Рішення № 76912171, 14.09.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6662/18

2/296/2194/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі: головуючого судді Сингаївського О.П.

за участі секретаря судового засідання Четвертухи О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоприват» і Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача та визнання права власності на транспортний засіб,

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2018 до Корольовського районного суду м. Житомира звернувся із вказаним позовом ОСОБА_1, в якій просить визнати право власності за ним на транспортний засіб звернувся з позовом до ТОВ «Автоприват», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача та визнання права власності на транспортний засіб RENAULT KANGOO, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип кузова універсал, номер кузова (VIN) НОМЕР_3

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 20.08.2013 він як споживач послуг, на підставі заяви про приєднання до публічного договору № ZR00A!000497534, приєднався до Публічного договору про надання фінансового лізингу на умовах, визначених публічним договором про надання фінансового лізингу, що розміщені на офіційному сайті.

Відповідно до умов Договору, лізингодавець в особі ТОВ «Автоприват» передав лізингоодержувачу в особі ОСОБА_1 в лізинг зазначений транспортний засіб. Лізингоодержувач, в свою чергу, зобов'язувався відповідно до умов Договору, щомісячно вносити платежі, згідно графіку, який є невід'ємним додатком до зазначеного договору, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору фінансового лізингу № ZR00A!000497534 від 20.08.2013 і вказаний автомобіль, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належить на праві власності ТОВ «Автоприват». АТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснював обслуговування Договору, контроль сплати щомісячних лізингових платежів та погашення лізингу.Відповідно до п.14.1.6 Договору платежі вносилися на транзитний рахунок у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» для подальшого зарахування на рахунок ТОВ «Автоприват».

Також позивач зазначив, що 27.03.2018 ним здійснено повне погашення Договору, що підтверджується довідкою від 10.07.2018, виданою АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої заборгованості по договору № ZR00A!000497534 від 20.08.2013 - немає, зобов'язання за Договором виконано у повному обсязі, дата закриття кредиту - 27.03.2018.

ТОВ «АВТОПРИВАТ» (ОКПО 33183599) припинив свою діяльність з 11.08.2016.

У зв'язку із ліквідацією ТОВ «АВТОПРИВАТ», позивач не має можливості оформити документи про право власності на транспортний засіб, чим порушені його права так, як він повністю виконав умови договору, а сторона, яка надавала йому послуги - ні.

Крім цього позивач зазначив, що він користується та володіє автомобілем, але у зв'язку з викладеним не може ним розпоряджатись.

Ухвалою судді від 27 липня 2018 року було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1, відкрито провадження у цивільній справі та призначено судове засідання.

Позивач у судове засідання не з'явився, від нього на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, де позовні вимоги він підтримує повтністю і просить їх задовольнити.

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з'явилась, на адресу суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якому при вирішенні позовних вимог щодо визнання права власності на транспортний засіб покладається на розсуд суду.

У судове засідання представник ТОВ «Автоприват» не з»явився, причини неявки не повідомив і заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст.129 Конституції України), що передбачено і ст.12 ЦПК України.

На суд покладається обов'язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Оцінивши докази на підставі ст.263 ЦПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 20.08.2013, домовившись про ціну та всі інші істотні умови, уклав з ТОВ «Автоприват» заяву про приєднання до публічного договору лізингу № ZR00A!000497534 про надання фінансового лізингу на придбання транспортного засобу RENAULT KANGOO, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип кузова універсал, номер кузова (VIN) НОМЕР_3

Позивач виконав у повному обсязі зобов'язання щодо сплати платежів за вказаним Договором, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 10.07.2018.

В свідоцтві про реєстрацію спірного транспортного засобу зазначено, що власник його є ТОВ «АВТОПРИВАТ», що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграда, 123. Ці відомості підтверджуються актом технічного огляду машини.

11 серпня 2016 року ТОВ «АВТОПРИВАТ» (ОКПО 33183599) припинило свою діяльність.

У зв'язку із ліквідацією ТОВ «АВТОПРИВАТ», ОСОБА_1 не має можливості оформити документи про право власності на транспортний засіб, чим порушені його права так, як він повністю виконав умови договору, а сторона, яка надавала йому послуги - ні.

Крім цього ОСОБА_1 користується та володіє автомобілем, що не порушує права та інтереси будь-яких інших осіб, але не може ним розпоряджатись.

Згідно із ст.325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.

Відповідно до ст.598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст.599 ЦК України припинення зобов'язання виконанням зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або інші документами (розрахунковий документ).

Положеннями ст.4 ЗУ «Про фінансовий лізинг» лізингодавець юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу.

Згідно зі ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). За приписами ст. 6 Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд враховуючи те, що позивач виконав усі умови публічного договору лізингу № ZR00A!000497534 про надання фінансового лізингу на придбання транспортного засобу RENAULT KANGOO, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип кузова універсал, номер кузова (VIN) НОМЕР_3 від 20.08.2013, укладеного з ТОВ «Автоприват» і більше 5 років добросовісно володіє вказаним транспортним засобом, відкрито, безперервно здійснює обслуговування машини, доглядає за нею, здійснює необхідні ремонтні роботи, добросовісно користується рухомим майном, а інші особи не заявляють вимог щодо повернення вказаного рухомого майна, і визнання права власності не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вважає за необхідне, відповідно до чинного законодавства України, визнати за позивачем право власності на спірний транспортний засіб.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.325, 328, 344 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, 27.05.1984 р. н. (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: м. Житомир, вул. Огієнка, 14) право власності на транспортний засіб RENAULT KANGOO, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип кузова універсал, номер кузова (VIN) НОМЕР_3

Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. П. Сингаївський