Вирок № 76909474, 03.10.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.10.2018

Справа № 320/3076/18

Провадження № 1-кп/320/654/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді - Горбачової Ю.В.,

з секретарем с/з – ОСОБА_1,

за участю: прокурора - Фурманенко М.В.,

потерпілого - ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження №12018080140000772 відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ОСОБА_5, громадянина ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який має посвідку на постійне проживання в Україні для іноземців та осіб без громадянства, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, має двох малолітніх дітей, який проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ :

03.03.2018 приблизно о 13.20 водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_2, рухався по пр. Б.Хмельницького в м. Мелітополь Запорізької області з боку вул. Героїв України в напрямку вул. Шмідта зі швидкістю близько 40-50 км/год, чим перевищив максимальну дозволену швидкість руху на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 20 км/год».

На шляху прямування водій ОСОБА_3 наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу в районі буд. № 46-б, маючи об’єктивну можливість побачити, що автомобіль якій рухався попереду нього в сусідній смузі зменшує швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом, пропускаючи пішохода ОСОБА_6, маючи технічну можливість запобігти наїзду, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості та не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу.

Внаслідок наїзду пішоходу ОСОБА_6 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_3 порушив п.п. 18.4, 12.9, Розділ 33 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

18.4. «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»

12.9. «Водієві забороняється:б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29…»

Розділ 33. «Дорожні знаки».

3. Заборонні знаки.

3.29 "Обмеження максимальної швидкості". Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові»

Порушення п. 18.4 ПДР України, вчинені водієм ОСОБА_3, знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно з висновком судової медичної експертизи № 76 від 21.03.2018 року у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження – осколкові переломи середньої третини диафізів обох гомілкових кісток правої гомілки з однотипним зміщенням уламків; садна голови.

Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином:

-закриті осколкові переломи середньої третини диафізів обох гомілкових кісток правої гомілки – середньої тяжкості, що спричинили тривалий (більш ніж 21 день) розлад здоров’я;

-садна голови - легкі.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми діями скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ст.286 ч.1 КК України, оскільки він допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні не заявлено.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 286 КК України визнав повністю і пояснив, що 03.03.2018 року приблизно о 13.20 годині він керував автомобілем НОМЕР_2, рухався по пр. Б.Хмельницького в м. Мелітополь Запорізької області з боку вул. Героїв України в напрямку вул. Шмідта зі швидкістю близько 40-50 км/год. Йшов дощ та видимість була не чітка. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу в районі буд. № 46-б, він не побачив пішохода на цьому переході, внаслідок чого скоїв на нього наїзд. Пішоход ОСОБА_6 від удару впав і отримав тілесні ушкодження. Вину визнає та щиросердно розкаюється. В лікарні він надав матеріальну допомогу потерпілому, оплативши за операцію та ліки суму 25 332 грн., а також у квітні 2018 року перевів потерпілому два переводи по 950 гривень.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 03.03.2018 року приблизно о 13.20 годині він перетинав дорогу на нерегульованому пішохідному переході в районі буд. № 46-б по просп. Б.Хмельницького в м. Мелітополі. Дійсно йшов дощ, але не сильний. Коли він вже перетнув більшу частину дороги, то на нього несподівано скоїв наїзд автомобіль марки ВАЗ-2103 під керуванням обвинуваченого. Автомобіль обвинуваченого він не бачив, оскільки через автомобіль, що зупинився перед пішохідним переходом, він не міг його бачити. Крім того, в той час на даній ділянці дороги йшли ремонтні роботи і було обмеження швидкості - 20 км/год. Але обвинувачений рухався з перевищенням встановленої швидкості руху, зі швидкістю 40-50 км/год. Внаслідок ДТП він отримав перелам правої ноги та садна голови. Обвинувачений йому оплатив лікування під час перебування у лікарні в розмірі 25 332 грн. та у квітні 2018 року оплатив 1900 гривень. Але йому на даний ще потрібні гроші на лікування, зараз в нього ще стоїть на нозі апарат Ілізарова. Між ним та обвинуваченим існувала домовленість, яку вони оформили розпискою, про поетапне відшкодування матеріальної шкоди, але обвинувачений з травня припинив своє зобов’язання за домовленністю.

Потерпілий не наполягав на суворому покаранні обвинуваченого та просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки тому необхідно утримувати дітей.

Крім визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_3, його вина підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, а саме:

- висновком інженерно-транспортної експертизи № 19/26 від 07.03.2018 року, за результатами проведення якої встановлено, що на момент експертного дослідження рульове управління (керування), робоча гальмівна (гальмова) система та ходова частина автомобіля НОМЕР_3 знаходилися в працездатному стані;

- висновком інженерно-транспортної експертизи № 19/35 від 26.03.2018 року, за результатами проведення якої встановлено, що в заданій дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 при виконанні вимог п.18.4 Правил дорожнього руху України; дії водія ОСОБА_3 в розглянутій дорожній ситуації не відповідають вимогам п.18.4,12.9 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд за погодженням учасників провадження визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні інших доказів, які стосуються фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений визнав свою провину та надав суду повні та детальні пояснення щодо обставин скоєного ним кримінального правопорушення і його позиція не викликає сумніву в її істинності та добровільності, а також ніким не оспорюється.

Суд, враховуючи встановлені обставини скоєного правопорушення, вважає що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ст. 286 ч.1 КК України, оскільки він допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, а також дані про особу винного.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 скоїв злочин середньої тяжкості з необережності, є особою раніше не судимою, за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, щиросердно розкаявся у скоєному, і своїми правдивими показами сприяв встановленню істини по справі та частково відшкодував заподіяну матеріальну шкоду.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире та дієве каяття у скоєному злочині, а також сприяння у встановленні істини у справі.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки без позбавлення права керування транспортними засобами. Але з урахуванням наявності пом'якшуючих покарання обставин, позитивної характеристики особи винного, висновків досудової доповіді про низький рівень суспільної небезпеки обвинуваченого, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст.75 КК України суд вважає можливим звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік та покладенням на нього ряду обмежень, передбачених ст.76 КК України.

Додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд вважає можливим не застосовувати, оскільки потерпілий та прокурор не наполягають на його застосуванні, а також обвинувачений вперше притягується до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, щиро та дієво покаявся у скоєному та має на утриманні двох малолітніх дітей.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України, а саме автомобіль НОМЕР_5, дата реєстрації 16.01.2009 року, ідентифікаційний номер – ХТА21030050354250, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АНС 278950, зареєстрований за ОСОБА_7, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1., та перебуває у фактичному володіння обвинуваченого – слід залишити обвинуваченому, скасувавши арешт з зазначеного майна.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Витрати на проведення інженерно-транспортних експертиз № 19-26 від 07.03.2018 року в розмірі 2288,00 гривень, № 19-35 від 26.03.2018 року в розмірі 2288,00 гривень покласти на обвинуваченого ОСОБА_8

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

На підставі до п.п. 1, 2 ч.1 та п.2 ч.2 ст. 76 КК України на час випробування зобов’язати засудженого ОСОБА_3:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 судові витрати на проведення експертиз по даному кримінальному провадженню, а саме :

-за проведення інженерно-транспортної експертизи № 19-26 від 07.03.2018 року, згідно довідки про витрати за проведення експертизи в розмірі 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 00 копійок, які перерахувати на р/р 31116115700009, УК у Шевченківському районі м. Зап./Шевч./24060300, Код банку: 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, ГУДКСУ в Запорізькій області;

-за проведення інженерно-транспортної експертизи № 19-35 від 26.03.2018 року, згідно довідки про витрати за проведення експертизи в розмірі 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 00 копійок, які перерахувати на р/р 31116115700009, УК у Шевченківському районі м. Зап./Шевч./24060300, Код банку: 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, ГУДКСУ в Запорізькій області.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_6, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 згідно розписки від 05.03.2018 року – залишити йому за належністю.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді від 07.03.2018 року арешт на автомобіль НОМЕР_5, дата реєстрації 16.01.2009 року, ідентифікаційний номер – ХТА21030050354250, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АНС 278950, зареєстрований за ОСОБА_7, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області протягом 30 діб через Мелітопольський міськрайонний суд.

СУДДЯ : Ю.В. Горбачова