Рішення № 76918064, 03.10.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/3177/18

Провадження № 2/500/2317/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Пащенко Т.П.,

при секретарі - Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дійним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №2002-170 від 09.07.2002 року, а саме, 17/120 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, посвідчений на Ізмаїльській універсальній біржі «Вітязь», та визнати за ним право власності на 17/120 частин вказаного домоволодіння. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до даного договору позивач придбав у відповідачів 17/120 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, та став власником. Продавець відмовився оформити договір у нотаріальній конторі, тому що вважав, що договір не підлягає нотаріальному посвідченню. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна та визнати за ним право власності на 17/120 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 03.07.2018 року замінено первісного відповідача Ізмаїльську міську раду Одеської області на належних відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Позивач в судове засідання не з'явився, сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив, його представник надав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, сповіщені про час та дату судового розгляду належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзив проти позовних вимог не надали, відповідачка ОСОБА_2 надала суду заяву, в якій позовні вимоги визнала у повному обсязі, тому суд відповідно до ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв'язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу №2002-170 від 09.07.2002 року квартири АДРЕСА_1, що складає 17/120 частин будинку, укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, власником квартири АДРЕСА_1, що складає 17/120 частин будинку став ОСОБА_1 (а.с.6).

Всі зобов'язання за договором сторонами виконані в повному обсязі, а саме, відповідно до п.2 договору квартира продана за 13379 грн.

На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований.

Договір купівлі продажу нерухомого майна від 09.07.2002 року посвідчений Ізмаїльською універсальною біржею «Вітязь», реєстровий №2002-170, право власності зареєстровано КП «Ізмаїльське МБТІ», про що свідчить реєстраційний напис.

Згідно довідки КП «Ізмаїльське МБТІ» від 15.05.2018 року №404, як вбачається з матеріалів справи інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником 17/120 частин зареєстрований ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу №2002-170 від 09.07.2002 року, посвідченого Ізмаїльською універсальною біржею «Вітязь».

Дане також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №129554190 від 03.07.2018 року (а.с.32-34).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року передбачено, що положення зазначеного Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, так як договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, і не мають подовжувального характеру, тому суд при розгляді справи керується положеннями ЦК 1963 року.

Згідно ст.ст.128,224,227 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону або договору. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78 р., із змінами від 25.05.98 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» угоди купівлі-продажу (зокрема при придбанні на біржових торгах) житлового будинку (квартири) або його (її) частини підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

При цьому, якщо така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК на вимогу сторони, що виконала угоду має право визнати її дійсною.

На час укладення зазначеного договору діяла ст.15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якої не вимагалось подальше нотаріальне посвідчення угоди, укладеної на біржі.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 1.7., 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року № 121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1.д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.

Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржею».

Відповідно до п.49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року і чинної на момент укладення договору між сторонами (09.07.2002 року), - договір купівлі - продажу, зареєстрований на біржі є документом, що підтверджує право власності на квартиру, що відчужується.

Згідно зі ст.220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовились відносно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, проте одна зі сторін ухиляється від нотаріального його посвідчення, суд може визнати цей договір дійсним. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.

При укладенні договору всі вимоги, передбачені ст.15 Закону України «Про товарні біржі», між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація за ОСОБА_1 права власності на 17/120 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, здійснено відповідно до діючого на той час законодавства.

З огляду на вищевказане, враховуючи, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, суд визнає вищевказаний договір дійсним.

У відповідності зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81,83,200,206,223,258,259,263,265,268,272,273, 280-283,354,355 ЦПК України, ст.47, 224, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 25 квітня 1996 року, індивідуальний ідентифікаційний номер - «НОМЕР_1», до ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 13 лютого 1998 року, індивідуальний ідентифікаційний номер - «НОМЕР_2», ОСОБА_3, який зареєстрованим або знятим з реєстраційного обліку по м.Одесі та Одеській області не значиться, про визнання дійним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу 17/120 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений Ізмаїльською універсальною біржею 09 липня 2002 року, реєстровий номер №2002-170.

Визнати за ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 25 квітня 1996 року, індивідуальний ідентифікаційний номер - «НОМЕР_1», право власності на 17/120 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Т.П.Пащенко