Рішення № 76930846, 27.09.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10093/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Малюк В.М.

при секретарі – Матіко Я.О.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2

та представника виконавчого комітету Ужгородської міської ради – ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи : ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування п. 39 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №53 від 22.03.2000 року «Про приватизацію державного житлового фонду» ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що 01.03.2000 р. ОСОБА_6 (батько позивача) звернувся до органу приватизації - виконавчого комітету Ужгородської міської ради із заявою про передачу безоплатно у приватну власність житлової площі квартири АДРЕСА_1. З довідки за формою №3 вбачається, що на час звернення у квартирі №53, що в м. Ужгороді по вул. Легоцького, 76 з основним квартиронаймачем ОСОБА_6 була зареєстрована дружина ОСОБА_1, син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_1 На підставі зазначеної заяви органом приватизації здійснено розрахунок площі квартири, що приватизується – 71,10 кв.м. при розмірі площі, що безплатно передається 94 кв.м. 22.03.2000 р. рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради за № 53 передано у спільну сумісну власність ОСОБА_6 та членам його сім’ї, квартиру за вищевказаною адресою, однак реєстрацію права спільної сумісної власності на вказане майно за ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_1 та позивачкою ОСОБА_1 проведено не було і в реєстрі речових прав право власності на нерухоме майно об’єкт нерухомості – квартира, що за адресою м. Ужгород, вул. Легоцького, 76/53 не значиться. ОСОБА_6 помер 23.11.2017 р.

Оскільки згідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10 квадратних метрів на сім’ю, а відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.03.2000 р. № 53 позивачу та членам її сім’ї передано у власність 71,10 кв.м., тоді як вони мали право на приватизацію житлового приміщення площею 94,00 кв.м., чим самим обмежено право позивачки на безоплатну приватизацію житлового приміщення більшої площі.

У зв’язку з наведеним позивачка просить винести рішення про недійсність угоди приватизації житла, вчиненої у наслідок помилки, що має істотне значення для прав позивачки, а саме: визнати незаконним пункт 39 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №53 від 22.03.2000 року «Про приватизацію державного житлового фонду», щодо передачі у власність квартири № 53, що по вул. Легоцького, 76, у м. Ужгороді.

Представник позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав повністю та просив їх задоволити.

Представник виконавчого комітету Ужгородської міської ради – ОСОБА_3 в судовому засіданні поти задоволення позовних вимог не заперечував, пояснивши при цьому, що позовна заява є обґрунтованою, так як із-за дій ОСОБА_6 на даний час порушено право позивачки на безоплатну приватизацію житла.

Треті особи ОСОБА_1 та ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином, однак подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, заперечень з приводу заявлених позовних вимог не мають.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зокрема рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №53 від 22.03.2000 року «Про приватизацію державного житлового фонду», свідоцтво про смерть ОСОБА_6 серії І-СГ №488184, свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії ІГ-ФМ№466592, довідку про склад сім’ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення по вул. Легоцького, 76/53 в м. Ужгороді, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майні від 03.09.2018 року, заяву ОСОБА_6 про оформлення передачу в приватну власність квартири на умовах найму згідно із законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 14.03.2000 р. розрахунком площі квартири (будинку), що безоплатно приватизується, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності, достовірності та достатності, виходячи з вимог ч.1 ст. 82 ЦПК України, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими, вмотивованими та законними, а тому такі підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст. ст.ст.2, 13, 82, 200, 259, 263, 265, 268, 271, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задоволити.

Пункт 39 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №53 від 22.03.2000 року «Про приватизацію державного житлового фонду» - визнати незаконним та скасувати.

Повний текст рішення суду складено 04 жовтня 2018 року

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_7