору стали підставою для звернення банку до відповідача як майнового поручителя з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позов від 26.06.2018р. за вх.№12874/18 проти позову заперечує, зокрема, відзначає, що оскільки між ним та позивачем не має згоди щодо оцінки предмету іпотеки, то початкова ціна продажу предмету іпотеки може бути визначена виключно на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності.

Як передбачено положеннями ч.6 ст.38 Закону України “Про іпотеку”, ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Так, у прохальній частині позовної заяви від 01.06.2018р. за вх.№1149/18 НБУ викладено позовну вимогу про встановлення способу реалізації предметів іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження” за визначеною позивачем початковою ціною, із якою відповідач не згоден, що викликано намаганням збалансувати власний обов’язок іпотекодавця спрямувати предмет іпотеки в рахунок погашення зобов’язання боржника та право цього ж іпотекодавця впливати на ефективне розпорядження його майном у примусовому порядку, у тому числі шляхом встановлення його дійсної ринкової вартості в умовах несталих економічних процесів.

Із наявного у справі звіту про експертну грошову оцінку предмета іпотеки від 12.12.2017р. не вбачається безпосередньо дослідження оцінщиком об’єктів іпотеки - в змісті звіту відсутнє зазначення про це, що відповідно викликає сумніви щодо обґрунтованості висновків. Посилання позивача на визначення в звіті в розділі “Ідентифікація об’єкта оцінки” про огляд земельної ділянки та в розділі "Конфлікт інтересів" про огляд земельної ділянки (без здійснення спеціальної технічної експертизи) не свідчить про здійснення оцінщиком дій по вивченню об’єктів, зокрема, земельних ділянок №№152, 153, 154, 155, 156, та з врахуванням цього не вбачається застосування належних методів по визначенню їх ринкової вартості.

Отже, повнота та всебічність встановлення обставин справи спрямована саме на дотримання положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд), а не навпаки. Разом із тим у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строки для їх отримання.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 10.05.2018р. по справі №922/4110/16, від 23.04.2018р. по справі №914/529/17.

При цьому, у даній справі при розгляді питання про призначення оціночної експертизи для визначення початкової ціни предмет іпотеки позицією, викладеною у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 21.03.2018р. у справі №235/3619/15-ц, суд не може керуватись, оскільки у даній справі №916/1073/18 позивач самостійно у прохальній частині позову зазначив про встановлення початкової ціни реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості позичальника.

Таким чином, у справі наявний спір стосовно початкової вартості предмету іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення, що потребує здійснення дослідження, проведеного особою, що володіє спеціальними знаннями, наданий позивачем звіт про експертну грошову оцінку предмета іпотеки від 12.12.2017р. викликає сумніви щодо його правильності, а відповідач, що клопоче про призначення судової експертизи, самостійно надати висновок у строки, встановлені для подання доказів, не може через неможливість отримання ним необхідних для проведення експертизи матеріалів, що відповідає умовам п.2 ч.1 ст.99 ГПК України, тому суд, з метою повноти та всебічності дослідження обставин справи, з врахуванням дотримання принципу “розумного строку”, вбачає необхідність в призначенні судової оціночно-земельної експертизи.

При цьому, з врахуванням даних Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, з огляду на п.1.5. Інструкції про призначення та проведення експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998р., який передбачає проведення експертиз за зонами регіонального обслуговування, проведення експертизи суд доручає Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За положеннями ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Як передбачено п.6 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

З врахуванням того, що проведення експертизи потребує часу, з врахуванням прохання відповідача про зупинення провадження по справі у зв’язку з проведенням судової експертизи поза межами суду, суд вважає за доцільне зупинити провадження у справі.

Керуючись ст.ст.34,99,100,228,229,233-235 ГПК України, суд постановив:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ГАДЖИБЕЙ” (зареєстроване 20.08.2018 р. за вх. № 2-4230/18) про призначення судової експертизи задовольнити.

2. Призначити по справі № 916/1064/18 судову оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21).

3. На вирішення експерта поставити питання: ,,Яка ринкова вартість об’єкта нерухомості – предмету іпотеки за іпотечним договором № 107 від 06.10.2014 р., укладеним між власником іпотекодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ГАДЖИБЕЙ” та іпотекодержателем Національним Банком України, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 5123781300:01:002:0865, площею 8,5817 га, цільове призначення: для будівництва, експлуатації об’єктів рекреаційно-оздоровчого призначення та обслуговування жителів територіальної громади Овідіопольського району, категорія земель: землі рекреаційного призначення, місце розташування: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив ,,Золотий берег”, земельна ділянка 152, 153, 154, 155, 156?”

4. Надати Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення дослідження матеріали господарської справи № 916/1064/18.

5. Роз’яснити сторонам, що згідно ч.2 ст.38 ГПК України вони вправі з підстав, зазначених у ст.ст.35,36,37 цього кодексу, заявити експерту відвід.

6. Оплату вартості експертизи покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ГАДЖИБЕЙ”.

7. Попередити експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

8. Провадження у справі № 916/1064/18 зупинити на час проведення експертизи.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 05 жовтня 2018 р.

Головуючий суддя Л.В. Лічман

Суддя І.А. Малярчук

Суддя Р.В. Волков