Рішення № 76913828, 21.09.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27276/14-ц

Провадження № 2/127/1508/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2018 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

при секретарі Конецул О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 22.12.2014 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивований тим, що згідно з умовами договору купівлі – продажу кредитного портфелю № б/н від 10.12.2010 року та договору відступлення прав вимоги № б/н від 10.12.2010 року, ПАТ «ОТП Банк» у відповідності ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року, укладеним між АКБ «Райффайзенбанк України», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2

Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідачів за кредитним договором № ML-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року від 13.10.2006 року.

Згідно кредитного договору № ML-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКБ «Райффазенбанк України», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» надав ОСОБА_2 кредит в сумі 84740,00 доларів США.

Відповідач в свою чергу зобов’язаний прийняти, належним чином використати та повернути позивачу вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом.

На підставі п.п. 1.9 кредитного договору позивач вимагав від ОСОБА_2 повного повернення кредиту, сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, а також сплати пені та штрафів, нарахованих за прострочення виконання зобов’язань. Вимога позивача ОСОБА_2 станом на момент подання позову не виконана.

Станом на 08.08.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору № ML-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року становить 98952,70 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 1247467,00 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом становить 80220,48 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 1011315,52 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками складає 18732,22 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 236151,48 грн.

Станом на 08.08.2014 року позичальнику нарахована пеня за порушення строків погашення кредиту в розмірі 4515193,23 грн.

В забезпечення своєчасності виконання зобов’язань ОСОБА_2 по кредитному договору № ML-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року був укладений договір поруки № SR-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року між банком та ОСОБА_3 Поручитель прийняв на себе зобов’язання відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем його зобов’язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов’язань.

Вимога про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року за вихідним № 507 від 08.08.2014 року направлено ОСОБА_4 Однак у зазначений строк не виконані умови вимоги.

Згідно кредитного договору № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», надав ОСОБА_3 кредит в сумі 12118,80 доларів США.

Станом на 08.08.2014 року заборгованість ОСОБА_3 по даному кредитному договору становить 13676,59 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 172416,67 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом становить 11235,12 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 141637,79 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками складає 2441,47 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 30778,88 грн.

Станом на 08.08.2014 року позичальнику нарахована пеня за порушення строків погашення кредиту в розмірі 621925,01 грн.

В забезпечення своєчасності виконання зобов’язань за кредитним договором № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № PCNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_5 06.07.2007 року, відповідно до якого відповідач передав банку в іпотеку, належне йому на праві власності (на підставі договору купівлі – продажу квартири з розстрочкою платежу від 13.10.2006 року) нерухоме майно, а саме – квартиру, загальною площею 74,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Шевченка, 31/16.

Пункт 1.1 договору іпотеки встановлює, що даний договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року.

У зв’язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року в розмірі 98952,70 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 1247467 грн. та пеню в розмірі 4515193,23 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року перед позивачем становить 13676,59 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 172416,67 грн. та суму пені у розмірі 621925,01 грн.; в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 74,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Шевченка, 31/16, яка належить на праві власності ОСОБА_2, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення загальної заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна», що виникла на підставі кредитного договору № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року в розмірі 13676,59 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 172416,67 грн. та пені в розмірі 621925,01 грн. Застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» предмету іпотеки із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», а саме з правом укладення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договору купівлі – продажу будь-яким способом, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем та з наданням ТОВ «ОТП Факторинг Україна» всіх повноважень продавця, в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування, органів нотаріату, здійснення будь – яких платежів за продавця, отримувати будь – які документи, довідки, витяги з Державних реєстрів, в органах БТІ, ЖЕУ нотаріату, ДЗК, державної реєстраційної служби, а також вільного доступу уповноважених представників ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до предмету іпотеки; стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 Ю.І. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.02.2015 року зупинено провадження в справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 на військовій службі в зоні проведення антитерористичної операції.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.08.2017 року провадження у цивільній справі № 127/27276/14-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки відновлено.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2017 року зупинено провадження в справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 на військовій службі в зоні проведення антитерористичної операції.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2018 року провадження в справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки поновлено.

Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

В ході судового розгляду відповідач ОСОБА_6 та його представник заперечували щодо задоволення позову, вказувавши також, що між сторонами ведуться перемовини щодо мирного врегулювання спору.

В подальшому відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судові засідання не з’явились, належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, в зв’язку з чим суд розглянув справу у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з умовами договору купівлі – продажу кредитного портфелю № б/н від 10.12.2010 року та Договору відступлення прав вимоги № б/н від 10.12.2010 року, ПАТ «ОТП Банк» у відповідності ст.ст. 512, 514, 1077 – 1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року укладеним між АКБ «Райффайзенбанк України» правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2

Згідно кредитного договору № ML-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є «ПАТ ОТП Банк» надав відповідачу кредит в сумі 84740,00 доларів США.

Станом на 08.08.2014 року заборгованість ОСОБА_2 по даному кредитному договору становить 98952,70 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 1247467,00 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом становить 80220,48 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 1011315,52 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками складає 18732,22 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 236151,48 грн.

Станом на 08.08.2014 року позичальнику нарахована пеня за порушення строків погашення кредиту в розмірі 4515193,23 грн.

В забезпечення своєчасності виконання зобов’язань ОСОБА_2 по кредитному договору № ML-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року був укладений договір поруки № SR-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року між банком та ОСОБА_3 Поручитель прийняв на себе зобов’язання відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем його зобов’язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов’язань.

Згідно кредитного договору № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», надав ОСОБА_3 кредит в сумі 12118,80 доларів США.

Станом на 08.08.2014 року, заборгованість ОСОБА_3 по даному кредитному договору становить 13676,59 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 172416,67 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом становить 11235,12 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 141637,79 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками складає 2441,47 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 30778,88 грн.

Станом на 08.08.2014 року позичальнику нарахована пеня за порушення строків погашення кредиту в розмірі 621925,01 грн.

В забезпечення своєчасності виконання зобов’язань за кредитним договором № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № PCNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_5 06.07.2007 року, відповідно до якого відповідач передав банку в іпотеку, належне йому на праві власності (на підставі договору купівлі – продажу квартири з розстрочкою платежу від 13.10.2006 року) нерухоме майно, а саме – квартиру, загальною площею 74,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Шевченка, 31/16.

Пункт 1.1 договору іпотеки встановлює, що даний договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є договірними і врегульовані кредитним договором та договором іпотеки, ст.ст. 549-551, 572-593, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, Законом України «Про іпотеку».

Дані угоди відповідачем ніколи не оспорювалися та у порядку, передбаченому ЦК України, недійсними не визнавалися.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі статями 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини друга статті 554 ЦК України).

Пунктом 1.9.1 кредитних договорів встановлено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконанням своїх боргових зобов’язань та інших зобов’язань за цим договором.

Враховуючи вимоги даного пункту та неодноразові порушення відповідачами умов кредитного договору 08.08.2014 року на адресу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була направлена вимога про дострокове виконання ними боргових зобов’язань.

Також суд зазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 258 ч. 2 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року станом на 08.08.2014 року сума пені за прострочення зобов'язань становить 4515193,23 грн.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Також слід зазначити, що Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 12 Постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз’яснив судам, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

В той же час, згідно з абз. 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 N14 у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно з офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення судом рішення, один долар США = 28,061850.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, підлягають до часткового задоволення, оскільки нарахована позивачем пеня за прострочення зобов'язань в розмірі 4515193,23 грн., суперечить ст. 18 п. 5 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно якого несправедливими умовами договору є встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, тому суд вважає що у зв'язку з великою сумою нарахованої пені за прострочення зобов'язання до стягнення з відповідача підлягає 10% від залишку заборгованості за кредитом в розмірі 225113,50 грн. (курс долара 28,061850 * заборгованість за кредитом 80220,48 доларів США = 2251135,08 грн. 2251135,08 : 100 * 10 = 225113,50 грн.)

Таким чином, враховуючи наявність у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, вимоги позивача про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягають частковому задоволенню, а саме стягнути заборгованість за кредитним договором № ML-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року в розмірі 98952,70 доларів США, з яких: залишок заборгованості за кредитом становить 80220,48 доларів США, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками складає 18732,22 доларів США та пеню в розмірі 225113,50 грн.

Також на підставі вищевикладеного підлягають і частковому задоволенню вимоги про стягнення на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з ОСОБА_3 боргу за кредитним договором № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року в сумі 13676,59 доларів США, з яких залишок заборгованості за кредитом становить 11235,12 доларів США, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками складає 2441,47 доларів США та суму пені у розмірі 31527,83 грн. (курс долара 28,061850 * заборгованість за кредитом 11235,12 доларів США = 315278,252 грн. 315278,252 : 100 * 10 = 31527,83 грн.)

Позовні вимоги в частині: в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 74,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Шевченка, 31/16, яка належить на праві власності ОСОБА_2, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення загальної заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна», що виникла на підставі кредитного договору № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року в розмірі 13676,59 доларів США, що станом на 08.08.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 172416,67 грн. та пені в розмірі 621925,01 грн. Застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» предмету іпотеки із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», а саме з правом укладення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договору купівлі – продажу будь-яким способом, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем та з наданням ТОВ «ОТП Факторинг Україна» всіх повноважень продавця, в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування, органів нотаріату, здійснення будь – яких платежів за продавця, отримувати будь – які документи, довідки, витяги з Державних реєстрів, в органах БТІ, ЖЕУ нотаріату, ДЗК, державної реєстраційної служби, а також вільного доступу уповноважених представників ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до предмету іпотеки підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, 13.10.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір за № ML-B00/G006/2006, відповідно до якого останньому надано кредит в сумі 84740,00 доларів США із сплатою 15,0 % річних, строком до 12.10.2031 року (т. 1 а.с. 10-14). В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором за № ML-B00/G006/2006 цього дня між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки за № SR-B00/G006/2006 (т. 1 а.с. 15-16). Також 06.07.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір за № CNL-B00/136/2007 відповідно до якого останньому надано кредит в сумі 12118,80 доларів США, строком до 05.07.2015 року (т. 1 а.с. 17-20). В забезпечення своєчасності виконання зобов’язань за кредитним договором № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № PCNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_5 06.07.2007 року, відповідно до якого відповідач передав банку в іпотеку, належне йому на праві власності (на підставі договору купівлі – продажу квартири з розстрочкою платежу від 13.10.2006 року) нерухоме майно, а саме – квартиру, загальною площею 74,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Шевченка, 31/16 (т. 1 а.с. 21-23).

Пунктом 6.3 договору іпотеки № PCNL-B00/136/2007 передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом положень договору іпотеки іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених умовами договору.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року, невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя. що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість за кредитним договором залишається непогашеною, у зв'язку з чим ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло законне право звернути стягнення на іпотечне майно відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця. згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

В ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, а також витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки, збитків, завданих внаслідок порушення умов цього договору та умов кредитного договору, витрати на здійснення оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, які поніс іпотекодержатель.

Відповідно до положень статті 39 Закону України «Про іпотеку» реалізація майна за рішенням суду може проводитися шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону.

Отже, Закон України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із частиною першою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Що стосується розміру вимог та їх складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки та встановлено судом, що заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року складає 13676,59 доларів США, з яких залишок заборгованості за кредитом становить 11235,12 доларів США, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками складає 2441,47 доларів США та суму пені у розмірі 31527,83 грн.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону №898-IV реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

При цьому, положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачений перелік компонентів, які є обов'язковими для вказівки судом у рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації, в тому числі й реалізації на прилюдних торгах. При цьому виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, в розумінні статті 39 цього Закону суд повинен установити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто чітко визначити ціну в грошовому вираженні, зазначивши її в рішенні.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 9 постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив судам, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною особою від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належний іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статей 3 і 4 ЦПК України).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/ застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позичальником по кредитному договору № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року являється відповідач ОСОБА_3, а іпотекодавцем за Договором іпотеки № РCNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року виступає ОСОБА_2

Таким чином, особа позичальника (ОСОБА_3І.) є відмінною від особи іпотекодавця (ОСОБА_2М.) задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року та звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі – продажу квартири з розстрочкою платежу від 13.10.2006 року, зареєстрованого приватним нотаріксом ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 3692, не може вважатися подвоєнням суми заборгованості, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

У випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі з дотриманням умов, визначених в Законі України "Про іпотеку".

Крім того, відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, - тобто такий спосіб реалізації предмета іпотеки чітко регламентований діючим законодавством.

Згідно статті 38 Закону України "Про іпотеку", якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У пункті 42 зазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надано роз'яснення судам про те, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до п. 4.4 договору іпотеки, на момент укладання цього договору оцінка предмета іпотеки складала 566585,00 грн.

Також як вбачається з довідки Ленінського відідлу ДВС Вінницького МУЮ від 26.02.215 року № 381/07-35/3, згідно перевірки Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень в Ленінському відділі ДВС Вінницького МУЮ відсутні відкриті виконавчі провадження з виконання написів № 9779 та № 9780 від 19.12.2008 року, вчинені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 про стягнення боргів з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Враховуючи викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо та в їх сукупності суд приходить до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно ст. 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що набрав чинності 07 червня 2014 року, протягом дії цього Закону не може бути примусове стягнення (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна ) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку.

Позивачем не спростовано, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на виниклі правовідносини.

Як вбачається з матеріалів, договір укладено у іноземній валюті, загальна площа квартири АДРЕСА_1 не перевищує 140 кв.м., згода на відчуження відсутня, а тому не може бути примусово стягнуто дане нерухоме майно.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3654,00 грн.

Керуючись ст.ст. 16, 530, 553, 575, 589, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ЗУ «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, надано як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.ст. 12-13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-B00/G006/2006 від 13.10.2006 року в розмірі 98952 (дев’яносто вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят два) долари США 70 центів, з яких залишок заборгованості за кредитом становить 80220 доларів США 48 центів, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 18732 доларів США 22 центи, в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення суду у розмірі 2776795 (два мільйони сімсот сімдесят шість тисяч сімсот дев’яносто п’ять) гривень 82 копійки та пеню в розмірі 225113 (двісті двадцять п'ять тисяч сто тринадцять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року в розмірі 13676 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят шість) доларів США 59 центів, з яких залишок заборгованості за кредитом становить 11235 доларів США 12 центів, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 2441 доларів США 47 центів, в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення суду у розмірі 383790 (триста вісімдесят три тисячі сімсот дев’яносто) гривень 42 копійки та пеню в розмірі 31527 (тридцять одну тисячу п'ятсот двадцять сім) гривень 83 копійки.

В рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 74,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_2, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення загальної заборгованості перед ОСОБА_1 з обмеженою відповіальністю «ОТП Факторинг Україна», що виникла на підставі кредитного договору № CNL-B00/136/2007 від 06.07.2007 року в розмірі 13676 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят шість) доларів США 59 центів, в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення суду у розмірі 383790 (триста вісімдесят три тисячі сімсот дев’яносто) гривень 42 копійки та пені в розмірі 31527 (тридцять одну тисячу п'ятсот двадцять сім) гривень 83 копійки.

Застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» предмету іпотеки із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», а саме з правом укладення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» договору купівлі – продажу будь-яким способом, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем та з наданням ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» всіх повноважень продавця, в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування, органів нотаріату, здійснення будь – яких платежів за продавця, отримувати будь – які документи, довідки, витяги з Державних реєстрів, в органах БТІ, ЖЕУ нотаріату, ДЗК, державної реєстраційної служби, а також вільного доступу уповноважених представників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до предмету іпотеки.

Рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає примусовому виконанню на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в рівних частинах витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п’ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області, а особами, які не були присутні під час проголошення - в той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», код ЄДРПОУ 36789421, адреса: м. Київ, вул. Фізкультури, 28Д.

Відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: м. Вінниця, вул. Шевченка, 31/16.

Відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: м. Вінниця, вул. Космонавтів, 18/48.

Суддя