Рішення № 76931781, 25.09.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2018м. ДніпроСправа № 904/2960/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дочірнього підприємства "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", м. П'ятихатки Дніпропетровської області

про стягнення 4862428,77 грн

у присутності представників:

від позивача: головний юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність № 14-84 від 14.04.2017;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

03.07.2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення 2328368,86 грн основного боргу, 1055267,24 грн пені, 238280,59 грн 3% річних та 1240512,08 грн інфляційних втрат, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання умов договору №1420/15-БО-3 купівлі-продажу природного газу, укладеного між сторонами 30.12.2014.

Ухвалою суду від 09.07.2018 відкрито провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) з призначенням підготовчого засідання на 31.07.2018.

На підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України у підготовчому засіданні 31.07.2018 було оголошено перерву до 27.08.2018.

Ухвалою від 27.08.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.09.2018.

Відповідач правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні (як у межах підготовчого провадження, так і розгляду справи по суті) не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення 13.07.2018, 07.08.2018 та 30.08.2018 уповноваженим представникам відповідача поштових відправлень ухвал суду.

При цьому, стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – продавець, позивач) та Дочірнім підприємством "П’ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропет-ровської обласної ради" (далі – покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1420/15-БО-3 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі – споживачам покупця) (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 105,1 тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів: - у січні 230,4 тис. куб.м, у лютому 215,9 тис. куб.м, у березні 173,2 тис. куб.м, що разом за І квартал – 619,5 тис. куб.м.; - у квітні 51,9 тис. куб.м, у травні - 0 тис. куб.м, у червні - 0 тис. куб.м, що разом ІІ квартал – 51,9 тис. куб.м.; - у липні - 0 тис. куб.м, у серпні - 0 тис. куб.м, у вересні - 0 тис. куб.м, що разом – 0 тис. куб.м.; - у жовтні – 74,4 тис. куб.м, у листопаді 152,1 тис. куб.м та у грудні 207,2 тис. куб.м., що разом ІV кварталі – 433,7 тис. куб.м.

Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 5900,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 366,70 грн, крім того ПДВ – 20% - 73,34 грн, всього з ПДВ – 440,04 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 6384,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн, всього з ПДВ – 7661,64 грн.

В подальшому у зв’язку зі зміною вартості газу сторонами додатковими угодами №1 від 10.02.2015, №2 від 11.03.2015, №3 від 15.04.2015, №4 від 18.05.2015, №5 від 30.06.2015, №5/2 від 29.07.2015, №6 від 21.10.2015, №7 від 22.10.2015 та №9 від 25.11.2015 до пункту 5.2 договору вносилися, зокрема, наступні зміни щодо ціни газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання:

- з 01.02.2015 – до сплати за 1000 куб.м. – 6180,70 грн, крім того ПДВ 20% - 1236,14 грн, всього з ПДВ 7416,84 грн (а.с. 22);

- з 01.03.2015 – до сплати за 1000 куб.м. – 9444,70 грн, крім того ПДВ 20% - 1888,94 грн, всього з ПДВ 11333,64 грн (а.с. 23);

- з 01.04.2015 – до сплати за 1000 куб.м. – 8000,20 грн, крім того ПДВ 20% - 1600,04 грн, всього з ПДВ 9600,24 грн (а.с. 24);

- з 01.05.2015 – до сплати за 1000 куб.м. – 7602,40 грн, крім того ПДВ 20% - 1520,48 грн, всього з ПДВ 9122,88 грн (а.с. 25);

- з 01.06.2015 – до сплати за 1000 куб.м. – 7388,20 грн, крім того ПДВ 20% - 1477,64 грн, всього з ПДВ 8865,84 грн (а.с. 27);

- з 01.07.2015 – до сплати за 1000 куб.м. – 7395,50 грн, крім того ПДВ 20% - 1479,10 грн, всього з ПДВ 8874,60 грн (а.с. 28);

- з 01.10.2015 – до сплати за 1000 куб.м. – 7421,10 грн, крім того ПДВ 20% - 1484,22 грн, всього з ПДВ 8905,32 грн (а.с. 29);

- з 01.11.2015 – до сплати за 1000 куб.м. – 7288,12 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 8745,74 грн (а.с. 30);

- з 01.12.2015 – до сплати за 1000 куб.м. – 7292,58 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 8751,10 грн (а.с. 32).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).

На виконання умов договору у період з січня по грудень 2015 року позивачем було здійснено постачання відповідачу природного газу на загальну суму 4802289,53 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами та скріпленими печатками їх підприємств, у тому числі:

- від 31.01.2015 на суму 969565,21 грн;

- від 28.02.2015 на суму 804771,64 грн;

- від 31.03.2015 на суму 847892,28 грн;

- від 30.04.2015 на суму 155994,30 грн;

- від 31.10.2015 на суму 284115,34 грн;

- від 30.11.2015 на суму 706262,55 грн;

- від 31.12.2015 на суму 1033688,21 грн (а.с. 33-39).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 6.1 договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Отже, відповідач повинен був остаточно розрахуватися за отриманий газ відповідно до 14.02.2015, 14.03.2015, 14.04.2015, 14.05.2015, 14.11.2015, 14.12.2015 та 14.01.2016 (включно).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати вартості прийнятого ним від позивача природного газу є таким, що настав.

З наданого позивачем розрахунку (а.с. 11-15) та переліку операцій по підприємству "П’ятихаткитеплоенерго" ДП "Дніпротеплоенерго" КП ДОР" (а.с. 41) вбачається, що відповідач за поставлений газ розрахувався лише частково та з порушенням строків, установлених договором, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем по розрахункам за поставлений природний газ у сумі 2328368,86 грн.

Наявна заборгованість і стала підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права з цим позовом.

Звертаючись до суду, позивач окрім основного боргу заявляє до стягнення також пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач позову не оспорив та не спростував.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт неналежного виконання умов договору в частині оплати вартості отриманого природного газу відповідачем не оспорений та не спростований, з огляду на позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2328368,86 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У пункті 7.2 договору сторонами узгоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 9.3 договору строк давності на вимоги про стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 років.

Враховуючи умови договору та приписи законодавства позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за загальний період 17.02.2015 по 14.07.2016 у сумі 1055267,24 грн, 3% річних за загальний період з 17.02.2015 по 11.04.2018 у сумі 238280,59 грн та 1240512,08 грн інфляційних нарахувань за загальний період з березня 2015 року по березень 2018 року.

Проте, відповідно до нарахованих сум пені, інфляційних втрат та річних слід зазначити наступне.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст. 2 Закону).

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" №2633-ІV від 02.06.2005 визначено, що теплогенеруючою організацією є суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30).

За умовами договору з позивачем відповідач отримав газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Оскільки відповідач має ознаки теплогенеруючої та теплопостачальної організації, то дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" поширюється на відносини між позивачем та відповідачем.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Водночас частиною 3 статті 7 цього Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що вартість газу, отриманого відповідачем у період з січня по лютий 2015 року, а також частково вартість газу, отриманого ним у березні 2015 року (у сумі 127414,17 грн), сплачено позивачу до набрання чинності зазначеним Законом, тому відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за цей період.

Заборгованість у сумі 572169,65 грн за газ, отриманий у березні 2015 року, погашена відповідачем після набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", а решта заборгованості за газ, отриманий у період з березня по грудень 2015 року, не погашена ним і до цього часу, тому позивач обґрунтовано нарахував на цю заборгованість пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Після здійсненого судом перерахунку (за виключенням періодів нарахування на суми заборгованості, погашені відповідачем до 30.11.2016) пеня складає 634046,75 грн, інфляційні нарахування – 900668,00 грн, 3% річних – 200032,57 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальній сумі 4063116,18 грн, з яких: 2328368,86 грн – заборгованість за природний газ, 634046,75 грн – пеня, 900668,00 грн – інфляційні нарахування, 200032,57 грн – 3% річних; в решті позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 60946,74 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (52100, Дніпропетровська область, м. П’ятихатки, вул. Лідії Гречко, 6; ідентифікаційний код 20262728) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) заборгованість за природний газ у сумі 2328368,86 грн, пеню в сумі 634046,75 грн, інфляційні нарахування в сумі 900668,00 грн, 3% річних у сумі 200032,57 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 60946,74 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 05.10.2018.

Суддя В.Д. Воронько