Постанова № 76905841, 04.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 632/1929/16-аХарківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Тацій Л.В. , Яковенка М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02.11.2016, суддя Библів С.В., вул. Леніна, 18, м. Первомайський, Первомайський,,Харківська, 64107, повний текст складено по справі № 632/1929/16-а

за позовом ОСОБА_1

до інспектора роти №2 батальйону УПП в м. Полтава ДПП лейтенанта поліції Слюсара Віталія Юрійовича

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з позовом до інспектора роти №2 батальйону УПП в м. Полтава ДПП лейтенанта поліції Слюсара В.Ю., в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 316119 від 20.09.2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, винесену інспектором роти № 2 батальйону УПП в м. Полтава ДПП лейтенантом поліції Слюсарем В.Ю., а провадження по справі закрити.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02.11.2016р. зазначений позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду апелянт подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки згідно ст.251 КУпАП доказом вчиненого позивачем правопорушення є відеофіксація діалогу порушника та інспектора поліції.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З постанови серії АР № 316119 від 20.09.2016 року по справі про адміністративне правопорушення інспектора роти № 2 батальйону УПП в м. Полтава ДПП лейтенанта поліції Слюсаря В.Ю. вбачається, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, тобто за проїзд на заборонений сигнал світлофора, чим порушено п. 8.7. 3. ПДР України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчинені адміністративного правопорушення не підтверджена матеріалами справи, а оскаржувана постанова не відповідає вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини 1, 2, 3, 5 і 6 статті 121, статті 121-1, 121-2, частини 1, 2 і 3 статті 122, частина 1 статті 123, статті 124-1 - 126 КУпАП).

Відповідно до частини 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

З огляду на положення ст.258 КУпАП, колегія суддів зазначає, що в даному випадку при вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з безпекою руху, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, чітко визначена правова можливість для інспектора патрульної поліції винесення постанови на місці вчинення цього порушення.

Відповідно до ч. 2 ст.258 КУпАП - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таке правове регулювання, здійснене внаслідок змін, що відбулися у законодавстві пов'язаного з реформуванням системи правоохоронних органів. Тобто, законодавство зазнало таких змін, якими наділило інспекторів поліції, що здійснюють контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками, повноваженнями на не складання протоколу, та винесення постанови на місці вчинення правопорушення, при чому в даному випадку винесення постанови такою уповноваженою особою за місцем обліку транспортного засобу або за місцем проживання порушника, чи за місцем скоєння правопорушення нівельовано. До внесення змін, така можливість була передбачена коли по факту скоєння правопорушення складались протоколи та відбувався збір доказової бази такого порушення.

Відповідно до ст.283 КУпАП - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган, посадова особа виносить постанову по справі.

Відповідно до частини 2 цієї статті, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Такими чином, постанова у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху має певні особливості щодо наведення у ній обов'язкових даних, що є додатком до матеріалів справи про адміністративні правопорушення.

Частина 3 статті 258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, в постанові про накладання адміністративного стягнення від 20.09.2016 року взагалі відсутнє посилання на відеозапис, як на доказ, що є прямим порушенням вимог ст.283 КУпАП.

Посилання апелянта, що вина позивача у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, підтверджується відеофіксацією, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки таку відеофіксацію не можна вважати допустимим доказом і апелянт не надав до апеляційної скарги відповідний запис відеофіксації.

Окрім того, в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вказано на який саме заборонений сигнал світлофора (червоний чи жовтий) він здійснив проїзд. 286

З огляду на зазначене, колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з підстав, викладених в даній постанові, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02.11.2016 по справі № 632/1929/16-а залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Старосуд Судді(підпис) (підпис) Л.В. Тацій М.М. Яковенко