Рішення № 76904594, 02.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2018 року № 826/6764/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу і акту опису майна, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна» (далі - позивач, ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому, з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог від 14.06.2017, просить:

скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №1401-23 від 23.07.2015 та акт №13/26-55-23-01-17 опису майна від 09.11.2015;

зобов'язати відповідача списати суму безнадійного податкового боргу ТОВ «КМД - Трейдінвест Україна» по сплаті податку на додану вартість у розмірі 1 586 711,00 грн., яка рахується в особовій картці ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не має заборгованості по податку на додану вартість, кошти сплачені в строк визначений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та не надійшли до податкового органу з вини банку, отже відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів по сплаті позивачем податку на додану вартість має нести саме банк. Позивач вважає рішення про опис майна у податкову заставу, винесене у зв'язку з прийняттям податкової вимоги від 23.07.2015 №1401-23, яка скасована у судовому порядку, є протиправним та підлягає скасуванню. До того ж, позивач зазначив, що податковий борг по сплаті податку на додану вартість у розмірі 1 586 711,00 грн. згідно вищевказаної податкової вимоги, має бути списаним як безнадійний, що протиправно не було здійснено відповідачем.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав заперечення проти позову, в яких не погоджується з позовними вимогами та зазначив, що у відповідача відсутні законні підстави для списання податкового боргу та у зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу, що є підставою для здійснення опису майна у податкову заставу, відповідач діяв на підставі, у спосіб та у межах наданих повноважень, відтак оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Враховуючи положення частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України за згодою сторін судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 24.02.2015 позивачем подано декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9022717250, в якій самостійно визначено суму податного боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 944,58 грн.

У зв'язку з наявністю в інтегрованих картках платника податків АІС «Податковий блок» ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сумі 944,58 грн. відповідачем сформована та надіслана податкова вимога № 1401-23 від 23.07.2015.

Також, відповідно до статті 89 Податкового кодексу України відповідач вирішив здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна», що оформлено рішенням №1401-23 від 23.07.2015.

При цьому, як встановлено з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016, у справі №826/111/16 за позовом ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 1401-23 від 23.07.2015, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 1401-23 від 23.07.2015.

Оскільки скасовано податкову вимогу в судовому порядку, позивач вважає, що є законні підстави для скасування рішення про опис майна у податкову заставу №1401-23 від 23.07.2015 та акту опису майна №13/26-55-23-01-17 від 09.11.2015.

Крім того, ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» звернулось до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з заявою від 31.03.2017 вих.№31/03-01 про списання суми безнадійного податкового боргу, в якій просило списати суму безнадійного податкового боргу ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» по сплаті ПДВ на загальну суму 1 586 711,00 грн., у відповідь на яку листом ГУ ДФС у м. Києві від 27.04.2017 №10534/10/26-15-17-07-32 повідомлено товариство про відсутність підстав для списання податкового боргу.

Позивач вважає вказані дії контролюючого органу такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача списати вказану суму безнадійного податкового боргу позивача по сплаті податку на додану вартість у розмірі 1 586 711,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Підпунктами 16.1.3-16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України).

При цьому, під податковим боргом розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Поряд з цим, відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України).

Абзацом третім пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно пункту 91.1 статті 91 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого.

Таким чином, умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та призначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу.

З наявних в матеріалах справи вбачається, що згідно поданої декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9022717250 від 24.02.2015 позивачем самостійно визначено суму до сплати з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 944,58 грн.

У зв'язку з несплатою вказаного податкового зобов'язання відповідачем сформована та надіслана податкова вимога № 1401-23 від 23.07.2015 про сплату суми податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями у розмірі 944,58 грн.

Також, 18.05.2015 ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість разом із додатком у вигляді Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2015 року, згідно з яких сума, яка підлягала до сплати в бюджет, складала 1 586 711,00 грн.

Згідно облікової картки платника податків, контролюючий орган обліковує заборгованість позивача з податку на додану вартість в сумі 1 586 711,00 грн., проте відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України відповідачем нова податкова вимога не виносилась.

Як свідчать матеріали справи, позивачем оскаржено податкову вимогу № 1401-23 від 23.07.2015 про сплату боргу в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.06.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016, в адміністративній справі №826/111/16 за позовом ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 1401-23 від 23.07.2015, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 1401-23 від 23.07.2015.

Зі змісту вказаних судових рішень встановлено, що податковим органом нова податкова вимога не виносилась.

Як зазначив відповідач, 24.07.2015 в інтегрованій картці з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки АІС «Податковий блок» у ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» відбулося зменшення податкового зобов'язання на суму 944,58 грн. та станом на 15.02.2016 податковий борг позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відсутній.

З огляду на викладене, станом на час вирішення вказаної справи №826/111/16 заборгованість позивача відповідно до оскаржуваної податкової вимоги становила 1 586 711,00 грн.

Поряд з цим, судами встановлено, що 26.05.2015 ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» платіжним дорученням №305, сформованим в системі «Клієнт-Банк», зобов'язав банк перерахувати 1 586 711,00 грн. на рахунок №3751300016187, відкритий ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» в Казначействі України, код 899998, на сплату податкових зобов'язань по ПДВ за квітень 2015 року, проте, банк вказане платіжне доручення не виконав та кошти не перерахував. Згідно з довідкою АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 27.07.2015 на поточному рахунку позивача станом на 26.05.2015 вхідний залишок складав 16 417 331,29 грн., що дозволяло банку виконати платіжне доручення №305 від 26.05.2015. Враховуючи, що ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» сплатив податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 586 711,00 грн., проте на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла не з вини платника податків, а з вини банку, тому ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Крім того, у зв'язку із непроведенням банком платежу ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» зі сплати податку на додану вартість до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у розмірі 1 586 711,00 грн. позивач звернувся із відповідною заявою до органів Національної поліції України.

Відповідно до постанови слідчого Шевченківського управління поліції ГУ НП в м. Києві від 20.02.2017 про визнання потерпілим в ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи АТ «Банк «Фінанси та Кредит» умисно та безпідставно не виконали сформоване ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» платіжне доручення №305 від 26.05.2015 на суму 1 586 711,00 грн., в результаті чого товариство не сплатило податок на додану вартість до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві, на підставі чого ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» визнано потерпілим у кримінальному провадженні 12015100100001615 від 13.02.2015 за ознаками складу злочинів, передбачених ст.356, ч.1 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.191, ч.1 ст.192, ч.2 ст.191, ст.364-1, ч.1 ст.382 КК України.

На підставі зазначених встановлених обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що позивач сплатив податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 586 711,00 грн., проте на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла з вини не з вини платника податків (позивача), а з вини банку, отже позивач звільняється від відповідальності, що вказує на необґрунтованість та протиправність оскарженої податкової вимоги № 1401-23 від 23.07.2015.

Окрім того, в ході судового розгляду даної справи, судом також встановлено, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа №826/11432/17 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» про стягнення заборгованості у розмірі 1 559 899,81 гривні з усіх розрахункових рахунків, відкритих у будь-яких банківських (фінансових) установах.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2017 адміністративний позов задоволено, стягнуто з рахунків відповідача у справі у банках, що обслуговують такого платника податків на користь позивача у справі, податковий борг у розмірі 1 559 899,81 грн.

Заявлена до стягнення сума боргу в межах даної справи частково співпадає з боргом, що був предметом податкової вимоги №1401-23 від 23.07.2015, яка скасована адміністративним судом у справі №826/111/16 за участю тих самих сторін, стосовно яких встановлені обставини відсутності заявленого до стягнення податкового боргу.

Проте, в подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2017 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог Головного управління ДФС у м. Києві відмовлено. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд апеляційної інстанції виходив з виконання відповідачем обов'язку зі сплати податку на додану вартість на суму 1 586 711,00 гривень та передбачене законодавством звільнення платника податку від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків з вини банку, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, що фактично свідчить про відсутність у відповідача податкового боргу, визначеного податковим органом.

Постановою Верховного суду від 03.05.2018 залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №826/11432/17, в якій суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про неузгодженість податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 586 711,00 грн. та відсутність правових підстав для стягнення з рахунків ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» вказаного податкового боргу, як такого, що несвоєчасно перерахований до державного бюджету не з вини платника податку.

У відповідності до положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.06.2016 у справі №826/111/16, а також постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №826/11432/17, набрали законної сили у відповідності до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення судового рішення) встановлені у них обставини доказуванню не підлягають.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, оскільки встановлено відсутність згаданого податкового боргу у позивача та протиправність винесення податкової вимоги №1401-23 від 23.07.2015, суд вважає, що відповідач при винесенні рішення про опис майна у податкову заставу №1401-23 від 23.07.2015 та складанні акту опису майна №13/26-55-23-01-17 від 09.11.2015 діяв з порушенням вимог податкового законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» звернулось до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою від 31.03.2017 вих.№31/03-01 про списання суми безнадійного податкового боргу зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 1 586 711,00 грн. та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №1401-23 від 23.07.2015.

ГУ ДФС у м. Києві листом від 27.04.2017 №10534/10/26-15-17-07-32 повідомило позивача про відсутність правових підстав для списання податкового боргу та у зв'язку з наявністю у ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» податкового боргу відповідачем було сформовано в автоматичному режимі податкову вимогу від 07.10.2016 №19006-17. Також відповідач зазначив, що оскільки рішення про опис майна в податкову заставу в судовому порядку не оскаржувалось у ГУ ДФС у м. Києві відсутні підстави для скасування вказаного рішення.

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Статтею 101 Податкового кодексу України передбачено, що порядок списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до положень пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний», згідно з пунктом 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, розуміється, зокрема: податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України).

В свою чергу строки давності та їх застосування визначені статтею 102 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Втім, пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 за №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376 (далі - Порядок №577) під терміном безнадійний податковий борг підпадає і податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений ст.102 Податкового кодексу України.

Пунктом 3.1 Розділу ІІІ Порядку №577, визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку №577 днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Відповідно до пункту 4.1-4.5 Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (в тому числі відносно податкового боргу по якому минув строк позовної давності), орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційної системи не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Аналіз положень вказаного Порядку дає підстави вважати, що списанню податкового боргу передує процедура визначення сум безнадійного податкового боргу, яка здійснюється на підставі даних автоматизованої інформаційної системи, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу; за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу. Рішення про списання безнадійного податкового боргу приймається керівником податкового органу за наявності підстав та на підставі заяви платника податків та доданих документів, що підтверджують безнадійність податкового боргу.

Відповідно до матеріалів справи, 31.03.2017 позивач звернувся до контролюючого органу із заявою щодо визнання безнадійним та списання в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 586 711,00 грн.

Водночас, слід зазначити, що посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2016 у справі №826/111/16 про скасування податкової вимоги, яка набрала законної сили, не є підставою для списання податкового боргу як безнадійного, оскільки положення Податкового кодексу України передбачають виключний перелік обставин, що зумовлюють списанню податкового боргу як безнадійного.

До того ж, у зв'язку з наявністю податкового боргу, що видно з інтегрованої картки платника, станом на 07.10.2016 в автоматичному режимі була сформована нова податкова вимога від 07.10.2016 №19006-17 про необхідність сплати позивачем боргу.

В матеріалах справи відсутні докази щодо оскарження вказаної податкової вимоги та її скасування.

Отже, на момент звернення позивача до контролюючого органу в березні 2017 року із відповідною заявою, вимога про сплату боргу вже була прийнята відповідачем, не скасовувалась в передбаченому законом порядку та породжувала певні юридичні наслідки, а саме обов'язок сплати нарахованої суми боргу. Відтак, таке звернення позивача із заявою до контролюючого органу про списання боргу є передчасним та не підлягає задоволенню, отже позивач повинен повторно звернутися із даною заявою вже після скасування спірної вимоги, з дотриманням положень податкового законодавства.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірного рішення.

За вказаних обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1600,00 грн. за позовні вимоги в частині задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу №1401-23 від 23.07.2015 та акт №13/26-55-23-01-17 опису майна від 09.11.2015.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна» (код ЄДРПОУ 38003872) сплачений ним судовий збір у розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур