Вирок № 76918727, 25.09.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/467/2018

Справа № 428/10551/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Подрябінкіної М.О.,

прокурора Єлісєєвої М.Я., ,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018130370002057 від 24.07.2018 року, у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, громадянина України, українця, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, який не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, є інвалідом 2 групи, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 29 квітня 1999 року Сєверодонецьким міським судом Луганської області за ст.ст.17-141 ч.2, 141 ч.2 КК України (1960) до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, звільнений 08 червня 2000 року за постановою Перевальського районного суду Луганської області від 07 червня 2000 року за ст.8 Указу Президента України «Про амністію» від 11 травня 2000 року;

-25 грудня 2000 року Сєверодонецьким міським судом Луганської області за ст.141 ч.2 КК України (1960) до 1 року позбавлення волі, звільнений 25 жовтня 2001 року по закінченню строку відбуття покарання;

-26 лютого 2003 року Сєверодонецьким міським судом Луганської області за ст.186 ч.2 КК України (2001) до 4 років позбавлення волі, звільнений 08 листопада 2005 року за постановою Слов'яносербського районного суду Луганської області на підставі ст.81 КК України (2001), ст.407 КПК України (1961) на невідбутий строк 11 місяців 1 день;

-05 травня 2006 року Сєверодонецьким міським судом Луганської області за ст.122 ч.1 КК України (2001) до 1 року позбавлення волі, згідно ст.71 КК (2001) приєднано за вироком Сєверодонецького міського суду Луганської області від 26 лютого 2003 року 1 рік позбавлення волі, остаточно - до 1 року 1 місяця позбавлення волі;

-05 вересня 2006 року Сєверодонецьким міським судом Луганської області за ст.186 ч.2 КК України (2001) до 4 років позбавлення волі, згідно ст.71 КК України (2001) приєднано покарання, призначене за вироком Сєверодонецьким міським судом Луганської області від 05 травня 2006 1 місяць позбавлення волі, остаточно до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 23 вересня 2009 року за постановою Перевальського районного суду Луганської області від 15 вересня 2009 року, згідно ст.81 КК України (2001) на невідбутий строк 9 місяців 23 дні;

-07 липня 2010 року Сєверодонецьким міським судом Луганської області за ст.ст.15, 186 ч.2, 296 ч.2, 70 КК України (2001) до 4 років позбавлення волі, згідно ст.71 КК України (2001) приєднано за вироком Сєверодонецького міського суду Луганської області від 5 вересня 2006 року 6 місяців позбавлення волі, остаточно до 4 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений 30 квітня 2015 року по закінченню строку відбуття покарання,

19.02.2016 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 186 ч. 2 КК України, до позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75, 76 ч.1 п 2,3 КК України, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки;

обвинувченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2018, ОСОБА_1, приблизно о 17-00 проходячи біля будинку № 46-а, по пр. Хіміків м. Сєвєродонецька, на землі знайшов пачку з під цигарок « Winston», в якій знаходився пластиковий прозорий флакон, заповнений рідиною коричневого кольору приблизним об'ємом 1 мл. Зрозумівши, що в флаконі знаходиться наркотична речовина - опій, ОСОБА_1, маючи злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, повторно, підібрав пачку з під цигарок з флаконом з рідиною, з метою подальшого особистого вживання, без мети збуту, та поклав її до лівої кишені штанів одягнених на ньому, де зберігав до моменту вилучення працівниками поліції.

Після цього, ОСОБА_1, направився в сторону 1-го під'їзду буд. № 46-а, по пр. Хіміків, м. Сєвєродонецька, однак був зупинений працівниками поліції.

Під час огляду місця події, який проводився 24.07.2018 в період часу з 17 год. 35 хв. до 18 год. 00 хв. біля 1-го під'їзду будинку № 46-а по пр. Хіміків м. Сєвєродонецька, у ОСОБА_1, в присутності понятих, працівниками поліції виявлено та вилучено пластиковий прозорий флакон, заповнений рідиною коричневого кольору, яка згідно висновку експерта № 19/113/8-2/712е від 15.08.2018, містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - ацетильований опій. Маса ацетильованого опію в перерахунку на суху речовину склала 0,046 грама.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладених у обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 24.07.2018 року він йшов з Центрального ринку по пр. Хіміків та побачив на дорозі пачку з-під цигарок, в якій знаходився пластиковий флакон з рідиною коричневого кольору. Оскільки на той час він вживав наркотичні засоби, він зрозумів, що вказана речовина є наркотичною, підняв вказаний флакон та поклав до себе в кишеню з метою подальшого особистого вживання. Потім до нього підійшли працівники поліції, які запитали, чи є в нього заборонені предмети та наркотичні засоби. Після чого він добровільно видав флакон з наркотичною речовиною. Засоби примусу до нього не застосовувались, слідчі дії проводилися в присутності понятих. В скоєному злочині він щиросердно кається, засуджує свою поведінку.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, не працює, є інвалідом 2 групиодружений, неповнолітніх дітей не утриманні не має, раніше судимий за вчинення умисних злочинів, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, вину визнав.

В якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів. (зокрема, обвинувачений раніше судимий за ч.2 ст. 186 КК України).

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в умовах його ізоляції від суспільства, оскільки тільки таке покарання може попередити скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення до відбуття покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 19.02.2016 року, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за правилами ст. 71 КК України.

При цьому суд враховує правову позицію викладену у п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України, про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому відсутні підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту його затримання.

Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.124 КПК України, відповідно до положень якої, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку.

Цивільний позов не заявлений. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 19.02.2016 року у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили - не обирати. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня його затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 19/113/8-2/712е від 15.08.2018 року, що згідно довідки НДЕКЦ № 19/113/8-2/711д від 15.08.2018 року складає 572 (п'ятсот сімдесят дві ) грн. 00 коп. в дохід держави. (Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача ( ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

Речові докази: флакон з рідиною (ацетильований опій), упакований в сейф-пакет, що перебуває на зберіганні в камері схову речових доказів Сєвєродонецького відділу поліції ГУНП в Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова