Рішення № 76932053, 01.10.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/90/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2018 Справа № 908/1594/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді – Корсун В.Л., при секретарі судового засідання – Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: приватного підприємства “МІРУС КОМПАНІ”, 36009, м. Полтава, вул. Яківчанська, буд. 11

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207

про стягнення 6 993,63 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області від приватного підприємства “МІРУС КОМПАНІ” (далі ПП “МІРУС КОМПАНІ”) надійшла позовна заява за вих. від 26.07.18 № 80 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (надалі ТОВ “Український Рітейл”) 6993,63 грн. заборгованості за договором поставки від 01.02.13 № СТМ2-1112, з якої: 6 458,22 грн. - основний борг, 535,41 грн. - пеня. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за вказаним договором поставки в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за товар поставлений за видатковою накладною від 27.02.18 № МК-0000309.

14.08.18 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 17.08.18 у справі № 908/1594/18 позовну заяву ПП “МІРУС КОМПАНІ” від 26.07.18 № 80 залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

У зв’язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою від 03.09.18 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1594/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 01.10.18 об 11 год. 40 хв.

Згідно із рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (які наявні у матеріалах цієї справи), ухвала від 03.09.18 про відкриття провадження у справі праві № 908/1594/18, отримана позивачем – 07.09.18, відповідачем – 11.09.18.

19.09.18 на адресу суду від ТОВ “Український Рітейл” надійшов відзив за вих. від 14.09.18 № 1177, в якому відповідач повідомив, що 31.08.18 сплатив позивачу 6 458,22 грн. боргу за договором поставки від 01.02.13 № СТМ2-1112. У зв’язку з чим, відповідач просить суд закрити провадження у справі в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Заявою за вих. від 14.09.18 № 105, яка надійшла до суду 19.09.18, позивачем повідомлено про сплату 31.08.18 відповідачем 6 458,22 грн. основного боргу за договором поставки від 01.02.13 № СТМ2-1112. З огляду на здійснену оплату, позивач просить врахувати її при вирішенні справи. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 535,41 грн. пені та 1762 грн. судового збору.

25.09.18 на адресу суду від ПП “МІРУС КОМПАНІ” надійшла відповідь за вих. від 20.09.18 № 108 на відзив, в якій позивач зазначив, що предметом спору є не лише стягнення основної суми боргу, а ще й 535,41 грн. пені за період з 15.04.18 по 12.07.18.

ТОВ “Український Рітейл” надіслало на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано відрядженням представника відповідача 01.10.18 до господарського суду Харківської області, і як наслідок відсутністю у представника можливості взяти участь у судовому засіданні у справі № 908/1594/18.

У засіданні 01.10.18 судом у задоволенні вказаного клопотання ТОВ “Український Рітейл” відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суд виходив з того, що про розгляд справи відповідача було повідомлено завчасно. Відповідач є юридичною особою, яка не позбавлена можливості укладення угоди чи видачі довіреності необмеженій кількості представників. А тому, не можуть вважатись поважними причинами для неявки у судове засідання відрядження представника або його участь у розгляді іншої справи, оскільки у цих випадках особа вважає участь у справі другорядною у порівнянні з іншими інтересами, чим виявляє свою неповагу до інших учасників процесу, до суду та затягує розгляд справи.

Враховуючи, що відзив на позов та відповідь на відзив надані до суду, а також з урахуванням того що судом не визнавалась обов’язковою явка в судове засідання учасників справи, суд дійшов висновку за можливе розглянути спір у цій справі по суті спору за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.13 між ТОВ “Український Рітейл” (Покупець) та ПП “МІРУС КОМПАНІ” (Постачальник) укладено договір поставки № СТМ2-1112 з протоколом розбіжностей від 01.02.13 (далі договір), за умовами якого (п.1.1.) Постачальник зобов’язався в порядку та строки встановлені договором, виготовити та передати товар у власність Покупцю, у відповідній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах визначених в цьому договорі.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, асортимент і ціна товару, який поставляється зазначається у Додатку № 2 до цього договору («Специфікація»), який є його невід’ємною частиною.

Згідно із п. 6.4. договору, оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дня поставки товару.

Пунктом 12.1. договору визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 р. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення цього договору жодна зі сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік.

Специфікацією (Додаток № 2.1.) до договору, яка діє з 13.11.17, сторони погодили найменування, асортимент і ціну товару.

Згідно з видатковою накладною від 27.02.18 № МК-0000309 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 8344,56 грн.

Як свідчить зміст позовної заяви, відповідач за отриманий за видатковою накладною від 27.02.18 № МК-0000309 товар сплатив позивачу 31.05.18 кошти в сумі 1886,34 грн.

