Рішення № 76932181, 27.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2018Справа № 910/20193/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг"

про стягнення 324 300 грн. 13 коп.

за участю представників:

від позивача: Кузнєцова Є.А.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" про стягнення 324300,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем в обумовлений строк зобов'язань за укладеним з позивачем договором підряду № 139 від 12.05.2017, оскільки відповідачем після отримання від позивача авансу зобов'язання виконувались з порушенням строків та в повному обсязі не виконані, через що позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору та вимогу про повернення невикористаної частини авансу, яка складає заявлену суму вимог та вартість робіт, що не виконана відповідачем, однак вказана сума відповідачем на вимогу позивача не повернута.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 в позові Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 02.07.2018 касаційну скаргу Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі №910/20193/17 скасовано, а справу № 910/20193/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

10.07.2018 матеріали справи №910/20193/17 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 прийнято справу №910/20193/17 до свого провадження, розгляд справи № 910/20193/17 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.08.2018.

В підготовчому засіданні 06.08.2018 відкладено підготовче засідання на 06.09.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у підготовче засідання.

В судовому засіданні 06.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.09.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик в судове засідання з розгляду справи по суті.

В судове засідання 27.09.2018 з'явився представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 27.09.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення потового відправлення № 0103047471277.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, приймаючи до уваги те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, то суд прийшов до висновку про розгляд справи у даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 27.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2017 між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" (підрядник, відповідач) укладено договір підряду № 139 (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати на свій ризик весь обсяг робіт з проектування та монтажу холодильної камери в складському комплексі СП "Оптіма-Фарм, ЛТД" адресою: Житомирська обл., с. Оліївка, вул. Садова, 4 відповідно до умов даного договору, додатку №3 "Технічне завдання" від 12.05.2017 до даного договору (далі - Технічне завдання), а також проектної документації, яка буде розроблена ТОВ "Поліал-Інжиніринг" згідно Технічного завдання та погоджена із замовником (далі - Проектна документація). Проектна документація повинна бути розроблена з дотриманням усіх діючих законодавчих актів України, державних будівельних норм і інших нормативних документів, що регламентують процес проектування й будівництва на території України.

В пункті 3.1 договору сторони погодили, що розрахунок за виконані роботи проводиться по наступному графіку:

3.1.1. Замовник сплачує підряднику аванс за матеріали та обладнання у розмірі 1048900,48 грн.

3.1.2. Оплата решти суми за фактично виконані підрядником роботи здійснюється замовником протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1 договору загальна тривалість робіт, які виконуються підрядником становить 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання підрядником авансу передбаченого п. 3.1.1 даного договору, згідно з додатком № 4 "Графік виконання робіт" від 12.05.2017. Датою завершення робіт вважається дата підписання акту здачі-приймання виконаних робіт замовником.

Згідно із п. 4.2 договору у випадку несвоєчасного початку підрядником виконання робіт, прострочення виконання підрядником окремих робіт замовник має право відмовитись від договору шляхом письмового повідомлення підрядника. У випадку такої відмови замовника, підрядник зобов'язаний протягом 1-го (одного) робочого дня повернути замовнику отриману суму передоплати, за вирахуванням вартості фактично виконаних робіт.

Відповідно до п. 8.1 договору підрядник зобов'язаний письмово за 5 (п'ять) календарних днів до завершення робіт повідомити замовника про закінчення робіт і готовності до проведення випробувань і здачі робіт замовнику у відповідності до підготовлених й переданих замовнику актів та надіслати акти виконаних робіт, реєстр виконавчої документації по виконаним роботам, виконавчі схеми по виконаним роботам з розрахунком обсягів виконаних робіт, наданих у електронному вигляді у редагованому форматі та на паперових носіях, розрахунок норм витрат на використані матеріали. Інструкції з використання по змонтованому обладнанню, паспорта на використані матеріали та обладнання, сертифікати відповідності, акти випробувань, акт монтажу та акт введення в експлуатацію для змонтованого обладнання. Підрядник видає замовникові проектну документацію у 4-х екземплярах на паперових носіях та в електронному вигляді.

За умовами пункту 8.2 договору замовник протягом 20-ти календарних днів з дати отримання від підрядника актів приймання-передачі виконаних робіт організовує приймання виконаних робіт й здійснює:

- Перевірку відповідності виконаних робіт Технічному завданню, нормативній документації і правилам виконання робіт із проведенням у необхідних випадках контрольних випробувань конструкцій;

- Перевірку виконавчої документації, актів проміжних перевірок і випробувань, документів які підтверджують якість використовуваних при будівництві матеріалів, акти на приховані роботи;

- Перевірку окремих конструкцій і вузлів;

- Інші випробування і перевірки, необхідні для визначення готовності робіт до гарантійної експлуатації.

У відповідності до п. 8.3 договору замовник, не пізніше 20-ти денного строку, передбаченого п. 8.2 договору зобов'язаний прийняти виконані підрядником роботи, оформити й повернути підряднику відповідний акт приймання-передачі виконаних робіт в обсягах, передбачених даним договором або ж в разі виявлення замовником недоробок чи дефектів у роботах підрядника, які сталися з його вини скласти акт із переліком таких недоробок чи дефектів, які підрядник зобов'язується усунути в найкоротші строки (протягом строку дії робочої комісії).

Згідно з п. 10.2. договору замовник має право розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику у разі якщо підрядник допустив відставання від темпів виконання робіт від передбачених графіком на 3 (три) робочі дні.

У разі якщо рішення про розірвання договору приймається відповідно до умов пункту 10.2. договору, договір вважається розірваним з дня одержання підприємством повідомлення про таке рішення.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої зобов'язання відповідно до договору (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 11.2. договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Позивач на виконання умов п. 3.1.1 договору, згідно із платіжним дорученням №142215 від 15.05.2017 перерахував на користь відповідача суму авансу в розмірі 1048900,48 грн.

Оскільки відповідач не виконував роботи у встановлений договором строк, позивач 30.10.2017 направив відповідачу повідомлення від 23.10.2017 про розірвання договору підряду № 139 від 12.05.2017, в якому також вказав про обов'язок відповідача повернути сплачену позивачем суму авансу.

Відповідач вимог позивача не задовольнив, у зв'язку із чим, позивач заявив про стягнення 324300,13 грн., що становить суму невикористаного авансу за договором підряду № 139 від 12.05.2017, у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 в позові відмовлено. Рішення судів мотивовані недоведеністю обставин виконання робіт та відсутністю доказів на підтвердження суми, на яку були виконані роботи.

Постановою Верховного Суду від 02.07.2018 касаційну скаргу Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі №910/20193/17 скасовано, а справу № 910/20193/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив про помилковість висновків стосовно того, яка із сторін несе тягар доведення належного виконання зобов'язання та необхідність дослідження зібраних у справі доказів, зокрема, додаткової угоди № 1 до договору, у якій йдеться про призупинення виконання робіт за договором, а також доказів на підтвердження виконання та вартості фактично виконаних робіт до їх зупинення, зокрема акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 на суму 519849,13 грн.

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 02.07.2018 суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору підряду № 139 від 12.05.2017.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

В пункті 2.1 договору сторони погодили, що загальна кошторисна вартість робіт становить 1124600,35 грн.

Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до договору підряду № 139 від 12.05.2017 сторонами погоджено, що позивач сплачує відповідачу (підряднику) аванс за матеріали та обладнання у розмірі 1048900,48 грн. Оплата решти суми за фактично виконані підрядником роботи здійснюється замовником протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту виконаних робіт.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач на виконання умов п. 3.1.1 договору, згідно із платіжним дорученням №142215 від 15.05.2017 перерахував на користь відповідача суму авансу в розмірі 1048900,48 грн.

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 договору загальна тривалість робіт, які виконуються підрядником становить 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання підрядником авансу передбаченого п. 3.1.1 даного договору, згідно з додатком № 4 "Графік виконання робіт" від 12.05.2017. Датою завершення робіт вважається дата підписання акту здачі-приймання виконаних робіт замовником.

Оскільки як встановлено судом вище, позивач як замовник виконав свій обов'язок зі сплати на користь відповідача як підрядника авансу у розмірі 1 048 900,48 грн., з виконанням якого умовами договору передбачено початок перебігу строку для виконання відповідачем свого обов'язку із виконання робіт.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно із приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 545 Цивільного кодексу України визначає загальні правила підтвердження виконання цивільно-правових зобов'язань. Відповідно до частини 1 статті 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Вказана норма закріплює право боржника на отримання доказів, що підтверджують виконання зобов'язання. Право боржника вимагати від кредитора підтвердження прийняття виконання покликане забезпечити виконання боржником покладеного на нього тягаря доведення належного виконання зобов'язання.

Оскільки виконання зобов'язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 ЦК), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем як підрядником за договором (зобов'язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов'язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов'язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов'язанні.

У відповідності до договору підряду № 139 від 12.05.2017 сторонами погоджено, що приймання виконаних відповідачем робіт оформляється та підтверджується сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт.

Судом встановлено, що згідно із актом приймання № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 на суму 519849,13 грн. (наданий позивачем в суді апеляційної інстанції) відповідач виконав, а позивач прийняв від відповідача роботи на загальну суму 519849,13 грн.

Також в матеріалах справи міститься, укладена між сторонами додаткова угода №1 від 06.10.2017 до договору підряду № 139 від 12.05.2017, у відповідності до якої сторони домовились про призупинення робіт за договором до окремого письмового розпорядження.

З огляду на акт приймання № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 на суму 519849,13 грн. вбачається, що відповідач виконав та передав позивачу, а останній прийняв роботи на загальну суму 519849,13 грн..

За змістом додаткової угоди №1 від 06.10.2017 до договору підряду №139 від 12.05.2017 сторони погодили призупинити виконання робіт.

Будь-яких відомостей щодо відсутності у відповідача зобов'язання з виконання робіт по договору підряду №139 від 12.05.2017 додаткова угода №1 не містить.

Представником позивача в судових засіданнях підтверджено, що сума виконаних відповідачем робіт становить 519849,13 грн., однак позивачем заявлено про стягнення з відповідача лише частину залишку суми авансу, що відповідає вартості невиконаних робот, а саме: 324300,13 грн.

Відповідач доказів виконання робіт за договором підряду № 139 від 12.05.2017 на суму 324300,13 грн. суду не надав.

Доказів виконання відповідачем робіт за договору підряду № 139 від 12.05.2017 на загальну суму сплаченого позивачем авансу у розмірі 1 048 900,48 грн. матеріали справи не містять.

При цьому, в матеріалах справи міститься лист відповідача № 1-27/11 від 27.11.2017, який направлено позивачу 28.11.2017, тобто після порушення провадження у справі, що підтверджується фіскальним чеком № 0848 та описом вкладення у цінний лист від 28.11.2017, про розірвання договору разом з актом здачі-приймання виконаних робіт на суму 1 054 300,87 грн. В обґрунтування розірвання договору відповідач зазначив, що позивачем істотно порушено умови договору, оскільки у замовника відсутні дозвільні документи.

Однак, в матеріалах справи відсутній акт здачі-приймання виконаних робіт 1 054 300,87 грн., про який зазначає відповідач та на який міститься посилання у листі відповідача № 1-27/11 від 27.11.2017.

Окрім того, згідно із акту комісії позивача від 08.12.2017, складеного внаслідок відкриття отриманого від відповідача поштового відправлення, яким направлено лист №1-27/11 від 27.11.2017, вбачається, що додаток до листа №1 від 27.11.2017 на суму 1 054 300,87 грн. не заповнений та з боку відповідача не підписаний. Аналогічні обставини зазначені в акті комісії позивача від 10.01.2018, складеного внаслідок відкриття отриманого від відповідача поштового відправлення, яким направлено лист №28/12-2017 від 27.12.2017.

З урахуванням наведеного, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами виконання робіт по договору підряду № 139 від 12.05.2017 на суму 324300,13 грн.

З приводу посилань відповідача на відсутність у позивача дозвільної документації, то суд вважає такі посилання безпідставними, оскільки в п. 1.5 договору відповідач підтвердив наявність на момент підписання договору і впродовж всього строку його дії всіх необхідних допусків, дозволів та ліцензій на право виконання робіт, згідно чинного законодавства України.

У відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно із п. 10.2. договору замовник має право розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику у разі якщо підрядник допустив відставання від темпів виконання робіт від передбачених графіком на 3 (три) робочі дні.

В пункті 4.2 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного початку підрядником виконання робіт, прострочення виконання підрядником окремих робіт замовник має право відмовитись від договору шляхом письмового повідомлення підрядника. У випадку такої відмови замовника, підрядник зобов'язаний протягом 1-го (одного) робочого дня повернути замовнику отриману суму передоплати, за вирахуванням вартості фактично виконаних робіт.

Як встановлено судом вище, позивач 30.10.2017 направив відповідачу повідомлення від 23.10.2017 про розірвання договору підряду № 139 від 12.05.2017.

З урахуванням наведених положень Цивільного кодексу України та договору підряду № 139 від 12.05.2017, судом встановлено, що договір є розірваним за вимогою позивача з 30.10.2017.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи встановлені вище обставини, оскільки відповідачем не надано суду доказів виконання робіт по договору підряду № 139 від 12.05.2017 на суму 324300,13 грн., обставин зазначених позивачем у позові не спростовано, з огляду на те, що право позивача на повернення невикористаної суми авансу, у разі відмови позивача від договору, передбачене умовами договору, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 324300,13 грн. є обґрунтованою.

Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє позов Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" про стягнення 324300,13 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7296,75 грн. та за подання касаційної скарги у розмірі 9729,00 грн. відповідно до вимог ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд 13; ідентифікаційний код 38409227) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 18-А, ідентифікаційний код 21642228) грошові кошти у сумі 324300,13 грн., судовий збір у розмірі 4864,50 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 7296,75 грн. та судовий забір за подання касаційної скарги у розмірі 9729,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.10.2018.

Суддя О.В. Гулевець