Рішення № 76921184, 18.09.2018, Краснопільський районний суд Сумської області

Рішення

Іменем України

18 вересня 2018 року

смт Краснопілля

справа № 578/944/17

провадження № 2/578/31/18

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовного провадження

за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката ОСОБА_2

до ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області

про визнання недійним актового запису про народження, визнання походження дитини, зобов'язання усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,-

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат ОСОБА_2,

перекладач - Лях О.В.,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - адвокат ОСОБА_5,

представник третьої особи - Балак В.М.,

секретар судового засідання - Авраменко О.Є.,

свідки- ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

І. ВИМОГИ ПОЗИВАЧА

11.10.2017 ОСОБА_1 /далі - позивач/ звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати недійсним актовий запис щодо відомостей про батька дитини ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати походження дитини від подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 /далі - відповідач/;

- зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_11, 2014 року народження;

- визначити способи участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини: систематичні побачення з донькою кожного літа на протязі 2 місяців /липень, серпень/.

/ас 1-3/

ІІ. Стислий виклад позицій позивача та відповідача

ІІ.1. Виклад позиції позивача.

Позивача представляв адвокат ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги № 43/17 від 28.09.2017, /Ордер серія СМ № 43 від 28.09.2017 / далі -представник позивача/.

/ас 21-22/

14.03.2018 представником позивача подана Заява про уточнення позовних вимог, якою просив:

- визнати недійсним запис щодо відомостей про батька дитини ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, що вчинений згідно частини першої статті 135 СК, де мається запис про батька дитини ОСОБА_12 в актовому записі №14 від 25.03.2014, що зареєстрований Краснопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краснопільського районного управління юстиції у Сумській області;

- визнати походження дитини ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, від подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3;

- внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, вчинений Краснопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краснопільського районного управління юстиції у Сумській області від 25.03.2014 за №14:

-змінивши дані про батька дитини з «ОСОБА_12» на «ОСОБА_1»;

-змінивши запис по-батькові дитини з «ОСОБА_11» на «ОСОБА_11»;

-змінивши прізвище дитини з «ОСОБА_11» на «ОСОБА_11»:

-зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язати її не вчиняти дій щодо переховування доньки ОСОБА_11 від батька ОСОБА_1;

-визначити такі способи участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини: щорічні систематичні побачення на території України з донькою кожної весни на протязі березня місяця, кожного літку на протязі липня місяця, кожної осені на протязі жовтня місяця.

/ас 98/

14.03.2018 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якої просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначив, що наданий відповідачем відзив свідчить про те, що відповідач визнає факт укладення шлюбу з позивачем, факт вагітності та народження спільної дитини.

/ас 99/

17.05.2018 від представника позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення по справі, за змістом яких останній стверджував, що укладений у Республіці Туреччина шлюб між сторонами є дійсний на території України, витяг із запису про реєстрацію шлюбу № 117 має печатку апостилю та легалізований в Україні як документ.

/ас 125-127/

ІІ.2. Виклад позиції відповідача.

Відповідача представляв адвокат ОСОБА_5, ордер Серія СМ № 176 від 20.03.2018 /Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 17.08.2012 № 7 /далі - представник відповідача/.

/ас 94-95/

30.11.2017 представником відповідача надані письмові заперечення на позов, за змістом яких відповідач підтвердила факт перебування у шлюбі з позивачем, який вони оформили за законодавством Республіки Туреччина, проте жодних підтверджуючих документів вона не мала. У 2013 році вона завагітніла, про що повідомила позивача по справі. Даний факт його вкрай обурив і не уважав себе батьком зачатої дитини. За даної обставини відносини між подружжям погіршились, позивач наполягав на тому щоб вона перервала вагітність, однак вона в категоричній формі відмовилась це робити. ОСОБА_1 створив відповідачу неналежні умови для проживання, що змусило ОСОБА_3 бажаючи зберегти бажану для неї дитину повернутися до батьків на територію України, на її прохання надати свідоцтво про шлюб для його легалізації та використання на території України, позивач відмовив, оскільки вважав, що дитина не його і був проти внесення відомостей в актовий запис про народження його як батька. Коли відповідач приїхала на територію України, позивач їй декілька разів телефонував і під час телефонної розмови повідомив, що розлучається з нею, оскільки остання не послухала його і не перервала небажану для нього вагітність. Зважаючи на відмову ОСОБА_1 надати їй документи про укладення між ними шлюбу, небажання останнього бути хоча б по документах батьком дитини і беручи до уваги слова відповідача про розлучення з нею, відповідач була вимушена записати відомості про батька дитини зі слів як ОСОБА_12. Позивач дізнавшись про це зрадів, оскільки дуже переймався, що йому прийдеться платити аліменти на дитину, якщо він буде зазначений батьком дитини. Через п'ять місяців після народження дитини позивач приїхав до них з донечкою, але так і не визнав дитину. Перешкод у спілкуванні з дитиною з боку позивача не створювала і доказів протилежного ОСОБА_1 не надано. Також зазначила, що позивач не звертався до служби у справах дітей з приводу участі у вихованні дитини, тому вимога про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

/ас 50-52/

15.03.2018 представником відповідача надані письмові заперечення на позов, за змістом яких відповідач підтвердила факт перебування у шлюбі з позивачем, який вони оформили за законодавством Республіки Туреччина, проте жодних підтверджуючих документів вона не мала. У 2013 році вона завагітніла, про що повідомила позивача по справі. Даний факт його вкрай обурив і не уважав себе батьком зачатої дитини. За даної обставини відносини між подружжям погіршились, позивач наполягав на тому щоб вона перервала вагітність, однак вона в категоричній формі відмовилась це робити. ОСОБА_1 створив відповідачу неналежні умови для проживання, що змусило ОСОБА_3 бажаючи зберегти бажану для неї дитину повернутися до батьків на територію України, на її прохання надати свідоцтво про шлюб для його легалізації та використання на території України, позивач відмовив, оскільки вважав, що дитина не його і був проти внесення відомостей в актовий запис про народження його як батька. Коли відповідач приїхала на територію України, позивач їй декілька разів телефонував і під час телефонної розмови повідомив, що розлучається з нею, оскільки остання не послухала його і не перервала небажану для нього вагітність. Зважаючи на відмову ОСОБА_1 надати їй документи про укладення між ними шлюбу, небажання останнього бути хоча б по документах батьком дитини і беручи до уваги слова відповідача про розлучення з нею, відповідач була вимушена записати відомості про батька дитини у відповідності до статті 135 СК і з її слів батьком дитини був записаний ОСОБА_12, позивач дізнавшись про це зрадів, оскільки дуже переймався, що йому прийдеться платити аліменти на дитину, якщо він буде зазначений батьком дитини. Через п'ять місяців після народження дитини позивач приїхав до них з донечкою, але так і не визнав дитину. Перешкод у спілкуванні з дитиною з боку позивача не створювала і доказів протилежного ОСОБА_1 не надано. Також зазначила, що позивач не звертався до служби у справах дітей з приводу участі у вихованні дитини, тому вимога про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

/ас 80-81/

11.05.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву, за змістом якого ОСОБА_3 просила у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю. Вимоги позивача щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, також не підлягають задоволенню, оскільки дитина не володіє тією мовою на якій спілкується позивач, щодо зміни прізвища дитини, також не підлягають задоволенню оскільки це може привезти до ускладнень у використанні документів та/або підтвердженні юридичних фактів, які стосуються безпосередньо дитини.

/ас 110-114/

ІІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача, третьої особи

08.11.2017 третьою особою подане клопотання, за змістом якого підтримує позовні вимоги та у разі визнання ОСОБА_1 батьком дитини, буде захищати права дитини ОСОБА_11 відповідно до статті 141 СК та Закону України «Про охорону дитинства».

/ас 33-34/

10.11.2017 позивачем подане Клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника позивача ОСОБА_2 в іншій справі.

/ас 40/

21.12.2017 позивачем подане Клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника позивача ОСОБА_2 в іншій справі.

/ас 66/

15.03.2017 відповідачем подане Клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою ОСОБА_3

/ас 82/

20.03.2017 позивачем подана заява про витребування у відповідача доказів стосовно наявності у нього достатніх фінансових можливостей (постійного доходу) для перебування протягом місяця в Україні разом з дитиною.

/ас 101-102/

11.05.2018 представником позивача подане клопотання про залучення до участі у даній цивільній справі Кремененко В.Ю. в якості перекладача з української на англійську мову для належної реалізації своїх процесуальних прав позивачем.

/ас 107/

17.05.2018 представником позивача подане клопотання про залучення до справи доказів - довідки АТ КБ «Приватбанк» банківського рахунку на ім'я ОСОБА_1.

/ас 128-129/

17.05.2018 представником позивача подане клопотання про залучення до участі у даній цивільній справі Лях О.В. в якості перекладача з української на англійську мову для належної реалізації своїх процесуальних прав позивачем.

/ас 179/

ІV. Процесуальні дії у справі

03.11.2017 постановлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі і призначено справу до попереднього судового засідання.

/ас 29-30/

30.11.2017 постановлено ухвалу суду про підготовку справи до судового розгляду та витребувано докази, а саме повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_11.

/ас 56/

14.12.2017 постановлено ухвалу суду про призначення справи до розгляду.

/ас 62/

11.05.2018 постановлено ухвалу суду про допущення до участі у даній цивільній справі Кремененко В.Ю. в якості перекладача з української на англійську мову для належної реалізації своїх процесуальних прав позивачем.

/ас 119/

11.09.2018 постановлено ухвалу суду про допущення до участі у даній цивільній справі Лях О.В. в якості перекладача з української на англійську мову для належної реалізації своїх процесуальних прав позивачем.

/ас 174/

Позиції учасників справи.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням їх уточнення, підтримали у повному обсязі і наполягали на їх задоволенні. Зокрема, позивач звернув увагу суду, що він ні за яких обставин не ставив під сумнів своє батьківство по відношенню до доньки ОСОБА_11, перебуває у шлюбі з відповідачем і на час розгляду справи у суді. На території України родина ОСОБА_3 святкувала їхній шлюб з ОСОБА_3, була вечірка з цього приводу, збиралися знайомі та родичі родини ОСОБА_3. З народженням ОСОБА_11 він мав на території України зустрічі з донькою у колі родини відповідача.

Відповідач та його представник заперечили проти задоволення позову з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву. Відповідач, зокрема, у суді підтвердила, що перебуває із ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, останній не бажав народження дитини, що змусило її повернутися до батьків в Україну. При народженні дитини у неї були відсутні документи про те, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_1, тому відомості про батька записані з її слів. Матеріальної допомоги на утримання ОСОБА_11 у достатній кількості не надає, декілька разів привозив одежу для дитини, коштів на її утримання не надає.

Представник третьої особи Балак В.М., головний спеціаліст служби у справах дітей Краснопільської районної державної адміністрації, суду пояснив, що сторони не зверталися до служби у справах дітей з приводу участі у вихованні дитини, а наявні матеріали справи указують на походження дитини від подружжя.

Допитані судом свідки.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що працює вихователем у дитячому садочку, який відвідує ОСОБА_11. Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що батьком ОСОБА_11 є ОСОБА_1, якому ОСОБА_3 заборонила зустрічатися з дитиною.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що є кумом ОСОБА_3, був присутнім на вечірці з приводу одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ще один раз бачив позивача на святкуванні дня народження ОСОБА_11, коли їй виповнилося три роки. Зі слів родини ОСОБА_11 йому відомо, що ОСОБА_1 являється батьком ОСОБА_11.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що є матір'ю відповідача ОСОБА_3, підтвердила суду факт перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, що укладений понад п'ять років тому.Зі слів доньки свідку відомо, що ОСОБА_1 не бажав народження дитини, що і змусило ОСОБА_3 терміново повернутися до України. Позивач декілька разів намагався розірвати шлюб, про що свідчили папери компетентних судів. Підтвердила, що ОСОБА_1 приїздив з Туреччини і відвідував доньку, декілька разів був присутнім на святкуванні дня її народження. На даний час між родиною ОСОБА_11 та позивачем погіршилися відносини, вони хвилюються за безпеку дитини.

Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_10, представники Краснопільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, суду показали, кожен окремо, що шлюб зареєстрований Управлінням у справах населення Назаллі/Айдин Республіки Туреччина між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оформлений апостиль та здійснений переклад документа на українську мову, тому має юридичну силу. При реєстрації народження дитини ОСОБА_3 надала паспорт громадянки України та свідоцтво з медичного закладу про народження дитини, в якому були відсутні відомості про реєстрацію шлюбу, тим самим приховала факт перебування у шлюбі. Відомості про батька у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, внесені відповідно до статті 135 СК. Уважали, що з боку РАЦ відсутні порушення щодо реєстрації народження ОСОБА_11.

Заслухавши учасників судового розгляду, покази свідків, розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

V. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

Суд встановив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_4, у префектурі міста Назіллі Республіка Туреччина 11 листопада 2011 року уклали шлюб, запис про реєстрацію шлюбу № 117, в Україні проставлений апостиль документа.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Краснопілля Краснопільського району Сумської області народилася ОСОБА_11, номер актового запису 14, складений 25.03.2014 Краснопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у сумській області.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00019167352 від 06.12.2017, у відомостях про матір записана ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4; у відомостях про батька записаний ОСОБА_12, державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України /далі - СК/(за вказівкою матері).

/ас 5-20, 61-63/

VІ. Висновки суду

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України / далі - ЦПК/, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким введена в дію нова редакція Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1розділу X111»Перехідні положення» ЦПК, справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як встановлено у судових засіданнях, 14.12.2017 у справі розпочато розгляд справи по суті, сторони по справі у судове засідання не прибули, повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його відрядженням для участі в кримінальному провадженні. Суд ухвалив відкласти розгляд справи у зв'язку з клопотанням представника позивача.

/ас 64-67/

Згідно з чч. другої та третьої статті 49 ЦПК, що регламентує процесуальні права та обов'язки сторін, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підставу позову, до закінчення підготовчого засідання.

Діючи у супереч означеній нормі закону, 15.03.2018 сторона позивача надала суду заяву, за змістом про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні стверджував про порушення зі сторони позивача норм цивільного процесуального закону, зокрема, щодо реалізації процесуального права, визначеного у статті 49 ЦПК, тим самим стороною позивача обраний неналежний спосіб захисту.

Представник позивача уважав, що уточнив позовні вимоги до початку судового розгляду по суті. На запитання суду пояснив, що уточнений позов підтримує у повному обсязі, а заявлені вимоги є похідними від позову про визнання недійсним актового запису, визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Суд не приймає означені аргументи з вищенаведених підстав, уважає їх необґрунтованими.

За викладеного, суд не приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог від 15.03.2018.

Заслухавши учасників судового розгляду покази свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини щодо прав та обов'язків матері, батька і дитини, та врегульовані нормами СК.

Згідно з чч.2, 8, 9, 10 статті 7 СК сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 8 закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

Згідно зі стст.18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

У п.1 статті 9 конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 конвенції).

Згідно з частиною першою статті 122 СК дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

У відповідності до статті 133 СК, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.

Згідно з пунктом 7 Розділу ІІ Правил державної реєстрації актів громадського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (далі - Правила № 52/5) документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 2 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961, ратифікованою в Україні 02.04.2003, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Пунктом 7 Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України 05.12.2003 № 237/803/151/5 документи, подані для проставлення апостиля, розглядаються відповідними компетентними органами. Компетентні органи з'ясовують: чи підлягають подані документи апостилюванню; справжність підпису та якість, в якій виступала особа, що підписала документ, а також справжність відбитків печатки та/або штампа, проставлених на документах.

Статтею 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Україною 27.02.1991, дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України від 01.07.2010 № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI) актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження тощо.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2398-VI, відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність доказів, а також те, що в судовому засідання відповідач визнала факт біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно малолітньої доньки ОСОБА_11, суд уважає, що позов у частині визнання походження дитини ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, від подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є обґрунтованим і підставним до задоволення.

Згідно зі статтею141 СК мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Згідно зі статтею157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» сказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України», в якому йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, щодо підтримки ідеї про те, що в усіх рішеннях, які стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Обставини, які зумовили позивача звернутися до суду з позовною вимогою про усунення перешкод у його спілкуванні з донькою ОСОБА_11, в судовому засіданні знайшли підтвердження.

У суду немає підстав ставити під сумнів показання свідків і доказів, що їм суперечили б, суду не надано.

Оскільки право батька на спілкування із донькою є порушеним, воно підлягає відновленню шляхом зобов'язання матері дитини ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні із донькою ОСОБА_11.

Поряд з цим, позовна вимога про визнання недійсним актовий запис щодо відомостей про батька дитини ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, є необґрунтованою і не підставною до задоволення, оскільки встановлені у справі обставини дають суду зробить висновки, що посадові особи органу РАЦ при реєстрації народження дитини ОСОБА_11 діяли у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач також не довів, що має можливість на систематичні побачення з донькою кожного літа /липень, серпень/. Будучи громадянином Республіки Туреччина, маючи на території України відкритий банківський рахунок /ас 129/,позивачем не надано доказів на підтвердження того, де будуть проходити систематичні побачення з малолітньою донькою. Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову у цій частині, суд виходив з приписів Конвенції про права дитини, в якій закладено принцип інтересів дитини понад усім. При цьому тривалість часу, проведеного з матір'ю, є важливим чинником при визначенні інтересів цієї дитини, про що 11.07.2017 ЄСПЛ зауважив у рішенні у справі «М.С. проти України». Судом не встановлено під час розгляду справи тих обставин, за яких малолітня дитина може бути розлучена з матір'ю на протязі 2 місяців у літній період року.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 12, чч. першою, шостою статті 81 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до частини другої статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з чч.1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Таким чином, за встановлених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

З цих підстав, керуючись стст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати походження дитини ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, від подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, громадянина Туреччини, місце проживання: АДРЕСА_1, індефікаційний номер НОМЕР_1.

Представник позивача: ОСОБА_2, місце знаходження: АДРЕСА_2.

Перекладач: Лях Ольга Вікторівна, проживає за адресою: АДРЕСА_3, /паспорт громадянина України серія НОМЕР_3/.

Відповідач: ОСОБА_3, місце знаходження: АДРЕСА_4.

Представник відвідача: ОСОБА_5, місце знаходження: АДРЕСА_5.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Краснопільська райдержадміністрація, як орган опіки та піклування, місце знаходження юридичної особи: смт Краснопілля, вул. Мезенівська, буд. 2 Краснопільського району Сумської області.

Представник третьої особи: Балак Володимир Миколайович, довіреність № 1294/02-21 видана Головою Краснопільської районної державної адміністрації від 19.06.2018.

Свідок ОСОБА_9, проживає за адресою: АДРЕСА_6.

Свідок ОСОБА_8, проживає за адресою: АДРЕСА_7.

Свідок ОСОБА_7, проживає за адресою: АДРЕСА_4.

Свідок ОСОБА_17, начальник Краснопільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області.

Свідок ОСОБА_10, проживає за адресою: АДРЕСА_8.

Повне судове рішення складено 27.09.2018.

Суддя А.І. Косар