Рішення № 76931718, 04.10.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 жовтня 2018 р. справа № 903/656/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- представник (довіреність від 01.10.2018р.)

від відповідача: ОСОБА_2-представник (довіреність №5/1.6 від 29.01.2018р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унідор Сервіс", м. Луцьк

до відповідача: Служби автомобільних доріг у Волинській області, м. Луцьк

про стягнення 45 804,00 грн.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Унідор Сервіс" звернулось до господарського суду з позовом від 11.09.2018р. про стягнення з Служби автомобільних доріг у Волинській області 45 804,00 грн. заборгованості по оплаті підрядних робіт виконаних у відповідності до укладеного між сторонами договору №01.3/42/16 від 29.08.2016р. на закупівлю послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Т-03-02 Піща-Шацьк-Любомль-Володимир-Волинський-Павлівка-Горохів-Берестечко-Козин-Кременець-/М-06/ на ділянці км 7+400-000.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе згідно договору на закупівлю послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення №01.3/42/16 від 29.08.2016р., зобов'язань по оплаті робіт по влаштуванню розмітки на автомобільні дорозі державного значення, виконаних в листопаді-грудні місяцях 2016 року на суму 45 804,00 грн.

Ухвалою суду від 12.09.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 04.10.2018р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні матеріали.

01.10.2018р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 01.10.2018р. про приєднання до матеріалів справи копій довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 45 804грн. та на суму 1 924 842грн., договору субпідряду №81 від 16.11.2016р., акту приймання виконаних будівельних робіт на суму 1 924 842грн. та банківської виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Унідор Сервіс" за 30.11.2016р.

Присутній в судовому засіданні 04.10.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Водночас, підтримує подане ним клопотання про приєднання до матеріалів справи копій довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 45 804грн. та на суму 1 924 842грн., договору субпідряду №81 від 16.11.2016р., акту приймання виконаних будівельних робіт на суму 1 924 842грн. та банківської виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Унідор Сервіс" за 30.11.2016р., з огляду на те, що для повного та всебічного розгляду даної справи, а також з метою прийняття судом об’єктивного рішення по справі дані докази, на думку позивача, підлягають дослідженню судом.

В судовому засіданні 04.10.2018р. та в письмових запереченнях на позовну заяву від 04.10.2018р. представник відповідача позов заперечує з огляду на те, що сторони в договорі на закупівлю послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення №01.3/42/16 від 29.08.2016р. домовились, що фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. При цьому, остаточний розрахунок за виконані роботи буде здійснюватись протягом 30 календарних днів після введення об’єкта в експлуатацію, проте повного обсягу визначених договором робіт підрядником ще не виконано, а об’єкт в експлуатацію не зданий.

Повідомляє, що відповідно до Постанови (Перелік) Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №498 "Деякі питання використання у 2016 році коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг" відповідач повинен був оплатити виконані на підставі договору на закупівлю послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення №01.3/42/16 від 29.08.2016р. роботи за кошти Шацької РДА, які на рахунки Служби автомобільних доріг у Волинській області ще не надійшли, а, відтак, строк виконання зобов’язання відповідача щодо оплати виконаних позивачем робіт за даним договором ще не настав.

З огляду на неможливість надати суду заперечення у встановлені ухвалою від 12.09.2018р. строки, так як працівник, в якого перебували обґрунтовуючі дані заперечення документи перебував на лікарняному, просить суд поновити відповідачу строк для подачі вказаних заперечень, у зв’язку з чим просить розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подачі заперечень на позовну заяву задоволено судом, з огляду на що відпали і визначені відповідачем у запереченні на позовну заяву обставини для переходу до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Усі без виключення пояснення, заперечення та докази, подані учасниками судового процесу були долучені судом до матеріалів справи.

Проаналізувавши подані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень докази, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Викладена позиція суду пов’язана з наступними встановленими обставинами:

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

В свою чергу, охоронюваний законом інтерес – це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам (Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-10/2004).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Статтею 3 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із загальних загад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 627, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

29 серпня 2016 року між Службою автомобільних доріг у Волинській області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Унідор Сервіс" (Виконавець) було укладено договір на закупівлю послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення №01.3/42/16 (далі – Договір) (а.с.8-15).

Відповідно до пунктів 1.1, 5.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором Виконавець зобов’язується у строк (термін) з 29 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року своїми силами і засобами на власний ризик та/або з залученням субпідрядних організацій надати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Т-03-02 Піща – Шацьк – Любомль – Володимир-Волинський – Павлівка – Горохів – Берестечко – Козин – Кременець – /М-06/ на ділянці км 7+400 – км 14+000, а Замовник, відповідно, прийняти надані згідно з цим Договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів, передбачених на ці цілі на рахунок Виконавця.

Розділом 2 Договору визначено вимоги до якості послуг (робіт).

Згідно п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 2 138 712 грн. з врахуванням ПДВ за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, що станом на дату укладення Договору дорівнює загальній вартості робіт. Вартість робіт за договором визначається договірною ціною, яка є динамічною.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2 Договору сторонами визначено, що розрахунки за надані послуги по Договору проводяться Замовником виключно Виконавцю після підписання Сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в), складених у відповідності з положеннями чинних ДСТУ та СОУ, які складаються Виконавцем і подаються на підписання Замовнику не пізніше як за п’ять робочих днів до кінця звітного місяця, або поетапної оплати Замовником наданих послуг. Замовник може здійснювати подекадно проміжні платежі за надані послуги.

Фінансові зобов’язання за договором виникають за наявності та у межах бюджетних асигнувань, установлених планами використання бюджетних коштів. Оплата послуг проводиться у межах одержаних бюджетних асигнувань на казначейський рахунок Замовника за фактично виконані обсяги робіт згідно з формами №КБ-2в та №КБ-3.

Положеннями підпунктів 6.1.1, 6.1.2 пункту 6.1 Договору встановлено, що одними із договірних обов’язків Замовника є обов’язок своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані та прийняті згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних робіт підрядних робіт роботи, приймати надані послуги згідно з Актом прийняття виконаних робіт.

Положеннями підпункту 6.4.1 пункту 6.4 Договору встановлено, що Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані послуги.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 10.1 угоди).

Судом встановлено, що позивачем в листопаді місяці 2016 року виконано, а відповідачем без заперечень прийнято роботи за договором на закупівлю послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення №01.3/42/16 від 29.08.2016р. загальною вартістю 1 970 646 грн., що підтверджується:

- підписаними на суму 1 924 842 грн. між ТОВ "Унідор Сервіс" та Службою автомобільних доріг у Волинській області актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року (форма №КБ-3) (а.с.31-35),

- а також підписаними на суму 45 804 грн. між ТОВ "Унідор Сервіс" (Генпідрядник), ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Субпідрядник) та Службою автомобільних доріг у Волинській області (Замовник) актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року (форма №КБ-3) (а.с.16-18, 25).

Виконані роботи в листопаді місяці 2016 року на суму 1 924 842 грн. були оплачені Службою автомобільних доріг у Волинській області повністю (банківська виписка про рух коштів по рахунку від 30.11.2016р. – а.с. 36).

Виконані та прийняті у встановленому порядку роботи в листопаді місяці 2016 року на суму 45 804 грн. оплачені Службою автомобільних доріг у Волинській області повністю чи частково не були.

З наданих позивачем пояснень та документів судом також встановлено, що 16 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Унідор Сервіс" (Генпідрядник) та Дочірнім підприємством "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Субпідрядник) в рамках та на виконання укладеного 29 серпня 2016 року між Службою автомобільних доріг у Волинській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Унідор Сервіс" договору на закупівлю послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення №01.3/42/16 було укладено договір субпідряду №81 (а.с. 26-30) відповідно до пунктів 1.1, 5.1 котрого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Генпідрядник доручив, а Субпідрядник зобов’язався у строк (термін) з листопада 2016 року по грудень 2016 року виконати роботи по влаштуванню розмітки на автомобільній дорозі державного значення Т-03-02 Піща – Шацьк – Володимир-Волинський – Павлівка – Горохів – Берестечко – Козин – до а/д М-06 км 7+400 – 14+000, відповідно до розрахунку договірної ціни.

На виконання договору субпідряду від 16.11.2016р. №81 ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" було виконано, а ТОВ "Унідор Сервіс" та Службою автомобільних доріг у Волинській області без заперечень прийнято роботи загальною вартістю 45 804 грн., що, як це вже було визначено вище, підтверджується підписаним між ТОВ "Унідор Сервіс" (Генпідрядник), ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Субпідрядник) та Службою автомобільних доріг у Волинській області (Замовник) актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року (форма №КБ-3) (а.с.16-18, 25).

За таких обставин господарським судом встановлений факт укладення між сторонами у справі договору на закупівлю послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення №01.3/42/16 від 29.08.2016р., виконання позивачем (із залученням на підставі договору субпідряду від 16.11.2016р. №81 Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") згідно угоди підрядних робіт по влаштуванню розмітки на автомобільній дорозі загальною вартістю 45 804 грн., прийняття визначених робіт відповідачем та не проведення при цьому Службою автомобільних доріг у Волинській області належних розрахунків по оплаті робіт, наявність на даний час у боржника заборгованості по їх оплаті на суму 45 804 грн.

Укладений між сторонами у справі договір на закупівлю послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення №01.3/42/16 від 29.08.2016р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним чи неукладеним судом не визнавався.

16 липня 2018 року ТОВ "Унідор Сервіс" згідно опису вкладення до цінного листа та поштової накладної (а.с. 20, 21) на адресу Служби автомобільних доріг у Волинській області було направлено претензію за №76 від 04.07.2018р. (а.с. 19) з вимогою проведення боржником розрахунків із товариством на суму 45 804 грн. по оплаті робіт, виконаних згідно та на виконання договору на закупівлю послуг від 29.08.2016р. №01.3/42/16 та прийнятих відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість не сплатив, що й виступило підставою для звернення ТОВ "Унідор Сервіс" до суду із позовом про стягнення із Служби автомобільних доріг у Волинській області суми заборгованості 45 804 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено Законом.

За положеннями статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником – як замовник.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частинами 4, 6 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об’єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Статтею 854 ЦК України зазначено: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт здійснюється після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, виконання позивачем згідно його умов підрядних робіт, прийняття цих робіт замовником та непроведення при цьому відповідачем всіх належних розрахунків і платежів, суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред’явленого до відповідача позову щодо стягнення суми основного боргу 45 804 грн.

Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку, належними та допустимими доказами спростована відповідачем не була.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ч. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення").

Так, щодо заперечень відповідача про відсутність бюджетних коштів як підстави для відмови в стягненні боргу, суд засвідчує, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013 Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України).

Європейський суд з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (див., з-поміж інших судових рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), пункт 35).

Окрім того, Європейський Суд зауважив, що він не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність бюджетних коштів як "виняткові обставини" (див. "Іммобіліаре Саффі" (Immobiliare Saffi), та "Меацці" (Meazzi); а також рішення "Сколо проти Італії" (Scollo c. ), від 28 вересня 1995 року, серія A N 315-C).

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України., якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, наведена ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачає, що до визначення строку виконання зобов'язання в першу чергу мають застосуватися саме умови зобов'язання, зокрема і договору, який встановлює такі зобов'язання, в т.ч. і щодо строку його виконання, а не положення цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч.5,6 ст.321 Господарського кодексу України якщо договором не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу, якщо така виплата та розмір авансу передбачені договором.

Аналогічні приписи містяться у ст.854 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2 Договору сторонами визначено, що розрахунки за надані послуги по Договору проводяться Замовником виключно Виконавцю після підписання Сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в), складених у відповідності з положеннями чинних ДСТУ та СОУ, які складаються Виконавцем і подаються на підписання Замовнику не пізніше як за п’ять робочих днів до кінця звітного місяця, або поетапної оплати Замовником наданих послуг. Замовник може здійснювати подекадно проміжні платежі за надані послуги.

Фінансові зобов’язання за договором виникають за наявності та у межах бюджетних асигнувань, установлених планами використання бюджетних коштів. Оплата послуг проводиться у межах одержаних бюджетних асигнувань на казначейський рахунок Замовника за фактично виконані обсяги робіт згідно з формами №КБ-2в та №КБ-3.

Разом з тим, відповідно до п.4.3. Договору бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини Замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом п'яти банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок, а у разі зміни бюджетного фінансування Замовник письмово повідомляє про це виконавця. Факт надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника є моментом настання строку виконання зобов’язання за даним договором в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, при умові наявності підписаних сторонами ф. КБ-2в і ф. КБ-3.

Таким чином, п. 4.3 Договору пов'язує виникнення у відповідача обов'язку оплатити виконані роботи не з фактом та датою проведення робіт та підписанням відповідних актів приймання-передачі або довідки про вартість виконаних робіт, а з фактом та датою отримання Відповідачем бюджетного призначення на фінансування даних робіт.

Тобто, пункт 4.3. Договору передбачає саме бюджетне фінансування розрахунку за виконані роботи.

Проте, фактично дане заплановане бюджетне фінансування реально до Відповідача для розрахунків з Позивачем так і не надійшло, а фактичне надходження даних бюджетних коштів та, як наслідок, остаточна оплата виконаних робіт не здійснюється вже практично два роки з моменту виконання ремонтних робіт.

Таким чином, дата отримання Відповідачем бюджетного фінансування (як і взагалі факт його отримання) є не прогнозованою, не передбачуваною і незалежною від волі сторін Договору, зокрема і Відповідача, а тому пов'язування в п.4.3. Договору дати виникнення обов'язку Відповідача оплатити виконані роботи з датою отримання ним бюджетного фінансування робить першу нечіткою, неконкретизованою і може призвести до того, що такий обов'язок у Відповідача виникне або через декілька років або не виникне взагалі ніколи.

Вказана позиція узгоджується зокрема з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 31.08.2011 у справі №47/81.

З урахуванням викладеного, належні та законні підстави вважати, що надходження коштів з бюджету на розрахунковий рахунок Відповідача є подію, яка має саме неминуче настати, а отже, яка може використовуватися для визначення термінів виконання зобов'язань відповідно до вищенаведеного п.2 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України - у суду відсутні.

Таким чином, в даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме п.4.1. Договору, яким передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття Замовником закінчених робіт, або поетапно проміжними платежами в міру виконаних робіт, а не п.4.3. Договору, якою визначено строк (термін) оплати виконаних підрядником робіт вказівкою на таку подію, яка, на думку сторін, неминуче має настати, як дата отримання Замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок.

Отже, посилання відповідача як на підставу відмови у задоволенні позову на затримання бюджетного фінансування - є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що повного обсягу визначених договором робіт підрядником ще не виконано, а об’єкт в експлуатацію не зданий, суд засвідчує, що у матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання підрядником робіт по договору. Не представлено до матеріалів справи також доказів виявлення замовником допущених у роботі відступів від умов договору, не подано доказів відмови відповідача від підписання наданих позивачем актів чи висловлення будь-яких зауважень щодо відсутності додатків до таких актів, щодо вартості виконаних робіт чи щодо наявності будь-яких інших недоліків у строки, передбачені умовами договору та ст.853 ЦК України згідно якої замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат підтверджують надання підрядником послуг (виконання робіт) на суму 1 924 842 грн. та 45 804 грн., та прийняття цих послуг представниками замовника без жодних зауважень. При цьому, суд зауважує, що підставою для оплати виконаних робіт є акт, який є первинним документом і який засвідчує факт здійснення господарської операції.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов’язань за договором, а саме не здійснення останнім оплати за виконані роботи в повному обсязі, в т.ч., що строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати виконаних робіт настав, а наявність заборгованості в сумі 45 804,00 грн. підтверджена підписаним сторонами у справі без зауважень та заперечень актами прийняття виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за листопад 2016 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати. Відповідач доказів сплати боргу у повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав, а фактичні обставини справи свідчать, що зобов’язання з оплати виконаних робіт з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог за рахунок Служби автомобільних доріг у Волинській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Волинській області (м. Луцьк, вул. Рівненська, 52Б, код ЄДРПОУ 25908960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унідор Сервіс" (м. Луцьк, вул. Сосюри, 45, код ЄДРПОУ 38143539) 45 804,00 грн. заборгованості та 1762,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 05.10.2018р.

Суддя В. А. Войціховський