У зв’язку із наявністю у відповідача заборгованості за вказаним договором, позивач 08.08.18 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ТОВ “Український Рітейл” 6 458,22 грн. основного боргу та 535,41 грн. пені за період з 15.04.18 по 12.07.18.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України, які узгоджуються з положеннями ч. 1 та ч. 7 ст. 193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошву суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ПП “МІРУС КОМПАНІ” у відзиві на позовну заяву визнав факт поставки йому товару за видатковою накладною від 27.02.18 № МК-0000309 на суму 8344,56 грн. та його часткову оплату 31.05.18 у сумі 1886,34 грн. Крім того, відповідач у відзиві вказав, що платіжним дорученням від 31.08.18 № НОМЕР_1 перерахував на рахунок позивача 6 458,22 грн. основного боргу за договором поставки від 01.02.13 № СМТ2-1112.

Сплата відповідачем на рахунок ПП “МІРУС КОМПАНІ” спірної суми основного боргу за договором поставки від 01.02.13 № СМТ2-1112 підтверджується платіжним дорученням від 31.08.18 № НОМЕР_1, яке додано ТОВ “Український Рітейл” до відзиву за вих. від 14.08.18 № 1177.

Заявою від 14.09.18 вих. № 105 позивач підтвердив оплату ТОВ “Український Рітейл” 6 458,22 грн. основного боргу за договором поставки від 01.02.13 № СМТ2-1112 та просив врахувати здійснену відповідачем оплату при вирішенні цієї справи.

Наявні у справі докази свідчать, що відповідачем здійснено оплату заявленої до стягнення ПП “МІРУС КОМПАНІ” у цій справі суми основного боргу за договором поставки від 01.02.13 №СМТ2-1112 після того, як позивачем направлено через підприємство поштового зв’язку «Укрпошта» позовну заяву до суду (08.08.18).

Таким чином, станом на дату проведення першого судового засіданні у цій справі зобов’язання відповідача по оплаті на користь ПП “МІРУС КОМПАНІ” 6 458,22 грн. основного боргу за договором поставки від 01.02.13 № СМТ2-1112 є припиненим внаслідок його виконанням відповідачем.

Відповідно до норм п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Судом враховано, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент звернення позивача до суду та припинив існування на час розгляду справи.

За таких обставин, провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача 6 458,22 грн. основного боргу за договором поставки від 01.02.13 № СТМ 2-1112 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Частиною 3 ст. 231 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Як вже зазначалось вище, позивачем крім суми основного боргу заявлено до стягнення 535,41 грн. пені за період з 15.04.18 по 12.07.18.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Матеріали цієї справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов’язань належним чином не виконав, оплату за товар у сумі 6 458,22 грн. за видатковою накладною від 27.02.18 № МК-0000309 здійснив з порушенням строку встановленого п. 6.4. договору поставки від 01.02.13 № СТМ 2-1112.

З урахуванням приписів ст. 549 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку, якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства.

За змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 8.10. договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на час порушення, від суми неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою ІПС «Законодавство», суд дійшов висновку про те, що він здійснений позивачем вірно з дотримання положень чинного законодавства та відповідно до умов договору поставки від 01.02.13 № СТМ 2-1112.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 535,41 грн. за період з 15.04.18 по 12.07.18.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору за результатом розгляду цієї справи суд виходить з наступного.

Предметом спору по справі є стягнення з відповідачів заборгованості у загальному розмірі 6 993,63 грн.

Тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати у відповідності із п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” – 1762 грн. судового збору.

Згідно наданого до позову платіжного доручення від 26.07.18 № 3939 позивачем сплачено 1762 грн. судового збору.

В матеріалах справи наявне підтвердження про зарахування суми судового збору за платіжним дорученням від 26.07.18 № 3939 до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Таким чином, із урахуванням вимог ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, позивач не позбавлений права, в зв’язку із закриттям провадження у цій справі в частині вимог про стягнення 6 458,22 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, подати до суду клопотання про повернення з Державного бюджету суми судового збору в розмірі 1687,13 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені повністю задоволені судом, судові витрати в цій частині, а саме в сумі 139,87 грн., відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 7-15, 24, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207, код ЄДРПОУ 34604386) на користь приватного підприємства “МІРУС КОМПАНІ” (36009, м. Полтава, вул. Яківчанська, буд. 11, код ЄДРПОУ 33532080) – 535 (п’ятсот тридцять п’ять) грн. 41 коп. пені за договором поставки від 01.02.13 № СТМ2-112 та 139 (сто тридцять дев’ять) грн. 87 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі № 908/1594/18 в частині вимог приватного підприємства “МІРУС КОМПАНІ” (код ЄДРПОУ 33532080) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (код ЄДРПОУ 34604386) 6 458,22 грн. основного боргу за договором поставки від 01.02.13 № СТМ2-112.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повне рішення складено 05.10.18.

Суддя В.Л. Корсун