Рішення № 76904934, 24.09.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1111/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача-1: ОСОБА_2 (адвокат, ордер №286431 від 20.06.2018р., свідоцтво № ОД003185 від 21.02.2018р.)

від відповідача-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства „Одесаобленерго” (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28-Б);

до відповідачів: 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія і газ Україна” (65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1); 2 - Державного підприємства „Укртранснафтопродукт” (02095, м. Київ, вул. А.Ахматової, 47, офіс 108-А);

про стягнення 745 739,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 06.06.2018 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства „Одесаобленерго” (надалі – АТ „Одесаобленерго”) вх. ГСОО № 1198/18 до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія і газ Україна” (надалі - ТОВ „Енергія і газ Україна”) та Державного підприємства „Укртранснафтопродукт” (надалі – ДП „Укртранснафтопродукт”), в якій позивач просить суд стягнути з відповідачів вартість спожитої активної електричної енергії у розмірі 745 739,08 грн. та судовий збір у розмірі 11 186,09 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним у період з 01.03.2017р. по 21.07.2017р. поставлено на об’єкти ТОВ „Енергія і Газ Україна” електричну енергію вартістю 745 739,08 грн., яка у добровільному порядку не сплачена ТОВ „Енергія і Газ Україна”, однак враховуючи, що відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2016р. у справі №522/23126/15-к майно, що належить ТОВ „Енергія і Газ Україна” передано в оперативне управління та відповідальне зберігання Державі в особі ДП „Укртранснафтопродукт”, Акціонерне товариство „Одесаобленерго” звернулось до суду з відповідним позовом також и до ДП „Укртранснафтопродукт”.

Ухвалою суду від 07.06.2018 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1111/18 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 22.06.2018 року.

20.06.2018 року від ТОВ „Енергія і газ Україна” до суду надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №12333/18 (том І а.с. 110-116), згідно якого проти заявлених АТ „Одесаобленерго” позовних вимог до ТОВ „Енергія і газ Україна” заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні посилаючись, зокрема, на те, що обов’язок оплати вартості активної електричної енергії спожитої у спірний період існує у ДП „Укртранснафтопродукт”, як у фактичного споживача цієї електроенергії, тоді як ТОВ „Енергія і газ Україна” повідомляло позивача про споживання електроенергії неналежним споживачем та просило припинити постачання електричної енергії.

Ухвалою суду від 22.06.2018 року, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 18.07.2018 року.

26.06.2018 року від ДП „Укртранснафтопродукт” до суду надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №12788/18 (том ІІ а.с. 26-33), згідно якого просить суд відмовити АТ „Одесаобленерго” у задоволені позовних вимог до ДП „Укртранснафтопродукт”. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на те, що законне право користування майном ТОВ „Енергія і газ Україна” у нього було в період з 09.12.2016р. по 01.02.2017р., тоді як до цього часу мало лише право та обов’язок його належного збереження. При цьому, зазначає, що для належного збереження майна ДП „Укртранснафтопродукт” було залучено охоронну фірму, яка забезпечувала фізичну охорону арештованого майна, будь-якого запуску обладнання або електроустановок, які могли би споживати електричну енергію, не відбувалось. Водночас відповідач стверджує, що 09.02.2017 року ДП „Укртранснафтопродукт” направляло позивачу лист №02/074 з метою укладення договору на постачання електричної енергії, в зв’язку з чим відповідач вважає, що ним вжито всіх заходів щодо укладення з позивачем відповідного договору на постачання електричної енергії, однак договір так і не був укладений з даного приводу. При цьому, ДП „Укртранснафтопродукт” стверджує, що не є споживачем електричної енергії у розумінні ст. 1 Закону України „Про електроенергетику”, а між ТОВ „Енергія і газ Україна” та АТ „Одесаобленерго” існує діючий договір з постачання електричної енергії, відповідно до умов якого і нарахована спірна заборгованість, тоді як ТОВ „Енергія і газ Україна”, як вказує ДП „Укртранснафтопродукт”, до виникнення спірної заборгованості не зверталось до позивача про розірвання договору на постачання електричної енергії від 16.03.2011р. №10 у відповідності до п. 6.18 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996р. Водночас, відповідач стверджує, що ним не порушено жодним чином права позивача, оскільки згідно положень ст. 334 Цивільного кодексу України, за договором укладеним між позивачем та іншим відповідачем, право власності на електричну енергію перейшло до ТОВ „Енергія і газ Україна” в момент здійснення проходження електричної енергії через вузол обліку. Отже, ДП „Укртранснафтопродукт” вважає, що обставини порушення підприємством прав позивача відсутні. Крім того, відповідач посилається на порушення позивачем при зверненні з даним позовом положень ст. 173 Господарського процесуального кодексу України щодо правил об’єднання позовних вимог.

04.07.2018 року від АТ „Одесаобленерго” надійшла відповідь на відзив вх. ГСОО №13374/18 (том ІІ а.с. 40-44) у відповідності до якої позивач з доводами ДП „Укртранснафтопродукт” не погоджується та зазначає, що підставами для звернення з відповідним позовом стало невиконання обома відповідачами обов’язків споживачів електричної енергії, які передбачені Правилами користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р., ст. 526, 714 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та договором про постачання електричної енергії та зазначає, що за відсутності договірних відносин, шляхом укладення відповідного договору, між позивачем та ДП „Укртранснафтопродукт” склались фактичні договірні відносини, оскільки в спірний період саме зазначений відповідач на правах оперативного управління та відповідального зберігання експлуатував, користувався та володів майновим комплексом, що був вилучений у ТОВ „Енергія і газ Україна”. При цьому, позивач стверджує, що ДП „Укртранснафтопродукт” припинив право оперативного управління 21.06.2018р. – в момент набрання законної сили Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2017р., яким майновий комплекс був конфіскований на користь Держави, але припинив право відповідального зберігання та здійснив передачу майнового комплексу Державі в особі Фонду державного майна України лише 18.06.2018 року після здійснення інвентаризації майна. Водночас, позивач стверджує, що об’єкти ПАТ „Одеський НПЗ” та ТОВ „Енергія і газ Україна” були арештовані та передані в оперативне управління, в межах одного кримінального провадження, та технологічне обладнання і виробничі об’єкти та приміщення ТОВ „Енергія і газ Україна” являють собою невід’ємну частину технологічного процесу цього підприємства та Одеського нафтопереробного заводу, яке є об’єктом підвищеної небезпеки.

У судовому засіданні від 18.07.2018 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засіданні на 01.08.2018 року.

01.08.2018 року від АТ „Одесаобленерго” до суду надійшли додаткові пояснення вх. ГСОО №15546/18 (том ІІ а.с. 76-77), згідно яких позивач просить суд врахувати правові позиції, які викладені у постановах Верховного Суду від 02.03.2018р. №915/89/16 та Верховного Суду України від 29.09.2009р. у справі №37/405 та наполягає на тому, що у період з 05.02.2016р. по 18.06.2018р. ДП „Укртранснафтопродукт” є фактичним споживачем електричної енергії.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2018 року строк підготовчого провадження у справі № 916/1111/18 було продовжено до 05.09.2018 року та відкладено підготовче засідання на 08.08.2018 року.

Судом в рамках підготовчого провадження було з'ясовано відсутність будь-яких заяв чи клопотань, передбачених положеннями ст.182 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з чим, ухвалою суду від 08.08.2018 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 29.08.2018 року.

У судовому засіданні від 29.08.2018 року судом було оголошено перерву до 24.09.2018 року.

У судовому засіданні 24.09.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - ТОВ „Енергія і газ Україна” проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача - ДП „Укртранснафтопродукт”, надавши письмовий відзив на позовну заяву у судові засідання не з’явився, однак про дату час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення відповідних судових повісток.

В судовому засіданні 24.09.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представникам сторін, що повне рішення буде складено 04.10.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2, ч. 5 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як встановлено матеріалами справи, 16.03.2011 між Відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”, яке було змінено на Публічне акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”, а в подальшому на Акціонерне товариство "Одесаобленерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лукойл енергія і газ Україна”, яке в подальшому було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергія і газ Україна” (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №10 (надалі - договір), за умовами якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання на точках продажу визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” - 1240 кВт, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до розділу 1 договору, точка продажу електричної енергії – межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком „Акт розмежування балансової належності електричних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін” між постачальником електричної енергії та споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до договору.

Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричної енергії (п. 2.1 договору).

Підпунктами 2.2.2, 2.3.1-2.3.4 договору встановлено обов'язки постачальника постачати споживачу електроенергію, як різновид товару обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору, забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної з площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а споживач зобов'язується виконувати умови цього договору, дотримуватись режиму споживання електричної енергії, згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки, оплачувати постачальнику електричної енергії вартість спожитої електричної енергії, згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника електричної енергії за пред’явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.

За умовами п. 2.5 договору, у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у т.ч. банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення, споживач зобов’язаний повідомити постачальника електричної енергії за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник електричної енергії зобов’язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.

У відповідності до п.п. 3.1.2 договору, постачальник електричної енергії має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживачу згідно умовами розділу 6 цього договору у відповідності до порядку, передбаченого ПКЕЕ.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2011р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 9.4 договору).

З урахуванням приписів п. 9.4 договору № 10 від 16.03.2011 р., дія зазначеного договору була пролонгована на 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 „Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії” до договору №10 від 16.03.2011р. (надалі – додаток №2), покази засобів обліку, відповідно до додатку „Перелік об'єктів Споживача”, фіксуються 01 числа кожного місяця.

Пунктом 2 додатку № 2 передбачено, що споживач зобов'язаний самостійно здійснити зняття показів розрахункових засобів обліку, оформити „Акт про обсяги спожитої електричної енергії” у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і в перший день наступного розрахункового періоду надати нарочно постачальнику.

За умовами п. 4 додатку №2, у випадку ненадання даних про спожиту електроенергію в зазначений строк, визначення використаної електроенергії здійснюється за даними системи АСКУЕ ВАТ „Одесаобленерго”.

Відповідно до абз. 2 п. 2 додатку № 5 „Порядок розрахунків” до договору №10 від 16.03.2011р. (в редакції від 01.01.2014 р.), остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Згідно із п. 4 додатку № 5 „Порядок розрахунків”, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за „Актом про обсяги спожитої електроенергії” за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів.

Розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається на підставі поданого споживачем „Акту про обсяги спожитої електроенергії” як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу, який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії (п. 5 додатку № 5 „Порядок розрахунків”).

Відповідно до додатку №10 до договору №10 від 16.03.2011р. визначено перелік об’єктів споживача: Енергоблок-1 та Енергоблок-2, що розміщені за адресою: м. Одеса, Шкодова гора, 1.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2016р. у справі №522/23126/15-к було арештовано нерухоме та рухоме майно, а саме вузел контейнерного типу комерційного обліку природного газу, ВРП-110кВ, нежитлових будівель енергоблоку - когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу загальною площею - 3307,6 кв. м., основною площею - 2793,7 кв. м., що належить ТОВ „Енергія і газ Україна”, фактичним власником якої є компанія «ЕМПСОН ЛІМІТЕД» («EMPSON LIMITED»), а також всього рухомого майна, належного ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», яке знаходиться на земельних ділянках, розташованих за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та 1/1, передано на відповідальне зберігання та оперативне управління у відповідності до вимог чинного законодавства України - Державі, в особі ДП „Укртранснафтопродукт”, що належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

В подальшому вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2017 по справі №523/8045/17 застосовано спеціальну конфіскацію шляхом звернення всього рухомого та нерухомого майна, земельної ділянки, належних ПАТ „Одеський нафтоперобний завод” та ТОВ „Енергія і Газ України” у дохід держави в особі Кабінету Міністрів України.

13.09.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження №632-р про віднесення конфіскованих майнових комплексів ПАТ „Одеський нафтоперобний завод” і ТОВ „Енергія і газ України” до сфери управління Фонду державного майна.

Відповідно до п. 2 та п. 3 вказаного розпорядження Міністерству енергетики та вугільної промисловості доручено разом з Фондом державного майна забезпечити проведення інвентаризації конфіскованого майна, яке передано на відповідальне зберігання та в оперативне управління ДП "Укртранснафтопродукт". Фонду державного майна за результатами проведеної інвентаризації прийняти конфісковане майно за актом приймання-передачі від ДП "Укртранснафтопродукт"

В подальшому за актом приймання-передачі №84 від 11.06.2018 року, складеним за результатами інвентаризації, від останнього безпосередньо до Фонду державного майна України.

При цьому, із змісту п 2 та п. 3 акту приймання-передачі №84 від 11.06.2018 року Фонд державного майна України передає на відповідальне зберігання, а Державне підприємство „Одеський нафтопереробний завод” приймає на відповідальне зберігання майно зазначене в інвентаризаційному описі необоротних активів від 30.03.2018р., що був складений станом на 30.03.2018, тоді як ДП „Укртранснафтопродукт” з дати підписання акту приймання-передачі до 18.06.2018 включно забезпечує збереження та охорону майна. Водночас, суд зазначає, що у преамбулі вищезазначеного акту йде мова саме щодо передачі майна, конфіскованого на підставі вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2017 року у справі №523/8045/17, тобто належних ТОВ „Енергія і газ України”.

З наявного в матеріалах справи листування (том І а.с 136, 138) вбачається, що, зокрема, у листопаді 2016 року ТОВ „Енергія і газ Україна” повідомляло про неможливість здійснення господарської діяльності у зв’язку з захопленням належного йому майна та щодо необхідності припинити постачання електричної енергії до ТОВ „Енергія і газ Україна” для запобігання крадіжки електричної енергії та порушення майнових прав сторін за договором №10 .

Однак, незважаючи на повідомлення ТОВ „Енергія і газ Україна” про вищезазначені обставини, позивач продовжував постачати електроенергію на об’єкти електропостачання за договором №10 від 16.03.2011р. та виставляти ТОВ „Енергія і газ Україна” відповідні рахунки.

Як встановлено матеріалами справи (том І а.с. 64-96), за даними системи АСКОЕ, показники лічильників №53043936 та №53043938 в період з 01.03.2017р. по 21.07.2017р. позивачем поставлено на об’єкт ТОВ „Енергія і газ Україна” 408 353 кВтгод активної електричної енергії на суму 745 739,08 грн.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №28 від від 31.07.1996р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі – ПКЕЕ) передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

У відповідності до п. 1.2 ПКЕЕ, споживач електричної енергії – юридична чи фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Зі змісту постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 3 від 16.12.2015р. "Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання", термін "споживач електричної енергії" необхідно застосовувати в дещо ширшому значенні, зокрема, як такий, що поширюється і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання, що вбачається зі змісту положень підпункту 1 пункту 10.2 Правил. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові № 15/147/10 від 16.05.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України зміст права власності становлять права володіння, користування та розпорядження.

Набуття права володіння, користування та розпорядження випливає з договорів (купівлі-продажу, міни, дарування, оренди тощо), із закону, односторонніх правочинів, актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування та підтверджується відповідними правовстановлюючими документами.

Як встановлено судом вище, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду від 05.02.2016 р. майно ТОВ „Енергія і газ Україна” було передано на відповідальне зберігання та оперативне управління до ДП „Укртранснафтопродукт” та лише 11.06.2018 р. за актом приймання-передачі №84 відповідне майно було передано ДП „Укртранснафтопродукт” до Фонду державного майна України.

Частиною 1 статті 397 Цивільного кодексу України встановлено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Право володіння, відповідно до п.1 ч.1ст.395 Цивільного кодексу України – є речовим правом на чуже майно. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що саме ДП „Укртранснафтопродукт” у спірний період володіло майном ТОВ „Енергія і газ Україна” на правах відповідального зберігання та оперативного управління, в зв’язку з чим обов’язок щодо оплати вартості електричної енергії у сумі 745 739,08 грн., спожитої у період з 01.03.2017р. по 21.07.2017р. існує саме у ДП „Укртранснафтопродукт”, як у фактичного володільця цього майна та, як наслідок, споживача цієї електроенергії з яким договір на електропостачання не укладався.

При цьому, суд зазначає, що незважаючи на існування договору про постачання електричної енергії №10 від 16.03.2011р., укладеного між позивачем та ТОВ „Енергія і газ Україна”, останнє у вищевказаний період не споживало електроенергію та неодноразово попереджало позивача про те, що нерухоме та рухоме майна майно товариства (вузол контейнерного типу комерційного обліку природного газу, ВРП-110кВ, нежитлових будівель енергоблоку - когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу загальною площею - 3307,6 кв. м., основною площею - 2793,7 кв. м.) знаходиться у володінні ДП „Укртранснафтопродукт” і, відповідно, споживання електроенергії, що постачається позивачем, здійснюється саме вказаним підприємством.

Частиною 2 статті 527 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик непред’явлення такої вимоги.

Згідно умов договору №10 від 16.03.2011р. позивач був зобов’язаний постачати ТОВ „Енергія і газ Україна” електроенергію, а ТОВ „Енергія і газ Україна” її оплачувати. Тобто, у правовідносинах з постачання електроенергії позивач був боржником, а ТОВ „Енергія і газ Україна” – кредитором. У правовідносинах щодо оплати за поставлену електроенергію позивач виступав в якості кредитора, а ТОВ „Енергія і газ Україна” – в якості боржника.

Отже, будучи попередженим про те, що споживання електроенергії здійснюється неналежним кредитором, позивач продовжував постачання цієї електроенергії на об’єкт, який фактично знаходився у володінні ДП „Укртранснафтопродукт” і з яким у позивача були відсутні договірні відносини.

За таких обставин, позивач прийняв на себе ризик несплати за електроенергію з боку ТОВ „Енергія і газ Україна”, яке фактично електричної енергії від позивача не одержувало та не мало допуску до свого майна.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог АТ „Одесаобленерго” про стягнення 745 739,08 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію з ТОВ „Енергія і газ Україна”.

Стосовно тверджень ДП „Укртранснафтопродукт” щодо порушення позивачем приписів ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що такі заперечення не є обґрунтованими, оскільки при зверненні з відповідним позовом позивачем заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію до ТОВ „Енергія і газ Україна” як до власника електроустановки, з яким укладено договір, а до ДП „Укртранснафтопродукт”, як до особи у володінні якої фактично перебувало у спірний період відповідна електроустановка та яка фактично перебувала у договірних відносинах з позивачем щодо постачання електричної енергії.

Разом з тим, суд зазначає, що вирішуючи спір по суті, суд виходить з принципу юридичної визначеності, згідно з яким рішення суду по конкретній справі має вирішити усі спірні правовідносини, що входять до предмету встановлення, а не породжувати інші судові спори.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11186,09 покладаються на ДП „Укртранснафтопродукт”.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства „Укртранснафтопродукт” (02095, м. Київ, вул. А.Ахматової, 47, офіс 108-А; код ЄДРПОУ 34355770) на користь Акціонерного товариства „Одесаобленерго” (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28-Б; код ЄДРПОУ 00131713) вартість спожитої активної електричної енергії у розмірі 745 739/сімсот сорок пять тисяч сімсот тридцять девять/грн. 08 коп. та 11 186/одинадцять тисяч сто вісімдесят шість/грн. 09 коп. судового збору.

3.У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія і газ Україна” (65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1; код ЄДРПОУ 34737717) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 жовтня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська