Рішення № 76931722, 02.10.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2018 р.

Справа № 903/530/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем’як В. М., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АМІГО И С”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Континіум - Трейд”, м. Луцьк

про стягнення 51591,58грн.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “АМІГО И С” звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Континіум - Трейд” про стягнення 51591,58грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору поставки №175-п-14 від 01.01.2014р.

Ухвалою господарського суду від 24.09.2018р. відкладено підготовче засідання на 02.10.2018р. о 10:30 год.

Представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання за вх.№01-55/10514/18 від 02.10.2018р. про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю.

У визначений судом день та час відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, причину неявки представника суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ухвали суду від 24.09.2018р. згідно поштового повідомлення № 4301036466191 про вручення рекомендованої кореспонденції).

Також відповідач не скористався наданим йому Господарським процесуальним кодексом України правом на подання відзиву (заперечень) на позовну заяву з обгрунтовуючими документами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

01.01.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Аміго И С” та товариством з обмеженою відповідальністю “Континіум-Трейд” було укладено договір поставки № 175-п-14 (далі - договір), з додатковими угодами.

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього договору. Покупець направляє постачальнику замовлення на підставі специфікації (яка діє на момент направлення замовлення покупцем), затвердженої сторонами. Замовлення оформляється на бланку замовлення, де вказується асортимент, кількість і ціна товару, термін і місце поставки, загальна вартість замовлення.

Відповідно до п. 3.1.1. постачальник зобов’язується своєчасно поставити товар до місця поставки, в кількості, якості, по цінах та асортименті згідно з умовами цього договору, специфікації і замовлення.

Відповідно до п. 6.1. договору поставки поставка товару здійснюється товарними партіями відповідно до замовлення покупця. Замовлення направляється покупцем постачальнику засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою або шляхом вручення представнику постачальника. Постачальник зобов’язаний підтвердити замовлення покупця, підписати, скріпити печаткою і відіслати замовлення покупцю засобами факсимільного зв’язку або вручити представнику покупця.

Відповідно до п. 6.2. договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або автомобільним транспортом третьої особи та в будь-якому випадку за рахунок постачальника. Поставка здійснюється на умовах DDP (згідно Інкотермс-2010р.). Місце поставки вказується у замовленні покупця.

Відповідно до п. 8.1.1. ціна товару вказується у замовленні на підставі специфікації, яка діє на момент відправлення замовлення. Згідно із п. 8.1.3. загальна вартість замовлення вказується в замовленні.

Відповідно до видаткових накладних № КС14-004602/1 від 12.12.2014р., № КС15-000562/1 від 26.02.2015р., № КС15-006217/1 від 23.11.2015р., № КС15-006218/1 від 23.11.2015р., № РН16-003026 від 25.05.2016р., № РН16-003027 від 25.05.2016р., №РН16-007153 від 16.11.2016р., РН17-000147 від 13.01.2017р., РН17-000411 від 24.01.2017р., РН17-001742 від 17.03.2017р., № РН17-004224 від 16.06.2017р., № РН17-009307 від 06.12.2017р. та товарно - транспортних накладних № КС14-004602/1 від 12.12.2014р., № КС15-000562/1 від 26.02.2015р., № КС15-006217/1 від 23.11.2015р., КС15-006218/1 від 23.11.2015р., КС16-003026 від 25.05.2016р., КС16-003027 від 25.05.2016р., № РН16-007153 від 16.11.2016р., № РН17-000147 від 13.01.2017р., № РН17-000411 від 24.01.2017р., № РН17-001742 від 17.03.2017р., № РН17-004224 від 16.06.2017р., № РН17-009307 від 06.12.2017р., позивач передав товару на загальну суму 66742,64грн.

Згідно накладних № 2909 від 08.04.2015р., № 3579 від 15.06.2015р., № 3581 від 15.06.2015р., № 3582 від 15.06.2015р., № 5201 від 15.06.2015р., № 5202 від 15.06.2015р., № 5203 від 15.06.2015р., № 5204 від 15.06.2015р., № 5205 від 15.06.2015р., № 5216 від 15.06.2015р. відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 5151,06грн.

Згідно з п. 8.2.1. договору поставки покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 банківських днів з моменту реалізації покупцем товару третім особам.

За умовами договору строк реалізації відповідачем товару не встановлено, відтак неможливо встановити момент, з якого повинен відраховуватись строк виконання зобовязання щодо повної оплати товару відповідачем. Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів на підставі п. 7.1 договору переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами накладної.

13.04.2018р. на адресу відповідача позивач направив претензію вих. № 127 про оплату переданого товару.

Як вбачається із копії повідомлення про вручення поштового відправлення № 0202500373867 відповідач отримав вимогу 16.04.2018р., відповіді не надав.

Відповідач частково здійснив оплату частково на суму 10000,00грн. та повернув товар на загальну суму 5151,06грн., проте станом на 26.07.2018р. борг в сумі 51591,58грн. залишився відповідачем не оплачений, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2018р. - 01.06.2018р.

Посилаючись на те, що за відповідачем рахується заборгованість, позивач звернувся з позовом до господарського суду.

У відповідності із ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підлягає до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Континіум-Трейд” (Волинська область, м. Луцьк, проспект Соборності 43, код ЄДРПОУ 33170637) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АМІГО И С”, (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська 7Д, код ЄДРПОУ 37670844) 51591,58грн. основного боргу, 1762,00грн. витрат, пов’язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено:05.10.2018р.

Суддя В. М. Дем`як