Ухвала суду № 76904085, 03.10.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 р. м. ХерсонСправа № 2140/1578/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.

розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі – відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині порушення статті 40 Конституції України, ст.7 ч.4 Закону України "Про звернення громадян", п.20 розділу ІІІ Інструкції "Про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України";

- зобов'язати Генеральну прокуратуру України розглянути подане ОСОБА_1 звернення від 10.07.2018р.

Ухвалою від 09.08.2018р. відкрите провадження у справі, розгляд справи призначений за правилами спрощеного провадження із викликом сторін на 21.08.2018р.

Ухвалою від 21.08.2018р. судове засідання відкладене.

Ухвалою від 02.10.2018р. виправлено описку в описовій частині ухвали від 09.08.2018р.

У судове засідання сторони не прибули, позивач надав суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 10.07.2018 р. звернувся до Генеральної прокуратури України із зверненням на підставі Закону України «Про звернення громадян». Відповідно до змісту звернення, позивач повідомив Генеральну прокуратуру України про виявлені ним порушення чинного законодавства та недоліки в діяльності службових осіб прокуратури Херсонської області під час проведення досудового слідства в кримінальному провадженні № 42015230000000024 від 06.02.2015 року.

Позивач зазначає, що листом від 19.07.2018 р. № 15/3-р, за підписом начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональних прокуратур ОСОБА_2, звернення позивача направлене до прокуратури Херсонської області. Позивач стверджує, що не отримав відповіді на своє звернення, яке відповідачем протиправно надіслане до органу, на який скаржився заявник, у чому вбачає порушення своїх прав.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права звернення до органів влади регламентовані Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі – Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону № 393/96-ВР передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Разом із тим ст. 4 Закону № 393/96-ВР визначено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".

Частиною 2 ст. 19 КАС України визначені справи, та які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а саме: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, у своєму зверненні до Генеральної прокуратури України позивач просив:

- провести перевірку дотримання розумних строків розслідування кримінального провадження № 42015230000000024, за наявності достатніх доказів для повідомлення про підозру гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень з формальним складом злочину передбачених ч.1 ст.376, ч.1 ст. 377, ч. 2 ст. 376 КК України;

- змінити орган досудового слідства в кримінальному провадженні № 42015230000000024 від 06.02.2015 року, та передати кримінальне провадження № 42015230000000024 для проведення досудового слідства до слідчого відділу прокуратури іншої адміністративно-територіальної одиниці.

Таким чином, фактично позивач оскаржує дії органу досудового слідства в кримінальному провадженні, вчиненні в порядку розділу ІІІ Кримінального процесуального кодексу України, а не дії органу державної влади у сфері управлінської діяльності.

Із врахуванням наведених положень процесуального закону, вимоги ОСОБА_1 пов'язані з оскарженням діяльності органів досудового слідства та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 238, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається. Даний спір має вирішуватись у порядку кримінального судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П''ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

У разі постановлення ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Морська Г.М.

кат. 2.1