Рішення № 76918038, 03.10.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/4157/18

Провадження № 2/500/2559/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Адамова А.С.,

за участю секретаря - Нікітіної Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить суд визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, у зв'язку із тим, що у правовстановлюючому документі на спадковий житловий будинок маються розбіжності.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмове клопотання про визнання позову та розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 29.08.2018р. витребувано від Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва №192 про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконавчим комітетом Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області 03.12.1963р., домоволодіння по АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності главі колгоспного двору ОСОБА_2.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок, виданого КП «Ізмаїльське МБТІ» у 2015р., по АДРЕСА_1 розташований житловий будинок, який побудований у 1954р.

Згідно рішення Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області від 20.01.2016р. «Про перейменування АДРЕСА_1

Відповідно до листа КП «Ізмаїльське МБТІ» за №1365 від 14.09.2018р. власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №24 від 03.12.1963р., видане виконавчим комітетом Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі №6/8 від 24.12.1963р.

Вказане також вбачається з довідки Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області за №1534 від 23.07.2018р.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 27.10.2010 року, виданого Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Після смерті ОСОБА_2, згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

За життя спадкодавець ОСОБА_2 заповіт не залишав, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 25905615 від 20.01.2011 року.

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданого повторно 23.03.2013р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області.

Інший спадкоємець - дружина померлого ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 від 17.11.1952р., подала до нотаріуса заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1, копія заяви наявна у матеріалах справи.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 13.04.2017 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Позивач спадщину прийняв фактично, оскільки на момент смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців, проживав та був зареєстрований разом із спадкодавцем за однією адресою, що підтверджується довідкою Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області за №1534 від 23.07.2018р.

На звернення позивача до Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, письмовою відповіддю нотаріуса за №641/02-14 від 31.05.2018р. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із наявністю розбіжностей у правовстановлюючому документі на спадковий житловий будинок - свідоцтві НОМЕР_6 про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконавчим комітетом Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області 03.12.1963р., та довідкою Суворовської селищної ради Ізмаїльського району №58 від 17.01.2011р.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи викладене, на думку суду правомірними є вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 81 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області (Одеська область, Ізмаїльський район, смт.Суворове, вул.Пушкіна, №47, Код ЄДРПОУ 04379166) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2018р.

Суддя: А.С. Адамов