Постанова № 76926956, 03.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1656/18Головуючий у 1-й інстанції Побережна Н.П. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: на ухвалу

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

судді-доповідача Фетісової Т.Л.

суддів Василенко Л.І., Бабенка В.М.

секретар Анкудінов О.І.

учасники справи:

заявник (скаржник) - ОСОБА_3,

стягувач - ФОП ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 23.08.2018 (повний текст складено 23.08.2018, суддя в суді першої інстанції Побережна Н.П.) про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення у цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_4 про визнання умов договору купівлі-продажу недійсним, :

в с т а н о в и в :

15.08.2018 представник ОСОБА_3 ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, якою просив розстрочити виконання судового рішення у справі №710/1398/17 на строк 12 місяців з дати постановлення ухвали про розстрочення та визначити розмір щомісячної виплати з боку ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_4 в розмірі 1 / 12 частини від суми зобов'язання. В обґрунтування вказано на те, що рішенням від 25.04.2018 у справі №710/1398/17 первісний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_4 на виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 28.07.2016 кошти в сумі 8050,00 грн., штраф - 8050,00 грн., судовий збір - 161,00 грн., витрати на правову допомогу - 500,00 грн., а всього 16761,00 грн.

Зазначена сума є великою, виходячи з майнового стану боржника. Згідно довідки про доходи №40 від 26.07.2018 ТОВ "ПОДІЛЛЯАГРОЗАХИСТ" дохід заявника після виплати податків становить 3059,00 грн. в місяць. Отже заявнику знадобиться більше 5 місяців щоб, віддаючи усю заробітну плату, погасити наявну заборгованість. Ця обставина свідчить про вкрай тяжкий майновий стан заявника. Звичайне виконавче провадження фактично суперечитиме припису статті 3 Конституції України. Таким чином законним було б розстрочення виконання судового рішення, що відповідатиме приписам ст.435 ЦПК України.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 23.08.2018 заяву у справі залишено без задоволення з підстав того, що заявником не обґрунтовано винятковості випадку, у зв'язку з яким слід розстрочити виконання рішення суду, не зазначено достатніх обставини, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення. Складне матеріальне становище саме по собі не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, заявник подала 04.09.2018 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить ухвалу суду скасувати та новим судовим рішенням задовольнити вимоги її заяви. В обґрунтування вказано на те, що суд не врахував тяжке матеріальне становище заявника. Суд помилково послався на правову позицію ВГСУ від 09.11.2016 у справі №914/1488/15. Суд не врахував баланс інтересів сторін у справі, оскільки виконання рішення суду про стягнення коштів із заявника поставить її у вкрай складне матеріальне становище. Суд не врахував, що ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати може відраховуватися максимум 50 % у місяць. Суд помилково вказав в ухвалі про відстрочення виконання рішення, а не про розстрочення, про що просить заявник у справі. Суддя Побережна Н.П. має неприязні стосунки із сім'єю заявника.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 заперечував проти її доводів, просив суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, вважаючи її законною та належним чином обґрунтованою.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При судовому розгляді встановлено, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 25.04.2018 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 16100,00 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили після перегляду апеляційним судом.

Згідно з довідкою про доходи №40 від 26.07.2018, виданою ТОВ "ПОДІЛЛЯАГРОЗАХИСТ", дохід ОСОБА_3 за період з січня 2018 року по червень 2018 року становив 18015,67 грн.

Заявник вказує, що розмір її щомісячного доходу у контексті суми заборгованості, стягнутої рішенням суду, свідчить про таке тяжке матеріальне становище боржника, що є підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Апеляційний суд враховує, що зазначене питання регламентується нормами ст.435 ЦПК України, частинами 1, 3, 4 та 5 якої передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, розстрочити виконання рішення з підстав того, що існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У свою чергу ст.33 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Також відповідно до роз'яснень п.10 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

У світлі викладених вище фактичних обставин справи та норм законодавства, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції у цій справі про відсутність обставин, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення суду, або про неможливість його виконання, у зв'язку, зокрема, із складним матеріальним становищем заявника (боржника), адже сам по собі відносно невеликий місячний дохід учасника виконавчого провадження не свідчить про неможливість стягнення відповідної суми боргу з нього, так як у особи можуть бути грошові заощадження, майно, на яке може бути звернуто стягнення. Крім того, у ході здійснення виконавчого провадження, державний виконавець може здійснювати відрахування з доходів боржника у певній частині, встановленій законом (ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження»), а не повністю позбавляти особу засобів до існування, про що вказує скаржник.

Вступаючи у цивільно-правові відносини, їх учасник має з належною обачністю визначати обсяг своїх зобов'язань з тим, щоб мати змогу їх виконати належним чином.

Апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи про те, що суд не врахував тяжке матеріальне становище заявника, адже цим доводам було надано відповідну оцінку.

Також доводи скаржника про те, що суд помилково послався на правову позицію ВГСУ від 09.11.2016 у справі №914/1488/15 слід оцінити критично, так як із вказаного рішення судом було використано при вирішенні цієї справи посилання на практику ЄСПЛ. Крім того, вказане не вплинуло на правильність вирішення заяви боржника в цій справі.

Не можна погодитися з апеляційними доводами про те, що суд не врахував баланс інтересів сторін у справі, оскільки виконання рішення суду про стягнення коштів із заявника поставить її у вкрай складне матеріальне становище, адже саме по собі складне матеріальне становище боржника (з посиланням лише на відносно невеликий середньомісячний дохід) не може свідчити про наявність підстав для відтермінування реалізації права стягувача на одержання суми заборгованості, оскільки згідно вимог ЗУ «Про виконавче провадження», стягнення здійснюється у тому числі і за рахунок майна боржника, а не лише за рахунок його доходів.

Апеляційні доводи про те, що суд помилково вказав в ухвалі про відстрочення виконання рішення, а не про розстрочення, про що просить заявник у справі, апеляційний суд відхиляє, адже оскарженою ухвалою суд вирішував саме питання, яке поставлено заявником - про розстрочення виконання судового рішення, а вказівка на відстрочення мала місце при цитуванні відповідних норм права, які одночасно регламентують підстави як для відстрочення так і для розстрочення виконання рішення суду.

Доводи скаржника про те, що суддя Побережна Н.П. має неприязні стосунки із сім'єю заявника та зацікавлена у вирішенні справи на увагу не заслуговують, адже згідно вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а відповідних доказів у підтвердження зазначених доводів скаржником не надано.

Також скаржнику слід звернути увагу, що положеннями ч.5 ст.435 ЦПК України передбачена можливість розстрочення виконання рішення суду на строк до одного року з дня ухвалення такого рішення, а в даній справі заявник просить розстрочити виконання рішення суду на більш тривалий строк (один рік з дня постановлення ухвали про розстрочення виконання).

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 23.08.2018 у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на ухвалу суду фізичною особою ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді у розмірі 352,40 грн. = 1762,00 грн. * 0,2 слід стягнути зі скаржника до державного бюджету України.

При цьому апеляційний суд не погоджується з доводами скаржника про те, що її звільнено від сплати судового збору в цій справі, як споживача, так як рішення суду про стягнення коштів ухвалено за позовом, заявленим до скаржника, а ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає звільнення від сплати судового збору у разі звернення до суду з позовом споживача, який у даній справі є відповідачем. Більш того, як видно з постанови апеляційного суду Черкаської області від 18.07.2018 року, якою рішення суду першої інстанції по стягнення з ОСОБА_3 коштів на користь ФОП ОСОБА_4 залишено без змін, апеляційним судом було встановлено той факт, що відповідачка у даній справі не є споживачем в розумінні вимог п.22 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» і на спірні правовідносини між сторонами не поширюється дія вказаного нормативного акту.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 435 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 23.08.2018 про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення у цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_4 про визнання умов договору купівлі-продажу недійсним - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету України 352,40 грн. судового збору за розгляд цієї справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 03 жовтня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді