Рішення № 76930204, 12.09.2018, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/695/17

Провадження №2/472/7/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2018 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кучерявенко С.С.

за участю секретаря Чорної О.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_3 "ПРИВАТБАНК" до відповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач АТ КБ "Приват Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказав, що із відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір № NKVSGI0000000446 від 03.10.2007 року відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 70 000 грн. на термін до 03.10.2017 року, зобов’язувалась повернути його та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

03.10.2007 року між сторонами було укладено договір про іпотечний кредит № NKVSGI0000000446.

Згідно заяви відповідача від 16.07.2008 року даний кредитний договір № NKVSGI0000000446 було переведено з національної валюти гривня в іноземну валюту долар США.Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванняи винагороди банку склав 14 659,61 дол. США. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2010 року з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача було стягнено заборгованість у розмірі 36 986,16 дол. США. Відповідач ОСОБА_4 здійснювала погашення заборгованості, але в повному обсязі зобов'язання не виконала.

За укладеним кредитним договором відповідач зобов'язалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками, комісією за користування кредитом та інші витрати. Оскільки взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконала, 29.10.2016 позивач набув у власність будинок, загальною площею 79,40 кв. м , житловою площею 40,70 кв. м., який знаходиться за адресою вул. Пушкінська,15 смт Веселинове Миколаївської області на підставі договору іпотеки від 03.10.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області та зареєстрований у державному реєстрі під номером 1476 та на земельну ділянку площею 693 кв. м. кадастровий номер: 4821755100:03:010:0062, яка розташована за адресою вул. Пушкінська,15 смт Веселинове Миколаївської області.

Після звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості, яка не була погашена за рахунок вартості предмета іпотеки.

Враховуючи вище викладене представник позивача просить стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 9 634,73 дол., що за курсом 25,91 відповідно до службового розпорядження НБУ від 31.07.2017 року становить 249 635,75 грн. та судові витрати.

З 21.05.2018 р. ПАТ КБ «Приватбанк» змінив свою назву на АТ КБ «Приватбанк».

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила суд їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позову, вважає позов необгрунтовним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки з аналізу ст.ст. 1, 36 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що після завершення позасудового врегулювання (після набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання) будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником (іпотекодавцем або іншою особою, відповідальною перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання (зобов'язання боржника за договором кредиту) є недійсними. Відтак, вимоги позивача щодо виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, після реєстрації за ним права власності на іпотечне майно є неправомірними, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, приходить до переконання, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до кредитного договору № NKVSGI0000000446 від 03.10.2007, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, відповідач отримала кредит у розмірі 70 000 грн. на термін до 03.10.2017 року та зобов'язувалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Поряд з цим, з доданих матеріалів вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 03.10.2007 року між сторонами було укладено договір про іпотечний кредит № NKVSGI0000000446 відповідно до якого в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), зокрема житловий кам'яний будинок, загальною площею 79,40 кв. м, житловою площею 40,70 кв. м., який знаходиться за адресою вул. Пушкінська,15 смт Веселинове Миколаївської області та земельну ділянку площею 693 кв. м. кадастровий номер: 4821755100:03:010:0062, яка розташована за адресою вул. Пушкінська,15 смт Веселинове Миколаївської області.

Згідно заяви відповідача від 16.07.2008 року даний кредитний договір № NKVSGI0000000446 переведено з національної валюти гривня в іноземну валюту долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванняи винагороди банку складав 14 659,61 дол. США. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

29.10.2016 року ПАТ КБ "Приват Банк" в процесі позасудового врегулювання відповідно до рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, індексний номер №32178421 від 02.11.2016 року набув у власність будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою вул. Пушкінська,15 смт Веселинове Миколавської області.

Згідно розрахунку позивача за кредитним договором № NKVSGI0000000446 від 03.10.2007, станом на 31.07.2017 року у відповідача ОСОБА_4залишилась заборгованість в сумі 9634,73 долар США, що не була покрита за рахунок вартості предмета іпотеки.

Згідно статті 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

У відповідності до статтей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу вимоги якої не звільняють боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

3гідно частини 1 статті 33 3акону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно частини 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно частини 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку», після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно до положень статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором (постанова Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року №6-124цс13).

При цьому, згідно із частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

У розділі 4 Договору іпотеки від 03.10.2007 року, укладеному між АТ КБ «ПриватБанк" та ОСОБА_4 викладено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку». Так, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: - переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця; - продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателем і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72084466, сформованої 02.11.2016 року, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 29.10.2016 року на підставі договору іпотеки було зареєстровано за АТ КБ «Приватбанк» право власності на житловий будинок розташований за адресою вул. Пушкінська.,15 смт Веселинове Миколаївської області.

Також з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72089019, сформованої 02.11.2016 року, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 29.10.2016 року на підставі договору іпотеки було зареєстровано за АТ КБ «Приватбанк» право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою вул. Пушкінська.,15 смт Веселинове Миколаївської області.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що позивач АТ КБ «Приватбанк» скористався своїм правом позасудового врегулювання спору, а саме - набув право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання відповідача ОСОБА_4, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд звертає увагу, що оцінка вартості іпотечного майна (будинка 09.12.2016 року, земельної ділянки 12.12.2016 року) була здійснена вже після набуття банком права власності на предмет іпотеки.

Також, згідно до ст.ст. 10, 12, 81, ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи..

Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи вищенаведене, на підставі поданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, у відмовленні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі складає 3744,54 грн., який сплачений позивачем при зверненні до суду, оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, то судовий збір не повертається (а.с.1).

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство ОСОБА_3 банк "Приват Банк", адреса місця знаходження: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач: ОСОБА_4, адреса проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1

Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2018 року.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіОСОБА_6