Постанова № 7690741, 27.01.2010, Хмельницький окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2010 року справа № 2-а-4917/09/2270/4

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі судді Ковальчук О.К. при секретарі Бесарабі І.В.

за участю

представників позивача Федоренко М.Л. та Гомзи Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву дочірнього підприємства «Волочиськ-Цукор» до державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 03.10.2008 року № 0000852301/0, від 26.11.2008 року № 0000852301/1, від 07.02.2009 року № 0000852301/2 і від 27.04.2009 року № 0000852301/3 та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.10.2008 року № 0000662306/0, від 26.11.2008 року № 0000662306/1, від 07.02.2009 року № 0000662306/2 і від 27.04.2009 року № 0000662306/3

ВСТАНОВИВ:

в поданому до суду адміністративному позові з урахуванням змінених в судовому засіданні позовних вимог, позивач просить визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 03.10.2008 року № 0000852301/0, від 26.11.2008 року № 0000852301/1, від 07.02.2009 року № 0000852301/2 і від 27.04.2009 року № 0000852301/3, якими позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1346117,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 586610,0 грн. та рішення від 03.10.2008 року № 0000662306/0, від 26.11.2008 року № 0000662306/1, від 07.02.2009 року № 0000662306/2 і від 27.04.2009 року № 0000662306/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 600,0 грн. за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», прийнятих відповідачем на підставі акту №994/23/32461570 від 29.09.2008 року про результати виїзної планової перевірки.

На думку позивача зазначені вище податкові рішення є незаконними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача щодо відсутності у позивача права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з придбання цукру від ВАТ «Рокитнянськийц цукровий завод» та ТОВ «Євросервіс-Україна», комісійних послуг від ТОВ «Євросервіс-Україна» та юридичних послуг від ТОВ «Євросервіс-Україна».

Позивач вказує, що факт реального здійснення зазначених вище господарських операцій підтверджується наявними у позивача первинними документами, обовязковість складання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Позивач також вважає необгрунтованими висновки відповідача щодо продажу позивачем продукції власного виробництва без торгового патенту, на яких базуються рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суперечать п.6 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», оскільки єдиною продукцією власного виробництва позивача є цукор та комбікорми (жом, меліса), продаж яких здійснюється без придбання торговий патенту.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем податкового законодавства встановлений в ході планової виїзної перевірки позивача і зафіксований актом перевірки №994/23/32461570 від 29.09.2008 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід залишити без задоволення з урахуванням наведеного нижче.

Позивач дочірнє підприємство «Волочиськ-цукор» 23.12.2003 року зареєстроване Волочиською райдержадміністрацією та є правонаступником Волочиської філії ТОВ «Євросервіс-Україна» в звязку з придбанням сукупних валових активів відповідно до п.3.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість».

Основними видами діяльності позивача є: виробництво цукру, вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації, інші види оптової торгівлі.

На підставі акту №994/23/32461570 від 29.09.2008 року про результати виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.10.2008 року № 0000852301/0, яким позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1346117,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 586610,0 грн., та рішення від 03.10.2008 року № 0000662306/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 600,0 грн. за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Зазначені рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку і залишені відповідачем без змін податковими повідомленнями-рішеннями від 26.11.2008 року № 0000852301/1, від 07.02.2009 року № 0000852301/2 і від 27.04.2009 року № 0000852301/3, та рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.10.2008 року № 0000662306/0, від 26.11.2008 року № 0000662306/1, від 07.02.2009 року № 0000662306/2 і від 27.04.2009 року № 0000662306/3.

Податкові повідомлення-рішення від 03.10.2008 року № 0000852301/0, від 26.11.2008 року № 0000852301/1, від 07.02.2009 року № 0000852301/2 і від 27.04.2009 року № 0000852301/3, якими позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1346117,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 586610,0 грн., базуються на викладених в акті планової перевірки №994/23/32461570 від 29.09.2008 року висновках відповідача щодо порушення позивачем п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 1346117,0 грн. у звязку з завищенням податкового кредиту на вказану суму по операціях з придбання цукру від ВАТ «Рокитнянськийц цукровий завод» та ТОВ «Євросервіс-Україна», комісійних послуг від ТОВ «Євросервіс-Україна» та юридичних послуг від ТОВ «Євросервіс-Україна».

