Рішення № 76932455, 02.10.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2018 Справа №914/909/18

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі позивача 1: Регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів,до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма «Західтрансбуд», м. Львів,про: стягнення боргу згідно договору та штрафних санкцій у розмірі 29’523,10 грн.Суддя Козак І.Б.

при секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт,

від відповідача: не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми «Західтрансбуд» про стягнення боргу згідно договору та штрафних санкцій у розмірі 29’ 523,10 грн.

Ухвалою суду від 24.05.2018р. залишено позов без руху для усунення недоліків позивачем. 13.06.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 10.07.2018 р. У зв’язку з відрядженням судді Козак І.Б., ухвалою суду від 02.07.2018 р. розгляд справи відкладено на 13.07.2018 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 18.09.2018р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 02.10.2018р.

02.10.2018р. відбувається розгляд справи по суті.

У судове засідання 02.10.2018р. представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору №Л/ДН-1-1610/ДНп від 06.06.2016р. не оплачено повної вартості наданих позивачем відповідачу послуг з надання технологічних вікон на ділянці 2км ПК9 дільниці Львів-Ходорів, внаслідок чого існує заборгованість в розмірі 23760,09 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 3879,26 грн. пені, 1511,32 грн. інфляційних втрат, 372,43 грн. 3% річних.

Відповідач у судове засідання 02.10.2018р. не з’явився, причин неприбуття не повідомив. У відзиві на позов (вх.№26208/18 від 13.07.2018р.) визнав заявлені позовні вимоги, зазначивши, що у зв’язку з неплатоспроможністю ТзОВ «Західтрансбуд» не може виконати свої фінансові зобов’язання перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

06.06.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі позивача 1 Регіональної філії «Львівська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма «Західтрансбуд» укладено договір №Л/ДН-1-1610/ДНп, відповідно до умов якого виконавець (позивач у справі0 зобов’язується надати замовнику (відповідачу у справі) послуги по наданню технологічних вікон на ділянці 2 км ПК 9 дільниці Львів-Ходорів (в межах залізничної станції Львів, шляхопровід по вул.Городоцькій, 166), а замовник зобов’язується оплатити виконавцю надані послуги на умовах цього договору.

Термін надання послуг – з 01.07.2016р. (п.1.2 договору). розрахунки між замовником і виконавцем проводяться на умовах попередньої оплати, на підставі виставленого рахунку, протягом 5 днів з моменту отримання рахунку. Остаточні розрахунки за надані послуги проводяться протягом 14 календарних днів після підписання сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг (п.3.1 – 3.2 договору).

Сторони також підписали 01.08.2016р. Додаткову угоду №1 до договору від 06.06.2016р., 29.12.2016р. Додаткову угоду №2 до договору від 06.06.2018р., 18.01.2017р. Додаткову угоду №3 до договору від 06.06.2016р., 29.05.2017р. – Додаткову угоду №Л/ДН-1-1610/ДНп-д-4 до договору від 06.06.2016р., 27.06.2017р. – додаткову угоду №5/Н/ДН-1-1610/ДНп-д, 29.08.2017р. – Додаткову угоду №6/Л/ДН-1-1610/ДНп-д-6 до договору від 06.06.2016р.

Позивачем виставлено відповідачу ОСОБА_2 №827 від 26.10.2017р. на суму 27’ 760,09 грн.

На виконання р.4 договору «Приймання наданих послуг» сторонами підписано 31.10.2017р. Акт №827 виконаних робіт по договору №Л/ДН-1-1610ДН/п від 06.06.2017р. на суму 27’760,09 грн.

Відповідачем оплачено частково отримані послуги:

· 2’ 000,00 грн. 03.01.2018р. (платіжне доручення №1495);

· 2000,00 грн. 23.02.2018р. (копія банківської виписки про рух коштів по рахунку позивача).

Листом №ДНЮ-186 від 19.12.2017р. позивач звертався до відповідача з претензією оплатити заборгованість за договором.

Неоплаченими залишилися послуги на суму 23’ 760,09грн.

Станом на дату прийняття рішення заборгованість відповідачем не оплачена.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідач отримав посередницькі послуги, надані позивачем, у нього виник обов’язок оплатити такі послуги. Відтак, заявлені позивачем 23’ 760,09грн. заборгованості є правомірними.

Згідно пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Крім того, позивачем на підставі п.5.2 договору нараховано відповідачу 3879,26 грн. пені за порушення строків оплати послуг. Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п.1.9 постанови Пленуму ВГС України « 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних втрат та пені. Відтак, здійснивши перерахунок суми пені, правомірною до стягнення є 3’ 814,14 грн. пені.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. На підставі ст.625 ЦК України позивач правомірно нарахував відповідачу 1511,32 грн. інфляційних втрат, 372,43 грн. 3% річних за період 15.11.2017р. по 11.05.2018р.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати в силу вимог ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 86, 129, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма «Західтрансбуд» (адреса: 79044, м. Львів, вул.Мельника, б.8, код ЄДРПОУ 30478068) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса: 03680, м. Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (адреса: 79000, м. Львів, вул. Гоголя, б.1, код ЄДРПОУ 40081195) 23’ 760,09грн. заборгованості, 3’ 814,14 грн. пені, 1’ 511,32 грн. інфляційних втрат, 372,43 грн. 3% річних та 1’ 758,12 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2018р.

Суддя Козак І.Б.