Рішення № 76921212, 25.09.2018, Краснопільський районний суд Сумської області

Рішення

Іменем України

25 вересня 2018 року

смт Краснопілля

справа № 578/483/18

провадження № 2/578/248/18

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу позовного провадження

за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника позивача за дорученням ОСОБА_2

до Миропільської сільської ради Краснопільського району Сумської області

про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування,-

учасники справи:

секретар судового засідання - Авраменко О.Є.

Суть питання

У червні 2018 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду, яким просить визнати за нею право власності на житловий будинок та на господарські будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, по праву спадкування за заповітом після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що є єдиним спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняла в установленому законом порядку, а саме шляхом звернення до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини в установлений законом строк. Дружина спадкодавця, а мати позивача ОСОБА_4, на обов'язкову долю у спадщині та на частку в майні подружжя не претендує, про що склала відповідну заяву в органах нотаріату. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3, які б прийняли спадщину у встановленому законом порядку, ні за законом ні за заповітом немає. Проте отримати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у вигляді домоволодіння на означеною адресою не може у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане майно, та станом на 29.12.2012 право власності на нерухоме майно за даною адресою не зареєстровано.

Позиції учасників справи

В підготовче засідання сторонине з'явилися, але надали суду заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності: представник позивача заявлені вимоги підтримує, Відповідач не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, то згідно з частиною другою статті 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК/ фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи, що уповноважений представник відповідача визнав позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в повному обсязі, суд вважає за можливе ухвалити рішення у підготовчому засіданні відповідно до положень частини третьої статті 200 ЦПК.

Встановлені обставини та мотиви Суду

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3, який на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, разом з дружиною ОСОБА_4.

Згідно заяви посвідченої приватним нотаріусом Краснопільського районного нотаріального округу Сумської області Вангородським В.В., ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини за законом та від обов'язкової частки у спадщині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3.

Постановою приватного нотаріуса Краснопільського районного нотаріального округу Сумської області Вангородського В.В. 07 травня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_3, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на це майно.

/ас 10-11, 29, 84/

Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із набуттям права власності на спадкове майно.

До правовідносин, що виникли необхідно застосувати норми Цивільного кодексу України /далі - ЦК/ у редакції 2004 року, так як спадщина після померлого ОСОБА_3відкрилась після 01.01.2004 року.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, посвідченим 17 жовтня 2009 року секретарем виконкому Сіннівської сільської ради Краснопільського району Сумської області, спадщину прийняла у порядку статті 1268 ЦК у редакції 2004 року /далі ЦК України/, в результаті чого заведена спадкова справа № 247/14 від 27.08.2014 до майна померлого / копія спадкової справи ас 54-84/.

Згідно з частиною другою статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Згідно статі 25 Цивільного Кодексу України /далі - ЦК/ цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті. Таким чином, після смерті особи, органи виконавчої влади не мають права оформляти право власності на об'єкт нерухомості.

У відповідності до частини першої статті 328 ЦК, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, власник майна, згідно статті 392 ЦК, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

До часу набрання чинності ЦК України 2003 року та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до абз. 60 п.3.3 Інструкції про проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 не належить до самовільного будівництва індивідуальні житлові будинки, садові, дачні будинки господарські /присадибні/ будинки і споруди, прибудови до них, що побудовані до 05 серпня 1992 року.

Більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили). Не зробив цього і спадкодавець, про що свідчить Довідка-БТІ від 29.12.2017 № 531-1-12/17, за змістом якої право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 станом на 29.12.2012 не зареєстровано.

/ас 28/

Державна реєстрація права на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затверджене Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.02.2002 № 157/6445 з подальшими змінами. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року).

Отже, сукупність зазначених вище доказів, досліджених у судовому засіданні, указує на належність ОСОБА_3на праві власності житлового будинку номер АДРЕСА_2.

Із Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56 вбачається, що державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах реєстрації не підлягали.

Отже, у 1955 році, тобто в період забудови домоволодіння номер АДРЕСА_2, яке належало ОСОБА_3, у сільській місцевості державна реєстрація об'єктів нерухомості взагалі не передбачалася.

Тому, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, зокрема, у сільській місцевості не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 01.03.2013 за змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Відповідно до роз'яснення Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

У відповідності до частини першої статті 328 ЦК, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, власник майна, згідно статті 392 ЦК, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Спадкове домоволодіння складається з житлового будинку літер А-1 за планом, 1969 року побудови, загальною площею 77.6 кв. м, житловою площею 49.4 кв. м, прибудови літер А-1 за планом, 1969 року побудови, та господарських будівель:сіни літера а за планом, 1969 року побудови, літня кухня літера Б за планом, 1989 року побудови, сараю літера В за планом, 1969 року побудови, навіс літера Г за планом, 1969 року побудови, навіс літера Д за планом, 1971 року побудови, навіс літера Е за планом, 1971 року побудови, навіс літера Ж за планом, 1983 року побудови, навіс літера З за планом, 1983 року побудови, навіс літера И за планом, 1983 року побудови, вбиральні літера К за планом, 1971 року побудови, погрібу літера пг за планом, 1969 року побудови, вхід у погріб за планом, 1969 року побудови, воріт з хвірткою № 1 за планом, ворота № 2 за планом; огорожу № 3 за планом, огорожу № 4 за планом.

Факт належності житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_3підтверджується довідкою виконкому Миропільської сільської ради Краснопільського району Сумської області від 05 травня 2018 року за № 169/02-29/03, згідно якої за записами в погосподарській книзі сільської ради № 3 за 2016-2020 роки, запис № 0206-1, власником будинку в АДРЕСА_2 значився ОСОБА_3; фотокопіями особового рахунку НОМЕР_2 погосподарського обліку, де власником домогосподарства значиться ОСОБА_3.

Земельна ділянка загальною площею - 0,4411 га, в тому числі 0,3632 га ріллі, та 0,0779 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресок АДРЕСА_2 була передана в приватну власність ОСОБА_3 19 сесією двадцять третього скликання від 20.04.2001 Сіннівською сільською радою народних депутатів. Державний акт не одержаний у зв'язку зі смертю.

Таким чином, забудови знаходяться на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_3 і інтереси інших осіб при забудові не порушені.

Рішенням виконавчого комітету Краснопільської районної ради народних депутатів № 196 від 1996 року «Про оформлення права власності на житлові будинки в сільській місцевості» ОСОБА_3 належить будинок за адресою : АДРЕСА_2.

Вартість будівель та споруд відповідно до висновку про вартість майна ТОВ «Консалтингове агентство «Святозаров та партнери» від 08.05.2018 становить 33777 грн.

/ас 30-67/

На даний час право позивача на спадщину за заповітом ніким не оспорене і спадщина не визнана відумерлою, належним відповідачем по даній справі є Миропільська сільська рада Краснопільського району Сумської області, на території якої знаходиться вказане спадкове майно. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину у встановленому порядку, не має.

Суд вважає, що Право, яке належало ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті. Дане право не відноситься до прав, які не входять до складу спадщини, це право в порядку спадкування перейшло до позивача, котра є спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину в установленому законом порядку, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на вказане домоволодіння в нотаріальній конторі не може, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За викладеного, зважаючи на визнання відповідачем позову, яке приймається Судом, оскільки не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, Суд дійшов висновку, що іншим (крім судового) шляхом захистити право позивача неможливо, тому вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок та господарські будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, по праву спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3.

Керуючись стст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в особі представника позивача за дорученням ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на житловий будинок літер А-1 за планом, 1969 року побудови, загальною площею 77.6 кв. м, житловою площею 49.4 кв. м, прибудову літер А-1 за планом, 1969 року побудови, та на господарські будівлі:сіни літера а за планом, 1969 року побудови, літню кухню літера Б за планом, 1989 року побудови, сарай літера В за планом, 1969 року побудови, навіс літера Г за планом, 1969 року побудови, навіс літера Д за планом, 1971 року побудови, навіс літера Е за планом, 1971 року побудови, навіс літера Ж за планом, 1983 року побудови, навіс літера З за планом, 1983 року побудови, навіс літера И за планом, 1983 року побудови, вбиральню літера К за планом, 1971 року побудови, погріб літера пг за планом, 1969 року побудови, вхід у погріб за планом, 1969 року побудови, ворота з хвірткою № 1 за планом, ворота № 2 за планом; огорожу № 3 за планом, огорожу № 4 за планом, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, по праву спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2, місце знаходження: АДРЕСА_1.

Відповідач: Миропільська сільська рада Краснопільського району Сумської області, місце знаходження: 42410, с. Миропілля, вул. Сумська, буд. 23 Краснопільського району Сумської області.

Повне рішення суду складено 4 жовтня 2018 року.

Суддя А.І. Косар