Ухвала суду № 76914428, 28.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/18710/13-к

Провадження №11-кп/772/107/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Спринчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді Спринчука В.В.,

суддів Нешик Р.І., Бурденюка С.І.,

при секретарі Табачук В.О.,

за участю:

прокурора Тимчишина В.М.,

захисника ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013010060000295 від 24.06.2013 за обвинуваченням :

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч.3 ст.368-4 КК України;

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_6за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368-4 КК України,

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_5 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2015 року,

в с т а н о в и в :

До УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області 24.06.2013 надійшла інформація про те, що головний редактор газети «Тарасова правда» ОСОБА_3, розмістив у вищевказаній газеті компрометуючі статті стосовно працівників та ректора Вінницького Національного медичного університету ім. М.І. Пирогова ОСОБА_6, за спростування яких вимагає та має намір отримати неправомірну вигоду в розмірі 400 000 гривень.

Крім цього, до СУ УМВС України у Вінницькій області 26.06.2013 надійшла заява від ректора ВНМУ ім. М.І. Пирогова ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_3 під приводом оплати рекламних послуг вимагає від нього грошові кошти в розмірі 400 000 гривень, за припинення розміщення на сторінках сайту «www.taras-ua.com» та газети «Тарасова правда», які на думку ОСОБА_6, принижують його честь та гідність.

Так, у ОСОБА_3, засновника та головного редактора друкованого засобу масової інформації - газети «Тарасова правда - газета вільних людей» та Інтернет - видання «Тарасова правда. Проект вільних людей» (www.taras-ua.com), за пособництва фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, у червні 2013 року, виник злочинний умисел на одержання від ректора Вінницького національного медичного університету ім.М.І.Пирогова ОСОБА_6 неправомірної вигоди в розмірі 400 000 грн. ).

З цією метою, ОСОБА_3 визначив механізм вчинення злочину, відповідно до якого він - як головний редактор газети і засновник сайту організував публікацію статей про професійну діяльність ОСОБА_6, а також статей, які на думку ОСОБА_6 принижують його честь та гідність, а ОСОБА_7 - як фізична особа - підприємець, маючи відповідні реквізити в банку, повинна була виготовити та надати рахунки-фактури для перерахунку коштів, а також використати для цього свій розрахунковий рахунок в банку, тобто наданням відповідних засобів сприяти вчиненню ОСОБА_3 вказаного злочину.

З метою реалізації їх спільного злочинного умислу, ОСОБА_7, будучи зареєстрована як фізична особа - підприємець, маючи відповідну печатку та реквізити, для доведення до ОСОБА_6 суми коштів, яка охоплює їх з ОСОБА_3 незаконні вимоги, виготовила рахунок-фактуру № ЮВ- 0000001 від 18.06.2013 на суму 400 000 грн. у якому, з метою маскування злочинних намірів, зазначила підставу для перерахунку даної суми – рекламні послуги.

У подальшому ОСОБА_3, продовжуючи спільно з ОСОБА_7 вчинення даного злочину розмістив в № 9 від 18.06.2013 року вказаного друкованого видання, яке розповсюджується у м.Вінниці, статтю під заголовком «Бардак у Вінницькому медунівері! Продаж «липових» методичок МОЗ України під «кришою» ОСОБА_6?», в якій надруковано відомості про вчинення ректором і працівниками ВНМУ неправомірних дій.

При зверненні ректора ВНМУ ОСОБА_6, з приводу розміщення в засобах масової інформації про нього, ОСОБА_3, 20.06.2013, перебуваючи у м. Вінниці, через завідувача кафедри ВНМУ ОСОБА_8, висунув ОСОБА_6 незаконну вимогу про передачу йому неправомірної вигоди в розмірі 400 000 грн., повідомивши ОСОБА_8 при цьому що вказана сума коштів буде для нього своєрідною «мотивацією», а у разі відмови у наданні неправомірної вигоди, ОСОБА_3 продовжить видання статей у засобах масової інформації з відомостями, які компрометують ОСОБА_6

Для перерахування вищевказаної суми коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_9 №26002334893300, відкритий у відділенні №333 ПАТ «УкрСиббанк», що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 22, під виглядом оплати за надання рекламних послуг, ОСОБА_3 під час розмови вручив ОСОБА_8, заздалегідь підготовлений ОСОБА_9 рахунок фактуру № ЮВ-0000001 від 18.06.2013 з реквізитами ФОП ОСОБА_7 на суму 400 000 грн., для передачі у подальшому ОСОБА_6

Оскільки ОСОБА_6 не виконував пред'явлені ОСОБА_3 вимоги щодо передачі коштів, ОСОБА_3, з метою сприйняття ОСОБА_6 реальності його дій, для досягнення спільного із ОСОБА_9 злочинного умислу - одержання неправомірної вигоди, розмістив у №10 від 25.06.2013 газети «Тарасова правда - газета вільних людей» статтю під заголовком «ОСОБА_10 и бабы - день чудесньй!» з інформацією, що на думку ОСОБА_6 принижувала честь та гідність, яка вийшла в друк раніше та розповсюджувалась серед мешканців м. Вінниці вже 23.06.2013.

Крім того, з метою переконання ОСОБА_6 виконати незаконні вимоги ОСОБА_3 та полегшення сплати грошових коштів, ОСОБА_11В., під виглядом оплати за надання рекламних послуг, 23.06.2013 через ОСОБА_12, ОСОБА_13 та проректора з наукової роботи ВНМУ ОСОБА_14, передала ОСОБА_6 ще три рахунки - фактури 0000001 від 21.06.2013 на суму 100 тис. грн.; 0000002 від 21.06.2013 на суму 100 тис. грн. та 0000003 від 25.06.2013 на суму 200 тис. грн., а в цілому на загальну суму 400 000 грн., поставивши у них відтиски своєї печатки.

Оскільки ОСОБА_6 після цього так і не виконав поставлені йому умови, ОСОБА_3, реалізовуючи спільний із ОСОБА_11В. злочинний умисел, розмістив на загальнодоступному сайті «Тарасова правда. Проект вільних людей» (www.taras-ua.coш) у Всесвітній мережі Інтернет статті із заголовками: «Хто мутит в Винницком медунивере?» від 27.06.2013; «ОСОБА_10 ректор-аферист?» від 28.06.2013; «Ректор Вінницького медуніверситету ОСОБА_6 разом зі своєю свитою вже дрейфують у відкритому океані на уламках своїх «наукових досягнень» від 30.06.2013; «Відомим вченим Львівського медуніверситету та п'яти ВУЗів України висловили неповагу ректор Вінницького медуніверситету ОСОБА_6 та ректор Харківського фармуніверситету ОСОБА_15П.» від 30.06.2013.

У подальшому ОСОБА_6, дізнавшись про розміщення ОСОБА_3 у засобах масової інформації вищевказаних статей та розповсюдженні відомостей про нього, діючи з відома та під контролем працівників правоохоронних органів 02.07.2013 на наданий ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розрахунковий рахунок №26002334893300, який відкрито ФОП ОСОБА_11В. у Вінницькому відділенні №333 ПАТ «УкрСиббанк» МФО 351005, розташованого за адресою: м. Вінниця, вул.Соборна, 22, відповідно до рахунку-фактури 0000001 від 21.06.2013, перерахував частину неправомірної вигоди в розмірі 100 тис.грн., після чого ОСОБА_3 видалено усі статті з Інтернет - сайту «Тарасова правда», що стосуються ОСОБА_6

Обвинувачений ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуваний вирок в частині визнання його винним за ч.3 ст.368-4 КК України та виправдати його за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368-4 КК України. В ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_3 в порядку передбаченому ст.403 КПК України відмовився від поданої ним апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_5 просить скасувати оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_4 за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368-4 КК України у зв’язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги письмові докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема, те, що відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 10.07.2013 у ОСОБА_4 вилучено печатку «ФОП ОСОБА_7, якою остання зробила відтиски на платіжних документах, ОСОБА_3 жодного разу особисто із ОСОБА_6 не спілкувався, всі переговори відбувались через ОСОБА_8 (колишнього тестя ОСОБА_3М.), у зв’язку з цим без платіжних документів ОСОБА_7 та її рахунку в «Укрсоцбанку» довести злочин до кінця йому самому не вдалось би.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали письмові клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності за пред’явленим обвинуваченням у зв’язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження на підставі ч.2 ст.284 КПК України закрити, мотивуючи свої вимоги тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368-4 КК України вчинене у червні 2013 року, на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції пройшло більше п’яти років, протягом цього строку останніми не вчинялися будь-які інші кримінальні правопорушення, від суду та слідства вони не ухилялися, а тому є всі умови та підстави, передбачені законом щодо звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

Заслухавши обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2, які підтримали клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності; прокурора, який не заперечував проти заявлених клопотань обвинувачених, вказав на необхідність їх задоволення, скасування оскаржуваного вироку, часткове задоволення його апеляційної скарги та закриття провадження на підставі ст.284 КПК України, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне подані обвинуваченими клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності задовольнити, апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Згідно до п.5 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості до набрання вироком законної сили минуло п’ять років.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення. Обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз’яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_3 підтримав подане ним письмове клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.368-4 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, відкликав свою апеляційну скаргу; обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_2 підтримали подане обвинуваченою письмове клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368-4 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України.

Відповідно до положень ст.12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст.368-4 КК України, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

У відповідності до вимог ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину у червні 2013 року, тобто з часу досліджуваної судом події минуло більше п’яти років, інкримінований злочин за ч.3 ст.368-4 КК України віднесено до категорії середньої тяжкості, обвинувачені розуміючи наслідки закриття провадження з нереабілітуючих підстав наполягали на звільненні їх від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, протягом цього строку останніми не вчинялися будь-які інші кримінальні правопорушення, від слідства та суду вони не ухилялися, перебіг давності строків притягнення до кримінальної відповідальності не переривався, а тому є всі умови та підстави, передбачені законом щодо звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України.

Слід зазначити, що зі змісту закону, положення ст.49 КК України носить імперативний характер, а тому закриття провадження з цих підстав, при наявності відповідних умов і клопотання (відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, суд має невідкладно розглянути таке клопотання) є обов’язком суду та безумовною підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

За нормами КПК України судове рішення за результатами кримінального провадження про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності необхідно постановляти відповідно до вимог ст.ст. 284, 288, 368, 372 цього кодексу у формі ухвали.

Така правова позиція щодо порядку застосування положень ст.49 КК України була висловлена Верховним Судом України, зокрема, в «Аналізі практики застосування норм закону про звільнення від кримінальної відповідальності (покарання) у зв’язку із закінченням строків давності» та повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права особи на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Оскільки клопотання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звільнення їх від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченнями строків давності є обґрунтованим, тому апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, а оскаржуваний вирок місцевого суду скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Керуючись ст.49 КК України, ст.ст. 284, 405, 407, 409, 419 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності – задовольнити.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 у зв’язку із відмовою від неї – закрити.

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2015 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 – скасувати.

На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.368-4 КК України у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.27, ст.368-4 КК України у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 №12013010060000295 – закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді : (підпис)

Згідно з оригіналом