Ухвала суду № 76923166, 03.10.2018, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/367/17 Провадження № 1-кп/613/21/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року Богодухівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

прокурора Кривошеї Я.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові кримінальне провадження №12016220220000863 від 21 жовтня 2016 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

19 лютого 2003 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

21 жовтня 2004 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, ст. 96 КК України - лікування від наркоманії;

07 жовтня 2009 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, з іспитовим строком 2 роки;

20 березня 2014 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт;

14 жовтня 2014 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік;

08 лютого 2017 року Ленінським районним судом м. Харків за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту,

13 квітня 2017 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, 70 КК України до 3 років позбавлення волі,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Богодухівського районного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, оскільки стосовно останнього обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строк дії якої закінчується 06 жовтня 2018 року. Враховуючи існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу та його продовження, наявні і на даний час, а саме те, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше неодноразово судимий у тому числі за вчинення корисливих злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_2 заперечували проти клопотання прокурора, вважають його необґрунтованим, оскільки ризики значні прокурором нічим не підтверджені. Просили змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м’яку, а саме у вигляді домашнього арешту, оскільки останній має постійне місце проживання та родину. Крім того, ОСОБА_3 тривалий час знаходиться під вартою.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, розглянувши клопотання прокурора, приходить до слідуючого:

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 08 серпня 2018 року було продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06 жовтня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Більш того, у п.48 рішення «Чеботарі проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 &aва; 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У п.36 рішення «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.05.2010 року Європейський Суд з прав людини нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява №33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_3 тяжкого злочину, поєднаного з насильством, свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.

Судом розглядалась можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам, передбаченим п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що наявні обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки є достатньо підстав вважати, що обвинувачений з огляду на його моральні якості може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Враховуючи, що на даний час суд продовжує розгляд кримінального провадження, судом повністю не досліджені матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що застосування більш м’яких запобіжних заходів не можливо та вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора, про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3– задовольнити.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у виді тримання під вартою, продовжити до 01 грудня 2018 року включно, з подальшим його утриманням в Харківській установі виконання покарань (№ 27).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя