Рішення № 76905771, 02.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2018 року № 826/9315/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., за участі секретаря судового засідання Князєвої А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Державної фіскальної служби України

про зобов'язати вчинити дії, скасування податкової консультації

№507/6/99-99-12-02-03-15 від 06.02.2018р.

за участю представників сторін:

від позивача: Лях К.М.

від відповідача: не з'явивися

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просило суд скасувати податкову консультацію від 06.02.2018р. № 507/6/99-99-12-02-03-15 та зобов'язати відповідача надати нову податкову консультацію з дотриманням вимог податкового законодавства.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваної податкової консультації.

Відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву не надав, хоча ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана останнім 12.07.2018р. що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0315059366778.

У судовому засіданні 02.10.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання двічі не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних находжень у 2018 році» від 07.12.2017 № 2245-VIII статтю 284 Податкового кодексу України (далі - ПК України) доповнено пунктом 284.4 статті 284 наступного змісту: «плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 277 цього Кодексу».

З метою вірного та єдиного застосування норм податкового законодавства, в частині визначення об'єкта оподаткування та сплати податків, публічне акціонерне товариства «Українська залізниця» листом від 04.01.2018р. №-3-24/49-18 звернулось до Державної фіскальної служби України з проханням надати податкову консультацію з питання правильності трактування поняття «земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення» при визначенні об'єкта оподаткування земельним податком.

У відповідь на запит Державною фіскальною службою України надано індивідуальну податкову консультацію від 06.02.2018р. № 507/6/99-99-12-02-03-15, в якій ДФС зазначила, що ПАТ «Укрзалізниця» може визначати податкові зобов'язання у розмірі 25 відсотків податку на земельну ділянку, які перебувають у власності або постійному користуванні Товариства та ідентифіковані за кодом Класифікації видів цільового призначення земель - 12.01, в частині, що розташовані «під залізничним полотном та його облаштуванням».

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2. цієї ж норми).

Згідно п. 53.1 статті 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

В силу п. 53.3 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

З аналізу викладених норм вбачається, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону.

Мета податкової консультації викласти (роз'яснити) платнику податків офіційне розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування, з метою забезпечення правильної одностайної реалізації норми в усіх випадках, на які вона розрахована.

Кожен платник податків має право звернутись до контролюючого органу для отримання консультації з питань практичного використання норм податкового права.

Таким чином, податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, що має певні правові наслідки для платника податків, а відтак може бути оскаржена до суду.

У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 7 грудня 2017 року № 2245, з 1 січня 2018 року змінено порядок оподаткування земельних ділянок, наданих для залізниць.

Так, статтю 284 ПК України доповнено пунктом 284.4, яким встановлено, що за земельні ділянки, надані для залізниць в межах смуг відведення, плата за землю справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 277 цього Кодексу. Згідно із прийнятими змінами нова норма встановлює особливості плати за земельні ділянки, надані залізниці.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу визначаються Законом України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР від 04.07.1996р. (далі - Закон № 273/96-ВР).

Відповідно до ст. 1 Закону № 273/96-ВР залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс підприємств залізничного транспорту, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Залізниця - відокремлений підрозділ акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - АТ "Укрзалізниця"), утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі.

Згідно зі ст. 6 Закону № 273/96-ВР землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

За змістом частини 1 статті 11 Закону України «Про транспорт» № 232/94-ВР від 10.11.1994р. (далі - Закон № 232/94-ВР) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу, встановлено що, до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

У підпункті 14.1.78.1 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведене визначення земель залізничного транспорту, а саме: до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарств, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

При цьому в ПК України відсутнє визначення такого поняття, як «земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення» або «смуга відведення залізниці».

Пунктом 5.3 статті 5 ПК України передбачено, що терміни, які застосовуються у ПК України і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Статтею 22 Закону України "Про транспорт" до складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні й постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток.

З огляду на зазначене вище слід дійти висновку, що поняття смуги відведення, яке наведене в Законі України «Про транспорт» носить більш узагальнюючий характер, ніж визначене відповідачем у податковій консультації.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що землі залізничного транспорту, для цілей оподаткування, поділяються на дві категорії: 1) смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; 2) під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

В свою чергу, у разі неоднозначності врегулювання пункту 284.4 статті 284 ПК України, податковий орган повинен керуватися положеннями пункту 56.21 статті 56 ПК України, відповідно до яких у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, відповідно до положень п. 4.1.4 статті 4 ПК України податкове законодавства ґрунтується, зокрема, на принципі презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нормами податкового законодавства не надано податковому органу права розширювати або тлумачити норми закону, а надано лише право надання роз'яснень щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства.

Зі змісту оскаржуваної податкової консультації від 06.02.2018р. № 507/6/99-99-12-02-03-15 вбачається, що Державна фіскальна служба України значно звужує зміст норми, встановленої законодавцем, а саме пункту 284.4 статті 284 ПК України, яким встановлено, що за земельні ділянки, надані для залізниць в межах смуг відведення, плата за землю справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 277 цього Кодексу. Всупереч положенням діючого законодавства України, податковий орган значно звужує визначення об'єкта оподаткування, визначеного вказаною нормою, оскільки тлумачить термін «земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення» лише як земельні ділянки, що розташовані «під залізничним полотном та його облаштуванням».

ПК України, в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації, чітко передбачено суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору, що має місце у спірному випадку.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 06.02.2018р. № 507/6/99-99-12-02-03-15 та зобов'язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа 8, код ЄДРПОУ 39292197) надати Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська 5; код ЄДРПОУ 40075815) нову податкову консультацію з дотриманням вимог податкового законодавства.

4. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська 5; код ЄДРПОУ 40075815) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій

Дата складання повного тексту рішення - 04 жовтня 2018 року