Рішення № 76919173, 01.10.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1997/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

за участю представника позивачки - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Кадор», про визнання додаткової угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання правочину недійсним , в якому просив суд визнати недійсною додаткову угоду №1 від 01.10.2015 року до Договору пайової участі в будівництві об'єкту нерухомого майна №15/287-2 від 01.02.2012 року про заміну сторони, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мотивуючи це тим, що даний правочин укладено шляхом обману, та стягнути з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з"явився, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги щодо визнання недійсною додаткової угоди №1 від 01.10.2015 року до Договору пайової участі в будівництві об'єкту нерухомого майна №15/287-2 від 01.02.2012 року про заміну сторони, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - не підлягають задоволенню з наступних підстав.

01.02.2012 року між Позивачем та ТОВ «КАДОР» було укладено договір №15/287-2 про пайову участь в будівництві об'єкта нерухомого майна.

В Додатковій угоді №1 від 01.10.2015 року до договору пайової участі в будівництві об'єкту нерухомого майна №15/287-2 про заміну сторони в п. 3 вказано, що розрахунки між Пайщиком (ОСОБА_3) та Пайщиком-1 (ОСОБА_4.) встановлюються окремим договором між ними.

Однак представник позивачки стверджував, що ОСОБА_4 досі не провела розрахунки з ОСОБА_3 і відповідач не надала жодних доказів які, б це спростували, що свідчить про обманні дії ОСОБА_4

Позивач вважає, що відповідач шляхом обману вчинила правочин та, керуючись ст. 230 ЦК України, просить суд визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 01.10.2015 року.

За ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. В кожній справі про визнання правочину недійсним суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, та настання визначених юридичних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Позивач обґрунтовує порушення своїх прав тим, що «внаслідок підписання додаткової угоди № 1 від 01.10.2015 року, позивачем не отримано грошових коштів за належне їй майно, оскільки, відповідач ухиляється від оплати. Цей факт призвів до порушення законних прав та інтересів позивача. Таким чином, порушено право власності Позивача та Позивачу завдано збитків, які полягають у неотриманні грошових коштів за продаж майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, та втраті права власності на дане майно».

Вказані доводи про порушення права позивача суд вважає такими, що не є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів» від 27.09.2012 № 10-1390/0/4-12, істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

За загальним правилом (ч.1 ст.692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Відповідно до п.3 Додаткової угоди №1 від 01.10.2015 року про заміну сторони, як вже вище зазначалось, було встановлено, що розрахунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначаться окремим договором, чого, виходячи з матеріалів справи, зроблено не було, а відтак така істотна умова як ціна не була передбачена цим договором купівлі-продажу майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва.

У п. 8 постанови від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Пленум Верховного Суду України встановив, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

В даному випадку відсутня згода за всіма істотними умовами договору, а саме ціна договору, тобто сума грошей, яку ОСОБА_4 повинна була передати ОСОБА_3 за передані майнові права на квартиру АДРЕСА_1.

Враховуючи вищезазначене, визнати недійсною додаткову угоду №1 від 01.10.2015 року до Договору пайової участі в будівництві об'єкту нерухомого майна №15/287-2 від 01.02.2012 року про заміну сторони, укладену між позивачем та відповідачем, неможливо.

Відповідно до умов статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно ст.181 ЦК України, рухомими речами є речі, які можливо вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до ст.2 Закону Україні «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», рухоме майно - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов'язки, у тому числі майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

На підставі вищезазначеного, грошові кошти є майном та, оскільки, Верховним судом України в постанові Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що неукладеним є правочин, в якому відсутні встановлені чинним законодавством умови для його укладення, а саме, не передання майна, яке відповідно до норм права, необхідно передати, та, звертаючи увагу на те, що ОСОБА_3 не отримала від ОСОБА_4 належне їй майно (грошові кошти) за додатковою угодою №1 до Договору пайової участі в будівництві об'єкту нерухомого майна №15/287-2 від 01.02.2012 про заміну сторони від 01.10.2015 року, суд прийшов до висновку, що дана додаткова угода №1 від 01.10.2015 р. до Договору пайової участі в будівництві об'єкту нерухомого майна №15/287-2 від 01.02.2012 р. є неукладеною.

Правовим наслідком неукладеності договору є відсутність будь-яких зобов'язань, які б випливали з договору.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,258,259,265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Кадор», про визнання додаткової угоди недійсною - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Суддя: В. К. Кочко