Рішення № 76903915, 27.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 р. № 820/4797/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача, Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості - ОСОБА_2,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/4797/18 за позовом ОСОБА_3 до Харківського районного центру зайнятості, Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості про визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд визнати протиправним та скасувати накази Харківського районного центру зайнятості № НТ180420 від 20.04.2018 про припинення ОСОБА_3 виплати державної допомоги по безробіттю та Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості № 205-В-СНН від 20.04.2018 про відрахування з курсу професійно-технічного навчання у зв’язку із виконанням обов’язків присяжного у суді та поновити позивачу з 01.04.2018 виплату державної допомоги по безробіттю і відновити в числі слухачів курсу професійно-технічного навчання за професією "оператор з обробки інформації та програмного забезпечення".

В обґрунтування позовних позивач зазначив, що накази Харківського районного центру зайнятості № НТ180420 від 20.04.2018 про припинення йому виплати державної допомоги по безробіттю та Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості № 205-В-СНН від 20.04.2018 про відрахування з курсу професійно-технічного навчання є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки присяжний не відноситься до категорії зайнятого населення, а тому, підстави для їх винесення – відсутні.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Харківського районного центру зайнятості в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості в судове засідання прибув, проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що оскільки наказом Харківського районного центру зайнятості № НТ180420 від 20.04.2018 припинено ОСОБА_3 виплати державної допомоги по безробіттю та враховуючи службову записку Харківського районного центру зайнятості про вимогу відрахувати позивача з числа слухачів професійно-технічного навчання, Харківський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості наказом № 205-В-СНН від 20.04.2018 відрахував ОСОБА_3 з курсу професійно-технічного навчання у зв’язку із виконанням обов’язків присяжного у суді. Таким чином, відповідач при винесенні вказаного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених чинним законодавством України.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

З 22.02.2018 позивачу призначено допомогу відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", що підтверджується наказом Харківського районного центру зайнятості № НТ180222 від 22.02.2018.

Відповідно до наказу Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості № 122-З-СНН від 30.03.2018 ОСОБА_3 зараховано на професійне навчання до Харківського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості за професією "оператор з обробки інформації та програмного забезпечення".

Як вбачається з наказу Харківського районного центру зайнятості № НТ180420 від 20.04.2018 ОСОБА_3 припинено виплату державної допомоги по безробіттю з 02.04.2018 у зв'язку із початком зайнятості особи відповідно до пп. 1 п.1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", пп.1 п.1 ст. 31 "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пп.2 п. 1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Також, на підставі листа Харківського районного центру зайнятості № 04-189 від 20.04.2018 щодо відрахування ОСОБА_3 слухача групи № 12-ХЦ/18 за професією "оператор з обробки інформації та програмного забезпечення" (договір 2000/ХЦ-12/18 від 29.03.2018 Харківський ОЦЗ) наказом Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості № 205-В-СНН від 20.04.2018 відраховано позивача з курсу професійно-технічного навчання у зв’язку із виконанням обов’язків присяжного у суді відповідно до ст. 68 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, підставою для винесення спірних наказів слугував той факт, що ОСОБА_3 виконував обов’язки присяжного у суді, та на думку відповідачів, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", він відноситься до зайнятого населення.

Судом встановлено, що 09.12.2016 рішенням Харківської районної ради Харківської області затверджено список присяжних Харківського районного суду Харківської області і позивач увійшов до складу присяжних за цим рішенням.

З 19.12.2016 на підставі розпорядження виконуючого обов'язки голови Харківського районного суду Харківської області № 05-06/18 ОСОБА_3 допущено до виконання обов’язків присяжного Харківського районного суду Харківської області.

Згідно довідки судді Харківського районного суду Харківської області Караченцева І.В. від 02.04.2018 про виконання присяжним обов’язків у суді, позивач приймав участь у судовому засіданні у справі № 640/18280/15-к 02.04.2018 з 14 год. 30 хв. по 15 год. 30 хв.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 1 Закону України № 5067-VI від 05.07.2012 "Про зайнятість населення", безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно зі статтею 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на: 1) безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції: послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру; консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії); інформації про свої права та обов'язки як безробітного; відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі; 2) матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону; 3) збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах; 4) оскарження, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи. Зареєстровані безробітні зобов'язані: 1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; 2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; 3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; 4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-ІІІ від 02.03.2000 загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", компенсації відповідно до статті 26 Закону України "Про зайнятість населення"; надання роботодавцям - суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних, компенсації відповідно до статті 27 Закону України "Про зайнятість населення"; надання ваучера для підтримання конкурентоспроможності деяких категорій громадян шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності відповідно до статті 30 Закону України "Про зайнятість населення"; здійснення заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб відповідно до статті 24 1 Закону України "Про зайнятість населення"; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про зайнятість населення" кожен має право на професійне навчання, яке реалізується шляхом первинної професійної підготовки, перепідготовки, спеціалізації і підвищення кваліфікації, стажування у професійно-технічних, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, безпосередньо на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг з метою здобуття особою відповідної кваліфікації або приведення її рівня у відповідність із вимогами сучасного виробництва та сфери послуг.

Відповідно до частини 1, 2 статті 35 "Про зайнятість населення" професійне навчання зареєстрованих безробітних - професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, спрямовані на здобуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці, що здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Порядок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, разом з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту та за погодженням з репрезентативними всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців відповідно до законодавства про соціальний діалог; професійне навчання зареєстрованих безробітних організовується територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на замовлення роботодавця або для самозайнятості, провадження підприємницької діяльності з урахуванням побажань безробітних і здійснюється у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

Статтею 45 Закону України "Про зайнятість населення" визначено вичерпний перелік підстав, за яких реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, а саме у разі: 1) зайнятості особи; 2) поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили; 3) подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг; 4) дворазової відмови від пропонування підходящої роботи, а для безробітного, який вперше шукає роботу та не має професії (спеціальності), дворазової відмови від пропонування проходження професійного навчання; 5) дворазової відмови від пропонування підходящої роботи за професією (спеціальністю), набутою за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції; 6) припинення професійного навчання за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, без поважних причин; 7) невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (наявність поважних причин підтверджується відповідними документами); 8) встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг; 9) встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг); 10) набрання законної сили вироком суду про засудження особи до позбавлення волі, обмеження волі, арешту (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням); 11) вступу на навчання за денною формою; 12) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; 13) досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років; 14) подання заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку або тривалістю, визначеною у медичному висновку; 15) смерті безробітного або визнання його за рішенням суду померлим, безвісно відсутнім, недієздатним чи обмежено дієздатним; 16) з дня видачі довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією з висновками про визнання особи нездатною до трудової діяльності; 17) з інших підстав, передбачених порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу припинено виплату по безробіттю на підставі пп.1 п. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", у зв'язку із зайнятістю позивача.

Поряд з цим , суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 20.03.2013 центр зайнятості припиняє реєстрацію: 1) з дня: початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів): працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту); укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг); забезпечення роботою самостійно; призначення виплати грошового забезпечення батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам; призначення грошової допомоги на догляд за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього нагляду; призначення грошової допомоги, компенсації та/або надбавки непрацюючій працездатній особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку; зайняття іншим видом діяльності згідно із статтею 4 Закону України "Про зайнятість населення"; поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили; вступу на навчання за денною формою, у тому числі з використанням ваучера; призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; набрання законної сили вироком суду про засудження особи до позбавлення волі, обмеження волі, арешту (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням); досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії за віком на пільгових умовах чи за вислугу років; подання заяви про здійснення догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або закінчення періоду, визначеного у медичному висновку; подання безробітним заяви про припинення реєстрації; подання довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією з висновком про визнання особи нездатною до трудової діяльності; встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації; встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), зайняття іншим видом діяльності згідно із статтею 4 Закону України "Про зайнятість населення"; припинення професійного навчання за направленням центру зайнятості без поважних причин; відмови від двох пропозицій підходящої роботи, в тому числі за набутою професією за направленням центру зайнятості, а для безробітного, який вперше шукає роботу та не має професії (спеціальності), - відмови від двох пропозицій проходження професійного навчання у період з дня реєстрації (перереєстрації); смерті безробітного або визнання його за рішенням суду померлим, безвісно відсутнім, недієздатним чи обмежено дієздатним; подання безробітним заяви про бажання отримувати соціальні послуги та виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття в іншому центрі зайнятості; скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з пунктом 1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 613 від 15.06.2015 надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі: 1) закінчення строку її виплати (з наступного дня після закінчення строку виплати); 2) припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року N 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості); 3) припинення реєстрації безробітного за невідвідування без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів (з наступного дня після останнього відвідування безробітним центру зайнятості); 4) подання письмової заяви про бажання бути зареєстрованим в іншому центрі зайнятості (з дня подання такої заяви); 5) призначення допомоги по вагітності та пологах (з дня набуття права на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами відповідно до медичної довідки).

