Рішення № 76931671, 24.09.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2018 р. Cправа № 902/392/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ

до: Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації, смт Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 районної ради, Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про стягнення 94 603 грн 09 коп. заборгованості

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

Представники сторін та третіх осіб в судове засідання не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" подано позов до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації про стягнення 94 603 грн 09 коп. заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги.

Ухвалою суду від 25.07.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/392/18 у порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче судове засідання на 17.05.2018 р.

Крім того, даною ухвалою залучено до участь у розгляді в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районної ради, Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

21.08.2018 р. на адресу суд від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 01-16/1902 від 16.08.2018 р., в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю. Додатком до відзиву подано ряд документів.

22.08.2018 р. до суду від третьої особи (Департамент фінансів Вінницької обласної державної адміністрації) надійшли письмові пояснення щодо позову № 04-1-34/2431-08-07 від 22.08.2018 р. Також, в письмових пояснення останній просить суд розглядати вказану справу без участі представника Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації.

23.08.2018 р. на адресу суд від позивача надійшов супровідний лист № 08-113 від 22.08.2018 р. Додатком до якого додано відповідь на відзив № 08-112 від 22.08.2018 р., в якому останній зазначає, що заперечення відповідача, наведені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими та просить задовольнити заявлені позовні вимоги повністю.

Також, 23.08.2018 р. на електронну адресу суду від третьої особи (ОСОБА_1 районна рада) надійшов відзив на позовну заяву № 03.1.7/252 від 23.08.2018 р.

27.08.2018 р. через канцелярію суду представником третьої особи (Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області) подано письмові пояснення № 13-12/1065 від 23.08.2018 р., в яких останній вважає що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню. В якості додатків до пояснень ряд документів.

Ухвалою суду від 27.08.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2018 р.

29.08.2018 р. на адресу суду від третьої особи (ОСОБА_1 районна рада) надійшов відзив на позовну заяву № 03.1.7/252 від 23.08.2018 р .в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

07.09.2018 р. до суду від третьої особи (ОСОБА_1 районна рада) надійшов лист № 03.1.7/268 від 06.09.2018 р. в якому останній просить суд проводити розгляд справи без участі останнього у зв'язку з виробничою необхідністю.

Крім того, 24.09.2018 р. на адресу суду від представника позивача надійшов лист (вх.канц. № 02.1.34/7348/18 від 24.09.2018 р.), в якому останній зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю та просить суд проводити судове засідання за відсутності представника ПАТ "Укртелеком".

Представники сторін та третіх особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районної ради, Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання останні були повідомлені завчасно та належним чином - ухвалою суду, яка надсилалася рекомендованою кореспонденцією.

Факт належного повідомлення останніх підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Крім того, обізнаність сторін та третьої особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про дату, час та місце слухання справи в суді підтверджується наявним в справі протоколом судового засідання від 27.08.2018 р. та розпискою від 27.08.2018 р. згідно якої представників останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться також лист позивача (вх.канц. № 02.1.34/7348/18 від 24.09.2018 р.) та ОСОБА_1 районної ради вих. № 03.1.7/268 від 06.09.2018 р., в яких останні просять провести розгляд справи за їх відсутності.

Зважаючи на вищевикладене, судом в зв'язку з неявкою учасників судового процесу враховується наступне.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/392/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому сторони та треті особи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ними у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ея рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів – організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Разом з тим ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін та третіх осіб.

У зв'язку з неявкою представників сторін та третіх осіб фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що ним за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. було надано послуг зв'язку пільговим категоріям населення в ОСОБА_1 районі Вінницької області вартість яких підлягає відшкодуванню на загальну суму 94 603 грн 09 коп.

Однак відповідач заборгованості за відшкодування компенсації витрат позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів не погасив.

З огляду на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача 94 603 грн 09 коп. боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі.

Відповідач у поданому до суду відзиві стосовно позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні посилаючись на такі обставини:

- норми Бюджетного кодексу України не визнають бюджетними зобов'язаннями будь-які зобов'язання, взяті юридичними особами за кошти державного бюджету без відповідних бюджетних призначень або з перевищенням повноважень встановлених Бюджетним кодексом України за Законом України "Про Державний бюджет України" і відповідно, витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися;

- реалізація функції управління праці та соціального захисту населення як головного розпорядника коштів на надання пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку, може здійснюватись лише за наявності відповідних бюджетних призначень (асигнувань);

- Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 райдержадміністрації неодноразово надсилалися листи до першого заступника голови райдержадміністрації та голови районної ради щодо виділення кошторисних призначень на 2017 рік на надання пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку, однак кошторисних призначень так і не було виділено в зв'язку з чим не було укладено з ПАТ "Укртелеком" договір про відшкодування витрат за надання пільг на послуги зв'язку, оскільки однією з істотних умов договору є ціна договору та не бралися до уваги надіслані розрахунки з січня по грудень 2017 року.

Крім того надіслано лист до заступника голови райдержадміністрації та голови районної ради щодо виділення кошторисних призначень для відшкодування витрат за надання пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку в 2017 р. в сумі 94 603 грн 09 коп. для задоволення претензії ПАТ "Укртелеком" та недопущення справи до суду.

- розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за кошти Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет У країни, не вважаються бюджетними зобов'язання, витрати Державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Департамент фінансів Вінницької обласної державної адміністрації у поданих до суду письмових поясненнях щодо позову зазначив, що відповідно до Закону України від 20.12.2016 року № 1780-VIII внесено зміни до статті 102 Бюджетного кодексу У країни та відмінено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку. При цьому, згідно із Законом від 20.12.2016 року № 1780-VIII частину першу статті 91 "Видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів" доповнено пунктом 20- 4) пільги з послуг зв'язку.

В умовах поглиблення децентралізації влади та розширення повноважень органів місцевого самоврядування одним із ключових завдань є наближення фінансування послуг до рівня, де вони надаються.

Пунктом З частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України визначено, що місцеві бюджети є самостійними. Тому місцеві органи виконавчої влади, які володіють ситуацією на місцях та можуть оперативно впливати на її зміну, мають можливість передбачати вищезазначені видатки у місцевому бюджеті в складі асигнувань на місцеві програми соціального захисту та соціального забезпечення відповідно до підпункту "б" пункту З частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України.

ОСОБА_1 районна рада Вінницької області у відзиві на позовну зазначає про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ "Уктелеком" з огляду на наступне, а саме:

- розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів;

- Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації є головним розпорядником коштів на надання пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку, а тому у своїй діяльності керується Бюджетним кодексом та Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

- у Законі України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" відсутня субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку.

- Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 райдержадміністрації неодноразово письмово зверталося до ОСОБА_1 районної ради, щодо виділення кошторисних призначень на 2017 рік на надання пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку, копії яких згідно ст. 22 Бюджетного кодексу України були направлені головному розпоряднику коштів - ОСОБА_1 районній державній адміністрації.

Таким чином, ОСОБА_1 районна рада, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів.

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області в поясненнях поданих до суду зазначено про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ "Укртелеком", виходячи з наступного:

- відповідач, як розпорядник відповідних х коштів міг здійснювати платежі щодо компенсаційних витрат за надання пільг з послуг зв'язку лише за наявності відповідних призначень. При цьому призначення на цю мету повинні бути затвердженні Державним бюджетом України, як цільова субвенція місцевому бюджету чи затверджені відповідною радою рівня про місцевий бюджет, чи передбачені бюджетним асигнуванням;

- Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 райдержадміністрації не мало бюджетних призначень на кодом програмної класифікації видатків та кредитування 1513034 "Пільги окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку";

- виплати бюджетних коштів, що не передбачені відповідним бюджетним асигнуваннями або з інших рахунків, є грубим порушенням бюджетного законодавства;

- відповідачем вживалися всі заходи щодо виконання зобов'язання стосовно оплати витрат Позивача з надання послуг на пільгових умовах;

- відповідачем як головним розпорядником коштів місцевого бюджету призначених на оплату наданих послуг пільговим категоріям громадян, було дотримано вимог п. 5 Постанови № 256 щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів з виконання державних програм соціального захисту населення в частинні надання пільг 3 послуг зв'язку, що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання з причини відсутності вини.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, зазначаючи, що пільги окремим категоріям громадян, що передбачені законами України відносяться до державних програм соціального захисту населення та фінансуються за рахунок видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад.

Крім того, позивач вказує, що відповідач посилаючись на ст.48 Бюджетного кодексу України, відповідач наголошує на тому, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, однак ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України передбачено виключення (спеціальна норма), а саме - бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (позивач), відокремленим підрозділом якого є Вінницька філія ПАТ "Укртелеком", є оператором з надання телекомунікаційних послуг споживачам.

В свою чергу Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації (відповідач) є головним розпорядником коштів районного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.

У період з 01 січня по 31 грудня 2017 р. позивачем надано послуги зв'язку споживачам, які проживають на території Тиврівського району Вінницької області та які згідно із нормами чинного законодавства належать до пільгових категорій громадян, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з січня 2017 р. по грудень 2017 р. за формою № 2 пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 535 від 04.10.2007 р. (а.с. 35-78, т. 1).

