Рішення № 76904843, 25.09.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 вересня 2018 року Справа № 913/297/18

Провадження № 18/913/297/18

За позовом комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області

до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ

про зобов'язання припинити зловживання правом

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання Рвачов О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 07.08.2018 № 20/1883;

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 01.01.2018 № 07.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача припинити зловживання правом, у кожному випадку реалізації такого права, тобто постійно, на відключення від енергопостачання об'єктів єдиної технологічної системи позивача, як такого, що може порушити права інших осіб та завдавати шкоди довкіллю, шляхом встановлення заборони відповідачу вчиняти дії по припиненню, обмеженню енергопостачання усіх об’єктів позивача.

Заявою про зміну позовних вимог від 10.08.2018 № 20/1929 позивач виклав позовні вимоги в іншій редакції завивши вимогу про зобов’язання відповідача припинити зловживання правом на відключення від енергопостачання відносно об’єктів єдиної технологічної системи позивача, як такого, що може порушити права інших осіб та завдати шкоди довкіллю.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 10.08.2018 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

У судовому засіданні 19.09.2018 було оголошено перерву до 25.09.2018 (14.30).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у позовній заяві вказав наступне:

- 01.03.2013 між позивачем та відповідачем укладено договори № 16, № 21-2, № 71-2 на постачання електричної енергії, за якими відповідач постачає електроенергію, а позивач споживає та оплачує її вартість;

- відповідно до свого Статуту позивач є підприємством, що створено з метою ведення господарської діяльності і якнайповнішого задоволення потреб населення, підприємств і тонізацій в послугах з постачання водою і водовідведення, гарантованого забезпечення - ведення якісною і безпечною для здоров’я людини питною водою, для розвитку інфраструктури міста (п. 4.1); видами діяльності Підприємства є забір, очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод, збирання безпечних відходів, інша діяльність щодо поводження з відходами, технічні випробування та дослідження, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (п. 4.2);

- у період з дати укладення договорів на адресу позивача систематично надходять попередження щодо відключення об’єктів підприємства від електропостачання, а низка об’єктів була неодноразово відключена; так, тільки протягом квітня - травня 2018 року представниками відповідача було чотири рази здійснено відключення об’єктів підприємства;

- попередження про відключення продовжують надходити на адресу водоканалу (лис № 2031 від 26.03.2018р., № 2041 від 25.04.2018р„ № 2049 від 23.05.2018р., № 2063 від 06.06.2018р., № 81 від 04.06.2018р., № 2064 від 06.06.2018);

- рішення місцевої та регіональної комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, які були прийняті на засіданнях відповідно 16 травня 2018 року (протокол № 8 засідання міське комісії), 17 травня 2018 року (протокол № 14 засідання Регіональної комісії), 21 травня 2018 року (протокол № 9 засідання міської комісії), про зобов’язання відповідача не порушувати чинне законодавство, забезпечити безперебійне електропостачання об’єктів позивача та не допускати їх відключення, відповідач проігнорував;

- відключення електроенергії відповідач мотивує тим, що позивач не сплачує за спожиту електроенергію, хоча на момент складання позову рівень оплати за послуги електропостачання становить 148,1 % на місяць

- окрім оплати поточних рахунків, поступово здійснюється оплата заборгованості за використану в попередніх періодах електроенергію; накладення арештів на банківські рахунки позивача сприяє стягненню заборгованості за судовими рішеннями, але в свою чергу створює поточну заборгованість, що унеможливлює ліквідацію цієї заборгованості в порядку, передбаченому Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», бо для укладення договору реструктуризації не повинна існувати поточна заборгованість;

- на теперішній час позивачем приймаються заходи для реалізації положень Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730 від 03.11.2016, але, відповідач штучно створює перешкоди для оформлення документації, передбаченої для участі у процедурі врегулювання заборгованості та включення до реєстру (укладенням Акту звірення розрахунків) підтвердженням цього є рішення суду (додається);

- позивачем приймаються всі можливі заходи щодо сплати поточних нарахувань та погашення заборгованості за спожиті послуги з енергопостачання;

- здійснення відключень від енергопостачання при прийнятті позивачем заходів для погашення заборгованості та арешті рахунків позивача, свідчать про зловживання відповідачем своїми правами;

- відповідач здійснює відключення від енергопостачання об’єкти позивача, які безпосередньо задіяні в технологічному процесі водопостачання, водовідведення та очищення стоків; знеструмлення зазначених об’єктів є небезпечним та може призвести до непередбачуваних санітарно-екологічних наслідків, до зупинки процесу розподілу між споживачами води, яка подається у мережі водопостачання, та до втрати управління технологічними процесами водопостачання та контролю якості води автоматизованими системами.

