Рішення № 76904242, 03.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року справа № 823/2138/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) подав позов до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – Головне управління, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності відповідно до ч.3 ст.59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року згідно частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 01.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивач перебуває на пенсійному обліку в ОСОБА_2 управлінні та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

30 березня 2018 року позивач звернувся до Христинівського відділу обслуговування громадян ОСОБА_2 управління із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак отримав рішення № 12893/02-23 від 18.04.2018 про відмову в перерахунку пенсії, де зазначено, що на такий перерахунок пенсії мають право лише особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Таке рішення позивач вважає протиправним, оскільки він, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” проводиться особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерник аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, тобто даний перерахунок передбачено тільки особам які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби. Відповідач зазначає, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, а як військовозобов’язаний, який призваний на спеціальні збори, в зв’язку з чим не набув права на отримання пенсії виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відповідач зазначає, що аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд в ухвалі від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк протягом, якого можуть бути усунуті недоліки вказані в даній ухвалі.

14 червня 2018 року позивач подав до суду заяву із додатками про долучення до документів до матеріалів справи.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та витребувано додаткові докази по справі.

25 липня 2018 року позивач подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

27 липня 2018 року представник відповідача супровідним листом подав витребувані ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 додаткові докази.

01 серпня 2018 року представником позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову, а представником відповідача – пояснення.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2018, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 20.08.2018.

20 серпня 2018 року представник позивача подав до суду заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату.

20 серпня 2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 823/2138/18 на тридцять днів, а усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 03.09.2018.

03 вересня 2018 року представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

03 вересня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, зарито підготовче провадження та вирішено розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки всі представники учасників справи у судове засідання не з’явилися.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що згідно з довідкою Центрального архіву Міністерства Оборони України 51/9115 від 07.09.1993 позивач у період з 07 червня 1986 року по14 серпня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 355547 від 09.02.2011 позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності по захворюванню, пов’язаному з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та у відповідності до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 102260 від 20.02.2008 – позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

05 квітня 2018 року позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 15 листопада 2017 року.

18 квітня 2018 року відповідач направив ОСОБА_1 лист № 12896/02-23, в якому зазначив, що оскільки участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбувалася не під час проходження дійсної строкової служби, права на проведення перерахунку пенсії згідно із постановою КМУ від 15.11.2017 № 851 “Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у позивача немає.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі – Закон № 796-XII), що визначає основи соціального захисту такої пільгової категорії осіб як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов’язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов’язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Тобто, військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов’язані користувались всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несли усі обов’язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку з виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов’язок і військову службу”, що набрав чинності з 12.05.1992.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII щодо військового обов’язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов’язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За правилами частини 1 статті 16 Закону України “Про Збройні Сили України” від 06.12.1991 № 1934-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов’язки служби у військовому резерві, та військовозобов’язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов’язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов’язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов’язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Відповідно до статті 59 Закону № 796-XII пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Отже, частина 3 статті 59 Закону № 796-XII розділяє осіб, які мають право на призначення пенсії з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме:

- особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

- особи, які брали участь в інших ядерних аварій та випробувань;

- особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Позивач не брав участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та не посилається на ці обставини, як на підставу призначення йому пенсії.

Натомість позивач вказує, що є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки у період з 07 червня 1986 року до 14 серпня 1986 року приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

На підставі викладеного, суд зазначає, що військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов’язані мають користуватись всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян в рівній мірі, в зв’язку з чим, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону № 796-XII.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що частина 3 статті 59 Закону № 796-XII передбачає призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовозобов’язаним, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач, у зв’язку з чим суд вважає, що позивач має право на отримання пенсії у вказаному в зазначеній нормі розмірі.

Суд при вирішенні справи по суті враховує також висновки Верховного Суду України, за подібних за своєю суттю правовідносин, викладених в постанові від 01.03.2016 у справі № 21-1887а15, згідно яких, громадяни з числа військовозобов’язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями.

Згідно з частиною 4 статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п’ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

05 квітня 2018 року позивач звернувся до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 “Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Отже, право на перерахунок пенсії у позивача виникає з 01.04.2018, у зв’язку з чим вимога позивача про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити пенсію з 01.10.2017 не може бути задоволена.

Вирішуючи вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 5 статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд заяви про призначення або перерахунок пенсії повинно прийматися у формі рішення (протоколу). Чинне законодавство не наділяє суб’єкта владних повноважень приймати нормативні та інші акти у формі листів, в іншому випадку направлення листа кваліфікується як протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії чи про відмову.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до ОСОБА_2 управління із заявою, в якій просив здійснити саме перерахунок пенсії, однак, відповідачем не прийнято жодного рішення, передбаченого 5 статті 45 Закону № 1058-IV, а лише надіслало лист № 12896/02-23 від 18.04.2018, який має інформаційний характер.

Отже, для належного захисту порушеного права позивача суд, у відповідності до вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про перерахунок ОСОБА_3, ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС, пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Як наслідок, враховуючи встановлення судом права позивача на отримання пенсії у розмірі, встановленому частиною 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд дійшов висновку про необхідність зобов’язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок пенсії з 01.04.2018 з виплатою різниці перерахованих сум із вказаної дати до моменту фактичного перерахунку.

Посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18 суд не бере до уваги, оскільки, частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верхового Суду. Тобто, такі висновки мають бути зроблені судом за наслідками розгляду справи по суті, в даному ж випадку відповідач посилається на ухвалу Верхового Суду, якою Чугуївському об’єднаному управлінню ПФУ в Харківській області відмовлено у відкритті провадження у справі № 820/1148/18 про розгляд її, як зразкової.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а відповідно до частини 5 вказаної статті у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір”, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження понесених судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1, ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відповідно до частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснити з 01.04.2018 перерахунок ОСОБА_1 пенсії з інвалідності, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.04.2018 до моменту здійснення перерахунку.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 (20043, Черкаська область, Христинівський район, с. Заячківка, вул. Молодіжна, 13, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

2) відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 03.10.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк