Ухвала суду № 76932151, 24.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання рішення

24.09.2018Справа № 910/32157/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при

секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ"

про відстрочення виконання судового рішення

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ"

про стягнення 19 384 504,44 грн.

за участю представників:

від стягувача (позивача): Липовський Д.В., довіреність № б/н від 03.09.18;

від заявника (відповідача): Аністратенко О.О.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (далі - ТОВ "ЕСУ") із заявою про відстрочення виконання рішення по даній справі від 27.07.2017 р., яке набрало законної сили.

Заява мотивована тим, що внаслідок нестабільної економіки в країні заявник не взмозі сплачувати банку відсотковий дохід, стягнутий з ТОВ "ЕСУ" рішенням суду від 27.07.2017 р. у даній справі. За твердженням заявника негайне виконання рішення суду є критичним для нього та може призвести до банкрутства ТОВ "ЕСУ", як мажоритарного акціонера ПАТ "Укртелеком", що у свою чергу призведе до порушення стабільності роботи цього підприємства. З цих підстав просив відстрочити виконання рішення суду на один рік.

ПАТ "Дельта Банк" (стягувач) подав відзив на заяву про відстрочення виконання рішення суду, в якому проти задоволення заяви заперечив. Також представник позивача до початку розгляду заяви по суті заявив клопотання про призначення судової економічної експертизи, мотивуючи його тим, що існує потреба у визначенні реального фінансового стану ТОВ "ЕСУ", а доводи про перебування боржника у тяжкому стані на думку стягувача є сумнівним.

Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, виходячи з того, що експертиза по справі проводиться в разі дійсної потреби, коли встановити відповідні обставини неможливо, а доводи сторін є суперечливими (п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи"). У той же час, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив, що вони не є суперечливими, а є достатніми для вирішення поданої заяви, у зв'язку із чим проведення експертизи вважав недоцільним.

Крім того, стягувачем було подано ряд клопотань про витребування у порядку ст. 81 ГПК України доказів від ТОВ "ЕСУ". Розглянувши вказані клопотання суд відмовив у їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено, зокрема, заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

У клопотаннях про витребування доказів від 07.09.2018 р. позивач не вказав, які самостійні заходи ним вчинялись для отримання таких доказів, не надав цьому відповідних доказів, а тому у судовому засіданні 10.09.2018 суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні зазначених клопотань ПАТ "Дельта Банк".

Щодо клопотань позивача про витребування доказів, із якими він звернувся до суду 21.09.2018 р., то суд також вирішив у них відмовити з тих підстав, що подання доказів є обов'язком заявника, якими він повинен довести наявність підстав для відстрочення виконання рішення.

Крім того, суд відмовив у клопотанні ПАТ "Дельта Банк" про відкладення розгляду справи для отримання банком додаткових доказів по справі, як у необгрунтованому та такому, що призводить до порушення встановлених законом процесуальних строків розгляду заяви.

У судовому засіданні представник заявника (відповідача) подану заяву підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача проти відстрочення виконання рішення заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав необгрунтованості.

Суд, вивчивши матеріали поданої заяви, заслухавши думку учасників процесу, прийшов до висновку, що заява про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.07.2017 р. у даній справі, яке набрало законної сили, позов ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості у сумі 19 384 504,44 грн. задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ЕСУ" заборгованість з відсоткового доходу в сумі 19 253 160, 96 грн., 3% річних у сумі 125 804, 90 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 182 647, 80 грн., у решті позовних вимог - відмовлено. Цим же рішенням його виконання було відстрочено на 1 рік з дня набрання законної сили.

14.08.2017 р. на виконання зазначеного судового рішення господарським судом міста Києва були видані відповідні накази.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Судові рішення є обов'язковими і їх виконання не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів (п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Звертаючись до суду з даною заявою, ТОВ "ЕСУ" вказує на відсутність у нього коштів, що перешкоджає виконанню рішення суду, про важке фінансове становище, у якому опинилось товариство та яке залежить від результатів господарської діяльності ПАТ "Укртелеком".

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р., відстрочкою є відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Водночас, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Суд вважає, що складне фінансове становище ТОВ "ЕСУ", яким обґрунтована наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення (вказана позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 09.11.2016 р. у справі № 914/1488/15).

Так, надані заявником копії балансів та звітів про фінансові результати ТОВ "ЕСУ" і ПАТ "Укртелеком", копії консолідованої звітності ПАТ "Укртелеком" за 2014-2017 р. та 1 квартал 2018 року, а також копії довідок банків про залишок коштів на рахунках ТОВ "ЕСУ", є відображенням бухгалтерського обліку товариства, що підтверджує результати господарської діяльності товариства. При цьому, із наданих документів фінансової звітності вбачається позитивний дохід підприємства боржника та ПАТ "Укртелеком", а тому суд не може дійти до беззаперечного висновку про тяжкий фінансовий стан заявника.

Таким чином, суд вважає, що надані заявником докази скрутного фінансового становища лише відображають поточну підприємницьку діяльність ТОВ "ЕСУ" та не свідчать про винятковість обставин, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а наведені боржником обставини щодо неможливості виконати рішення вказують лише на несприятливі наслідки виконання рішення суду для відповідача на даний час.

Щодо доводів заявника про складну економічну ситуацію в країні, то суд їх відхиляє, оскільки такі обставини носять загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін. Крім того, ці обставини судом вже враховувались та виконання рішення вже відстрочувалось боржнику на 1 рік з дня набрання законної сили, тобто до 13.08.2018 р.

Водночас, треба врахувати, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Зокрема, суд приймає до уваги, що постановою Національного Банку України № 150 від 02.03.2015 р. ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних банків, у зв'язку з чим 03.03.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 463 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк".

02.10.2015 р. постановою Правління Національного банку України № 664 банківську ліцензію ПАТ "Дельта Банк" відкликано та розпочато процедуру його ліквідації, а виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 р. про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

Отже, у разі відстрочення виконання рішення суду стягувач (ПАТ "Дельта Банк") не матиме можливості спрямувати грошові кошти, які зобов'язаний йому сплатити заявник (ТОВ "ЕСУ") на формування ліквідаційної маси з метою погашення вимог кредиторів банку, при цьому за період відстрочення рішення банк понесе збитки від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів в економіці країни, що також вплине на фінансові зобов'язання ПАТ "Дельта Банк".

Слід зазначити, що наявність заборгованості, підтверджена обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Виходячи з цього та з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Отже, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Таким чином суд вважає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

З урахуванням викладеного господарський суд приходить до висновку, що відсутні підстави для відстрочення виконання рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2017 р. у справі № 910/32157/15 відмовити.

Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 24 вересня 2018 року.

Повний текст ухвали складений 1 жовтня 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали до суду апеляційної інстанції.

Суддя Головіна К.І.