Рішення № 76915836, 01.10.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6165/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Ваврин М. М.

за участю представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа – приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання,-

в с т а н о в и в:

31 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просить ухвалити рішення, яким встановити факт її спільного проживання із ОСОБА_4, 21.10.1945р. н. однією сім’єю як чоловік і дружина за адресою: м. Львів, вул. Мазепи, 7/28 з 09.11.2001 року до 01.08.2017 року.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 01.08.2017 року помер її чоловік ОСОБА_4, 21.10.1945р. н., що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СГ № 477289 від 09.08.2017 року.

11.08.2017 року вона подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального кругу ОСОБА_3

Листом №1446/02-14 нотаріусом було повідомлено, що отримати свідоцтво про право на спадщину вона не має можливості, оскільки згідно з Державним реєстром актів цивільного стану громадян було встановлено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано, актовий запис про розірвання шлюбу №374 від 08.11.2001 року та рекомендовано звернутися до суду за захистом свого права.

Заявниця зазначає, що 27.11.1993р. між нею та ОСОБА_4 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії П-СГ № 451047 від 27.11.1993 року. Від шлюбу у них народилося двоє дітей – ОСОБА_5, 01.03.1975р. н. та ОСОБА_6, 03.09.1979р.н.

За час спільних стосунків подружжя проживало разом за адресою: м. Львів, вул. Мазепи, 7/27, було повноцінною сім’ю, вели спільне господарство та побут.

Згідно акту №113 від 13.06.2018 року УК «Нове місто» за адресою: м. Львів, вул. Мазепи, 7/27 не зареєстровані, але фактично проживали разом ОСОБА_4,1945р. н. та ОСОБА_2,1946р.н. з 1982 року як чоловік та дружина, включно до смерті ОСОБА_4, який помер 01.08.2017 року. Окрім цього, ОСОБА_2 отримала свідоцтво про смерть ОСОБА_4 як його дружина, а також отримала допомогу на поховання як дружина померлого.

Як вбачається із відповіді приватного нотаріуса, в реєстрі актів цивільного стану громадян наявний актовий запис про розірвання шлюбу №374 від 08.11.2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Тому змушена звернутись в суд про встановлення факту спільного проживання заявниці з померлим з 09.11.2001 року до 01.08.2017 року. Оскільки цей факт юридично не підтверджено.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 заяву підтримав, покликаючись на обставини, викладені в заяві, та просив заяву задовольнити.

Заслухавши пояснення представника заявника, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про встановлення факту спільного проживання слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.08.2017 року помер ОСОБА_4, 21.10.1945р. н., що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СГ № 477289 від 09.08.2017 року (а. с. 13).

11.08.2017 року заявниця ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального кругу ОСОБА_3 (а. с. 15).

Листом №1446/02-14 нотаріусом було повідомлено, що отримати свідоцтво про право на спадщину заявниця не має можливості, оскільки згідно з Державним реєстром актів цивільного стану громадян було встановлено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано, актовий запис про розірвання шлюбу №374 від 08.11.2001 року (а. с. 16).

Заявниця зазначає, що 27.11.1993р. між нею та ОСОБА_4 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії П-СГ № 451047 від 27.11.1993 року (а. с. 8). Від шлюбу у них народилося двоє дітей – ОСОБА_5, 01.03.1975р. н. та ОСОБА_6, 03.09.1979р.н. (а. с. 9, 10).

За час спільних стосунків подружжя проживало разом за адресою: м. Львів, вул. Мазепи, 7/27, було повноцінною сім’ю, вели спільне господарство та побут.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, а також інші факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Виходячи з наведених норм, кожна людина має право на сімейне життя, при цьому, укладання шлюбу між чоловіком та жінкою не є обов'язковою умовою для створення їхньої сім'ї. Сім'я може бути створена на будь-яких підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

І хоча проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя, але між особами, які проживають однією сім'єю без шлюбу виникають певні сімейні права та сімейні обов'язки, які в деяких випадках прирівнюються до прав та обов'язків подружжя.

А тому, у взаємовідносинах заявниці із померлим, слід дослідити характерні риси притаманні подружжю, а саме їх взаємні права та обов'язки, обов'язки батьків і дітей, побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, їх спільного проживання та пов'язання їх спільним побутом.

Встановлення факту проживання однією сім'єю заявниці необхідно для врегулювання питання щодо права на спадщину після смерті її чоловіка.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження того, що заявниця проживала разом із померлим однією сім'єю вона надала свідоцтво про укладення шлюбу серії П-СГ № 451047 від 27.11.1993 року (а. с. 8) та копію листа КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», в якому зазначено, що за адресою: м. Львів, вул. Мазепи, 7/27 зафіксовано два виїзди екстреної медичної допомоги для надання невідкладної медичної допомоги громадянину ОСОБА_4 (а. с. 12).

У судовому засіданні представником заявника ОСОБА_1 долучено рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 квітня 1995 року про розірвання шлюбу. Із даного рішення випливає, що ОСОБА_4 звертався до суду з позовом про розірвання шлюбу, який був зареєстрований 27.11.1993 року Шевченківським ЗАГС м. Львова, про що зроблено актовий запис № 477. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що з дружиною постійно виникали сварки, які привели до розпаду сім’ї. Вони розривали шлюб у попередні роки, реєстрували його повторно, проте з грудня 1993 року знову не жили разом, не вели спільного господарства, не підтримували подружніх відносин та шлюб існував формально. У жовтні 1994 року він звертався до суду з аналогічним позовом, проте під загрозою розправи з боку дружини, вимушений був відмовитися від позову. Просив розірвати шлюб, оскільки примирення не відбулося. Відповідач ОСОБА_2 проти позову не заперечувала.

Таким чином, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 27 квітня 1995 року встановлено, що з грудня 1993 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали окремо, не вели спільного господарства, не підтримували подружніх відносин тому їхній формальний шлюб було розірвано.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявницею не доведено факт її спільного проживання разом з померлим як чоловіка та дружини. Ці обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, які б беззаперечно мали свідчити про їх спільне проживання, ведення господарства, спільний побут та наявність взаємних прав та обов'язків, що є характеризуючими ознаками сім'ї.

Надавши оцінку заявленим вимогам, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також діючи в межах заявлених вимог, та того, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловік та дружина з 09.11.2001 року по 01.08.2017 року, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини не підлягає задоволенню.

Таким чином, у задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити у повному обсязі з указаних вище підстав.

Керуючись ст. ст. 3, 74 Сімейного кодексу України, ст. ст. 76, 81, 258-259, 263-265, 273, 315, 352, 354 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_2,11.11.1946р.н., (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, заінтересована особа – приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 25/13 про встановлення факту спільного проживання – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_7