Крім того, позивачем складено акти звіряння за надані населенню послуги, на які надаються пільги та останній неодноразово звертався до відповідача з листами про необхідність проведення звіряння розрахунків по загальній кількості пільговиків та розміру заборгованості відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (а.с. 11-34, т. 1).

Н підставі вищевикладених розрахунків та актів звіряння внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення в період з 01 січня по 31 грудня 2017 р. позивач поніс витрати в сумі 94 603 грн 09 коп., які відповідач не відшкодував, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Відповідачем витрати ПАТ "Укртелеком" пов'язані з виконанням зобов'язань по наданню послуг на пільгових умовах не відшкодовано.

Несплата відповідачем компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд враховує наступні норми законодавства.

Порядок компенсації витрат по пільгам з оплати за послуги зв'язку визначено у Бюджетному кодексі України, Законах України "Про телекомунікації", Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", Законі України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", Положенні про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" та постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2002 р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок), постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно зі ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів регулюються Бюджетним кодексом України.

Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України (БК України) видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Відповідно до ст.ст. 21, 23 БК України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 30 БК України видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ст. 87 БК України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги, державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів.

У п.п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 БК України встановлено, що до видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: республіканські Автономної Республіки Крим та обласні програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї, в тому числі утримання та програми республіканського Автономної Республіки Крим і обласних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Згідно із ч. 1 ст. 102 БК України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Згідно із п. 2-4 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів м. Києва та Севастополя.

Відповідно до п. 5 ч. 3 даного Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01. 2005 р. № 20.

Пункт 6 вказаного Порядку визначає, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.

За змістом п. 8 згаданого Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Згідно із п. 12 Порядку суми субвенцій, не використані головним розпорядником коштів за призначенням протягом бюджетного року, перераховуються органами Державної казначейської служби до державного бюджету в останній робочий день бюджетного року.

Відповідно до пункту 1. Положення про управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням першого заступника голови районної державної адміністрації від 10.05.2017 р. № 234, управління праці утворюється головою районної державної адміністрації, входить до складу районної державної адміністрації і в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує виконання покладених на управління завдань.

Основними завданнями управління у межах реалізації державної соціальної політики на території Тиврівського району у сфері соціального захисту населення, є, зокрема, призначення та виплат соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсації та інших соціальних виплат, установлених законодавством України, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та піль з оплати житлово-комунальних послуг і послуг зв'язку, на придбання твердого палива та скрапленого газу, інших пільг передбачених законодавством України (п.п. 3 п. 4 Положення про управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації).

Таким чином, до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Тиврівського району Вінницької області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із Законів України (постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 927/291/17 та від 17.04.2018 р. у справі № 906/621/17).

Згідно із ч.ч. 1, 2 509, ч.ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на вищевказані норми законодавства у ПАТ "Укртелеком" виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв'язку з наданням послуг зв'язку особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Отже, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р., а зазначені ним обставин щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки в 2017 році не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного Закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним в цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Аналогічні висновки викладено в постановах ОСОБА_2 Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 р. у справі № 911/4249/16 та від 17.04.2018 р. у справі № 906/621/17.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002, від 17.03.2004 р. № 7-рп/2004, від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004, від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007).

Зокрема, у п.п. 3.2. рішення від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 Конституційним Судом України вказано на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

З огляду на зміст статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) зауважено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23).

При цьому, у пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Згідно із п. 48 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2004 р. у справі "Бакалов проти України" та п. 40 рішення від 18.10.2005 р. у справі "ОСОБА_3 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи викладене, судом відхиляються твердження відповідача та третіх осіб про відсутність в Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. через те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 р. у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 р. у справах № 925/246/17, № 925/974/17, від 30.07.2018 р. у справі № 906/657/17а також у вищевказаних постановах ОСОБА_2 Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 р. у справі № 911/4249/16 та від 17.04.2018 р. у справі № 906/621/17.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З наведених вище обставин у своїй сукупності, заявлений ПАТ "Укртелеком" позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

24.09.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, ст.ст.232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації, вул. Першотравнева, 6, смт Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область, 23300 (ідентифікаційний код - 03191710) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601 (ідентифікаційний код - 21560766) – 94 603 грн 09 коп. - боргу, 1 762 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 жовтня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 7 прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу - ОСОБА_3Шевченка, 18, м. Київ, 01601; вул. Соборна, 8, м.Вінниця, 21050.

4 - відповідачу - вул. Першотравнева, 6, смт Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область, 23300.

5 - ОСОБА_1 районній раді - вул. Тиверська, 32, смт Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область, 23300.

6 - Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області - вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21000.

7 - Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації - вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036.