- вказані дії відповідача призводять до порушення прав та законних інтересів населення - споживачів послуг питного водопостачання та водовідведення, в тому числі передбачених Конституцією України, Законом України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»; крім загрози повністю залишити без води населення міста (майже 58 тисяч осіб), підприємства та об’єкти інфраструктури, ситуація загострюється тим, що зупинка роботи каналізаційних насосних станцій призведе до їх підтоплення та розливу каналізаційних стічних вод на ґрунт;

- КНС № 1 та № 2 здійснюють перекачування неочищених стоків від населення та соціальних об’єктів районів багатоповерхової забудови ТОВ «КТК» та 7, 8, 9 мікрорайонів м. Рубіжне у кількості більш ніж 100 м3/годину (середньодобова кількість стічних вод, що перекачуються, близько 700 мЗ КНС-1 та понад 2 000 мЗ КНС-2);

- також внаслідок знеструмлення очисних споруд відбудеться загибель активного мулу в аеротенках; аналогічна ситуація склалась на підприємстві у квітні 2018 року внаслідок загоряння трансформатору; через вихід з ладу трансформатору, відбулось припинення енергопостачання обладнання ділянки очищення стоків, у тому числі повітродувного обладнання, яке забезпечує аерацію в аеротенках; протягом доби відбулася майже повна загибель активного мулу, який забезпечує очищення стічних вод; для запобігання скиду забруднених стічних вод у р. Сіверський Донець було прийнято рішення приймати стічні води до аварійного ставка та ставка-заспокоювача, скид до р. Сіверський Донець припинити до відновлення роботи очисних споруд;

- постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року № 808 затверджено Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. До вказаного Переліку (п. 15) віднесено нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт: водозаборів поверхневих та підземних вод для систем централізованого водопостачання населених пунктів, промислових підприємств; споруд водопідготовки систем питного водопостачання; мереж водопроводу та водовідведення діаметром понад 1000 міліметрів; систем закачування стічних вод до ізольованих підземних водоносних горизонтів; систем зворотного водокористування, відведення, оброблення (підготовки) та скидання шахтних, кар’єрних, дренажних вод; очисних споруд, систем скидання очищених стічних вод у водні об’єкти; водосховищ;

- таким чином, відключення від мережі електропостачання може спричинити необхідність проведення капітального ремонту систем водопостачання та водовідведення позивача.

- крім цього, зазначені дії відповідача носять очевидно протиправний характер, адже не враховують особливий статус позивача як підприємства, яке надає житлово-комунальні послуги з водопостачання населення районів Луганської області, які знаходяться на підконтрольній державній владі території, оскільки відповідно до статті 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах, зокрема заборони відключення об'єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо- теплопостачання як об'єктів життя забезпечення і стратегічного значення.

- відповідно до статті 7 цього Закону держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання шляхом, зокрема обмеження, тимчасової заборони (зупинення) в установленому порядку діяльності, що порушує режим функціонування систем питного водопостачання та водовідведення.

- Конституція України визначає, що Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, де людина, її життя, здоров’я, безпека є найвищою соціальною цінністю (ст.ст.1, 3, 8 Конституції України); права і свободи людини є непорушними і кожному гарантується право на безпечне для життя і здорове довкілля (ст.ст. 21, 50 Конституції України); обов’язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України та забезпечення соціальної спрямованості економіки (ст.ст. 13. 16 Конституції України);

- Кодекс цивільного захисту України (ст. 4), Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» (ст. 3, 4), Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 3) встановлюють та деталізують гарантії прав громадян на безпечне для життя та здорове навколишнє природне середовище, екологічну безпеку;

- стаття 13 ЦК України чітко визначає, що цивільні права особа (в нашому випадку відповідач) здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (населення), завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

- система централізованого водопостачання та водовідведення позивача являє собою єдиний технологічний комплекс об’єктів та водопровідних споруд по видобутку, знезараженню, транспортуванню та розподілу питної води споживачам; до вказаної системи входять також об’єкти хлорного господарства, з особливим режимом експлуатації та потенційною небезпекою техногенного та екологічного характеру; саме за допомогою цієї єдиної технологічної системи, в умовах гарантованого енергопостачання, забезпечується безперервна подача води від водозабору до споживача, тому припинення роботи одного елементу з системи - об’єкту з комплексу об’єктів та водопровідних споруд, спричинить неможливість інших елементів системи виконувати свою функцію;

- енергопостачання відключених об’єктів позивача періодично відновлюється, але позивач постійно отримує попередження про відключення, що свідчить про те, що випадки відключення не поодинокі, а мають постійний характер; так, після відключення об’єктів 06 червня 2018 року, того ж дня на адресу позивача відповідачем надіслано нове попередження про відключення з 13 червня 2018 року;

- дії відповідача по припиненню/обмеженню електропостачання окремих об'єктів (елементів) системи централізованого питного водопостачання та водовідведення позивача є зловживанням правом, оскільки характеризуються ознаками відповідного цивільного правопорушення:

- призначенням права не може бути завдавання шкоди іншим чи довкіллю; можливість настання таких наслідків у зв'язку з використанням права на обмеження/припинення електропостачання свідчить про реалізацію права не за його соціальним призначенням та суперечить природі права;

- дії по припиненню/обмеженню електропостачання створюють реальну та очевидну загрозу заподіяння шкоди довкіллю, суспільним та або особистим правам та інтересам третіх осіб, про що свідчать протоколи місцевої та регіональної комісій з питань техногенно- екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій;

- дії відповідача характеризуються формальною правомірністю, оскільки має місце відсутність порушення конкретних юридичних заборон при порушенні загальних правових принципів, які покликані спрямовувати поведінку ТОВ «ЛЕО - в межах соціального призначення наданих йому правомочностей;

На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача припинити зловживання правом, у кожному випадку реалізації такого права, тобто постійно, на відключення від енергопостачання об'єктів єдиної технологічної системи позивача, як такого, що може порушити права інших осіб та завдавати шкоди довкіллю, шляхом встановлення заборони відповідачу вчиняти дії по припиненню, обмеженню енергопостачання усіх об’єктів позивача.

Заявою про зміну позовних вимог від 10.08.2018 № 20/1929 позивач виклав позовні вимоги в іншій редакції завивши вимогу про зобов’язання відповідача припинити зловживати правом на відключення від енергопостачання відносно об’єктів єдиної технологічної системи позивача, як такого, що може порушити права інших осіб та завдати шкоди довкіллю.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 10.08.2018 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість, відповідач зокрема зазначив:

- взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між постачальниками та споживачами електричної енергії - юридичними особами або фізичними особами (крім населення), врегульовані зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року № 2019-8, «Правилами роздрібного ринку електричної енергії», затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, «Правилами користування електричною енергією» (далі - ПКЕЕ), затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, які були чинними під час виникнення спірних правовідносин та втратили чинність 11.06.2018;

- відповідно до абзацу 1 п. 5.1. ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін;

- відповідно до абзацу 2 п. 5.1. ПКЕЕ та ст. 275 Господарського кодексу України споживання електричної енергії без договору не допускається;

- згідно з п. 26 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електроенергія є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

- за ст. 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Одним із різновидів договорів, які укладають учасники ринку є договір про постачання електричної енергії споживачу;

- враховуючи, що споживання електричної енергії без договору не допускається, між позивачем та відповідачем були укладені:

договір № 16 про постачання електричної енергії від 01.03.2013 року,

договір № 21 про постачання електричної енергії від 01.03.2013 року,

договір № 71 про постачання електричної енергії від 01.03.2013 року.

- згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

- згідно п. 3.1.1. вказаних Договорів постачальник електричної енергії має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію за діючими роздрібними тарифами, встановленими відповідно до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інших платежів, обумовлених Договором;

- п. 3.1.1. вказаних Договорів передбачає, що постачальник електричної енергії має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії Споживачу згідно з умовами розділу 6 Договору відповідно до порядку, передбаченого ПКЕЕ та діючим законодавством України;

- згідно п. 6.1.4. Договорів енергопостачання споживача може бути обмежене або припинено постачальником з повідомленням споживача у разі зокрема:

несплати споживачем спожитої електричної енергії в строки встановлені додатком «Порядок розрахунків»;

несплати рахунків відповідно до умов договору (до таких відноситься сплата пені, 3 % річних, інфляційних втрат);

- крім того, у відповідності до п. 6.4 Договорів, у разі прийняття рішення про припинення або обмеження постачання та передачі електричної енергії споживачу, з яким укладено один договір за усіма об’єктами споживача, припинення або обмеження постачання та передачі електричної енергії споживачу здійснюється за усіма об’єктами споживача, які зазначені у Договорі;

- таким чином, підстави та порядок обмеження та припинення постачання електроенергії прямо передбачені умовами договорів про постачання електричної енергії № 16 від 01.03.2013, № 21 від 01.03.2013, № 71 від 01.03.2007, які є обов'язковими для виконання сторонами;

- відповідно до п. 7.5 ПКЕЕ постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж) у разі зокрема несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами;

- розпорядженням від 07.04.2001 р. №133-р «Про систему заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку електроенергетичної галузі» Кабінет Міністрів України підтвердив, що в енергопостачальних компаній відсутні обмеження права відключення від джерел енергопостачання споживачів, які мають заборгованість з оплати електричної енергії, тому вони мають право припиняти постачання електричної енергії усім споживачам, які своєчасно не розраховуються за спожиту електроенергію;

- позивач має заборгованість з оплати електричної енергії, тому, припинення або обмеження постачання електричної енергії позивачу є правомірним;

- згідно з ч. 8 п. 7 «Порядку постачання електричної енергії споживачам», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. № 475, споживачі, які не здійснюють поточні платежі в повному обсязі та у терміни, встановлені договором, підлягають відключенню від електричних мереж;

- так, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на п. 15 «Переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», затвердженого постановою КМУ від 28.08.2013 р. № 808, та стверджує, що відключення його об’єктів від електропостачання може спричинити необхідність проведення капітального ремонту систем водопостачання та водовідведення;

- однак дане твердження позивача є лише припущенням та не підтверджується жодним доказом;

- більш того, «Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», який затверджений постановою КМ України від 28.08.2013 № 808 у своєму змісті містить лише перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, однак не містить у собі жодних заборон відключення вказаних об’єктів від електропостачання та не вказує, що відключення таких об’єктів від енергопостачання може привести до необхідності капітального ремонту таких об’єктів;

- позивачем не враховані положення «Порядку складання переліку споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2052 від 26.12.2003;

- відповідно п. 1 Порядку обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 93, у разі невиконання споживачем дисципліни платежів енергопостачальник вправі обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу;

- у позивача екологічна броня електропостачання відсутня;

- позивач при обґрунтуванні своїх позовних вимог також посилається на ст.ст. 6, 7 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», які у своєму змісті містять лише принципи державної політики у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення та гарантії прав споживачів у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення;

- однак, вказані норми є декларативними на виконання яких повинні прийматись спеціальні імперативні норми, що встановлюють зокрема, порядок та підстави заборони відключення; таких норм чинним законодавством не передбачено.

- також, позивачем на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог надані попередження про обмеження постачання електричної енергії;

- однак позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував реальний факт відключення його об’єктів від енергопостачання, оскільки у відповідності до ПКЕЕ у разу обмеження або припинення енергопостачання, енергопостачальником складається відповідний акт про обмеження/припинення постачання електричної енергії, який надається під підпис споживачу;

- крім того, в наданих позивачем попередженнях про обмеження постачання електричної енергії, мова йде про обмеження у постачанні електричної енергії, а не про відключення, як то зазначає позивач, що є різними діями у розумінні ст. 1 ПКЕЕ;

- крім того, обраний позивачем спосіб захисту права не встановлено ні договором, ні законом;

- вимоги позивача встановити на постійній основі заборону відповідачу вчиняти дії по припиненню, обмеженню енергопостачання усіх (в тому числі і не задіяних в процесі водопостачання та водовідведення, в тому числі і у майбутньому) є незаконним.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:

Судом встановлено, що даний спір між сторонами виник із відносин, пов'язаних з постачанням і використанням електричної енергії, які виникли з господарських договорів.

Так, між сторонами за позовом, 01.03.2013 укладено три договори про постачання електричної енергії: № 16, № 21 та № 71 згідно яким, постачальник (відповідач у справі) постачає споживачу (позивачу у справі) на його об’єкти електричну енергію, а останній оплачує постачальнику її вартість.

У зв’язку з наявністю у позивача заборгованості по оплаті поставленої електроенергії відповідач періодично обмежує (частково і повністю) та припиняє постачання електроенергії на об’єкти позивача, а саме на каналізаційні насосні станції № 1 та № 2, (про що зазначив позивач у позовній заяві і з чим погодився відповідач).

Із наданих позивачем доказів вбачається, що обмеження (припинення) постачання електроенергії на об’єкти позивача здійснювалось відповідачем з 18.06.2018 по вересень 2018 р., що підтверджується попередженнями про обмеження постачання електроенергії від 04.06.2018 та інш. (а.с. 73-111), попередженнями про припинення постачання електроенергії від 15.08.2018, від 04.09.2018 та інш. (а.с. 193-195), акти про припинення електропостачання від 25.06.2018 та інш. (а.с. 184-188).

За даними позивача його заборгованість перед відповідачем за електроенергію (за вищевказаними договорами) станом на 01.01.2018 складає 14 911 315 грн (а.с. 183).

Позивач вважає, що дії відповідача з обмеження та припинення постачання електроенергії «… характеризуються формальною правомірністю…» (а. 3 позовної заяви), однак носять «… очевидно протиправний характер…» (а. 2 позовної заяви), так як не враховують особливий статус позивача як підприємства, яке надає житлово-комунальні послуги з водопостачання населенню, оскільки одним із принципів державної політики у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення (абз. 18 ст. 6 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення») є заборона відключення об'єктів питного водопостачання та централізованого водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об'єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

У підтвердження своїх доводів про те, що відключення від енергопостачання його об’єктів є небезпечним та може призвести до непередбачуваних санітарно-екологічних наслідків, позивач подав протоколи засідання міської та регіональної комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 16.05.2017 № 8, від 17.05.2018 № 14, від 21.05.2018 № 9 (а.с. 44-49), від 05.07.2018 № 20 (а.с. 158).

Обґрунтовуючи правомірність своїх вимог позивач також послався на постанову Вищого господарського суду України від 18.04.2017 у справі № 922/470/16, якою залишено в силі рішення суду 1-ї інстанції, яким аналогічні вимоги були задоволені.

Відповідач, в свою чергу, вважає свої дії (щодо відключення від енергопостачання об’єктів позивача) правомірними, такими, що витікають із умов договорів про постачання електроенергії та вимог діючого законодавства, яким врегульовано відносини, що виникають з купівлі-продажу електричної енергії між постачальниками та її споживачами.

Крім нормативного обґрунтування своєї позиції, відповідач подав суду протокол засідання комісії ІКЦ від 20.08.2018 № 14 (членами якої, в тому числі, були начальник відділу НКРЕКП у Харківській області та начальник Старобільського відділення інспекції Держенергонагляду) та лист департаменту електроенергетичного комплексу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.08.2018 № 32.4ВИХ/1060-18, якими дії відповідача по відключенню позивача від електроенергії визнані такими, що не суперечать діючому законодавству.

Обґрунтовуючи правомірність своїх доводів відповідач також послався на постанову Вищого господарського суду України від 02.08.2017 у справі № 922/2763/16, якою залишено в силі рішення суду 1-ї інстанції, яким у задоволені позовних вимог про зобов'язання поновити електропостачання (у подібних спірних відносинах) було відмовлено.

В силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України висновки, викладені у вищенаведених судових рішеннях не є преюдиційними по-перше тому, що у даній справі та вказаних справах брали участь різні особи, а по-друге, висновки судів викладені у вказаних рішеннях є лише оціночними судженнями суду (п. 22 постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 922/1554/17).

Статтею 68 Господарського процесуального кодексу України встановлено:

« 1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).».

Спірні відносини регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VIII, який набрав чинності 11.06.2017 (далі – Закон № 2019-VIII), Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, Цивільним та Господарським кодексами України, договорами про постачання електричної енергії, укладеними між сторонами за позовом, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 3.1.3. вказаних Договорів, постачальник електричної енергії має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії Споживачу згідно з умовами розділу 6 Договору відповідно до порядку, передбаченого ПКЕЕ та діючим законодавством України.

Згідно п. 6.1.4. Договорів енергопостачання споживача може бути обмежене або припинено постачальником з повідомленням споживача у разі зокрема:

несплати споживачем спожитої електричної енергії в строки встановлені додатком «Порядок розрахунків»;

несплати рахунків відповідно до умов договору (до таких відноситься сплата пені, 3 % річних, інфляційних втрат).

Пунктом 6.4 Договорів встановлено, що у разі прийняття рішення про припинення або обмеження постачання та передачі електричної енергії споживачу, з яким укладено один договір за усіма об’єктами споживача, припинення або обмеження постачання та передачі електричної енергії споживачу здійснюється за усіма об’єктами споживача, які зазначені у Договорі.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи, що позивач своєчасно не сплачував відповідачу вартість спожитої електричної енергії, останній правомірно застосовував до нього такі наслідки як обмеження та припинення постачання електроенергії.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про електроенергетику» (втратив чинність з 11.06.2017 – з дати набрання чинності Законом № 2019-VIII) було встановлено, що з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру через припинення електропостачання споживачам для них встановлюється екологічна броня електропостачання (мінімальний рівень споживання електричної енергії споживачем (крім побутових споживачів), який забезпечує передумови для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – ст. 1 Закону).

Пунктом 7 частини 3 статті 5 Закону України «Про ринок електричної енергії» (Закон № 2019-VIII) встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується порядок забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам.

Відповідно до п. 35 ч. 1 ст. 1 Закону № 2019-VIII, захищені споживачі - споживачі, до яких застосовується особливий режим відключення та/або обмеження електропостачання для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

До теперішнього часу вказаний Порядок Кабінетом Міністрів України не затверджено.

Згідно з пунктом 22 Прикінцевих положень Закону № 2019-VIII, нормативно-правові акти, прийняті на виконання Закону України «Про електроенергетику» (який втратив чинність 11.06.2017), діють до набрання чинності нормативно-правовими актами, затвердженими на виконання цього Закону.

Таким чином, до затвердження Порядку забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам, необхідно керуватися:

- Інструкцією про порядок складання акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 19.01.2004 № 26, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2004 за № 154/8753;

- Порядком складання переліку споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 № 2052;

- Порядком обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 93

Вказаною Інструкцією визначено порядок встановлення екологічної броні електропостачання - мінімального рівня споживання електричної енергії споживачем, який забезпечує передумови для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Порядком складання переліку споживачів… визначено механізм складання переліку споживачів електроенергії та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання, з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру через обмеження або припинення електропостачання.

Підставою позову (про зобов’язання відповідача припинити зловживання правом на обмеження та припинення енергопостачання його об’єктів) позивач зазначає можливе виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру через обмеження або припинення електропостачання його об’єктів.

Саме для запобігання виникненню таких надзвичайних ситуацій законодавством передбачено встановлення екологічної броні.

Однак, у позивача екологічна броня відсутня (не оформлена).

Акти екологічної броні від 06.05.2011 та від 23.06.2011, копії яких подані позивачем суду (а.с. 161-163), є додатками до договорів від 02.10.2009, тобто не стосуються спірних правовідносин, які виникли з договорів від 01.03.2013.

Вказане визнає і сам позивач своїм листом від 06.08.2018 № 04/1877 в якому просить відповідача поновити роботу з оформлення актів екологічної броні по договорам №№ 21, 71 (копія вказаного листа додана до заяви позивача про залучення документів до матеріалів справи від 06.09.2018 № 20/2363).

Абзацом 2 пункту 1 Порядку обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання встановлено, що обмеження або припинення електропостачання не застосовуються щодо об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері телекомунікацій та зв'язку, в особливий період.

Інших заборон для застосування обмеження або припинення електропостачання діючим законодавством не встановлено.

Статтею 6 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» наведені принципи державної політики у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення.

Абзацом 18 вказаної статті визначено, що одним із таких принципів є заборона відключення об'єктів питного водопостачання та централізованого водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об'єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

Разом з цим, статтею 2 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» визначена сфера дії цього Закону, а саме вказано, що дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Відповідач не є вказаним суб’єктом господарювання.

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» (преамбула вказаного Закону).

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача по обмеженню та припиненню енергопостачання об’єктів позивача, не є зловживанням правом, а є правомірними, тобто такими, які вчинені на підставі умов договору та положень діючого законодавства.

Аналогічна правова позиція (щодо правомірності таких же дій постачальника електроенергії у подібних спірних відносинах) викладена в постанові Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 922/1554/17.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач у своїх позовних вимогах (як у первісно заявлених, так і у змінених), по суті просив заборонити відповідачу обмежувати та припиняти енергопостачання усіх своїх об’єктів у майбутньому.

Вказаний спосіб захисту права не тільки не передбачений діючим законодавством України але ще, на думку суду, суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства як свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

За таких обставин, у задоволені позову слід відмовити в зв’язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати на судовий збір покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

25 вересня 2018 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 04 жовтня 2018 р. і може бути оскаржене протягом 20 днів з цієї дати шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко