Рішення № 76927184, 18.09.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/967/17

Провадження № 2/727/23/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року Шевченківський райсуд м. Чернівці в складі:

головуючого судді - Мамчина П.І.

секретар судових засідань - ОСОБА_1, ОСОБА_2

з участю представника позивачів – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вони, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 липня 1999 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 листопада 2016 року, є власниками квартири №3 в будинку №1, що по вул. Південно-Кільцевій в м. Чернівці. Поверхом вище знаходиться квартира № 5, яка належить на праві власності ОСОБА_9

15 жовтня 2016 року відповідачка затопила їхню квартиру. За фактом залиття 17 жовтня 2016 року комісією КЖРЕП-17 було складено акт, в якому зазначено, що залиття квартири відбулось внаслідок передчасного виходу з ладу радіатора опалення у квартирі відповідачки.

Зазначали, що внаслідок вказаного залиття їм було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 25706,92 грн. Крім того, вони зазнали моральних страждань, які призвели до порушення звичного способу життя. Внаслідок пережитого стресу у позивача ОСОБА_6 діагностували псоріаз і вона витратила на лікування 39379,43 грн.

Посилаючись на вказані обставини та, з урахуванням поданих уточнень, просили стягнути з відповідачки на їхню користь матеріальну шкоду в розмірі 25706,92 грн., пов’язану із затопленням квартири, матеріальну шкоду у розмірі 39379,43 грн., пов’язану із лікуванням позивача ОСОБА_6, моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав та підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідачки позов не визнав. Пояснив, що будинок перебуває на балансі КЖРЕП №17. В день затоплення працівники КЖРЕПу проводили ремонтні роботи, а тому затоплення сталося з їх вини. Крім цього, відповідачка в даній квартирі не проживає, здає її по найму ОСОБА_10, яка відповідно до договору несе відповідальність за комунальні мережі в квартирі. Просив в задоволенні позову до відповідачки ОСОБА_9 відмовити.

В подальшому представник відповідачки частково визнав позов і просив задовольнити матеріальну шкоду в розмірі 12370 грн. та 500 грн. моральної шкоди.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позо підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 є власниками квартири №3 в будинку №1, що по вул. Південно-Кільцевій в м. Чернівці на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 липня 1999 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 листопада 2016 року.

Відповідачка ОСОБА_9 є власником квартири №5 в будинку №1, що по вул. Південно-Кільцевій в м. Чернівці.

Обставини щодо власності сторони визнають.

15 жовтня 2016 року відбулося затоплення квартири позивачів. Факт затоплення квартири підтверджується актом обстеження квартири, складений працівниками КЖРЕП-17 від 17 жовтня 2016 року, згідно якого причиною аварії на системі центрального опалення та залиття є передчасний вихід з ладу радіатора опалення у квартирі №5 (а.с.21).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, зобов'язані забезпечувати її схоронність, проводити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт.

Згідно з абз. 5 п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року (з наступними змінами) власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Тобто відповідальність за належний стан санітарно-технічного обладнання в квартирі несе безпосередньо сам власник квартири.

Відповідач, як власник квартири, зобов’язана була контролювати стан санітарно-технічного обладнання в квартирі (в тому числі системи опалення), яка є її власністю, та докладати зусиль для того, щоб не порушити права інших осіб, не завдати їм шкоди, що витікає з вимог статті 13 ЦК України.

Крім цього, цивільне законодавство в деліктних зобов’язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідачки про те, що балансоутримувачем будинку є КЖРЕП №17 і саме він повинен нести відповідальність за несправність системи опалення. Так, судом встановлено, що прорив в системі опалення стався не у внутрішньобудинкових мережах системи опалення, а саме в квартирі відповідачки, яка є власником радіатора опалення, в якому стався прорив, і яка повинна була утримувати його в належному стані.

Відповідач не надала належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність її вини у залитті квартири позивачів.

Також є безпідставними доводи представника ОСОБА_9 про те, що відповідачка в квартирі не живе, втручання в систему опалення вона не здійснювала, а тому вона не повинна нести відповідальність за спричинену шкоду, оскільки саме власник квартири відповідає за стан санітарно-технічного обладнання в квартирі.

Враховуючи, що несправність радіатора опалення у квартирі відповідачки призвела до залиття квартири позивачів, суд вважає, що є правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивачів майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вказаного залиття.

В позовній заяві позивачі зазначають, що залиттям квартири їм завдано матеріальну шкоду на суму 25706,92 грн., яка складається із вартості ремонтно-будівельних робіт, необхідних для відновлення становища, та пошкоджених меблів, килимів, постільної білизни, одіяла, подушки. Також позивач ОСОБА_6 витратила на ліки 39379,43 грн., пов’язані з лікуванням після перенесеного стресу.

Суд вважає, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-6604-1-932.17 від 27 квітня 2018 року розмір матеріальної шкоди, завданої в результаті залиття (що мали місце 15.10.2016 року та 28.04.2017 року) квартири АДРЕСА_1 становить 12370 грн. (а.с.203-218).

Саме сума збитків, визначена в судовій будівельно-технічній експертизі, на думку суду, підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_9 на відшкодування завданої позивачам матеріальної шкоди.

Що стосується стягнення суми витрат, пов’язаних із замоканням дивану, постільної білизни, одіяла, подушки, килима, телефону, комп’ютера, журнального столику, фортепіано, зняття ламінату, то суд вважає, що позивачі належними та допустимими доказами не довели, що дані речі були зіпсовані внаслідок затоплення квартири та не доведено розмір для їх відновлення. А тому в цій частині позову слід відмовити.

Що стосується стягнення суми витрат, пов’язаних з лікуванням позивача ОСОБА_6, то суд вважає, що в цій частині також слід відмовити, оскільки позивач ОСОБА_6 не довела належними та допустимими доказами причинний зв’язок між хворобою та заподіянням шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає також: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Суд вважає доведеним, що діями відповідачки ОСОБА_9 позивачам було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що майно позивачів було пошкоджено, чим було порушено їх право власності, а саме право належним чином користуватися квартирою, позивачі були змушені прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Між діями відповідачки, що призвели до порушення законних прав позивачів та наслідками в вигляді завдання моральної шкоди, є причинно-наслідковий зв’язок.

Визнаючи розмір моральної шкоди, суд враховуючи характер та обсяг страждань, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивачів, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану квартири, дійшов висновку про те, що у відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивачів необхідно стягнути 2000 грн.

Враховуючи, що моральні страждання заподіюються кожній особі особисто, то вона підлягає стягненню в розмірі по 500 грн. на кожного позивача окремо.

В іншій частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладають у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, пов’язані з проведенням експертизи.

Оскільки позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню частково, то сума, сплачена ними судового збору, підлягає стягненню з відповідачки пропорційно до задоволених вимог.

Майнова шкода задоволена частково на суму 12370 грн., що становить 19% від суми, яку просили стягнути позивачі (просили матеріальну шкоду в розмірі 25706,92 грн., пов’язану із залиттям квартири та 39379,43 грн., пов’язану з лікуванням ОСОБА_6, а всього 65086,35 грн.).

Судовий збір за позов майнового характеру сплачений в розмірі 640 грн. + 640 грн. = 1280 грн. 19% становить 243,20 грн.

Моральна шкода задоволена частково на суму 2000 грн., що становить 10% від суми, яку просили (просили 20 000 грн.).

Судовий збір за моральну шкоду сплачений в розмірі 1600 грн., 10% становить 160 грн.

Отже, з відповідачки на користь позивачів підлягає стягненню 403,20 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору (243,20 грн. + 160 грн.).

Відповідачка заплатила за проведення судової експертизи 3095 грн. Позов в частині матеріальної шкоди, пов’язаної із залиттям квартири, задоволено на 48% (25706,92 грн. просили, задоволено 12370 грн., що складає 48%), а відповідно його безпідставність становить 52%. 52% від 3095 грн. становить 1609,40 грн. Вказана сума підлягає стягненню з позивачів на користь відповідачки.

Крім цього, відповідачка ОСОБА_9 витратила на оплату послуг адвоката 5500 грн. Позов в повному обсязі задоволено на 16,88%, а відповідно його безпідставність становить 83,12%. 83,12% від 5500 грн. становить 4571,60 грн. Вказана сума підлягає стягненню також з позивачів на користь відповідачки.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, з відповідачки ОСОБА_9 на користь позивачів підлягає стягненню 403,20 грн., а з позивачів на користь відповідачки 6181 грн. (1609,40+4571,60). Отже, враховуючи взаємозалік, з позивачів на користь відповідачки підлягають стягненню судові витрати в розмірі 5777,80 грн., або по 1444,45 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.. 151 ЖК УРСР, ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_7 (НОМЕР_4, виданий Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області 05 травня 2009 року), ОСОБА_8 (НОМЕР_5, виданий Першим відділом ЧМВ УМВС України в Чернівецькій області) матеріальну шкоду в розмірі 12370 грн.

Стягнути з ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_7 (НОМЕР_4, виданий Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області 05 травня 2009 року), ОСОБА_8 (НОМЕР_5, виданий Першим відділом ЧМВ УМВС України в Чернівецькій області) моральну шкоду по 500 грн. на кожного.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_7 (НОМЕР_4, виданий Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області 05 травня 2009 року), ОСОБА_8 (НОМЕР_5, виданий Першим відділом ЧМВ УМВС України в Чернівецькій області) на користь ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі по 1444,45 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: