Рішення № 76905295, 03.10.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2018 р.Справа № 924/635/18

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Крамар С.І., при секретарі судового засідання Желіхівській О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ПРОСТІР ПОДІЛЛЯ", м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 482 981,12 грн., з яких: 402 636,67 грн. - основного боргу, 67 544,56 грн. - пені, 9404,64 грн. - 3% річних, 3 395,25 грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник згідно довіреності №б/н від 02.07.18р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини.

Суть спору: 19.07.2018р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ПРОСТІР ПОДІЛЛЯ", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 482 981,12 грн., з яких: 402 636,67 грн. - основного боргу, 67 544,56 грн. - пені, 9 404,64 грн. - 3% річних, 3 395,25 грн. - інфляційних втрат.

Позов мотивований неналежним виконанням ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ПРОСТІР ПОДІЛЛЯ" умов договору №070817/848-е від 07.08.2017р. на транспортно-експедиційне обслуговування в частині проведення розрахунків за надані послуги перевезення, що підтверджується актами передачі-приймання наданих послуг за період з 13.09.2017р. по 28.12.2017р. та актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2017р. по 23.01.2018р. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача, у відповідності до п. 5.3 договору пеню, на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (ухвали у справі було надіслано та вручено за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань), відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті та розмір не оспорив. Судом враховано, що від представника відповідача надходили клопотання про відкладення судових засідань призначених на 03.09.2018р., 20.09.2018р. та 03.10.2018р., у зв'язку з неможливістю явки та необхідністю подачі доказів по справі.

З огляду на чергову неявку представника відповідача в судове засідання та подання клопотань про відкладення судового слухання справи, з метою недопущення зловживання процесуальними правами, затягування чи перешкоджання розгляду справи, у задоволенні клопотання представника відповідача від 02.10.2018р. про відкладення судового засідання суд відмовляє.

Відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.

07.08.2017 між ТОВ "Компанія "Мелагрейн" (виконавець) та ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ПРОСТІР ПОДІЛЛЯ" (Замовник) укладено договір №070817/848-е на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажу (надалі - Послуги), відповідно до умов цього договору та заявки замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити виконавцю надані за цим договором послуги.

За умовами п. 4.1 договору сторони погодили, що вартість послуг обумовлюється у додатку відповідно до конкретної заявки, відносно кожного вантажу та місця відправки. Загальна сума договору складається з суми вартості усіх заявок, по яких виконавцем надані послуги відповідно до умов даного договору.

За приписами п. 4.3. договору оплата послуг проводиться наступним чином:

- 50% - попередня оплата послуг, але не пізніше, ніж за 3 (три) робочих дні до початку перевезення Вантажу;

- 50% - оплата за фактом відвантаження, але не пізніше, ніж 7 (сім) робочих днів від дати відвантаження.

Відповідно до п. 5.3 договору, у разі порушення термінів оплати послуг за даним договором, замовник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно п. 9.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з транспортно-експедиційного обслуговування по відвантаженню пшениці прод. 3 кл. призн. "ст. Васильків ІІ П-Зах на загальну суму 485732,66 грн., що підтверджується актами передачі-приймання наданих послуг №ОУ-0002195 від 13.09.2017р. на суму 118069,75 грн., № ОУ-0002196 від 13.09.2017р. на суму 43037,20 грн., № ОУ-0002206 від 14.09.2017р. на суму 29531,84 грн., № ОУ-0002223 від 18.09.2017р. на суму 57698,46 грн., № ОУ-0002224 від 18.09.2017р. на суму 57009,96 грн.

Відповідач, як стверджує позивач, розрахувався частково, внаслідок чого борг склав 402 636,67 грн.

Зважаючи на неповну та несвоєчасну оплату відповідачем за надані позивачем послуги, в порядку п. 5.3 договору нараховано до стягнення 67 544,56 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України 9 404,64 грн. - 3% річних, 3 395,25 грн. - інфляційних втрат.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 070817/848-е від 07.08.2017р. на транспортно-екпедиційне обслуговування.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав відповідачу послуги з транспортно-експедиційного обслуговування на загальну суму 485732,66 грн., що вбачається з підписаних між сторонами актів передачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач виконав обовязок з оплати наданих позивачем послуг частково, доказів повної та своєчасної сплати 402 636,67 грн. за договором № 070817/848-е від 07.08.2018р. сторонами не надано.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача в сумі 402 636,67 грн. обґрунтованими, заявленими у відповідності до чинного законодавства і укладеного між сторонами договору та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача на підставі п. 5.3 договору 67 544,56 грн. пені загалом за період з 22.09.2017р. по 06.07.2018р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

У ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

При перерахунку заявленої до стягнення пені у відповідності до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 232 ГК України, враховуючи наданий позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку, що остання обрахована правомірно та в межах максимального розміру за заявлений період.

При стягненні пені судом враховується, що згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, може бути зменшено за рішенням суду, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства господарським судам Пленумом Вищого господарського суду України у постанові від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано роз'яснення, зокрема у п. 3.17.4 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи значний розмір заявленої до стягнення пені у порівнянні з сумою основного боргу за договором №070817/848-е від 07.08.2018р., часткове погашення боргу відповідачем та те, що прострочення грошових зобов'язань також компенсуються заявленими до стягнення інфляційними втратами та трьома відсотками річних, суд вважає наведені обставини винятковими та такими, що дають право на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 58509,38 грн.

Позивачем нараховано до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 9404,64 грн. 3% річних та 3395,25 грн. інфляційних втрат за період з 22.09.2017 р. по 06.07.2018 р.

У ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, суд дійшов до висновку, що останні обраховано в межах максимально можливого розміру за заявлений період, а тому вимога про стягнення 9404,64 грн. підлягає задоволенню.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Суд, здійснивши перерахунок заявлених інфляційних втрат в системі „Законодавство", вважає, що за період з жовтня 2017р. по червень 2018р. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача 3395,25 грн. інфляційних втрат.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути 402 636,67 грн. основного боргу, 58509,38 грн. пені, 9404,64 грн. три відсотки річних, 3 395,25 грн. інфляційних втрат. У решті позову належить відмовити.

З урахуванням ст. 129 ГПК України та роз'яснень викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 185, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ПРОСТІР ПОДІЛЛЯ", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 482 981,12 грн., з яких: 402 636,67 грн. - основного боргу, 67 544,56 грн. - пені, 9404,64 грн. - 3% річних, 3 395,25 грн. - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ПРОСТІР ПОДІЛЛЯ" (30400, вул. Тітова, буд. 1А, м. Шепетівка, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 40164763) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" (03150, вул. Горького, буд.. 48-Б, кв. 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 37147952) 402 636,67 грн. основного боргу, 58509,38 грн. пені, 9404,64 грн. три відсотки річних, 3 395,25 грн. інфляційних втрат, 7244,73 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.10.2018р.

СуддяС.І. Крамар