Рішення № 76913183, 25.09.2018, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1667/17

провадження № 2/136/663/17

РІШЕННЯ

Іменем України

"25" вересня 2018 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенко Д.Т.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ Держгеокадастру у Липовецькому районі про визнання договору оренди землі недійсним, -

учасники цивільного процесу

представник позивача за довіреністю від 30.08.2018 – ОСОБА_3

представник відповідача за довіреністю від 16.11.2017 - ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2017 позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, підставність якого обґрунтував тим, що він є власником земельної ділянки, площею 4,1937 га, кадастровий номер – 0522282800:04:000:0208, цільове призначення якої – для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.08.2014.

У 2017 році позивачеві стало відомо про наявність договору оренди щодо належної їй землі, які за життя уклала спадкодавець, тобто її мати - ОСОБА_5, із Товариством з обмеженою відповідальністю «Племінний завод «Україна», на підставі якого останнє зареєструвало за собою право оренди на земельну ділянку.

Позивач стверджує, що спадкодавець договір оренди землі із відповідачем не підписувала, тобто було відсутнє її волевиявлення на настання певних юридичних наслідків за договором, вказане стало підставою для звернення до суду із даним позовом, в якому представник позивача просить суд визнати оскаржуваний договір оренди землі недійсним, у відповідності до вимог сти.203, 215 ЦК України.

Згідно поданих представниками відповідача письмових заперечень проти позову від 20.11.2017, він просив суд в задоволенні позову відмовити, свою позицію аргументував тим, що додані до оскаржуваного правочину копії документів на земельну ділянку та ті що посвідчують особу ОСОБА_5 на момент укладення договору підтверджують волевиявлення орендодавця на укладення договору, що відповідало її внутрішній волі, вона отримувала орендну плату, отож була обізнаною із фактом укладення договору оренди належної їй землі, а доказів протилежного матеріали справи не містять. Позивач успадкувавши 13.08.2014 земельну ділянку також отримувала орендну плату, а тому її доводи про необізнаність із наявністю оскаржуваного нею правочину не відповідають дійсності.

Крім цього, відповідачем було подано заяву про застосування до вимог позивача строків позовної давності, мотивуючи тим, що про існування оскаржуваного правочину позивачеві було відомо з 21.08.2012, оскільки за наслідками проведеної експертизи було встановлено, що підпис у графі «підписи сторін «орендодавець» у договорі оренди землі №к-232/12 від 21.08.2012 укладений між ОСОБА_5 та ТзОВ «Племінний завод «Україна» виконаний ОСОБА_2, отож твердження позивача про те, що вона дізналась про існування договору у 2017 році не відповідає дійсності. Крім цього, право власності в порядку спадкування позивач набула 13.08.2014 та з того часу отримувала орендну плату за користування належною їй землею, однак до суду звернулась із позовом 12.10.2017, тобто після спливу строку позовної давності.

Ухвалою суду від 26.12.2017 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

За клопотанням представника позивача ухвалами суду від 20.11.2017, 08.02.2018 витребовувались докази, а саме: оригінал оскаржуваного правочину та матеріали необхідні для проведення судової почеркознавчої експертизи.

08.02.2018 ухвалою суду було зупинено провадження у справі, у зв’язку із призначенням судово – почеркознавчої експертизи за клопотанням представника позивача, а провадження у справі зупинено на час її проведення.

05.03.2018 в адресу суду представником відповідача надано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі, з метою з’ясування обставин ким із зазначених у клопотанні осіб було підписано оскаржуваний правочин.

14.03.2018 судовий експерт звернувся із клопотанням про витребування додаткових документів необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 15.03.2018 поновлено провадження по цивільній справі та призначено справу до розгляду.

12.04.2018 ухвалою суду клопотання експерта задоволено, витребувано запитувані документи, а провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

08.06.2018 ухвалою суду поновлено провадження у справі, у зв’язку із надходженням висновку експерта до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначивши, що згідно висновку експерта підпис у оскаржуваному правочині хоча виконаний не орендодавцем ОСОБА_5, а іншою особою, утім виконаний він був саме позивачем ОСОБА_2, отож про існування оскаржуваного правочину їй було добре відомо. Відповідач просив суд застосувати строки позовної давності до вимог позивача, оскільки власником нерухомості вона стала з 13.08.2014, а до суду звернулась 12.10.2017.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, встановив, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ВН №07691 (а.с. 12), ОСОБА_5 являлась власником земельної ділянки площею 4,1937 га, що розташована на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Судом встановлено, що 21.08.2012 між ОСОБА_5, як орендодавцем з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Племінний завод «Україна», як орендарем з іншої сторони було укладено договір оренди землі належної орендодавцеві строком на 10 років.

Вказаний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Липовецькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2012 за № 052220004005053.

Позивачем на підтвердження переходу права власності до неї на вищевказану земельну ділянку, площею 4,1937 га, кадастровий номер: 0522282800:04:000:0208, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, надано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видане 13.08.2014 приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстроване в реєстрі за №1102.

Позивач стверджує у позові, що про існування Договору оренди тепер уже належної їй земельної ділянки їй не було відомо, вказаний правочин спадкодавцем за життя не підписувався, тобто було відсутнє його волевиявлення на укладення такого правочину, а також настання юридичних наслідків обумовлених ним, що стало підставою звернення до суду із даним позовом, вважає, що порушено її права, тому вона просить суд визнати оскаржуваний правочин недійсним.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст..4 ЦПК України).

За клопотанням представника позивача судом було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: - чи виконаний підпис на договорі оренди землі за №к-232/12, який 21.08.2012 було укладено між ОСОБА_5 та ТзОВ «Племінний завод «Україна» та зареєстровано у відділі Держкомзему у Липовецькому районі 12.12.2012 за № 052220004005053, ОСОБА_5, чи іншою особою?

За результатами проведеної експертизи, 24.05.2018 судовим експертом складено висновок № 107, відповідно до якого констатовано, що підпис у графі «Підписи сторін «Орендодавець» у договорі оренди землі за №к-232/12 від 21.08.2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ТзОВ «Племінний завод «Україна», який зареєстровано у відділі Держкомзему у Липовецькому районі 12.12.2012 за №052220004005053, виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою. Підпис у графі «Підписи сторін «Орендодавець» у договорі оренди землі за №к-232/12 від 21.08.2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ТзОВ «Племінний завод «Україна», який зареєстровано у відділі Держкомзему у Липовецькому районі 12.12.2012 за № 052220004005053, виконаний ОСОБА_2.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов’язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В ході судового розгляду доведено, що спірний договір, укладений від імені орендодавця ОСОБА_5 підписаний не нею, а іншою особою, тобто спірний договір був укладений без волевиявлення ОСОБА_5, а тому суд вважає, що наявні правові підстави для визнання договору оренди землі недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Відповідачем подано до суду письмову заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача, вирішуючи яку суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що позивач дізналась про порушення свого права, тобто про використання земельної ділянки, право власності на яку набула в порядку спадкування на підставі договору оренди земельної ділянки, що не підписувався спадкодавцем ОСОБА_5, не пізніше 12.10.2017 року, оскільки саме цим днем датована її заява на адресу відповідача і в якій була висловлена її обізнаність про дані обставини, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Посилання відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач отримував плату за користування землею та саме вона підписувала оспорюваний договір, суд відкидає, як безпідставні.

Зокрема відповідачем не доведено та обставина, що позивачка була обізнана до 12.10.2017 про те, що на договір оренди земельної ділянки №к-232/12 від 21.08.2012 року, який позивачка ОСОБА_2 підписала, не маючи жодних повноважень, від імені ОСОБА_5 набув чинності(був зареєстрований) і що саме на його підставі відповідач користується земельною ділянкою. Зокрема відповідачем не надано жодних доказів інформування позивача про правові підстави використання відповідачем належної їй земельної ділянки. Саме по собі підписання позивачкою ОСОБА_2 проекту договору оренди земельної ділянки №к-232/12 від 21.08.2012 року за відсутності її обізнаності про його схвалення та підписання іншою стороною та про подальшу державної реєстрацію не породжувало у неї жодного права на позов, оскільки вона не являлась стороною договору і він жодним чином не стосувався її прав чи інтересів.

Щодо отримання позивачем орендної плати від відповідача, то вказана обставина не може свідчити про обізнаність позивача з правовими підставами її виплати, а відтак посилання на вказану обставину є неналежним доказом обізнаності позивачки зі змістом договору оренди земельної ділянки, що набув чинності.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до Глави 8 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 13, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 01000; РНОКПП – НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" (місцезнаходження : с. Костянтинівка, вул.. Коцюбинського, 16, Липовецького району, Вінницької області; ЄДРПОУ – 20102139), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ Держгеокадастру у Липовецькому районі (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, 57, м. Липовець, Вінни цької області; ЄДРПОУ – 39767547) про визнання договору оренди землі недійсним, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір оренди землі за №к-232/12 від 21.08.2012, який було укладено між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Племінний завод "Україна", предметом якого є земельна ділянка, площею 4,1937 га, кадастровий номер 0522282800:04:000:0208, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, який було зареєстровано Відділом Держкомзему у Липовецькому районі 12.12.2012 за №052220004005053.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Племінний завод "Україна" на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 640,00 грн., а також витрати за проведення судової експертизи в сумі 2 250, 24 грн., а всього 2 890 (дві тисячі вісімсот дев’яносто) гривень 24 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Апеляційного суду Вінницької області через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.10.2018.

Суддя Д.Т. Кривенко