Відповідно до договору комісії №89/2-1/07 від 05 вересня 2007 року ТОВ «Євросервіс-Україна» (комітент) зобовязалось за дорученням, за рахунок комітента (позивача) та в його інтересах від свого імені укладати угоди з субєктами підприємницької діяльності (третіми особами), предметом яких є купівля-продаж цукру-піску (п.1.1. договору), інформувати комітента про хід виконання доручення та надавати звіт щодо виконання доручення комітента (п.2.2 договору), по факту укладання угоди з третьою особою надати комітенту екземпляр укладеної угоди та інші необхідні документи (2.3 договору). В свою чергу позивач за вказаним договором зобовязався забезпечити комісіонера товаром, необхідним для виконання зобовязань за договором (п.3.1 договору), виплатити комісіонеру комісійну винагороду, відповідно до умов даного договору (п.3.3 договору). За змістом п.4.2 договору за виконання зобовязань, передбачених умовами договору, комісіонер отримує комісійну винагороду у розмірі 1% від вартості проданого товару. Відповідно до п.4.3 договору комісіонер має право на відрахування комісійної винагороди, передбаченої в п.4.2 договору з грошових коштів, що надійшли до нього для клієнта. На отримання комісійної винагороди комісіонер має право по факту виконання третіми особами зобовязань по укладених в інтересах комітента договорах (п.4.4. договору).

Додатковою угодою №1 від 30 вересня 2007 року до договору комісії №89/2-1/07 від 05 вересня 2007 року позивач та його контрагент ТОВ «Євросервіс-Україна» внесли зміни до п.4.2 договору, вказавши формулу, за якою визначається комісійна винагорода комісіонера.

Передача товару на комісію на виконання укладеного договору №89/2-1/07 від 05 вересня 2007 року оформлена позивачем та його контрагентом актами передачі продукції на комісію від 30 вересня 2007 року про передачу цукру-піску в кількості 878,76 т. загальною вартістю 2225899,08 грн., від 31 жовтня 2007 року про передачу цукру-піску в кількості 2918,8 т. загальною вартістю 7393320,4 грн., від 31 жовтня 2007 року про передачу цукру-піску кількості 1982,0 т. та від 03.12.2007 року в кількості 924,95 т. загальною вартістю2636107,5 грн.

Виконання договору комісії оформлене складеними ТОВ «Євросервіс-Україна» та погодженими позивачем звітами комісіонера, а саме:

від 01 жовтня 2007 року про продаж цукру-піску у вересні 2007 року в кількості 289,0 т. вартістю 732037,0 грн., відповідно до якого комісійна винагорода складає 8023,37 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1337,23 грн.;

від 31 жовтня 2007 року про продаж цукру-піску в жовтні 2007 року в кількості 54,2 т. вартістю 137288,60 грн., відповідно до якого комісійна винагорода складає 1484,29 грн., в тому числі ПДВ в сумі 247,38 грн.;

від 29 грудня 2007 року про продаж цукру-піску в жовтні-листопаді 2007 року в кількості 3438,7 т. вартістю 8710227,10 грн., відповідно до якого комісійна винагорода складає 269633,57 грн., в тому числі ПДВ в сумі 44938,93 грн.

В жовтні та грудні 2007 року позивач на підставі зазначених вище звітів комісіонера та податкових накладних №826 від 01.10.2007 року на суму 8023,37 грн., в тому числі ПДВ на суму 1337.23 грн. і № 956 від 29.12.2007 року на суму 269633,57 грн., в тому числі ПДВ на суму 44938,93 грн., виписаних ТОВ «Євросервіс-Україна» включив до податкового кредиту податок на додану вартість відповідно в сумі 1337,23 грн. та в сумі 44938,93 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» п одаткова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Отже, п раво на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У частині другій ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На думку суду, податкові накладні №826 від 01.10.2007 року і № 956 від 29.12.2007 року є недостатньою підставою для формування подадкового кредиту по операції з придбання комісійних послуг від ТОВ «Євросервіс-Україна» у звязку з наведеним.

Зі змісту договору комісії №89/2-1/07 від 05 вересня 2007 року, зокрема пунктів 2.3 і 4.4, вбачається, що на отримання комісійної винагороди комісіонер має право по факту виконання третіми особами зобовязань по укладених в інтересах комітента договорах, що факт укладання яких з третьою стороною комісіонер повинен підтвердити надавши позивачеві екземпляр укладеної угоди та інші документи.

Таким чином, наявність лише звітів комісіонера, не підтверджених документами, щодо продажу цукру третім особам, є недостатньою умовою для отримання комісійної винагороди, а відтак є недостатнім доказом надання комісійних послуг, які полягають в укладанні ТОВ «Євросервіс-Україна» від свого імені договорів купівлі-продажу цукру, який належить позивачеві.

Досліджуючи правомірність формування позивачем в жовтні та грудні 2007 року податкового кредиту по операціях з придбання комісійних послуг від ТОВ «Євросервіс-Україна» суд не встановив, а позивач не надав суду угоди, укладені з третіми особами, та інші документи, які підтверджують факт продажу цукру ТОВ «Євросервіс-Україна» у вказані звітні періоди саме на виконання договору комісії №89/2-1/07 від 05 вересня 2007 року.

Під час судового розгляду спору, з урахуванням віддаленості позивача та його контрагента, відсутності доказів щодо транспортування переданого на комісію цукру, відсутності доказів щодо місця його зберігання після передачі на комісію, не знайшов свого підтвердження також факт самої передачі цукру на комісію, яка відображена позивачем в актах від 30 вересня 2007 року, 31 жовтня 2007 року та 03.12.2007 року.

Позивач та його контрагент ТОВ «Євросервіс-Україна» не виконали вимогу суду щодо надання копій первинних документів, які підтверджують факт виконання договору комісії та продаж цукру.

Таким чином, суд вважає недоведеним факт виконання ТОВ «Євросервіс-Україна» договору комісії №89/2-1/07 від 05 вересня 2007 року та надання комісійних послуг, вартість яких відображена в звітах комісіонера та податкових накладних №826 від 01.10.2007 року і № 956 від 29.12.2007 року, а відтак і факт правомірного включення до податкового кредит у в жовтні та грудні 2007 року вказаних в них сум податку на додану вартість в сумі 1337,23 грн. та в сумі 44938,93 грн. відповідно.

Оскільки позивачем не доведений та не встановлений судом факт надання комісійних послуг та наявності у позивача права на формування податкового кредиту по цій операції, суд вважає недоцільним досліджувати правомірність викладених в акті перевірки №994/23/32461570 від 29.09.2008 року висновків відповідача щодо безпідставного включення позивачем на підставі податкових накладних №826 від 01.10.2007 року і № 956 від 29.12.2007 року до податкового кредиту податку на додану вартість в частині 116,0 грн. в жовтні 2007 року та 30118,0 грн. в грудні 2007 року.

В грудні 2007 року на підставі податкової накладної №957 від 29.12.2007 року, виписаної ТОВ «Євросервіс-Україна» на суму 300000,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 50000,0 грн. позивач включив до податкового кредиту податок на додану вартість у вказаній в сумі по операції з надання аудиторських та юридичних послуг, виконання яких оформлене сторонами актом №ЕС-0000042 від 29 грудня 2007 року приймання-передачі робіт з юридичного та аудиторського супроводу за 2007 рік.

Досліджені в судовому засіданні пояснення ТОВ «Євросервіс-Україна» до акту №ЕС-0000042 від 29 грудня 2007 року щодо змісту аудиторських та юридичних послуг, надані в ході перевірки на запит відповідача (стор.47 акту) містять лише загальні положення щодо надання юридичних та аудиторських послуг без вказівки на конкретні документи (узагальнення, письмові консультації, висновки, тощо), складені ТОВ «Євросервіс-Україна» в межах усного договору про надання юридичних та аудиторських послуг.

Ані на запит посадових осіб відповідача під час перевірки, ані під час судового розгляду справи на запити суду від 21.07.2009 року №3370 і №3372 позивач та його контрагент ТОВ «Євросервіс-Україна» не надали жодного документу (аудиторського висновку, договору, рішення суду, письмових узагальнень судової практики, письмових консультацій, тощо) який би свідчив про отримання позивачем результатів аудиторських та юридичних послуг протягом 2007 року, відображав зміст наданих послуг та давав суду можливість дослідити факт їх надання та наслідки.

В судовому засіданні судом не встановлений не тільки реальний характер відносин з надання юридичних та аудиторських послуг, а й економічна доцільність для позивача придбання аудиторських послуг, право на надання яких у ТОВ «Євросервіс-Україна» відсутнє. У відповідності до ст.ст.3,5 Закону України «Про аудиторську діяльність» право на аудиторську діяльність мають аудиторські фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. ТОВ «Євросервіс-Україна» не включене до зазначеного реєстру, тому не має повноважень на провадження аудиторської діяльності.

Позивачем також не доведена необхідність придбання юридичних послуг зважаючи на наявність на підприємстві юриста та незначної кількості укладених позивачем господарських договорів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 г осподарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В судовому засіданні позивач не довів, що результати придбаних від ТОВ «Евросервіс-Україна» юридичних та аудиторських послуг в 2007 році вплинули на стан майна позивача, його капіталу зобовязань або фінансові результати.

З урахуванням зазначених вище положень нормативно-правових актів суд вважає, що акт №ЕС-0000042 від 29 грудня 2007 року приймання-передачі юридичних та аудиторських послуг та податкова накладна №957 від 29.12.2007 року, оформлена ТОВ «Евросервіс-Україна», не відповідають вимогам ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки викладені в них відомості не підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо безпідставного віднесення до податкового кредиту в грудні 2007 року податку на додану вартість в сумі 50000,0 грн. на підставі податкової накладної №957 від 29.12.2007 року, оформленої ТОВ «Евросервіс-Україна», яка містить недостовірну інформацію щодо надання юридичних та аудиторських послуг.

В червні 2008 року позивачем включено до податкового кредиту податок на додану вартість в загальній сумі 1265883,0 грн. по операціях з придбання цукру-піску від ВАТ «Рокитнянський цукровий завод» та ТОВ «Євросервіс-Україна».

По операції з придбання цукру-піску від ВАТ «Рокитнянський цукровий завод» на загальну суму 6100830,07 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1016805,01 грн., позивач на підставі податкових накладних №141 від 03.06.2008 року на суму 6059238,13 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6059238,13 грн. і № 142 від 05.06.2008 року на суму 41591,94 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6931,99 грн. відніс до податкового кредиту в червні 2008 року податок на додану вартість в сумі 1016805,01 грн.

Придбання цукру відповідно до усного договору купівлі-продажу оформлене позивачем та його контрагентом ВАТ «Рокитнянський цукровий завод» видатковими накладними №СХ-10 від 03.06.2008 року на суму 6059238,13 грн. (2163,55 т. цукру) і №СХ-11 від 05.06.2008 року на суму 41591,94 грн. (16,4 т. цукру).

Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором купівлі-продажу продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором, і документи, що стосуються товару, та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст.662 ЦК України).

Приписами ч.1 ст. 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. За змістом ч. 2 вказаної норми якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Договір купівлі-продажу в письмовій формі сторони не укладали, не погоджували умови поставки цукру у будь-яких інших документах, ВАТ «Рокитнянський цукровий завод» на запит суду та представники позивача в судовому засіданні не надали обґрунтованих пояснень щодо умов купівлі-продажу цукру, зокрема місця передачі товару, обовязків щодо транспортування цукру від продавця до покупця, порядку та термінів здійснення розрахунків за реалізований товар.

Досліджуючи податкові накладні №141 від 03.06.2008 року і № 142 від 05.06.2008 року та видаткові накладні №СХ-10 від 03.06.2008 року і №СХ-11 від 05.06.2008 року, які є єдиними документами, які засвідчують придбання позивачем від ВАТ «Рокитнянський цукровий завод» цукру в загальній кількості 2179,95 т., суд встановив, що всупереч п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, вказані видаткові накладні не містять посади і прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа з боку продавця та покупця.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії довіреності ЯОВ №951477 від 03.06.2008 року вбачається, що повноваження щодо отримання цукру від продавця позивач надав Міхайлішеній Г.С. Проте, зважаючи на відсутність будь-якого підпису з боку позивача на вказаних видаткових накладних, позивач не отримував від ВАТ «Рокитнянський цукровий завод» зазначений в цих накладних цукор.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Факт відсутності поставки цукру, яка оформлена податковими накладними №141 від 03.06.2008 року і № 142 від 05.06.2008 року та видатковими накладними №СХ-10 від 03.06.2008 року і №СХ-11 від 05.06.2008 року підтверджується також:

поясненнями службових осіб позивача Теслі І.М. (завідуючої цукровим складом), Польової Л.Р. (головного бухгалтера) та посадових осіб ВАТ «Рокитнянський цукровий завод» Пащенка П.П. (директора) і Павленко С.П. (головного бухгалтера);

відсутністю доказів транспортування цукру від продавця до покупця та доказів оприбуткування позивачем придбаного цукру в складському обліку;

довідкою державної Рокитнянської міжрайонної податкової інспекції від 18.09.2008 року № 2488/8/230-00372434 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ВАТ «Рокитнянський цукровий завод».

Згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» п одаткова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Отже, п раво на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що позивач не здійснював перерахування коштів в рахунок оплати придбаного цукру, а податкові накладні №141 від 03.06.2008 року і № 142 від 05.06.2008 року, виписані ВАТ «Рокитнянський цукровий завод» є недостатньою підставою для формування податкового кредиту, оскільки викладені в них відомості щодо придбання позивачем в червні 2008 року цукру від вказаного постачальника не відповідають дійсності.

В червні 2008 року позивач також відніс до податкового кредиту податок на додану вартість по операції з придбання від ТОВ «Євросервіс-Україна» відповідно до усного договору купівлі-продажу цукру-піску в кількості 590.0 т. на загальну суму 1494470,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 249078,33 грн., оформленого видатковою накладною № ЕС-000104 від 30.06.2008 року і податковою накладною №113 від 30.06.2008 року.

Договір купівлі-продажу в письмовій формі сторони не укладали, не погоджували умови поставки цукру у будь-яких інших документах, ТОВ «Євросервіс-Україна» на запит суду та представники позивача в судовому засіданні не надали обґрунтованих пояснень щодо умов купівлі-продажу цукру, зокрема місця передачі товару, обовязків щодо транспортування цукру від продавця до покупця, порядку та термінів здійснення розрахунків за реалізований товар.

Досліджуючи видаткову накладну № ЕС-000104 від 30.06.2008 року і податкову накладну №113 від 30.06.2008 року, які є єдиними документами по операції з придбання позивачем від ТОВ «Євросервіс-Україна» цукру в загальній кількості 590,0 т., суд встановив, що всупереч п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, вказана видаткова накладна не містить посади і прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа з боку продавця та покупця.

Зважаючи на відсутність будь-якого підпису відповідальної особи з боку позивача і видатковій накладній № ЕС-000104 від 30.06.2008 року, позивач не отримував від ТОВ «Євросервіс-Україна» зазначений в ній цукор.

Про відсутність поставки цукру від ТОВ «Евросервіс-Україна», оформленої видатковою накладною № ЕС-000104 від 30.06.2008 року і податковою накладною №113 від 30.06.2008 року свідчить також відсутність у позивача доказів транспортування цукру від продавця до покупця, його зберігання та оприбуткування позивачем придбаного цукру в складському обліку.

Суд вважає договір комісії №9 від 02.06.2008 року, укладений між позивачем та ПП «Промет» та акт передачі цукру на комісію від 30 червня 2008 року неналежними доказами придбання в червні 2008 року цукру в кількості 2984,6 т. від ВАТ Рокитнянський цукровий завод» та ТОВ «Евросервіс-Україна», оскільки виконання цього договору не підтверджене жодними доказами. У звязку з відсутністю ПП «Промет» за місцезнаходженням, що підтверджується листом ВАТ «Експериментально-механічний завод» від 10.09.2008 року ПП «Промет» суд не має можливості дослідити факт передачі цукру на комісію вказаному підприємству.

Судом встановлено, що позивач не здійснював перерахування коштів в рахунок оплати придбаного цукру на розрахунковий рахунок ТОВ «Евросервіс-Україна», а виписана ним податкова накладна №113 від 30.06.2008 року, є недостатньою підставою для формування податкового кредиту, оскільки викладені в ній відомості щодо придбання позивачем в червні 2008 року цукру від вказаного постачальника не відповідають дійсності.

Досліджуючи правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання від ВАТ Рокитнянський цукровий завод» цукру, від ТОВ «Євросервіс-Україна» цукру, комісійних послуг та юридичних і аудиторських послуг, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до Статуту позивача, зареєстрованого розпорядженням Волочиської райдержадміністрації від 23.12.2003 року №0292 єдиним засновником позивача є ТОВ «Євросервіс-Україна», є вищим органом управління позивача та має право приймати рішення з різних питань його діяльності (п.6.2 Статуту). За змістом п.6.3 Статуту позивача до компетенції засновника (ТОВ «Євросервіс-Україна»), зокрема належить прийняття рішення про укладання договорів (угод) на суму, що перевищує 500 (пятсот) мінімальних заробітних плат, по заготівлі, прийманню, зберіганню сільськогосподарської сировини, прийманню та зберіганню матеріальних ресурсів для потреб виробництва, організації виконання робіт тощо.

Відповідно до довідки державної Рокитнянської міжрайонної податкової інспекції від 18.09.2008 року № 2488/8/230-00372434 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ВАТ «Рокитнянський цукровий завод» співзасновником вказаного товариства є ТОВ «Євросервіс-Україна».

Постановою господарського суду Хмельницької області від 16 липня 2009 року по справі №2/136-Б про визнання банкрутом ДП «Волочиськ-цукор» встановлено, що виробничо-господарська діяльність позивача припинилась з травня 2008 року (до укладання усних договорів купівлі-продажу з повязаними особами - ТОВ «Євросервіс-Україна» і ВАТ «Рокитнянський цукровий завод»).

Разом з тим суд не бере до уваги Висновки Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №3148 від 16 квітня 2009 року та №8294/8295 судово-економічної експертизи по кримінальній справі №1-92 від 30 листопада 2009 року як такі, що сформовані в результаті неповного вивчення первинних документів, які слугували підставою для формування податкового кредиту в червні 2008 року.

Зі змісту Висновку №8294/8295 вбачається, що предметом експертного дослідження правомірності формування позивачем податкового кредиту в сумі 1265883,0 грн. в червні 2008 року слугували лише податкові та видаткові накладні, виписані ВАТ «Рокитнянський цукровий завод», по операції з поставки цукру в червні 2008 року, без дослідження податкової та видаткової накладної, виписаних ТОВ «Євросервіс-Україна», які також вплинули на формування податкового кредиту у вказаній вище сумі, та без оцінки відповідності видаткових накладних, виписаних обома постачальниками вимогами до первинного документу.

Про неповне вивчення експертною установою наданих на дослідження документів свідчить також той факт, що у відповіді на перше питання експерт оцінював висновки ДПІ про не нарахування та несплату до бюджету в червні 2008 року податку на додану вартість в сумі 1265883,0 грн. за господарським операціями по договору комісії від 04.03.2003 року, а не по операції з придбання цукру в червні 2008 року.

Суд відхиляє як неналежний доказ реального здійснення операцій з поставки цукру в червні 2008 року від ТОВ «Євросервіс-Україна» і ВАТ «Рокитнянський цукровий завод», договір комісії №1-ком від 04.02.2003 року на укладання угод купівлі-продажу, укладений між Волочиською філією ТОВ «Евросервіс-Україна», правонаступником якої є позивач, і ВАТ «Рокитнянський цукровий завод», оскільки позивачем не доведена а судом не встановлена наявність причинного звязку між укладанням та виконанням договору комісії №1-ком від 04.02.2003 року та усних договорів купівлі-продажу, укладених позивачем в червні 2008 року з ТОВ «Євросервіс-Україна» і ВАТ «Рокитнянський цукровий завод», а також звязку між податковими наслідками укладання та виконання зазначених договорів.

Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що податкові накладні по операціях з придбання від ТОВ «Євросервіс-Україна», цукру, комісійних послуг, юридичних та аудиторських послуг і від ВАТ «Рокитнянський цукровий завод» цукру, виписані постачальниками цих товарів та послуг, містять недостовірну інформацію щодо їх поставки.

З а змістом пп. 4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.

Досліджені в судовому засіданні докази в сукупності з відсутністю доказів щодо реального характеру здійснення господарських операцій з придбання від ТОВ «Євросервіс-Україна, цукру, комісійних послуг, юридичних та аудиторських послуг і від ВАТ «Рокитнянський цукровий завод» цукру та їх звязку з господарською діяльністю позивача свідчать, що єдиною метою та реальними наслідками укладення позивачем цих договорів є заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за рахунок безпідставного завищення валових витрат і сум податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо порушення позивачем п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 1346117,0 грн. у звязку з завищенням податкового кредиту на вказану суму по операціях з придбання цукру від ВАТ «Рокитнянськийц цукровий завод» та ТОВ «Євросервіс-Україна», комісійних послуг від ТОВ «Євросервіс-Україна» та юридичних послуг від ТОВ «Євросервіс-Україна», а відтак податкові повідомлення-рішення від 03.10.2008 року № 0000852301/0, від 26.11.2008 року № 0000852301/1, від 07.02.2009 року № 0000852301/2 і від 27.04.2009 року № 0000852301/3 є законними і скасуванню не підлягають.

Рішення від 03.10.2008 року № 0000662306/0, від 03.10.2008 року № 0000662306/0, від 26.11.2008 року № 0000662306/1, від 07.02.2009 року № 0000662306/2 і від 27.04.2009 року № 0000662306/3 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 600,0 грн. базуються на зафіксованому в акті перевірки №994/23/32461570 від 29.09.2008 року порушенні позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Перевіркою встановлено, та зафіксовано в акті перевірки №994/23/32461570 від 29.09.2008 року здійснення позивачем роздрібної торгівлі жомом (продукцією власного виробництва) в період з 01.01.2007 року по 31.03.2007 року без придбання торгового патенту (стор.5 та 58 акту).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» - торговий патент - це державне свідоцтво , яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Приписами частин 1 і 2 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» встановлено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Частиною 6 ст. ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» визначений перелік видів товарів вітчизняного виробництва, продаж яких здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами без придбання торгового патенту.

Буряковий жом, який відповідно до ДСТУ 2567-94 є побічним продуктом переробки сільськогосподарської сировини на підприємствах цукровобурякового виробництва, не включений до зазначеного переліку товарів.

Тому, здійснення позивачем роздрібної торгівлі буряковим жомом власного виробництва без придбання торгового патенту суперечить ст.3 «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача щодо здійснення ним в період з 01.01.2007 року по 31.03.2007 року торгівлі цукром та комбікормом, продаж яких не потребує придбання торгового агенту, на підтвердження яких позивачем не надано жодного доказу.

При цьому суд враховує, що комбікорми, до яких не належить буряковий жом, - це суміші різних сухих подрібнених зернових кормів з добавками мінеральних речовин, вітамінів, антибіотиків та інших біологічно активних речовин (ДСТУ 2567-94).

В судовому засіданні позивачем не надано доказів здійснення позивачем виробництва комбікормів та їх продажу.

За змістом ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», у разі порушення вимог цього Закону субєкти підприємницької діяльності за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Відповідно до п.1 рішення Волочиської міської ради від 27.03.2007 року вартість торгового патенту, що придбавається підприємствами для реалізації власного виробництва за готівкові кошти становить 100,0 грн.

Отже, правомірність рішень відповідача про застосування штрафних (фінансових) рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.10.2008 року № 0000662306/0, від 26.11.2008 року № 0000662306/1, від 07.02.2009 року № 0000662306/2 і від 27.04.2009 року № 0000662306/3 підтверджується наявними в матеріалах доказами.

З урахуванням викладеного, суд вважає обгрунтованими висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 1346117,0 грн. та ч.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 03.10.2008 року № 0000852301/0, від 26.11.2008 року № 0000852301/1, від 07.02.2009 року № 0000852301/2 і від 27.04.2009 року № 0000852301/3 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.10.2008 року № 0000662306/0, від 26.11.2008 року № 0000662306/1, від 07.02.2009 року № 0000662306/2 і від 27.04.2009 року № 0000662306/3 законними. Відтак позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» ст.ст. 11, ст. 99, 100, 158 - 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву дочірнього підприємства «Волочиськ-Цукор» до державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 03.10.2008 року № 0000852301/0, від 26.11.2008 року № 0000852301/1, від 07.02.2009 року № 0000852301/2 і від 27.04.2009 року № 0000852301/3 та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.10.2008 року № 0000662306/0, від 26.11.2008 року № 0000662306/1, від 07.02.2009 року № 0000662306/2 і від 27.04.2009 року № 0000662306/3 залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 01.02.2010 року.

Головуючий суддя підпис О.К.Ковальчук

З оригіналом згідно

Суддя О.К.Ковальчук