Постанова № 76930351, 27.09.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/9960/18Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/789/908/18 Доповідач - Костів О.З.Категорія - 43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Костіва О.З.

суддів - Щавурська Н. Б., Хома М. В.,

з участю секретаря - Романюк Х.Ю.

за участю представника апелянта - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу № 607/9960/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2018 року про застосування заходів процесуального примусу, постановлену суддею Позняком В.М., повний текст якої складено 11 липня 2018 року, по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.

11 липня 2018 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про застосування до ОСОБА_2 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу за ненадання відповіді на запитання, поставлені в позовній заяві, та про зупинення провадження в справі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2014 року дане клопотання задоволено частково та застосовано до ОСОБА_2 захід процесуального примусу - стягнення в дохід державного бюджету штрафу в розмірі 0.3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 528 гривень 60 копійок.

У задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі відмовлено.

В серпні 2018 року ОСОБА_2 на вказану ухвалу в частині застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Зазначає, що неможливість подання відповіді на поставлені позивачем запитання була зумовлена тим, що він мав намір скористатися правовою допомогою під час надання відповіді на них. Однак, дане право не міг реалізувати, оскільки його представник перебував на лікуванні в зв»язку із переломом ноги.

Враховуючи наведене просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування заходу процесуального примусу.

22 вересня 2018 року позивач ОСОБА_3 листом подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що ухвалою суду від 04 червня 2018 року зобов'язано відповідача ОСОБА_2 надати вичерпну письмову відповідь окремо на кожне питання по суті, яке поставлено в позовній заяві.

Крім того, відповідач вказану ухвалу отримав ще 06 червня 2018 року, а тому мав достатньо часу для того, щоб проконсультуватись із будь-яким фахівцем в галузі права з питання надання чи ненадання ним відповідей на зазначені в ухвалі питання, поставлені нею в позовній заяві, та до 16 червня 2018 року або ж надати відповідь на них по суті, або ж повідомити суд про свою відмову у їх наданні, чого ним зроблено не було.

Також зазначила, що посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на ту обставину, що він не мав можливості визначитись щодо того, подавати йому чи ні відповіді на питання, оскільки мав намір скористатись правовою допомогою свого представника ОСОБА_1, який у той час перебував на лікуванні, не заслуговують на увагу.

Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Також 22 вересня 2018 року позивач ОСОБА_3 подала клопотання про розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні представник апелянта - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Інші учасники в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.

Апеляційна скарга подана в частині застосування до ОСОБА_2 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу, а тому в іншій частині ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2018 року колегією суддів не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи клопотання про застосування заходу процесуального примусу суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2, отримавши ухвалу судді, не вжив жодних передбачених ЦПК України заходів, щоб попередити суд про неможливість виконання обов»язку з поважних причин чи надання додаткового строку для можливості скористатися правовою допомогою.

Із вказаним висновком колегія суддів не погоджується виходячи із наступного.

Судом встановлено наступні обставини.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2018 року при відкритті в справі провадження призначено підготовче судове засідання на 11 год. 30 хв. 21 червня 2018 року та зобов»язано ОСОБА_2 надати вичерпні відповіді окремо на кожне з питань, поставлені позивачем.

Вказану ухвалу суду відповідач отримав 06 червня 2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

21 червня 2018 року представник відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що гарантоване законом право на правову допомогу відповідачем не може бути реалізоване у зв'язку із перебування представника відповідача на стаціонарному лікуванні у Тернопільській комунальній міській лікарні швидкої допомоги із діагнозом: суглобовий перелом лівої п'яткової кістки із мінімальним зміщенням, а тому просив оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні.

10 липня 2018 року на адресу суду першої інстанції надійшла відмова надати відповіді на запитання з підстав, передбачених частинами першою та другою статті 71 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Із змісту статті 93 ЦПК України вбачається, що учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.

На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніш як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - до першого судового засідання.

Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання:

1) з підстав, визначених статтями 70, 71 цього Кодексу;

2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;

3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.

За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання.

Згідно ст.143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У зв'язву із вищенаведеним в процесі надання відповіді на задані запитання в рамках письмового опитування в якості свідка відповідач мав право і бажав скористатися правовою допомогою свого представника ОСОБА_1, однак, не зміг цього зробити, оскільки останній в період з 19 травня 2018 року по 03 червня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в зв»язку із діагнозом «суглобовий перелом лівої п'яткової кістки із мінімальним зміщенням».

Після завершення стаціонарного лікування в період з 03 червня 2018 року по 26 червня 2018 року представник продовжував лікування амбулаторно та, враховуючи його діагноз, не міг пересуватися у зв'язку із накладенням гіпсу.

Крім того, відповідач звернувся до свого представника ОСОБА_1, надіславши йому засобами електронного зв'язку копію ухвали від 04 червня 2018 року. Ознайомившись зі змістом даної ухвали, 21 червня 2018 року його представник подав клопотання про перерву у підготовчому судовому засіданні, з метою забезпечення виконання покладених на відповідача дій в рамках підготовчого судового засідання, додержання принципу змагальності та повноти, всебічності та неупередженості дослідження обставин справи.

Таким чином, з метою забезпечення добросовісної реалізації процесуальних прав та обов'язків сторін у справі відповідачем та його представником були вжиті заходи, передбачені ЦПК України, щоб попередити суд про неможливість виконання обов'язку з поважних причин чи надання додаткового строку, для можливості скористатися правовою допомогою.

Однак, оцінку даному клопотанню від 21 червня 2018 року у оскаржуваній ухвалі судом надано не було.

Також, після завершення лікування, представник відповідача ознайомився з матеріалами цивільної справи, роз'яснив апелянту права і обов'язки при наданні відповіді на письмові питання в порядку ст.93 ЦПК України, у зв'язку із чим чим ОСОБА_2 було прийнято рішення про відмову надавати відповіді на поставлені запитання, яку подано 10 липня 2018 року.

Таким чином, суд першої інстанції при розгляді справи не повно з'ясував, чи відповідач добросовісно виконує процесуальні обов'язки та дійшов до передчасного висновку про зловживання ним своїми правами.

У відповідності до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що не зайшло свого підтвердження недобросовісного виконання процесуальних обов'язків, зловживання правами та створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства ОСОБА_2, в зв'язку із чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2018 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_2 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу за ненадання відповіді на запитання, поставлені в позовній заяві - відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовільнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2018 року в частині застосування заходів процесуального примусу до ОСОБА_2 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про вжиття заходів процесуального примусу у вигляді штрафу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови - 02 жовтня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи