Рішення № 76904138, 24.09.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року справа № 823/2352/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Гоголевої Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 – за довіреністю

представника позивача ОСОБА_2 – за довіреністю

представника відповідача ОСОБА_3 – за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Верхняцької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась Верхняцька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі – позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі – відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.07.2018 просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача, оформлене повідомленням від 17.04.2018 № 16607/23-00-12-0313 щодо неможливості перебування позивача у 2018 році на спрощеній системі оподаткування;

- зобов’язати відповідача підтвердити позивачу статус платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році, починаючи з 01.01.2018, про що видати відповідне рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що на підставі оскаржуваного рішення, позивача з 01.01.2018 переведено на загальну систему оподаткування, з порушенням вимог Податкового кодексу України. А тому вказане рішення є протиправним та підлягає до скасування.

Відповідач, заперечуючи проти позову, 17.07.2018 надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки за даними системи «Податковий блок» станом на 01.01.2018 в інтегрованій картці платника Верхняцької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України обліковується податковий борг по єдиному податку четвертої групи на загальну суму 54 грн 71 коп., у тому числі основного платежу в сумі 54 грн 20 коп. та пені 00 грн 51 коп. Відповідач у відзиві вказує, що згідно з пп. 291.51.3. п. 291.51. ст. 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб’єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). А тому, на думку відповідача, рішення від 16.04.2018 № 16607/23-00-12-0313 відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 06.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, позов просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог від 20.07.2018, відповіді на відзив від 03.08.2018 та додаткових письмових поясненнях позивача від 06.09.2018. Представники позивача також вказали, що наявність у платника податкового боргу станом на 1 січня базового (звітного) року може бути підставою для відмови у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку, а не для анулювання вже існуючої реєстрації.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на обставини вказані у відзиві на позовну заяву від 17.07.2018, додаткових поясненнях від 30.08.2018.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Верхняцька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі – Станція) є державною, бюджетною, неприбутковою, науковою установою. Станція безпосередньо підпорядкована Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном.

Відповідно до п. 7 Статуту Верхняцької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (нова редакція), затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України, академіком НААН ОСОБА_4 26.12.2017 Станція створена з метою організаційно-господарського забезпечення Інституту та інших наукових установ ОСОБА_1 умовами для проведення фундаментальних та прикладних досліджень в галузі біоенергетики, буряківництва і інших сільськогосподарських культур, здійснення науково-дослідних робіт, проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, їх апробації, проведення виробничої перевірки і впровадження їх у виробництво, надання допомоги по впровадженню досягнень аграрної науки і передового досвіду у виробництві.

Згідно з п. 9 вказаного Статуту Станція є юридичною особою, зареєстрованою в порядку визначеному законодавством, що регулює діяльність неприбуткових установ.

Пунктами 10, 13 Статуту визначено, що Станція заснована на державній власності та в межах визначених цим Статутом самостійно вирішує питання, пов’язані з її господарською діяльністю.

Згідно з свідоцтвом № 200086985 НБ № 029217 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість позивача було зареєстровано суб’єктом спеціального режиму оподаткування 01.01.2009, дата початку дії свідоцтва – 07.12.2012.

Відповідно до наказу Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України від 20.11.2015 № 31 припинено юридичну особу – Уманську дослідно-селекційну станцію Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України внаслідок реорганізації шляхом перетворення її у науковий структурний підрозділ Верхняцької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України без права юридичної особи.

Згідно з цим наказом, позивач є правонаступником майнових та немайнових прав, основних матеріальних цінностей, землі, майна та зобов’язань Уманської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України.

У період з 01.02.2016 по 09.02.2016 співробітниками Уманської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Черкаській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Уманської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 16.02.2016 № 157/23-05-22/21378004.

Відповідно до п. 3.2 вказаного акта перевіркою повноти визначення фіксованого сільськогосподарського податку за період з 01.01.2013 по 31.12.2016 не встановлено його заниження або завищення.

У подальшому Уманська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України з 26.07.2016 знову стала самостійною юридичною особою та платником податків.

Листом від 05.03.2018 № 9923/23-00-12-0810 Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області повідомлено позивача, що у зв’язку із наявністю боргу в ІКП по платежу єдиного податку с/г товаровиробництва, у яких частка с/г товаровиробника за попередній податковий (звітній) рік дорівнює або перевищує 75% станом на 01.01.2018 в сумі 667 грн 19 коп. позивачу відмовлено в наданні (підтвердженні) статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік.

15 березня 2018 року позивач звернувся із заявою до відповідача щодо скасування вказаного рішення.

Листом від 06.04.2018 № 15357/23-00-12-0810 Головне управління ДФС у Черкаській області повідомило позивача, що Верхняцька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України не може бути платником єдиного податку четвертої групи у 2018 році, оскільки за даними ІС «Податковий блок» станом на 01.01.2018 в інтегрованій картці платника обліковувався податковий борг по єдиному податку 4 групи в сумі 667 грн 70 коп., у тому числі по основному платежу 667 грн 19 коп. та пені в сумі 00 грн 51 коп. Заборгованість виникла внаслідок злиття Верхняцької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України з дослідною станцією тютюнництва НААНУ та відповідно перенесення залишків по ІКП даної організації – заборгованості в сумі 52 грн 53 коп. Станом на 14.03.2016 заборгованість по єдиному податку 4 групи по позивачу склала 52 грн 53 коп., станом на 31.10.2016 (від’єднання ДС Тютюнництва) борг склав 667 грн 70 коп. У зв’язку з некоректною роботою ІС «Податковий блок» сплата податку в сумі 612 грн 99 коп. по єдиному податку зараховано 05.03.2018, фактично заборгованість на 01.01.2018 складала 54 грн 71 коп., в тому числі основного платежу в сумі 52 грн 40 коп. та пені в сумі 00 грн 51 коп.

У подальшому листом від 17.04.2018 № 16607/23-00-12-0313 Головним управлінням ДФС у Черкаській області повідомлено позивача, що відповідно до п.п. 191.1.2 п. 191. Ст. 19, п. 76.1. ст. 76 Податкового кодексу України за результатами перевірки податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік, які були прийняті 16.02.2018 за № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 вважаються неподаними, оскільки в зазначеному періоді позивач не перебуває на спрощеній системі оподаткування з причини недотримання вимог пп. 291.51.3. п. 291.51. ст. 291 Податкового кодексу України (податковий борг на 1 січня звітного року в сумі 54 грн 71 коп.). У цьому листі також вказано, що з 01.01.2018 позивач перейшов на загальну систему оподаткування та поновив обов’язок нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств, податку на майно (в частині земельного податку), рентної плати за спеціальне використання води.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач 23.04.2018 звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої 15.05.2018 Державною фіскальною службою України прийнято рішення про залишення скарги без розгляду.

Вважаючи, протиправними дії відповідачів, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 Податкового Кодексу України, пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлені правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

До 01.01.2015 Глава 2 Розділу XIV Податкового кодексу України (далі – ПК України) регулювала порядок справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28.12.2014 року, який набув чинності 01.01.2015 року, до ПК України та деяких законодавчих актів України внесено зміни, зокрема, Главу 2 «Фіксований сільськогосподарський податок» виключено.

Між тим, п. 291.4 ст. 291 ПК України доповнено підпунктом 4, відповідно до якого сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до п. 299.2 ст.299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Згідно з пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Відповідно до п. 299.13 ст. 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності; дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Тобто, починаючи з 01.01.2015 року платники фіксованого сільськогосподарського податку автоматично стають платниками єдиного податку четвертої групи. Їх реєстрація у якості платників єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру платників єдиного податку.

Враховуючи підстави та предмет спору, суд висновує, що у межах даних спірних відносин йдеться про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування.

При цьому посилання відповідача на наявність у позивача податкового боргу станом на 01.01.2018, як на підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 ПК України, суд до уваги не бере, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Враховуючи, що позивач автоматично з 01.01.2015 став платником єдиного податку четвертої групи, суд приходить до висновку, що вимоги пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 Податкового кодексу України щодо відмови в такій реєстрації (неможливості застосування спрощеної системи оподаткування) за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не застосовуються.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/543/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що відповідач аргументуючи наявність податкового боргу у відповідача по єдиному податку 4 групи в сумі 54 грн 71 коп., що обліковується з 14.03.2016 посилається на некоректну систему роботу ІС «Податковий блок».

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з лютого 2016 року, тобто станом на час проведення податкової перевірки Уманської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України по лютий 2018 року – час коли Уманською ОДПІ було повідомлено позивача про наявність податкового боргу в сумі 667 грн 19 коп., позивача податковими органами належним чином повідомлено не було.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

У п. 71. рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) Високий Суд, зокрема, вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд висновує, що відповідач у даному випадку діяв не в межах та не у спосіб, визначений чинним законодавством України, внаслідок чого було порушено права, свободи та законні інтереси позивача.

Крім того, слід зазначити, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Проте, відповідачем не проводилась документальна перевірка позивача, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Оскільки підстав для відмови позивачу у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи на 2018 рік не було, а тому на думку суду для повного захисту прав позивача необхідно зобов’язати Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області підтвердити Верхняцькій дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України статус платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році, починаючи з 01.01.2018, про що видати відповідне рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів своїм діям та рішенням, відповідно до норм чинного законодавства.

Відтак, з урахуванням зазначеного, з огляду на підстави та предмет спору, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з п. 3 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача всі понесені судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 3 524 грн 00 коп.

З огляду на те, що позов задоволено повністю, суд дійшов до висновку про стягнення судового збору з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача в сумі 3 524 грн 00 коп.

У матеріалах справи наявні клопотання позивача про розподіл судових витрат, згідно з якими позивач просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правову (правничу) допомогу у сумі 33 830 грн 40 коп.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Розглянувши вказані заяви та заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у заявленій позивачем сумі враховано складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та значення справи для позивача, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, суд бере до уваги низьку якість заяв по суті справи, виконані представниками позивача на виконання договору про надання правничої допомоги, а саме численні помилки, на усунення яких представниками позивача до суду подавались заяви про уточнення.

Враховуючи вищевикладене, а також клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд висновує, що співмірним розміром судових витрат на професійну правову допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі є 3 000 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Верхняцької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (20022, Черкаська область, Христинівський район, смт. Верхнячка, вул. Шкільна, 1, ідентифікаційний код 00495817) до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, оформлене повідомленням від 17.04.2018 № 16607/23-00-12-0313 щодо неможливості перебування Верхняцької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України у 2018 році на спрощеній системі оподаткування.

Зобов’язати Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області підтвердити Верхняцькій дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України статус платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році, починаючи з 01.01.2018, про що видати відповідне рішення.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Верхняцької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 524 (три тисячі п’ятсот двадцять чотири) грн 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький

Повний текст рішення складено 04.10.2018.