Рішення № 76904897, 04.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2018 року № 826/5932/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом приватного підприємства «Фармлогістика» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Фармлогістика» (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2017 року №0002071402 (далі оскаржуване рішення).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновок акту від 21.12.2016 року №530/26-15-14-02-02/36311997 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Фармлогістика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року» є необґрунтованими та спростовуються наявним доказами.

Ухвалою суду від 18.07.2017 року відкрито провадження та справу призначено до вирішення в судовому засіданні.

Відповідно до довідки про нездійснення фіксування судового засідання від 07.09.2017 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача.

Згідно журналу судового засідань від 09.11.2017 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача.

Відповідно протоколу судового засідання від 25.01.2018 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні 19.04.2018 року ухвалено про зміну порядку вирішення справи та продовження вирішення справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

Головним управлінням ДФС ум. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Фармлогістика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, за результатом якої складено акт від 21.12.2016 року №530/26-15-14-02-02/36311997 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 153.1.1, пп. 153.1.1 п. 153.1 ст 153, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст 134, п. 138.2, п. 138.5, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст 139, пп. 145.1.2 п. 145.1 ст 145, п. 146.12 ст 146 Податкового кодексу України, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153 та заниження податку на прибуток на загальну суму 407 461 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2017 року №0002071402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 458 486 грн. (за основним платежем 366 789 грн.. за штрафним (фінансовими) санкціями 91 697 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем пп. 153.1.1, пп. 153.1.1 п. 153.1 ст 153 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 135.5.4 ст 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) інші доходи включають, зокрема: доходи визначені відповідно до ст 153 цього Кодексу.

Згідно п. 153.1.1 п. 153. 1 ст 153 ПК України доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Відповідно до пп.153.1.2 п. 153.1 ст 153 ПК України витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Підпунктом 153.1.3 п. 153.1 ст 153 ПК України визначено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів.

У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.

Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти.

Термін "балансова вартість іноземної валюти" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.

З акту перевірки вбачається, що позивачем подано відповідачу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік із показником у рядку 03 ІД декларації «Інші доходи» 536 949 грн, в тому числі різниця між доходом від операційної курсової різниці та витратами від операційної курсової різниці в сумі 526 024 грн та інші доходи 10 924 грн.

З акту перевірки вбачається, що до перевірки позивачем надано оборотно-сальдову відомість по всім рахункам та регістри бухгалтерського обліку за 2013 рік згідно яких:

Рах 711 Дохід від реалізації іноземної валюти складає 26 837 821 грн., рах 714 дохід від операційної курсової різниці складає 1 178 220 грн., рах 73 Інші фінансові доходи складають 10 924 грн., рах 942 собівартість реалізованої іностраної валюти - 26 378 934 грн., рах 945 витрати від операційної курсової різниці - 1 084 564 грн.

Різниця між доходом від реалізації іноземної валюти та собівартістю реалізації іноземної валюти складає 458 887 грн.; різниця між доходом від операційної курсової різниці та витратами від операційної курсової різниці складає 93 656 грн., отже різниця між доходом від реалізації іноземної валюти та собівартістю реалізованої іноземної валюти та різниця між доходом від операційної курсової різниці та витратами від операційної курсової різниці складає 552 543 грн.

З огляду на викладене вбачається, що різниця між доходом від реалізації іноземної валюти та собівартістю реалізованої іноземної валюти та різниця між доходом від операційної курсової різниці та витратами від операційної курсової різниці занижено на 26 519 грн. (задекларовано позивачем 536 949 грн., за результатом перевірки 552 519 грн.).

Позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік із показником у рядку 03 ІД декларації «Інші доходи» в загальній сумі 3 855 725 грн грн, в тому числі різниця між доходом від реалізації іноземної валюти та собівартістю реалізованої іноземної валюти та різницю між доходом від операційної курсової різниці та витратами від операційної курсової різниці в сумі 3 839 024 грн та інші доходи 16 700 грн.

З акту перевірки вбачається, що до перевірки позивачем надано оборотно-сальдову відомість по всім рахункам та регістри бухгалтерського обліку за 2014 рік згідно яких:

Рах 711 Дохід від реалізації іноземної валюти складає 20 778 146 грн., рах 714 дохід від операційної курсової різниці складає 12 082 956 грн., рах 73 Інші фінансові доходи складають 16 700 грн., рах 942 собівартість реалізованої іностраної валюти - 20 565 383 грн., рах 945 витрати від операційної курсової різниці - 8 243 931 грн.

Різниця між доходом від реалізації іноземної валюти та собівартістю реалізації іноземної валюти складає 212 762 грн.; різниця між доходом від операційної курсової різниці та витратами від операційної курсової різниці складає 3 839 025 грн., отже різниця між доходом від реалізації іноземної валюти та собівартістю реалізованої іноземної валюти та різниця між доходом від операційної курсової різниці та витратами від операційної курсової різниці складає 4 051 787 грн.

З огляду на викладене вбачається, що різниця між доходом від реалізації іноземної валюти та собівартістю реалізованої іноземної валюти та різниця між доходом від операційної курсової різниці та витратами від операційної курсової різниці занижено на 212 762 грн. (задекларовано позивачем 3 839 024 грн., за результатом перевірки 4 051 787 грн.).

Доказів на спростування викладеного позивачем не надано.

З огляду на викладене, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 153.1.1, пп. 153.1.1 п. 153.1 ст 153 ПК України знайшов підтвердження під час вирішення справи.

Щодо висновку про порушення позивачем пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст 134, п. 138.2, п. 138.5, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст 139, пп. 145.1.2 п. 145.1 ст 145, п. 146.12 ст 146 ПК України, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ФОП Ячміньов О.О. укладено договір від 30.04.2014 року №1 про надання кур'єрських послуг (а.с.101-104).

З акту перевірки вбачається, що ФОП Ячміньов О.О. виписано позивачу акти здачі-приймання робіт від 30.05.2014 року, від 30.06.2014 року, від 31.07.2014 року, від 29.08.2014 року, від 30.09.2014 року, від 31.10.2014 року, від 28.11.2014 року, від 12.12.2014 року, від 31.12.2014 року на загальну суму 310 309 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З акту перевірки вбачається та позивачем не спростовано, що акти здачі-прийняття робіт не містять даних щодо обсягу та змісту надання послуг, тобто такі акти оформлено з порушенням ст 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, ні до перевірки, ні під час вирішення справи позивачем не надано заявок про надання послуг та калькуляції витрат кур'єра при виконання завдань, затверджених замовником або іншої інформації по фактично понесеним кур'єром витрат по наданню послуг, наявність яких обумовлена договором від 30.04.2014 року №1.

Відповідно до п. 138.2 ст 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Які це будуть витрати, залежить від того, що саме доставляє кур'єр: якщо документацію і пошту, то така винагорода належатиме до адміністративних витрат (абз. «г» пп. 138.10.2 ПК України), а якщо товари покупцям - то до збутових витрат (абз. «е» пп. 138.10.3 ПК України).

Відповідно до п. 138.5 ст 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно п. 139.1.9 п. 139.1 ст 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На думку суду позивачем не надано належних доказів (складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинних бухгалтерських документів) виконання договору від 30.04.2014 року №1, отже висновок відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст 134, п. 138.2, п. 138.5, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст 139, пп. 145.1.2 п. 145.1 ст 145, п. 146.12 ст 146 ПК України є обґрунтованим.

Оскільки висновок відповідача про порушення позивачем : пп. 153.1.1, пп. 153.1.1 п. 153.1 ст 153, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст 134, п. 138.2, п. 138.5, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст 139, пп. 145.1.2 п. 145.1 ст 145, п. 146.12 ст 146 ПК України знайшов підтвердження під час вирішення справи, отже позов є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову.

З огляду на викладене, відшкодуванню судові витрати не підлягають, оскільки судом позовні вимоги не задовольняються.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Фармлогістика» (02121, м. Київ, Харківське шосе, 174 пр 1, код ЄДР 36311997) до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, вул Шолуденка, 33/19, код ЄДР 3943980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2017 року №0002071402.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда