Постанова № 7691990, 14.01.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія № 2.14.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2010 року Справа № 2а-377/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Любімовій Г.Ю.,

за участю представників

позивача: Мерзлякової В.П. (довіреність № 10-02 від 04.01.2010р.),

відповідача: Шепіль В.В. (довіреність № 1-17/4623 від 11.06.2010р.),

Тупіченка В.Є. (довіреність № 1-17/8234 від 02.11.2009р.),

прокурора: Грека М.В. (посвідчення № 801 від 15.04.2009р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці про визнання податкового повідомлення форми «Р» № 67 від 10.09.2009 про застосування штрафних санкцій в сумі 1870 грн. нечинним, -

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2009 року позивач відкрите акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача - Луганської митниці про визнання податкового повідомлення форми «Р» № 67 від 10.09.2009 про застосування штрафних санкцій в сумі 1870 грн. нечинним.

У обґрунтування позову зазначено, що податковим повідомленням форми «Р» № 67 від 10.09.2009, винесеним Луганською митницею, згідно актів перевірки за №№ 697-707 від 27.08.2009, до Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» застосовано штрафну санкцію у сумі 1870 грн.

Позивач вважає, що митний орган нарахував штрафну санкцію без правових обґрунтувань, зазначає, що застосування штрафних санкцій, передбачених пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181 не належить до компетенції митних органів у розумінні ст.2 зазначеного Закону, оскільки митниця є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Зі змісту оспорюваного податкового повідомлення не вбачається, з яких підстав було здійснено нарахування не наведено відповідних юридичних фактів та відсутній окремий документ, у якому б ці факти фіксувалися.

Крім цього зазначає, що ВАТ «Алчевський коксохімічний завод» не ознайомлений з актом перевірки, на який посилається відповідач, та до теперішнього часу, в порушення вимог Порядку оформлення результатів виїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не надано керівнику позивача.

10.12.2009 за письмовим клопотанням у судовий розгляд справи вступив помічник прокурора Ленінського району м. Луганська Грек М.В. Клопотання обґрунтовано необхідністю захисту інтересів держави (а.с.92).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав письмові пояснення (а.с.87-91). У яких серед іншого зазначено, що податковим повідомленням № 67 від 10.09.2009 відповідач повідомив позивача про обовязок, згідно з п.«а» п.п.4.2.2 ст.4 Закону № 2181 та згідно ст.85 Митного Кодексу України, п.п.17.1.1 п.17.1 зазначеного Закону сплатити суму податкового зобовязання у розмірі 1870 грн. Підставою для оформлення податкового повідомлення стало порушення позивачем вимог ст.85 Митного кодексу України стосовно терміну подачі вантажної митної декларації. Представник позивача вважає, що штрафні санкції, передбачені пп.17.1.1 п.17.1 Закону України № 2181 від 21.12.2000 у розумінні діючого законодавства не є податковим боргом або збором, який справляється при ввезенні товарів на митну територію України. Крім цього зазначає, що штрафні санкції за порушення норм Митного кодексу України не можуть прирівнюватися до сплати податку, оскільки не повязані з невиконанням податкового зобовязання, а отже у митного органу не було підстав для прийняття податкового повідомлення і визначення платнику податкового зобовязання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1870 грн., за відсутністю підстав для визначення податкового зобовязання, передбачених п.п.«а», «б», «в» пп.4.2.2 ст.4 Закону № 2181. До того ж ст.17 Закону передбачений вичерпний перелік обставин (підстав) для застосування штрафних санкцій і залежно від цих обставин законом встановлені розміри штрафів, у тому числі при неподанні податкових декларацій, але підстав, з якими закон повязує застосування штрафу по даній справі відсутні.

Представник позивача у наданому письмовому запереченні звертає увагу на те, що при розгляді актів про неподання вантажної митної декларації у визначений законодавством строк №№ 697-707 вбачається:

Згідно актів №№ 697-699 від 27.08.2009 під митний контроль вантаж поступив 17.08.2009, вантажна митна декларація № 5360 надана 30.09.2009.

Згідно актів №№ 701-705 від 27.08.2009 під митний контроль вантаж поступив 17.08.2009, вантажна митна декларація № 5006 надана 15.09.2009.

Враховуючи це, на товари, що декларувалися в одному митному режимі, ввозилися залізничним транспортом і прибули на станцію призначення одночасно, на адресу одного вантажоотримувача від одного вантажовідправника з однієї станції відправлення в межах одного зовнішньоекономічного договору (контракту) позивачем було оформлено одну ВМД, але відповідачем по вищезазначеним ВМД замість одного акту були надані акти по кожній залізничній накладній, що є порушенням Положення про вантажну митну декларацію та керуючись цим нараховані штрафні санкції по кожному акту окремо.

Представники відповідача частково визнали позовні вимоги, надали письмові пояснення, в яких зокрема зазначено, що п.17.1 ст.17 Закону України № 2181 визначено, за що саме можуть бути накладені штрафні санкції (за порушення податкового законодавства), а далі у п.п.17.1.1 іде розшифрування, за яке саме порушення податкового законодавства застосовуються штрафні санкції, і в якому розмірі. Таким чином строки є невідємною частиною податкового законодавства, законом № 2181 передбачено їх встановлення законодавством, і відповідно за їх порушення Закон дозволяє застосування штрафних санкцій та визначає їх розмір. Відповідно до ст.17 зазначеного Закону, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф. При цьому, відповідно до абз.2 п.17.1. ст.17 штрафні санкції накладаються контролюючими органами, яким в даному випадку є митний орган. При цьому також зазначає, що дії Луганської митниці не виходили за межі Закону України № 2181, що приписує саме порядок погашення зобовязань платників податків. Форма податкового повідомлення відповідає всім вимогам, визначеним ст.6.1 зазначеного Закону, підстави накладення штрафних санкцій та їх розмір відповідають ст.17, компетенція чітко прописана ст.2.2. Закону України № 2181.

Представники відповідача звертають увагу на те, що відповідно до пункту 5.1 розділу І Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби України від 09.07.1997 № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.2007 за № 443/2247, ВМД заповнюється декларантом. Тобто саме декларант визначає, яке поняття партії товарів використовувати під час декларування вантажів.

Враховуючи те, що Акти складено в період, наступний за днем неподання відповідної ВМД до митного оформлення, а не на наступний день після подання ВМД, за якою було здійснено нарахування та/або сплату податків, зборів (обовязкових платежів), у разі порушення платником податку встановленого законом строку для подання ВМД, як це передбачено проектом наказу Держмитслужби України «Про внесення змін до Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дошок податкових повідомлень, затвердженого наказом Держмитслужби України від 11.05.2006 № 370», на той час було неможливо визначити, яким саме поняттям скористається декларант під час наступного декларування вантажів. Тому, враховуючи непоодинокі випадки декларування підприємством своїх вантажів за різними визначеннями поняття партії товарів, складання актів відбулося саме за першим загальним - визначенням партії товарів. У звязку з чим, кількість Актів, яка відображає кожне неподання ВМД декларантом, і яка є необхідною і достатньою, можливо визначити лише на момент прийняття ВМД до оформлення, але ні в якому разі на момент складання актів одразу після неподання ВМД у строк, визначений законодавством. Як це на теперішній час регламентовано розясненнями Держмитслужби України. На час розгляду справи у судовому засіданні необхідна і достатня кількість Актів вбачається з копій ВМД, які вже оформлено, та в яких зазначено реквізити товаротранспортних документів (залізничних накладних) та реквізити документів контролю за доставкою вантажів в митницю призначення (ТР ЗТ), відповідно до яких і сформовано певні партії товарів.

Отже Луганська митниця не заперечує проти корегування сум штрафних санкцій, нарахованих у податкових повідомленнях відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181, у тих випадках, коли позивачем за наявності документального підтвердження (одночасне прибуття вантажів на станцію призначення відповідно до штампів, проставлених у залізничних накладних, реквізити яких наведено у відповідних ВМД) буде доведено випадки декларування підприємством своїх вантажів за тим, або іншим визначенням поняття партії товару.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд встановив таке.

Відкрите акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод», ідентифікаційний номер 00190816, зареєстрована у якості юридичної особи виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 18.12.1995 (а.с.8).

Податковим повідомленням форми «Р» № 67 від 10.09.2009, винесеним Луганською митницею, згідно актів перевірки за №№ 697-707 від 27.08.2009, до Відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» застосовано штрафну санкцію у сумі 1870 грн. (а.с.7).

Як вбачається з актів про неподання вантажної митної декларації у визначений законодавством строк №№ 697-707 від 27.08.2009 митним органом встановлено, що 11.07.2009 на адресу ВАТ «Алчевський коксохімічний завод» надійшов вантаж вугілля, який знаходиться під митним контролем. Станом на 27.08.2009, тобто у передбачений законом 10-денний строк, вантажну митну декларацію ВАТ «Алчевський коксохімічний завод» не подано (а.с.2934).

Відповідно до ч.1 ст.85 Митного кодексу України митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 днів з дати доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення.

Факт неподання вантажних митних декларацій у строк, встановлений ст.85 Митного кодексу України, ВАТ «Алчевський коксохімічний завод» не оскаржується.

Проблемою спору, що склався між сторонами, є наявність у митного органу права застосовувати штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 (далі Закон № 2181), за порушення строків подачі митних декларацій, передбачених ст.85 Митного кодексу України.

Визначення поняття «митна декларація» наведено у п.12 ст.1 Митного кодексу України, а саме: митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону № 2181 передбачено, що митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до п.1.11 ст.1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з п.2 ч.1.ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251 платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Підпунктом 7.3.6. пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 167 встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

На підставі вантажних митних декларацій здійснюється нарахування та сплата податку на додану вартість, який контролюється митними органами.

Таким чином, вантажна митна декларація є різновидом податкової декларацій, контроль за поданням та достовірністю даних, а також своєчасності сплати податку на додану вартість у якій здійснює митний орган.

Відповідальність за несвоєчасне подання податкової декларації передбачена п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону № 2181, згідно якого платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181 контролюючий орган має право проводити камеральні перевірки, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності) (ч.1 ст.6 Закону № 2181).

Згідно п.2.2 розд.2 Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень, затвердженого наказом Державної митної служби України № 370 від 11.05.2006, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.05.2006 за № 613/12487, у випадку, зазначеному в пункті 2.1 цього Порядку, митний орган складає та надсилає платнику податків податкові повідомлення за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (форма "Р" - при здійсненні розрахунку сум податкових зобов'язань та штрафних санкцій, нарахованих відповідно до підпунктів 17.1.1-17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону, за їх наявності).

Аналізуючи вищенаведені норми діючого законодавства суд приходить до висновку, що митний орган мав право проводити камеральні перевірки, у тому числі і щодо своєчасності подання вантажних митних декларацій, а також застосовувати при виявленні порушень штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону № 2181.

Разом з цим, суд не погоджується з сумою штрафної санкції, визначеної у податковому повідомленні форми «Р» № 67 від 10.09.2009.

З актів про неподання вантажної митної декларації у визначений законодавством строк від 27.08.2009 вбачається, що їх складено у звязку з тим, що позивачем своєчасно не подано вантажні митні декларації на партію товару - вугілля марки, який прибув під митний контроль.

Так, з гідно актів №№ 697-699 від 27.08.2009 під митний контроль вантаж поступив 17.08.2009, вантажна митна декларація № 5360 надана 30.09.2009.

Згідно актів №№ 701-705 від 27.08.2009 під митний контроль вантаж поступив 17.08.2009, вантажна митна декларація № 5006 надана 15.09.2009.

Згідно вантажних митних декларацій ВАТ «Алчевський коксохімічний завод» отриманий позивачем вантаж прибув залізничним транспортом на станцію призначення одночасно, на адресу одного вантажоотримувача від одного вантажовідправника з однієї станції відправлення у межах одного зовнішньоекономічного договору (контракту). Тобто, вказаний вантаж підпадає під поняття партії товару, визначення якої наведено у п.2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574.

Таким чином, на вантаж, що надійшов залізничним транспортом на станцію призначення одночасно, на адресу одного вантажоотримувача від одного вантажовідправника з однієї станції відправлення у межах одного зовнішньоекономічного договору (контракту), відповідач повинен був скласти один акт про неподання вантажної митної декларації у визначений законодавством строк, а не окремо, як відбулося фактично.

Вказані обставини визнано відповідачем під час розгляду даної справи та викладено у письмових поясненнях від 13.01.2010 № 1-17/184.

Судом встановлено, що за таких обставин, загальна сума штрафних санкцій, визначених у податковому повідомлення форми «Р» № 67 від 10.09.2009 повинна становити 1360 грн.

Сторонам розясненні вимоги статей 69-72 КАС України, наслідки їх невиконання, запропоновано надати необхідні докази по справі та заперечення у разі невизнання адміністративного позову.

Сторони стверджують, що ними були надані всі необхідні та можливі докази по справі.

Суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів та доказів у справі.

На виконання вимог ст.ст.11, 71 КАС України, суд вважає, що ним були вжиті всі передбачені законом заходи, необхідні для зясування обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці про визнання податкового повідомлення форми «Р» № 67 від 10.09.2009р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1870 грн. нечинним задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» № 67 від 10.09.2009р. в частині застосування до відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510 грн. (пятсот десять гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» судові витрати у сумі 1,70грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано 18 січня 2010 року.

Суддя К.О. Пляшкова