Рішення № 76918321, 24.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/2722/18

Провадження № 2/520/4078/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Коваленко О.Б.

За участю - секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Крижанівська Сільська рада Лиманського району Одеської області, про визнання договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки в частині передачі права вимоги за іпотечним договором недійсним та про скасування реєстрації права власності, суд

ВСТАНОВИВ:

07.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Крижанівська Сільська рада Лиманського району Одеської області, про визнання договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки в частині передачі права вимоги за іпотечним договором недійсним та про скасування реєстрації права власності. Позивач ОСОБА_1 просить визнати договір факторингу №1 та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, укладені 12 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-колект», в частині передачі права вимоги за іпотечним договором від 07 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсиббанк», зареєстрованим в реєстрі за №4370, - недійсними; скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровану 30.06.2017р. за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36019179 від 06.07.2017р., державний реєстратор Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванов Ігор Володимирович. Номер запису про право власності: 21263790. Підстава виникнення права власності: іпотечний договір, серія та номер: 4370, виданий 09.2007р., видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська В.В.; Договір факторингу, серія та номер: 1, виданий 12.12.2011р., видавник: ПАТ «УКРСИББАНК» та TOB «КЕЙ-КОЛЕКТ»; Договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 5207-5208, виданий 12.12.2011, видавник: ПАТ «УКРСИББАНК» та TOB «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Представник позивача посилається на те, що на 30 червня 2017 року державним реєстратором Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області, Івановим Ігорем Володимировичем, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:36019179 від 06.07.2017р. було зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект». Зазначена квартира раніше належала позивачу на праві власності, в ній він проживає разом із дружиною та неповнолітнім сином. 7 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту за №11211781000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит на суму 44490,00 доларів США строком до 07.09.2028 року під 11,3 відсотків річних, з щомісячним переглядом процентної ставки. На виконання п. 2.1 даного договору, між позивачем та відповідачем АКІБ Укрсиббанк» 07.09.2007р., був укладений іпотечний договір, відповідно до якого останній отримав в заставу однокімнатну квартиру загальною площею 35.0 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Щомісяця, відповідно до умов вищезазначеного договору про надання споживчого кредиту, позивач сплачував внески з погашення даного кредиту відповідно до узгодженого графіку. 12 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» були укладені: договір факторингу №1 та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки. 30 червня 2017 року державним реєстратором Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області, Івановим Ігорем Володимировичем, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36019179 від 06.07.2017р. було зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ «Кей-Колект». Номер запису про право власності: 21263790 від 30.06.2017р. Позивач зазначений договір факторингу №1 та договір про відступлення прав вимоги в частині передачі права вимоги за іпотечним договором від 07.09.2007р., укладений між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсиббанк», вважає незаконними.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позову в повному обсязі.

Представник відповідач Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову.

Представник третьої особи Крижанівської Сільської рада Лиманського району Одеської області у судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Вислухавши представників позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 посилається у позові на порушення юридичними особами ст.ст. 203, 215 ЦК України і не зазначає конкретних підстав позову, а саме, яке належне позивачу право порушене.

Ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Стаття 203 ЦК України дає вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до п. 7 Листа ВССУ від 27.09.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначає недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Будь-яких посилань на конкретні підстави які підпадають під визначені у ст.203, 215 ЦК України умови недійсності правочину, обставини та їх докази, з яких позивач вважає недійсним спірний правочин, позов не містить. Позивач посилається лише на те що він не був повідомлений про укладення Договору факторингу та Договору відступлення та положення іпотечного договору про порядок звернення стягнення та передано в іпотеку майно, які не віднесені вищезазначеними нормами ЦК України до підстав визнання правочину недійсним.

Предметом оскаржуваних договорів є права вимоги, що належали не позивачу, а AT «УкрСиббанк» (п.2 ст. 191, п.3 ст. 656 ЦК України). Згідно п.2 ст.191 ЦК України, права вимоги входять до складу підприємства як єдиного майнового комплексу, тобто належать Банку на праві власності. Право власності в Україні є непорушним (ст.321 ЦК України).

AT «УкрСиббанк» відступив власні права - прав вимоги які належали банку на праві власності і ніколи не належали позивачу (п.2 ст.191 ЦК України). Відступлення прав вимоги за відповідним договором не є правочином у відношенні самого предмета застави - нерухомого майна. За договором іпотеки власником майна та користувачем залишається позивач. Відповідно, у розумінні до діючого законодавства та укладеного між Банком та TOB «Кей-Колект» договору, ні про яке розпорядження або користування заставним майном з боку Банку або TOB «Кей-Колект», мова не йде (п.3 ст.656 ЦК України).

Аналіз змісту положень ЦПК, ЦК та роз'яснень Верховного Суду України дає підстави для висновку, що право на судовий захист пов'язане виключно з порушенням суб'єктивного права позивача. Отже, суд може захистити лише порушене право позивача. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.ст. 2, 4 ЦПК, ст.ст. 15, 16 ЦК, абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»). При цьому варто враховувати, що обставину дійсного (реального) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача (або наслідки у вигляді збитків чи інших обмежень) має довести належними, допустимими і достовірними доказами саме позивач.

Порушення прав позивача має існувати на момент розгляду спору в суді. В інших випадках, не дивлячись навіть на те, що порушення мало місце раніше, позов не підлягатиме задоволенню, оскільки до моменту ухвалення судового рішення об'єкт захисту буде відсутній. За принципом змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, на позивача, поряд із обов'язком довести факт порушення свого суб'єктивного права відповідачем, також покладено обов'язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову. Із цих положень випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків для позивача (тобто доведення заявленої підстави позову) та факт порушення його суб'єктивного права відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.

Враховуючи, що позовна заява не містить посилань на підстави порушеного права чи інтересів позивача, що права вимоги не належали та не належать позивачу . Договір факторингу укладений між AT «УкрСиббанк» та TOB «Кей-Колект», відповідає вимогам чинного законодавства в повному обсязі, тому не може бути визнаний недійсним ні в цілому, ні в частині вимог за Кредитним чи Іпотечним договорами та договорами поруки, на які посилається позивач. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вимоги клієнта до боржника, пов'язані з отриманням будь-яких робіт, послуг або інших благ у натуральній формі, не можуть бути предметом відступлення за договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення зазначених вимог, позивачем взагалі не зазначено яким саме пунктом поговору факторингу чи поговору відступлення передбачено передання права вимоги клієнтом від боржника виконання будь-яких робіт, послуг або інших благ у натуральній формі.

Позивач лише посилається на положення ст. 1 Закону України «Про іпотеку», згідно яких іпотека, це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Однак, зазначеними положеннями взагалі не передбачається право іпотекодавця на отримання від іпотекодавця будь-яких робіт чи послуг. Більш того, положеннями ст. 5 Закону України «Про іпотеку» прямо передбачено, що предметом іпотеки може бути виключно нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва чи право оренди нерухомого майна, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області №214/4359/13-ц від 09.04.2014 р. в якому як зазначається позивачем, суд прийшов до висновку, що право на звернення стягнення на предмет іпотеки не може бути передано третій особі, а саме продане чи відступлене. Однак, текст зазначеного рішення, опублікований в Єдиному реєстрі судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38179717, не містить вищезазначених висновків, а суд посилається на відсутність в матеріалах справи доказів набуття попереднім іпотеко держателем прав за іпотечним договором.

Щодо відступлення прав за іпотечним договором, то ст. 24 Закону України «Про іпотеку» прямо передбачена така можливість. Більш за те, згідно розділу VI листа Верховного Суду України від 01.02.2015 р. відступлення прав за іпотечним договором може відбуватися навіть після ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на стадії виконавчого провадження.

Щодо відступлення прав за Договором про надання споживчого кредиту №11211781000 від 07.09.2007 р., то п. 7.4. Позивач надав Банку згоду на збирання, зберігання, використання та поширення інформації необхідної для укладення договорів щодо відступлення прав вимоги та/або переведення боргу за даним договором. Таким чином, позивач фактично надав згоду на можливість відступлення прав миги за вищезазначеними договорами.

Окрім того, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2014 року по справі № 214/4359/13-ц, на яке посилається позивач, 15.10.2014 було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних-справ № 6-21853св 14.

Відповідно до ч. 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»). При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку». Так, за приписами ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотеко держателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Зі змісту договору іпотеки (розділ 5 Договору) вбачається, що сторони договору дійшли згоди щодо способу задоволення вимог іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. В договорі іпотеки передбачено можливість передачі Іпотекодержавтелю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підстав застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Відповідно до п. 4.2 договору іпотеки від 07.09.2007 року зазначено, що звернення стягнення щодо предмета іпотеки здійснюється:на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодавцем та іпотекодержателем, який підлягає нотаріальному і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки; згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов розділу 5 цього договору.

Таким чином, вказане застереження у іпотечному договорі є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у добровільному і узгодженому сторонами договору порядку.

Той факт, що сторони домовилися про застосування позасудового порядку звернення стягнення на предметом іпотеки свідчить про те, що сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки в один чи іншій спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений Законом України "Про іпотеку". При "цьому можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки.

Приймаючі до уваги викладене, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотечний договір є чинним. Проти факту наявності простроченої заборгованості за забезпеченим іпотекою зобов'язанням, позивач не заперечує.

ТOB «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернуло стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі договору іпотеки, а саме - застереження про задоволення прав вимог іпотекодержателя. Дана реєстрація була здійснена правомірно та відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд вважає, доводи позивача щодо визнання договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки в частині передачі права вимоги за іпотечним договором недійсним та про скасування реєстрації права власності, єбезпідставні, необгрунтовані та не підкріплені нормами законодавства та відповідними доказами, тому у задоволені позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Крижанівська Сільська рада Лиманського району Одеської області, про визнання договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки в частині передачі права вимоги за іпотечним договором недійсним та про скасування реєстрації права власності,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом 30 днів з дати його проголошення.

Суддя Коваленко О. Б.