Рішення № 76904249, 28.09.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/601/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюка О.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Чернівецькій області, про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-239/18/424/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/ 098 від 01.06.2018 року;

- судові витрати покласти на відповідача:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 07.05.2018 року по 08.05.2018 рік відповідачем проведено інспекційне відвідування щодо додержання позивачем законодавства про працю. За результатами інспекційного відвідування складено акт від 08.05.2018 року. Згідно акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) в частині допуску до роботи громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без укладення трудового договору. На підставі вказаного акту відповідачем прийнято оскаржувану постанову від 01.06.2018 року №239/18/424/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/098 про накладання на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн.

Позивач не погоджується з вищевказаною постановою, вважає її протиправною з огляду на те, що: з вищевказаними особами з 03.11.2011 року укладено в письмовій формі трудові договори, які зареєстровані 04.11.2011 року Путильським РЦЗ.

Щодо тверджень відповідача про, те що вказані працівники працюють за цивільно - правовими угодами позивач вказує, що в період інспекційного відвідування позивачем надано відповідачу цивільно - правові договори між роботодавцем та його найманими працівниками. Посилаючись на норми статті 21 КЗпП зазначив, що чинним законодавством не заборонено укладати цивільно - правові договори разом з основним трудовим договором з одним або кількома роботодавцями, а працівникам ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не заборонено крім основної роботи на умовах трудового договору у вільний від роботи час виконувати роботу за наймом. У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду із даним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування позивача відповідно до наказу №218 та направлення №04-084 від 05.05.2018 року за матеріалами ГУ ПФУ у Чернівецькій області, щодо застрахованих осіб, які виконують роботи за цивільно - правовими договорами у одного страхувальника більше року.

Відповідач вказує на те, що перевіркою встановлено, що впродовж 2016-2017 року та січня - квітня 2018 року у позивача на рівні із штатними працівниками (водіями) за цивільно - правовими договорами, працюють механіком ОСОБА_5 та медсестрою ОСОБА_7.

З вищевказаними працівниками трудові договори, шляхом видачі відповідних наказів про прийом працівників на роботу, в письмовій формі не укладались, що є порушенням вимог КЗпП України. На думку відповідача, позивач фактично «перевів» двох працівників на цивільно - правові договори, чим порушив законодавство про працю.

Щодо наданих позивачем трудових договорів відповідач зазначив, що вони фактично припинили діяти в 2015 році, а та обставина, що розірвання трудових договорів не підлягає державній реєстрації дозволила позивачу надати фактично не чинні договори як доказ.

За таких обставин, позовні вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні адміністративного позову просив відмовити в повному обсязі.

Позивачем подано відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що вищевказані працівники здійснювали свою трудову діяльність згідно трудових договорів, які були дійсними і чинними. Вказані працівники звільнені не були, оскільки трудові договори не були зняті з реєстрації відповідно до п.8 "Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою" від 08.06.2001 року № 260, за яким встановлено, що у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково, в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають центр зайнятості незалежно від місця реєстрації трудового договору.

З огляду на наведе вище, позивач просив задовольнити позов та визнати протиправною постанову про накладення штрафу.

26.06.2018 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного відмовлено.

06.09.2018 року представником позивача подано клопотання про виклик свідків.

06.09.2018 року усною ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків, що відображено в протоколі судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві, та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, з підстав наведених у відзиві на адміністративний позов.

Будучи допитана в якості свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона з 2011 року працює на посаді медсестри у приватного підприємця ОСОБА_4, на підставі укладеного трудового договору. Крім здійснення трудової діяльності у ОСОБА_4, працює також у лікарні. Укладений трудовий договорі не припиняла.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

05.05.2018 року Управлінням Держпраці у Чернівецькій області видано наказ № 218 та направлення № 04-084 "Про проведення інспекційних відвідувань", (окрім іншого), на предмет дотримання вимог законодавства про працю, в тому числі оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_4 вул. Українська, 17-А, смт. Путила, Чернівецької області тривалістю 2 робочих дні у період з 07.05.2018 року по 08.05.2018 року. (а.с.45)

08.05.2018 року за результатами інспекційного відвідування посадовими особами відповідача складено акт інспекційного відвідування № ЧВ-239/18/424/АВ (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно якого (окрім іншого) виявленні наступні порушення:

- в порушення ст. 24 КЗпП України "Укладення трудового договору" - з працівниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які допущено до роботи з червня 2015 року трудові договори, шляхом видачі відповідних наказів про прийом працівників на роботу, в письмовій формі не укладені;

- в порушення пп.6 ч.1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника бо уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.47-50)

01.06.2018 року за результатами документальної виїзної перевірки уповноваженими посадовими особами Управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено постанову про накладення штрафу № ЧВ -239/18/424/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/098 відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в сумі 223380,00 грн. на підставі абзацу 2 статті 265 КЗпП України. (а.с.8-9)

13.06.2018 року Чернівецький обласний центр зайнятості Путильської районної філії Чернівецького обласного центру зайнятості повідомив (лист № 179/2408-002-18 від 13.06.2018р.), що станом на 13.06.2018 року не розірванні та не зняті з реєстрації трудові договори між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю:

- фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2. Трудовий договір № 24081100108 від 03.11.2011 року.

- фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3. Трудовий договір № 24081100109 від 03.11.2011 року. (а.с.24)

Судом також дослідженні наступні докази:

- трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 03.11.2011 року, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, вид діяльності (професія) медсестра, зареєстрований від 04.11.2011 року № 24081100108 Путильським РЦЗ. (а.с.22-23)

- трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 03.11.2011 року, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3, вид діяльності (професія) механік, зареєстрований від 04.11.2011 року № 24081100109 Путильським РЦЗ. (а.с.20-21)

- цивільно - правовий договір від 01.01.2018 року укладений між замовником в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_6, предметом договору є медичний огляд водіїв в строк з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року. (а.с.53)

- цивільно - правовий договір від 01.01.2018 року укладений між замовником в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, предметом договору є технічний огляд автомобілів в строк з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року. (а.с.54)

- копії трудової книжки серії ЯЯ № 129628 ОСОБА_6, дата заповнення 03.11.2011 року. (а.с. 75)

- копії трудової книжки серії ЯЯ № 129631 ОСОБА_5, дата заповнення 03.11.2011 року. (а.с. 76)

21.08.2018 року відповідно до постанови Вижницького районного суду Чернівецької області визнано винним ОСОБА_4 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 41 ч. 1 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст. 41 ч. 1 КУпАП, на підставі п.7 ст. 247 КУпАП - закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. (а.с.79)

21.08.2018 року постановою Вижницького районного суду Чернівецької області, визнано винним ОСОБА_4 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 3 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст. 41 ч. 3 КУпАП на підставі п.7 ст. 247 КУпАП - закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. (а.с.80)

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Відповідно до Положення про управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року №84 (далі - Положення), Управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно пункту 1 та пункту 3 Положення про Управління, завданнями Управління, зокрема є, реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.п.5 п.4 Положення про Управління, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань (окрім іншого), здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно п.п.50 пункту 4 Положення про Управління, Управління Держпраці, накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначено - Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 “Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.

З огляду на встановлені судом обставини, очевидним є те, що предметом перевірки позивача (окрім іншого) було питання укладення трудових відносин (тобто чи оформлені належним чином трудові відносини із ОСОБА_6 (медсестра) та ОСОБА_5 (механік)).

Звертаючись до суду позивач посилався на те, що його протиправно притягнуто до відповідальності за допуск ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням уповноваженого органу в період з червня 2015 року, оскільки з останніми укладено такі договори.

Як встановлено в ході розгляду справи та вбачається з наведених вище обставин, позивач уклав трудовий договір від 03.11.2011 року з ОСОБА_6 (медсестра), який зареєстрований від 04.11.2011 року № 24081100108 Путильським РЦЗ та з ОСОБА_5 (механік), зареєстрований від 04.11.2011 року №24081100109 Путильським РЦЗ.

Наказом "Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю" від 08.06.2001 № 260, затверджено Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю (далі - Порядок № 260).

Пунктом 8 Порядку № 260 встановлено, що у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають центр зайнятості незалежно від місця реєстрації трудового договору.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 260 відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів.

Згідно статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (частина 3 статті 24 КЗпП).

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог, відповідач окрім іншого звертав увагу на те, позивачем порушено пункт 9 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (далі - Ліцензійні умови), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1001.

Відповідно до вимог пункту 9 Ліцензійних умов, здобувач ліцензії, ліцензіат оформлює трудові відносини з персоналом автомобільного транспорту, визначеним пунктами 10, 12-15 цих Ліцензійних умов, шляхом укладання трудового договору відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства та враховуючи встановленні обставини, суд вважає, що доводи відповідача не знайшли свого правового обґрунтування в ході розгляду справи, у правовідносинах між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_6 з огляду на те, що зазначені працівники здійснювали свої трудові обов'язки на підставі письмових трудових договорів, звільнені не були, та які відповідно на момент їх укладення були зареєстровані в Путильському центрі зайнятості згідно вимог Порядку № 260.

Щодо посилань відповідача про те, що позивач фактично «перевів» зазначених працівників на цивільно - правові договори, чим порушив законодавство про працю, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 21 КЗпП визначено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Отже, вищезазначеним працівникам не заборонено виконання окрім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового чи цивільного договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Суд, окрім іншого, не погоджується із запереченнями відповідача в частині не чинності трудових договорів, з огляду на наступне.

Відповідно статті 204 Цивільного Кодексу України встановлено, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів статті 631 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

У відповідності до статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з встановлених обставин, зазначенні вище працівники здійснювали свою трудову діяльність згідно трудових договорів, які дійсні і чинні на час розгляду справи, вказані працівники звільненні не були, що підтверджується відсутністю відомостей про зняття вказаних договорів з реєстрації відповідно до вимог Порядку № 260.

В ході розгляду справи відповідач звертав увагу суду на те, що надані для огляду в судовому засіданні трудові книжки, зокрема: трудова книжка серії ЯЯ № 129628 ОСОБА_6, та трудова книжка серії ЯЯ № 129631 ОСОБА_5, заповнені (внесені записи) - 03.11.2011 року. Однак ці трудові книжки відповідають зразкам трудових книжок затверджених в 2017 році.

Суд погоджується з доводами відповідача в цій частині, що даний факт є порушенням встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та заповнення трудових книжок, однак таке порушення не спростовує факту укладення трудових договорів з працівниками позивача. Крім цього, записи, які внесені до трудових книжок, були виконані уповноваженими на те особами районного центру зайнятості, не скасовані та не визнані недійсними.

З аналізу спірних правовідносин вбачається, а також підтверджується матеріалами справи, і показами свідка ОСОБА_6 те, що між позивачем та зазначеними працівниками укладались трудові договори, які зареєстровані відповідно до норм чинного законодавства, відповідають істотним умовам договору відповідно до Цивільного Кодексу України та не знятті з реєстрації у відповідності до Порядку № 260. Однак, відповідач у спірних правовідносинах формально визначив склад порушення, та наклав стягнення на позивача.

Вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне також надати оцінку доводам відповідача про те, що позивач був визнаний винним за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до постанов Вижницького районного суду, що на думку відповідача підтверджує факт вчиненого порушення трудового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2018 року постановою Вижницького районного суду Чернівецької області визнано винним ОСОБА_4 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП. Провадження у справі відносно ОСОБА_4 закрито, у зв’язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. (а.с.79)

Зі змісту рішення суду вбачається, що вина ОСОБА_4 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 10.05.2018 року та приписом про усунення виявлених порушень від 08.05.2018 року. При цьому, у рішенні суду відсутні відомості про будь-які обставини вчиненого правопорушення.

Крім цього, 21.08.2018 року постановою Вижницького районного суду Чернівецької області визнано винним ОСОБА_4 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 41 КУпАП. Провадження у справі відносно ОСОБА_4 закрито, у зв’язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. (а.с.80)

Нормами частини 1 статті 41 КУпАП визначено гіпотезу та санкцію за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

Частиною 3 статті 41 КУпАП визначено гіпотезу та санкцію, яка стосується фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як зазначалось вище, у досліджених судом рішеннях Вижницького районного суду Чернівецької області відсутні відомості про обставини вчиненого адміністративного порушення, а тому такі рішення на думку суду не мають приюдиційного значення при вирішенні вказаного спору.

Згідно частини 6 та 7 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Як вбачається з рішення Вижницького районного суду Чернівецької області, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП. Склад вказаного правопорушення стосується фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, і т.і. Застосовуючи штрафну санкцію до позивача, відповідач констатував факт певної пасивної поведінки позивачем, яка полягала в бездіяльності щодо не укладення трудових договорів, і саме за таке порушення визнано винним позивача. Разом з тим, правова оцінка надана у рішенні суду цьому факту не може братись за основу при розгляді цього спору, виходячи із того, що в ході судового розгляду справи така бездіяльність спростована наявними трудовими договорами, які окрім іншого, як вбачається з рішень районного суду, не досліджувались при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до абзацу 2 статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу норм абзацу 2 статті 265 КЗпП вбачається, що законодавець у гіпотезі статті визначив окремі складові, які формують в кожному випадку окремий склад порушення. Метою такої відповідальності на думку суду є ціль: щодо належного впорядкування трудових відносин між роботодавцем і працівником; забезпечення соціальних гарантій працюючих; сплата в повному обсязі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.

Що ж стосується вказаного спору, то позивачу ставилось у вину допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору. Разом з тим, оцінюючи спірні правовідносин, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутня будь-яка складова абзацу 2 статті 265 КЗпП, а тому останній не може нести відповідальність у вигляді фінансових санкцій, які накладені спірним рішенням.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обсяг встановлених судом обставин дає підстави вважати, що відповідач приймаючи спірне рішення недотримався вказаних вище критеріїв.

Згідно статті 17 Закону “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі “Суомінен проти Фінляндії” Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

За приписами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які підлягають задоволенню повністю з підстав викладених вище.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів статті 139 КАС України.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області на користь ОСОБА_4 судові витрати - судовий збір в сумі 2233,81 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Чернівецькій області, про скасування постанови задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-239/18/424/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/ 098 від 01.06.2018 року.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області на користь ОСОБА_4 судові витрати - судовий збір в сумі - 2233,81 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 жовтня 2018 р.

Судді Боднарюк О.В.