Рішення № 76914672, 03.10.2018, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 360/631/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої - судді Міланіч А.М.

при секретарі - Хоменко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в :

В березні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який в процесі розгляду уточнив та доповнив, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 березня 2008 року відповідач ОСОБА_1 за наказом № 65 к-п був прийнятий на роботу до ТОВ «Комплекс Агромарс» на посаду підмінного водія-експедитора автофургону-рефрижератора автоколони №1 автотранспортного парку. Наказом № 121 КА/к-п-д від 25 березня 2016 року відповідача було переведено водієм автофургону та рефрижератора № НОМЕР_1 автоколони № 2, а наказом № 630 КА/к-п-д від 26 грудня 2016 року з 27 грудня 2016 року - переведено водієм автофургону та рефрижератора НОМЕР_3 автоколони №2 відділу експлуатації транспорту автотранспортного парку філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» та доручено за його згодою виконувати в порядку суміщення посади додаткові обов'язки експедитора.

1 жовтня 2015 року між сторонами укладено договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Наказом від 5 січня 2018 року № 484 КА/к-з відповідач був звільнений з роботи за власним бажанням.

Протягом всієї роботи відповідача на посаді водія-експедитора він неодноразово приймав під особисту матеріальну відповідальність м'ясопродукцію для доставки її в пункт призначення згідно видаткових (товарно-транспортних) накладних, накладних на переміщення, але під час передачі продукції контрагентам позивача виявлялась її нестача, про що товариством видавались накази.

Загальний розмір збитків, нанесених відповідачем позивачу внаслідок недовозів м'ясопродукції за період з 28 лютого 2017 року по 2 січня 2018 року становить 29 709,47 грн.

Тому просив стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування завданих збитків 29 709,47 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала та викладене підтвердила.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на відсутність вини відповідача у виявлених у нього нестачах, до суду надав відповідний відзив на позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що за наказом ТОВ «Комплекс Агромарс» № 65 к-п від 26 березня 2008 року відповідач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до товариства на посаду підмінного водія-експедитора автофургонів-рефрижераторів автоколони № 1 автотранспортного парку, наказом № 121 КА/к-п-д від 25 березня 2016 року відповідача було переведено водієм автофургону та рефрижератора № НОМЕР_1 автоколони № 2, а наказом № 630 КА/к-п-д від 26 грудня 2016 року з 27 грудня 2016 року - переведено водієм автофургону та рефрижератора DAF FTXF 105.410 НОМЕР_3 відділу експлуатації транспорту автотранспортного парку та доручено за його згодою виконувати додаткові обов'язки в порядку суміщення посади експедитора (а.с.9-13 т.1).

1 жовтня 2015 року між сторонами укладено договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 540-В та № 540-Е, за яким ОСОБА_1 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому підприємством автомобіля та матеріальних цінностей, в зв'язку з чим зобов'язався дбайливо ставитися до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків; своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей (а.с.14-15 т.1).

19 травня 2017 року ОСОБА_1 був ознайомлений з робочою інструкцією водія по перевезенню м'ясопродукції, затвердженою наказом ТОВ «Комплекс Агромарс» № 101 від 11 травня 2017 року, посадовою інструкцією експедитора по перевезенню м'ясопродукції затвердженою наказом ТОВ «Комплекс Агромарс» № 101-1 від 11 травня 2017 року (а.с.18-26 т.1).

29 квітня 2016 року ТОВ «Комплекс Агромарс» було видано наказ «Про систему обрахунку нестач м'ясопродукції при транспортуванні», яким визначено норми додаткового природного убутку на транспортування, з яким відповідач також був ознайомлений під підпис (а.с.35-39 т.1).

Наказом № 84 від 19 квітня 2017 року ТОВ «Комплекс Агромарс» «Про визначення системи розрахунку недовозів м'ясопродукції, виявлених при її транспортування контрагентам товариства» визначено норми додаткового природного убутку у кілограмах до ваги завантаженого товару (а.с.40 т.1).

Як вбачається з копій наказів, видаткових (товарно-транспортних) накладних, актів прийому-передачі продукції водію до перевезення, актів прийому-передачі продукції (а.с.45-95 т.1, а.с.19,28-422 т.2) та що визнається сторонами, в період з 28 лютого 2017 року по 2 січня 2018 року ОСОБА_1 неодноразово приймав під особисту матеріальну відповідальність м'ясопродукцію для доставки її в пункти призначення згідно видаткових (товарно-транспортних) накладних, накладних на переміщення, але під час передачі продукції контрагентам позивача виявлялась її нестача, про що складались відповідні акти та товариством видавались накази щодо утримання із заробітної плати відповідача коштів в рахунок погашення заподіяної підприємству шкоди, однак, вказані кошти так і не були стягнуті.

Загальний розмір збитків, завданих ТОВ «Комплекс Агромарс» внаслідок нестачі, виявленої при доставці м'ясопродукції відповідачем за вказаний період, відповідно до розрахунків позивача становить 29 709,47 грн. (а.с.43-46,96 т.1, а.с.20-27 т.2).

Згідно наказу № 12 КА/к-з від 5 січня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної ним посади з 5 січня 2018 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.16 т.1).

Відповідно до ч.1,2 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до ст.131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Згідно п. 1,5 ч.1 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Відповідно до ч.1,2 ст.135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Відповідно до ст.137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Відповідно до ст.138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обгрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на відсутність вини відповідача в заподіянні ним шкоди підприємству та не створення позивачем умов для забезпечення повного збереження ввірених працівнику матеріальних цінностей, однак, жодних доказів щодо цього суду не надано.

Як встановлено судом, відповідач на підставі видаткових (товарно-транспортних) накладних, виконуючи обов'язки експедитора, отримував для перевезення товарно-матеріальні цінності, а саме, м'ясопродукцію, в певній кількості та певною вартістю з урахуванням встановленого їх природного убутку, однак, при їх доставці до місця призначення та прийому-передачі контрагенту виявлялась нестача цієї продукції, про що складались відповідні акти, а пізніше - накази по підприємству, які відповідачем не оскаржувались.

Обставин, які б свідчили про невиконання позивачем обов'язку щодо створення належних умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки вказані товарно-матеріальні цінності отримувались відповідачем під звіт, до того ж, з ним було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, він належним чином був обізнаний зі своїми посадовими обов'язками, умовами покладення відповідальності за завдану шкоду, то нестача даних товарно-матеріальних цінностей виникла саме з вини відповідача, який не забезпечив належне їх збереження.

Однак, відповідно до ч.3 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до ч.5 ст.241-1 КЗпП України коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, видаткових накладних, актів прийому-передачі продукції (а.с.47-64 т.1), про виявлену нестачу м'ясопродукції позивач довідався з вказаних актів при їх здачі відповідачем на підприємство після повернення з поїздок, про що проставлялись відповідні відмітки на накладних - по ТТН від 28 лютого 2017 року - 3 березня 2017 року, ТТН від 6 березня - 6 березня 2017 року, ТТН від 7 березня 2017 року - 9 березня 2017 року.

Таким чином, так як перебіг строку звернення до суду з вимогами щодо відшкодування шкоди по ТТН від 28 лютого 2017 року почався 4 березня 2017 року, ТТН від 6 березня - 7 березня 2017 року, ТТН від 7 березня 2017 року - 10 березня 2017 року, а позов подано до суду шляхом здачі його на пошту 12 березня 2018 року (а.с.39 т.3), так як 10 березня 2018 року припадає на вихідний день - суботу, то суд вважає, що позов в частині вимог про відшкодування шкоди за товарно-транспортними накладними від 28 лютого 2017 року та 6 березня 2017 року на суму 1086,77 грн. ( 172,73 грн. + 83,38 грн. + 159,23 грн. + 168,73 грн. + 58,13 грн. + 180,41 грн. + 77,61 грн. + 83,71 грн. + 102,84 грн.) поданий з пропущенням даного строку, а тому в цій частині вимог з вказаних підстав необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, так як нестача товарно-матеріальних цінностей була допущена з вини відповідача, то суд визнає за необхідне, задовольняючи в цій частині позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Комплекс Агромарс» на відшкодування завданої шкоди 28 622,70 грн. (29 709,47 грн. - 1086,77 грн.).

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 762 грн.

Керуючись ст.130-131,134-135,135-3,137-138,233,241-1 КЗпП України, ст. 10-13,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на відшкодування завданої шкоди 28 622 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять дві) гривні 70 копійок та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

В іншій частині в позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Київської області.

Повне рішення суду складено 2 жовтня 2018 року.

Головуючий-суддяА.Міланіч