Відповідно до статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: 1) працевлаштування безробітного; 2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; 3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; 4) відрахування із навчального закладу; 5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; 6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування; 7) призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку; 8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості; 9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості; 11) зміни місця проживання;12) закінчення строку їх виплати; 13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів; 14) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності); 15) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; 16) смерті безробітного.

Суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до статті 63 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIІІ від 02.06.2016 присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.

Згідно з частиною 1 статті 65 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, якщо інше не визначено законом.

Частиною 1 статті 67 "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" присяжним за час виконання ними обов'язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України. За присяжними на час виконання ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов'язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов'язків у суді не допускається. На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов'язків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що присяжний, який виконує свій обов'язок у суді, не відноситься до зайнятого населення у розумінні частини 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", а тому, накази Харківського районного центру зайнятості № НТ180420 від 20.04.2018 та Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості № 205-В-СНН від 20.04.2018 є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд вважає, що позивача позбавлено виплати по безробіттю в порушення вимог ст.1 Першого протоколу Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод".

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції (Париж, 20.ІІІ.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших, актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26 вересня 2014 pоку).

Відповідно до роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцією як акта прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Коституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи вищенаведені норми закону, суд вважає, що відповідачем порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване статтями 22, 46, 58 Конституції України, статтею 14, статтею 1 Першого протоколу Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, та той факт, що наказом Харківського районного центру зайнятості № НТ180420 від 20.04.2018 припинено виплату по безробіттю позивачу з 02.04.2018, суд приходить до висновку, що саме з вказаної дати виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_3 підлягає поновленню та для захисту прав позивача суд вважає за необхідне відновити позивача в числі слухачів курсу професійно-технічного навчання за професією "оператор з обробки інформації та програмного забезпечення".

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтовані, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_1, 62458, ідентифікаційний номер - 240909635) до Харківського районного центру зайнятості (місцезнаходження - вул. Святодухівська, буд. 5, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код - 22683407), Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості (місцезнаходження - вул. Наукова, 1, м. Дергачі, Дергачівський район, Харківська обл. 62303, ідентифікаційний код - 35993839) про визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Харківського районного центру зайнятості № НТ180420 від 20.04.2018 про припинення ОСОБА_3 виплати державної допомоги по безробіттю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості № 205-В-СНН від 20.04.2018 про відрахування ОСОБА_3 з числа слухачів професійно-технічного навчання у зв’язку із виконанням обов’язків присяжного в суді.

Поновити ОСОБА_3 виплату державної допомоги по безробіттю з 02.04.2018.

Відновити ОСОБА_3 в числі слухачів курсу професійно-технічного навчання за професією "оператор з обробки інформації та програмного забезпечення".

Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - 240909635) за рахунок бюджетних асигнувань Харківського районного центру зайнятості (ідентифікаційний код - 22683407), Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості (ідентифікаційний код - 35993839) судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн 60 коп., солідарно по 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 жовтня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко