Рішення № 76920145, 25.09.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/10011/17

Провадження № 2/524/980/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

Головуючого – судді Андрієць Д.Д.

за участю секретаря – Воблікової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області про скасування державної реєстрації права власності,-

ВСТАНОВИВ:

І.ВИМОГИ ПОЗИВАЧА

ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м.Кременчука із позовом до ТОВ "Кей-Колект", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23329268 від 31.07.2015 на квартиру №5 по 278 кварталу, 7А в м.Кременчуці Полтавської області, загальною площею 50,5 кв.м, житловою площею 28,3 кв.м; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23328650 від 31.07.2015 на квартиру №51 по 278 кварталу,15 в м.Кременчуці Полтавської області, загальною площею 72,1 кв.м, житловою площею 45,2 кв.м.

ІІ.ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є дружиною ОСОБА_3. За період шлюбу ними було придбано дві квартири - №5 по 278 кварталу, 7А в м.Кременчуці та №51 по 278 кварталу,15 в м.Кременчуці. Вказане майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. 07.08.2017 вона дізналась про те, що власником вищезазначених квартир є ТОВ "Кей-Колект", відповідно до рішень прийнятих 31.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, на підставі договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсиббанк» - правонаступником якого є ТОВ "Кей-Колект".

Вважає рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 протиправними, оскільки вони суперечать нормам законодавства, прийняті не у спосіб та не в межах компетенції, оскільки державна реєстрація прав та їх обтяжень здійснена нотаріусом без вчинення нотаріальних дій із нерухомим майном.

На думку позивача, відповідно до ЗУ «Про іпотеку» в редакції від 23.02.2006 передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі, оскільки таке застереження може тільки визначати умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Також, ТОВ "Кей-Колект" не було надіслано на адресу іпотекодавця копію письмової вимоги про усунення порушень та пропущено позовну давність. Вважає, що відповідно до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ТОВ "Кей-Колект" не мало права звертати стягнення на предмет іпотеки.

В судове засідання позивач не з’явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

ІІІ.ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідачі та треті особи в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву відповідачі не надсилали.

ІV.ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.02.2018 витребувано від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 належним чином завірені копії документів, які стали підставою для реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на квартиру №5 в буд.7А та квартиру АДРЕСА_1(номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10640030 від 31.07.2015 19:21:22 та 10639672 від 31.07.2015 18:31:12, відповідно).

Ухвалами Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.03.2018 та від 25.04.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 – ОСОБА_4 про розгляд справи в режимі відеоконференції.

05.04.2018 визнано необґрунтованим заявлений представником відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_4, відвід головуючого судді.

Ухвалами Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01.06.2018 задоволено клопотання представника позивача - ОСОБА_5 про витребування доказів та залишено без задоволення клопотання представника відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_4, про закриття провадження у справі.

V. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

27 вересня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії 1-КЕ №112644 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Крюківського районного управління юстиції м. Кременчука Полтавської області.

02 серпня 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири №5 в буд.7-А по кварталу 278 в м.Кременчуці, житловою площею 28,3 кв.м, загальною площею 50,5 кв.м(а.с.31-33)

31 серпня 2007 року між ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири №51 в буд.15 по кварталу 278 в м.Кременчуці, житловою площею 45,2 кв.м, загальною площею 72,1 кв.м(а.с.34-36)

Між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 24 вересня 2007 року укладено договір іпотеки, предметом іпотеки за якими були квартири №5 в буд.7-А та №51 в буд.15 по кварталу 278 в м.Кременчуці. Відповідно до п.1.3 Договору іпотеки, іпотекою за цим Договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, які виникають з кредитного договору №11221391000 від 24 вересня 2007 року, кредитного договору №11221406000 від 24 вересня 2007 року.

Згідно п.5 Договору іпотеки від 24 вересня 2007 року іпотекодержатель має право на задоволення своїх вимог за Договором та за Кредитним договором, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання(або часткового невиконання) Позичальником та/або іпотекодавцем своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за Кредитним договором та в інших випадках, передбачених Договором, в тому числі, при простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 Договору. Задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється: 1) шляхом добровільної передачі Предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя; 2) шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки. Сторони домовились, що добровільна передача Предмета іпотеки у власність іпотекодержателя здійснюється в порядку, наведеному в п.5.3.1 Договору(Застереження про добровільну передачу). Сторони погодили, що у випадку невиконання(або часткового невиконання) позичальником та/або іпотекодавцем своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за Кредитним договором та/або Договором, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя. Зазначена згода Сторін є угодою про перехід права власності, що набуває чинності з моменту зазначеного в п.5.3.3. Договору. У випадку невиконання(або часткового невиконання) позичальником та/або іпотекодавцем своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за Кредитним договором та Договором, іпотекодержатель здійснює виконавчий напис нотаріуса на Договорі і направляє Повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу Предмета іпотеки іпотекодержателю. З моменту відправлення повідомлення та здійснення виконавчого напису іпотекодержатель набуває права власності на Предмет іпотеки, а Предмет іпотеки вважається переданим Іпотекодержателю.

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу за умовами якого клієнт зобов'язався передати у власність фактору, а фактор – прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Також цього ж дня між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір відступлення прав вимоги за яким, цедент передав, а цесіонарій прийняв право вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку №1 до договору. За вказаним договором було також передано право вимоги до ОСОБА_3.

В квітні 2014 року на адресу ОСОБА_3 були надіслані повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. вказані повідомлення отримані 25.04.2014, про що свідчать копії поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

31 липня 2015 року ТОВ «Кей-Колект» звернулось до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявами, в якій просило зареєструвати право власності товариства на квартиру №51 в буд.15 по кварталу 278 в м.Кременчуці та №5 в буд.7-а по кварталу 278 в м.Кременчуці.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 31 липня 2015 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжені за №23328650 та №23329268.

VІ.НОРМИ ПРАВА

За приписами статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Принцип свободи договору, закріплений у статтях 6, 627 ЦК України. Вказаний принцип полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Також положення ст.6 ЦК України передбачають, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність(ст.ст.36,37 ЗУ «Про іпотеку» в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакцій від 10.07.2015)(далі Закон № 1952-IV) державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

В ч.5 ст.3 Закону № 1952-IV вказано, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Згідно п.2, 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868(в редакції від 05.04.2015) державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус). Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”. Для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

В ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» визначено, що Протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); 3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

VІІ.ОЦІНКА СУДУ

Оцінюючи доводи позивача наведені ним на обґрунтування своїх вимог, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини що стосується вмотивованості судового рішення. Так в справі "Проніна проти України"(Заява N 63566/00)Страсбург, 18 липня 2006 року, п.23 Суд нагадав, п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе не давати оцінку доводам позивача з приводу порушення ЗУ «Про охорону дитинства», оскільки на переконання суду вказані доводи обґрунтовують лише необхідність залучення органу опіки та піклування, як учасника справи.

Щодо інших доводів позивача суд зазначає наступне.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на порушення приписів ч.1 ст.35 ЗУ «Про іпотеку» та п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки з копій реєстраційних справ №04-52/693524953104 та №04-52/693543453104 вбачається, що повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки були отримані іпотекодавцем 25.04.2014(т.2, а.с.29, 96)

Також на думку суду, не можуть бути прийняті судом і доводи позивача про сплив позовної давності, як підстава для скасування рішення державного реєстратора, оскільки за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов’язання не припиняється. Аналіз положень статті 17 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв’язку зі статтями 256, 266, 267, 509, 598 ЦК України дає підстави для висновку, що, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов’язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові 5 липня 2017 року по справі № 6-1840цс16.

Крім того, суд вважає помилковими висновки позивача щодо відсутності правових підстав для реєстрації права власності на підставі застереження, оскільки в ст.36 ЗУ «Про іпотеку» в редакції, яка була чинною на момент укладення договору іпотеки, визначено, що застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі є рівноцінним договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд частково погоджується з доводами позивача з приводу порушення ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» оскільки відповідно до п.п.1 п.1 Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Під час розгляду справи судом було встановлено, що фактично у власності ОСОБА_3,(іпотекодавця) перебуває декілька житлових приміщень – квартира №5 в буд.7А та квартира №51 в буд.15 по кварталу 278 в м.Кременчуці Полтавської області і як постійне місце проживання іпотекодавця використовується квартира АДРЕСА_2(а.с.24).

Разом із тим суд вважає, що під час реєстрації права власності ТОВ «Кей-Колект» на нерухоме майно було порушено порядок, визначений сторонами договору іпотеки, в якому сторони домовились, що перехід права власності відбувається на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненому на договорі іпотеки. Однак, з матеріалів реєстраційних справ на спірне нерухоме майно вбачається, що нотаріусом не було вчинено виконавчого напису. На думку суду, вказана обставина свідчить про недотримання відповідачем, ТОВ «Кей-Колект» принципу свободи договору.

Також суд враховує, що відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії.

Суд відзначає, що відповідачем приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не було надано доказів на підтвердження того, що нею вчинялись нотаріальні дії щодо спірного нерухомого майна. Таких доказів також не містять і реєстраційні справи №04-52/693524953104 та №04-52/693543453104.

Отже, суд констатує порушення порядку реєстрації прав на нерухоме майно, у зв'язку із чим вважає за можливе скасувати рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 23329268 від 31.07.2015 на квартиру №5 по 278 кварталу, 7А в м.Кременчуці Полтавської області, загальною площею 50,5 кв.м, житловою площею 28,3 кв.м, та індексний номер 23328650 від 31.07.2015 на квартиру №51 по 278 кварталу,15 в м.Кременчуці Полтавської області, загальною площею 72,1 кв.м, житловою площею 45,2 кв.м.

На думку суду, скасування рішення в даному випадку є найбільш ефективним способом захисту цивільних прав позивача.

Відтак, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути документально підтверджені судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 640 грн з кожного.

Керуючись ст. ст.10, 12, 81, 258, 259, 263 – 265,280-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності – задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23329268 від 31.07.2015 на квартиру №5 по 278 кварталу, 7А в м.Кременчуці Полтавської області, загальною площею 50,5 кв.м, житловою площею 28,3 кв.м.

Скасувати рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23328650 від 31.07.2015 на квартиру №51 по 278 кварталу,15 в м.Кременчуці Полтавської області, загальною площею 72,1 кв.м, житловою площею 45,2 кв.м.

Сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Кей-Колект", ідентифікаційний код юридичної особи 37825968, 04080, м.Київ, вулиця Кирилівська, будинок 69 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: м.Кременчук, квартал 278АДРЕСА_3 судові витрати в сумі 640 грн.

Сягнути з Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, 04212, м.Київ, вул. Зої Гайдай, буд. 5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: м.Кременчук, квартал 278АДРЕСА_3 судові витрати в сумі 640 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд міста Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Д.Андрієць